Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 21 вересня 2026 р.
Справа: №120/9687/24
Суддя: Моніч Б.С.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/9687/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
22 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "СТАР КАР" до Вінницької митниці Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування рішень та картки відмови,
В С Т А Н О В И В :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ
Приватне підприємство "СТАР КАР" звернулося до суду з позовом до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 15.07.2024 №UA401000/2024/000211/2 та картки відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000891.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.09.2025 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000211/2 від 15.07.2024 року.
Визнати протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000891.
Стягнуто на користь Приватного підприємства "СТАР КАР" сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 6056 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
21.06.2024 між Приватним підприємством "СТАР КАР" (покупець) та UAB "NRUX ONE" (продавець), укладено контракт №TRX2024/06/21/P/1, згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, зокрема напівпричіп контейнеровіз KRONE, номер шасі НОМЕР_1 , 2022 року виготовлення, бувший у використанні, країна походження Німеччина, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість.
На виконання даного контракту було виставлено інвойс №TRXT240000169 від 10.07.2024 року на суму 16500 Євро, номер шасі - WKESD000001023654.
В подальшому, до митного оформлення товару, ввезеного на підставі зазначеного контракту та інвойсу, позивач подав до Вінницької митниці митну декларацію №24UA40102003667U7 з відповідним пакетом документів, що включав в себе: рахунок-проформу AVTRX240000120 від 21.06.2024 року, рахунок-фактуру (інвойс) №TRXT240000168 від 10.07.2024 року, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) PL/MF/AT0264807 від 10.07.2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 07.06.2022 року, банківський платіжний документ, що стосується товару від 08.07.2024 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 12.07.2024 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів TRX2024/06/21/P/1 від 21.06.2024 року.
За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000211/2 від 15.07.2024 року.
У цьому рішенні, з посиланням на частину 1 статті 337, пункт 5 статті 54, пункт 2 статті 52 Митного кодексу України, зазначено, що декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідач вказав, що у наданій довідці про транспортні витрати від 12.07.2024 року не зазначено безпосередній географічний пункт перетину митного кордону до якого здійснювався розрахунок транспортних витрат від місця завантаження.
Також довідка містить фразу "Страхування транспортного засобу не проводилось", хоча страхування на території Європейського Союзу є обов`язковим для транспортних засобів, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування.
Крім того, на відкритих інтернет-ресурсах, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, наявні пропозиції з продажу максимально схожих (марка, модель, рік виготовлення) транспортних засобів за значно вищою вартістю, ніж заявлена декларантом.
З огляду на вищевикладене, зазначено, що існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості.
Враховуючи наведене та положення частин 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, декларанту було направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно частин 2, 3 статті 53 Митного кодексу України. Декларантом листом від 15.07.2024 надано відповідь, що інші документи надаватись не будуть.
Тому, контролюючим органом митна вартість визначена за резервним методом згідно статті 64 Митного кодексу України, а джерелом числового значення митної вартості є митна декларація від 10.05.2024 року №UA209230/2024/042255 за якою оформлено 1 товар за резервним методом "Напівпричіп KRONE SD, контейнеровіз, такий що був у використанні - 1 шт. - марка: KRONE; - модель: SD; - номер шасі: WKESD000001017390; - календарний рік виготовлення: 2022, допустима повна маса завантаження 41т. Призначений для перевезення вантажів по дорогам загального користування. Торгова марка: KRONE. Виробник: Bernard Krone GmbH. Країна виробництва DE." та складає 22000 Євро.
Крім того, відповідачем була оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000891.
Із вказаної картки вбачається, що в процесі митного контролю та митного оформлення встановлено, що декларантом застосовано преференцію зі сплати ввізного мита за кодом "410" на підставі сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 PL/MF/AT0264807 від 10.07.2024 року. За результатами перевірки правомірності застосування преференції встановлено, що на направлений раніше митними органами України запит митними органами країни експортера не підтверджено преференційне походження товарів імпортера.
Зазначено, що відповідно до пункту 4 статті 32 "Перевірка підтвердження походження" Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 року (далі - Угода), яка ратифікована Законом України від 16.09.2014 року № 1678, якщо митні органи договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.
Так як митним органом прийнято рішення про направлення запиту з метою встановлення автентичності сертифікату з перевезення (походження) товару, статусу походження задекларованих товарів та виконання інших вимог Доповнення І Угоди. Питання про можливість застосування преференційного режиму до товарів буде вирішено після отримання відповіді від митних органів країни експорту на запит Держмитслужби України.
Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення та картку відмову в прийнятті митної декларації, звернувся до суду з цим позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об`єктивних підстав витребувати додаткові документи.
Суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що під час винесення даного рішення про коригування митної вартості у митниці були усі законні підстави для виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості у вищенаведеному випадку. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Позивач у встановлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу не подав.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами першою, другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Положеннями частини п`ятої статті 54 МК України унормовано, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №813/1229/16.
При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року №826/8799/16, від 17.04.2018 року №815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17 та Сьомим апеляційним адміністративним судом у постановах від 22.03.2024 року №120/12253/23, від 15.10.2024 року №120/17289/23.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визначення митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом та, відповідно, для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, для митного оформлення товару позивачем подано документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, зокрема зовнішньоекономічний контракт, рахунок-фактуру, банківський платіжний документ, документи щодо транспортних витрат та інші документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.
При цьому, заявлена позивачем митна вартість товару визначена за основним методом - за ціною договору (контракту), а саме виходячи з фактично сплаченої за товар ціни у розмірі 16500 Євро.
Доводи митного органу щодо неналежного підтвердження транспортних витрат колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сама по собі відсутність у довідці про транспортні витрати зазначення конкретного географічного пункту перетину митного кордону не свідчить про недостовірність відомостей щодо понесених витрат на транспортування та не позбавляє митний орган можливості встановити їх числове значення.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що товар поставлявся на умовах FCA - Каунас, Литва, за яких витрати на транспортування товару після його передачі покупцеві покладаються на покупця. На підтвердження відповідних витрат позивачем подано довідку про транспортні витрати від 12.07.2024 року, в якій зазначено їх вартість у розмірі 250 Євро.
При цьому митним органом не наведено, яким саме чином відсутність у зазначеній довідці конкретного пункту перетину митного кордону вплинула на визначення числового значення митної вартості товару або свідчила про недостовірність заявлених позивачем відомостей.
Так само безпідставними є посилання митного органу на зазначення у довідці інформації про те, що страхування транспортного засобу не проводилося.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 МК України страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються митному органу у разі, якщо страхування здійснювалося. Отже, за відсутності страхування товару у декларанта об`єктивно відсутні документи щодо відповідних витрат, які могли б бути подані митному органу.
Посилання відповідача на обов`язковість страхування транспортних засобів на території Європейського Союзу саме по собі не підтверджує здійснення страхування оцінюваного товару та не свідчить про наявність у позивача будь-яких витрат на страхування, які не були включені до митної вартості.
Водночас митний орган не навів жодних конкретних даних, які б свідчили про те, що позивач фактично поніс витрати на страхування товару та не відобразив їх у заявленій митній вартості. Таким чином, зазначені обставини не можуть свідчити про наявність передбачених частиною третьою статті 53 МК України розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Не підтверджують правомірність оскаржуваного рішення і посилання митного органу на наявність на відкритих інтернет-ресурсах пропозицій щодо продажу максимально схожих транспортних засобів за вищою ціною.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, сам по собі факт відмінності ціни оцінюваного товару від цінових пропозицій щодо інших транспортних засобів не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості. Ціна вживаного транспортного засобу може залежати від його технічного стану, комплектації, пробігу, року та умов експлуатації, а також інших індивідуальних характеристик, які об`єктивно можуть зумовлювати істотну різницю у вартості навіть транспортних засобів однієї марки, моделі та року виготовлення.
При цьому митним органом не доведено, що транспортний засіб, цінова інформація щодо якого була використана як підстава для виникнення сумніву у правильності визначення митної вартості позивачем, є ідентичним або подібним до оцінюваного товару настільки, щоб відповідна інформація могла бути використана для висновку про недостовірність ціни договору саме у спірних правовідносинах.
Більше того, у рішенні про коригування митної вартості митний орган не навів конкретних характеристик таких транспортних засобів, не зазначив їх технічний стан, комплектацію, умови продажу, пробіг та інші обставини, які мають значення для порівняння їх вартості з оцінюваним товаром.
Таким чином, наведена відповідачем інформація про ціни на інші транспортні засоби має лише загальний орієнтовний характер та сама по собі не може підтверджувати заниження позивачем митної вартості конкретного товару.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 57 МК України саме основний метод визначення митної вартості має пріоритет перед другорядними методами, а перехід до наступного методу можливий лише у разі неможливості визначення митної вартості за попереднім методом.
Отже, для застосування резервного методу митний орган повинен не лише встановити наявність сумнівів щодо заявленої митної вартості, а й довести неможливість її визначення за ціною договору та послідовного застосування попередніх методів, належним чином обґрунтувавши причини такого переходу.
Водночас з оскаржуваного рішення не вбачається належного обґрунтування неможливості застосування першого методу визначення митної вартості. Зазначені митницею обставини не свідчать про те, що подані позивачем документи містили розбіжності, ознаки підробки або не містили відомостей, необхідних для визначення числових значень складових митної вартості чи ціни, фактично сплаченої за товар.
Сам факт неподання декларантом додаткових документів, витребуваних митним органом, за відсутності доведеності недостатності первинно поданих документів не є безумовною підставою для відмови у застосуванні першого методу.
У цьому випадку відповідачем не доведено, що документи, подані позивачем, у своїй сукупності не давали можливості встановити ціну, фактично сплачену за товар, та інші складові митної вартості. Відтак висновок митного органу про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості є необґрунтованим.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що митний орган, приймаючи рішення про коригування митної вартості, повинен діяти не формально, а з урахуванням усіх документів та відомостей, поданих декларантом, і навести конкретні та об`єктивні обставини, які перешкоджають визнанню заявленої митної вартості.
Натомість у спірному рішенні такі обставини належним чином не встановлені та не обґрунтовані, а наведені митницею зауваження не спростовують відомостей, що містяться у поданих позивачем документах.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності передбачених законом підстав для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості за першим методом та для її коригування за резервним методом.
Відтак рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000211/2 від 15.07.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо правомірності картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000891, колегія суддів зазначає таке.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою для відмови у митному оформленні товару із застосуванням заявленої позивачем преференції за кодом «410» стало направлення митним органом запиту щодо перевірки сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AT0264807 від 10.07.2024 року та відсутність на момент оформлення товару підтвердження преференційного походження товару митними органами країни експорту.
Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 33 Протоколу І до Угоди проведення подальшої перевірки підтвердження походження є передбаченим міжнародним договором механізмом перевірки достовірності сертифіката з перевезення товару EUR.1 та статусу походження відповідного товару.
При цьому сам факт виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності такого документа є підставою для проведення відповідної перевірки, однак не означає автоматичного спростування відомостей, зазначених у сертифікаті, та сам по собі не свідчить про відсутність у декларанта права на застосування преференційного режиму.
З матеріалів справи вбачається, що 09.08.2024 року відповідачем скеровано відповідний запит щодо проведення перевірки сертифіката EUR.1 №PL/MF/AT0264807 від 10.07.2024 року. Водночас на момент розгляду справи судом першої інстанції результати такої перевірки до митного органу не надійшли.
Отже, на час прийняття спірної картки відмови у відповідача була наявна лише інформація про необхідність проведення перевірки документа про походження товару, а не встановлений та підтверджений компетентними органами країни експорту факт недостовірності сертифіката або непреференційного походження товару.
Колегія суддів погоджується з тим, що за таких обставин митний орган мав право ініціювати процедуру перевірки сертифіката, однак не мав достатніх правових підстав вважати непідтвердженим преференційне походження товару виключно з огляду на сам факт направлення такого запиту та до отримання результатів передбаченої міжнародним договором перевірки.
Інше тлумачення положень статті 33 Протоколу І до Угоди фактично призводило б до того, що направлення митним органом запиту про перевірку сертифіката автоматично позбавляло б декларанта права на застосування преференційного режиму, хоча міжнародним договором передбачено спеціальну процедуру встановлення достовірності документа та походження товару.
При цьому пунктом 6 статті 33 Протоколу І до Угоди прямо врегульовано наслідки ненадходження відповіді на запит про перевірку у встановлений строк або ненадання достатньої інформації для визначення достовірності документа чи справжнього походження товарів. Саме встановлення відповідних обставин за результатами процедури перевірки може зумовлювати відмову у наданні права на преференції.
Отже, сам по собі обґрунтований сумнів митного органу щодо достовірності документа про походження товару не є тотожним встановленню факту відсутності преференційного походження товару.
З огляду на це колегія суддів вважає необґрунтованим покладення на позивача негативних наслідків у вигляді відмови у митному оформленні товару із застосуванням преференції лише з тієї підстави, що на момент митного оформлення не було отримано відповіді на запит про перевірку сертифіката EUR.1.
При цьому митний орган не позбавлений можливості після отримання результатів відповідної перевірки вжити передбачених законом заходів у разі встановлення обставин, які свідчитимуть про відсутність у товару преференційного походження або недостовірність поданого сертифіката.
Таким чином, відсутність на момент прийняття спірної картки відмови результатів перевірки сертифіката EUR.1 за наявності у позивача належного документа про преференційне походження товару не свідчила про відсутність у нього права на застосування відповідного преференційного режиму.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000891.
Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови та наявність правових підстав для їх скасування.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua