Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №279/3730/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 279/3730/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Невмержицька О.А.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, зазначивши, що постановою поліцейського Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Семенда Олександра Васильовича серія ЕНА №7255806 від 25.05.2026 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч.1 ст.122, ч.2 ст.122 КУпАП за те, що 25.05.2026 року о 13:37 годині в м.Коростені по вул.Сосновського, водій керуючи транспортним засобом PEUGEOT 307 номерний знак НОМЕР_1 здійснив обгін ближче ніж за 50м. перед пішохідним переходом у населеному пункті, чим порушив п.14.6.(в) правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.2 КУпАП, також водій не надав перевагу пішоходам у русі на пішохідному переході, чим порушив п.18.2 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП.

Позивач вважає дані постанови протиправними та зазначає що вказаних правопорушень він не скоював.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 липня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Постанову серії ЕНА №7255806 від 25.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальноісті за ч.2 ст.122 КУпАП - скасовано.

Змінено захід стягнення накладений на ОСОБА_1 постановою серії ЕНА №7255806 від 25.05.2026 року за ч.1 ст.122 КУпАП на штраф в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок та 3000 (три тисячі) гривень за надання професійної правової допомоги.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення, в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою поліцейського Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Семенда Олександра Васильовича серія ЕНА №7255806 від 25.05.2026 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч.1 ст.122, ч.2 ст.122 КУпАП за те, що 25.05.2026 року о 13:37 годині в м.Коростені по вул.Сосновського, водій керуючи транспортним засобом PEUGEOT 307 номерний знак НОМЕР_1 здійснив обгін ближче ніж за 50 м. перед пішохідним переходом у населеному пункті, чим порушив п.14.6.(в) правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.2 КУпАП, також водій не надав перевагу пішоходам у русі на пішохідному переході, чим порушив п.18.2 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП.

Не погодившись із даною постановою позивач оскаржив її до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух, установлюють Правила дорожнього руху України (далі ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.

За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 18.1 ПДР водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Відповідно до п.18.2 ПДР на регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Регульований пішохідний перехід — це ділянка дороги, призначена для переходу пішоходів, рух на якій керується сигналами світлофора або регулювальником.

Пункт 1 ст. 247 КУпАП вказує на те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

З відеозапису з автомобіля поліції встановлено, що ОСОБА_1 в м.Коростені по вул.Сосновського, керуючи транспортним засобом PEUGEOT 307 номерний знак НОМЕР_1 не надав перевагу пішоходам у русі на пішохідному переході, чим порушив п.18.2 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного випозовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції юридичної оцінки рішенню суду в неоскаржуваній частині не надає.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.