Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №600/1923/26-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1923/26-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич І.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

17.07.2026 року до суду від відповідач подав апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставінсть її доводів.

14.08.2026 року від позивача надійшли додаткові пояснення.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву та додаткових пояснень, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що згідно свідоцтва про смерть від 30.06.2022 серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач є повнолітньою донькою військовослужбовця ОСОБА_2 та звернулась з заявою про виплату частки ОГД.

Пунктом 26 рішення Міністерства оборони України, оформленого Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 14/в від 12.02.2026 року, відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого в період дії воєнного стану військовослужбовця, ОСОБА_2 , відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Вказує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" №3515-ІХ від 09.12.2023, які в свою чергу розширили коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця або військовозобов`язаного чи резервіста, якого призвано на збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідач мотивував зазначене рішення тим, що позивач на момент смерті батька була повнолітньою особою, а надані документи не дозволяють встановити, чи є вона непрацездатною та чи перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця.

Вважаючи таке рішення Міністерства оборони України протиправним та посилаючись на те, що на момент прийняття рішення відповідачем законодавство було змінено на користь включення до кола отримувачів допомоги дітей загиблого незалежно від їхнього віку, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється згідно до Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Підпунктами 1-3 частини другої статті 16 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Положеннями статті 16-1 Закону України № 2011-XII встановлено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, який не був сталим і зазнавав змін у різні періоди часу, у зв`язку з чим коло осіб, які мають право на таку виплату, змінювалося.

Водночас суд зазначає, що при вирішенні питання щодо належності особи до кола отримувачів одноразової грошової допомоги підлягає застосуванню редакція статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", чинна саме на дату загибелі військовослужбовця, оскільки право на таку виплату виникає з моменту настання відповідного юридичного факту смерті військовослужбовця.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 травня 2026 року у справі № 280/1098/25 (адміністративне провадження № К/990/54371/25), у якій зазначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від факту загибелі військовослужбовця та виникає саме з дати смерті, визначеної у свідоцтві про смерть, а тому саме станом на цю дату має визначатися коло осіб, які мають право на відповідну виплату. Верховний Суд у вказаній постанові наголосив, що подальші зміни законодавства, зокрема розширення переліку осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї загиблого військовослужбовця, не мають зворотної дії у часі та не можуть впливати на визначення суб`єктного складу осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги до набрання чинності такими змінами. Звернення особи із заявою про призначення допомоги є лише способом реалізації вже існуючого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення.

Отже, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення статті 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній станом на 20.06.2022 - дату загибелі ОСОБА_2 , а не редакція закону, чинна на момент звернення позивача з заявою чи прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Так, стаття 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 03.04.2022 року №2171-IX, чинній на день загибелі ОСОБА_2 ) визначала, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до частини першої статті 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 16-2 Закону № 2011-XII).

Частинами шостою дев`ятою статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 року № 975, якою затверджено відповідний Порядок (далі - Порядок № 975, у редакції, чинній на день загибелі ОСОБА_2 ).

Пунктом 1 Порядку № 975 передбачено, що він визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Цього ж дня Президент України видав Указ № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", яким оголошено проведення загальної мобілізації.

На виконання вказаних Указів Президента України Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнято постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168 у редакції, чинній на день загибелі ОСОБА_2 ).

Абзацом 1, 2 пункту 2 Постанови № 168 було установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Крім того, згідно абзацу 6 пункту 2 Постанови № 168, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

З аналізу наведеного нормативно-правового регулювання вбачається, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця мають виключно особи, прямо визначені статтею 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення відповідного права, тобто на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Також із системного аналізу положень статей 16, 16-1, 16-3 Закону № 2011-XII, пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 та пункту 3 Порядку № 975 слідує, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є саме дата смерті військовослужбовця, зазначена у свідоцтві про смерть. Саме на цю дату визначається коло осіб, які мають право на відповідну виплату, тоді як подальші зміни законодавства, зокрема розширення кола отримувачів допомоги, не мають зворотної дії у часі та не можуть поширюватися на правовідносини, що виникли до набрання ними чинності.

Спірним у даній справі є питання щодо належності позивача до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Так, на дату загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 , а саме 20.06.2022 стаття 16-1 Закону № 2011-XII передбачала право на отримання одноразової грошової допомоги для батьків, одного із подружжя, який не одружився вдруге, дітей, які не досягли повноліття, та утриманців загиблого.

Судом також враховано, що зміни до статті 16-1 Закону № 2011-XII, якими до членів сім`ї загиблого були віднесені повнолітні діти не можуть застосовуватись до правовідносин, які виникли у зв`язку із загибеллю військовослужбовця 20.06.2022, оскільки закон не має зворотної дії в часі, крім випадків, прямо передбачених Конституцією України.

Посилання представника позивача на те, що оскаржуване у справі рішення прийнято після набрання чинності відповідними змінами до закону, суд вважає необґрунтованими, оскільки право на одноразову грошову допомогу та коло осіб, які мають право на її отримання, визначаються саме станом на дату загибелі військовослужбовця. Звернення особи із заявою про призначення допомоги є лише способом реалізації вже існуючого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення.

При цьому, з урахуванням вимог частини п`ятої статті 242 КАС України, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 травня 2026 року у справі № 280/1098/25, згідно якої право на отримання одноразової грошової допомоги визначається законодавством, чинним на дату загибелі військовослужбовця, а подальші зміни до закону не можуть поширюватися на правовідносини, що вже виникли.

Такий висновок узгоджується з іншою практикою Верховного Суду щодо застосування положень Закону № 2011-XII, постанови КМУ № 168 та Порядку № 975 у правовідносинах, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 280/9248/23 було зазначено, що за пунктом 2 постанови КМУ № 168 одноразова грошова допомога у розмірі 15000000 грн розподіляється рівними частками між усіма отримувачами, передбаченими статтею 16-1 Закону № 2011-XII, а днем виникнення права на її отримання є дата загибелі особи, зазначена у свідоцтві про смерть. Також, сформульований підхід щодо визначення дати смерті військовослужбовця як моменту виникнення права на одноразову грошову допомогу узгоджується із сталою практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22 серпня 2024 року у справі №380/9868/23, від 08 жовтня 2024 року у справі №280/9248/23 та від 10 жовтня 2024 року у справі №420/11608/23, у яких при вирішенні спорів цієї категорії застосовуються положення пункту 3 Порядку № 975, якими визначено, що днем виникнення права на отримання такої допомоги є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Аналізуючи зміст спірного рішення, суд зазначає, що за результатами розгляду поданих позивачем документів Комісією їх повернуто на доопрацювання з метою надання документів, які підтверджують її перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, що у разі доведення могло б свідчити про належність позивача до однієї з категорій осіб, визначених статтею 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на дату його смерті.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване у справі рішення відповідача є правомірним, оскільки подані позивачем документи не підтверджували її належності до жодної з категорій отримувачів, прямо визначених статтею 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця. Відтак відповідачем обґрунтовано повернуто документи на доопрацювання з метою надання документів, які могли б підтвердити статус позивачки як утриманця загиблого військовослужбовця.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для визнання протиправним і скасування рішення, оформленого пунктом 26 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України від 12.02.2026 №14/в, відсутні.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.