Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №240/28732/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Дата: 21 вересня 2026 р.

Справа: №240/28732/26

Суддя: Мацький Є.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/28732/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Ганна Валеріївна

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нездійснення виплати пенсії ОСОБА_1 з 05.11.2025 у фактично нарахованому розмірі відповідно рішення суду по справі № 240/19000/25;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 05.11.2025 перераховану на виконання рішення суду у справі №240/19000/25 щомісяця у повному нарахованому розмірі з коштів державного бюджету, передбачених на виплату пенсій (підвищень, доплат) особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону № 796-XII, без віднесення таких виплат до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (підвищень, доплат), перерахованих на виконання рішень суду, та без застосування будь-якого часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати (в межах окремих бюджетних асигнувань або з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди).

2 вересня 2026 року ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відмовлено у відкритті провадження в зв`язку з тим, що між сторонами новий спір не виник, а заявлені позовні вимоги та обраний позивачем спосіб захисту у межах даного позову є способом виконання іншого судового рішення у справі №240/19000/25, яке набрало законної сили та яким вирішено питання щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відкриття провадження в справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач фактично не погоджується з діями відповідача щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 у справі №240/19000/25, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025.

Вказаним рішенням суду, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійною фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, щомісячно, починаючи з 21.07.2025, з урахуванням раніше виплачених коштів.

На виконання зазначеного рішення позивачу проведено перерахунок її пенсії з 21.07.2025 та на даний час було нараховано доплати у розмірі 141079,69 грн.

Проте позивач зазначає, що вона не отримує пенсію у нарахованому розмірі, а на виконання рішення суду відповідач здійснив виплату лише у сумі 5111,00 грн, в лютому 2026 року - 103,00 грн та 1000 грн; у березні 2026 року – 101,00 грн та 982,00 грн, у квітні 2026 року – 100,00 грн та 877,00 грн, у травні 2026 року – 100,00 грн та 780,00 грн, у червні 2026 року – 132,00 грн та 936,00 грн.

У листі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.08.2026 зазначено, що сума доплати по перерахунку, проведеного на виконання рішення суду на користь ОСОБА_1 , становила 141079,69 грн. та її виплату було розпочато відповідно до вимог Порядку №821, в сумах, визначених Пенсійним фондом України пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати пенсії з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Таким чином, з наведених вище обставин вбачається, що спірні правовідносини фактично виникли у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням рішення суду від 07.10.2025 у справі №240/19000/25, яке набрало законної сили 05.11.2025.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Виконання судового рішення може відбуватися у добровільному та примусовому порядку, а судовий контроль за виконанням рішення суду здійснює суд, що його ухвалив.

Зі змісту позовної заяви та долучених письмових доказів встановлено, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 у справі №240/19000/25, яке набрало законної сили 05.11.2025, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснило перерахунок пенсії позивача; виплата різниці нарахованої пенсії буде здійснюватись за додатковими відомостями з дотриманням вимог Постанови № 821.

Отже, питання виплати позивачці недоплаченої пенсії охоплюється рішенням суду в справі №240/19000/25 та належить до предмета його виконання.

Проте позивачка, не погоджуючись з повнотою виконання цього рішення, звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з новим позовом, фактичною підставою якого є її незгода з діями пенсійного органу щодо виконання рішення суду від 07.10.2025 у справі №240/19000/25 в частині виплати сум недоотриманої пенсії.

За приписами ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно з ст. 381 - 1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Так, зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обраний апелянтом спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивачки стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18.

Аналізуючи предмет спору у цій справі суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що даний позов фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 у справі №240/19000/25.

Відтак, слід зазначити, що апелянт у цій справі фактично обрала інший спосіб захисту в спірних правовідносинах, які вже вирішені судом, а саме шляхом подання позову про визнання протиправними дій відповідача, допущених при виконанні рішення суду.

Проте Апеляційний Суд наголошує, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

У той же час, у разі невиконання судового рішення апелянт має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Відтак вимоги про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, які допущені на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не можуть розглядатися.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.12.2020 у справі №826/13146/18, вирішуючи подібний спір пов`язаний із виконанням судового рішення, у цій справі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

За вказаних обставин, ініційований апелянтом спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і в інших судових юрисдикціях, оскільки стосується вимог про зобов`язання відповідача виконати у бажаний для позивача спосіб чинне рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 у справі №240/19000/25.

При цьому, якщо апелянт вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача при виконанні судового рішення у справі №240/19000/25 порушено її права, свободи чи інтереси, то вона мала б звернутися до суду в порядку статей 382 - 382-3 та 383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), чи ініціювати питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення згідно зі ст. 378 КАС України, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Відповідно до пункту 2 частини першої статі 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

З огляду на те, що між сторонами новий спір не виник, а заявлені позовні вимоги та обраний позивачем спосіб захисту у межах даного позову є способом виконання іншого судового рішення у справі №240/19000/25, яке набрало законної сили та яким вирішено питання щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Мацький Є.М.

Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua