Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №160/12364/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/12364/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року (суддя С. В. Прудник) у справі № 160/12364/25 за позовом ОСОБА_1 до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, у якому, з урахуванням уточнення, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за період з 01.07.2022 року по 31.07.2022 року в повному обсязі, протиправною;

- зобов`язати Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за період з 01.07.2022 року по 31.07.2022 року в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум (загальна сума за цей період - 70000 гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у спірному періоді всупереч приписам постанови КМУ №168 позивачу не виплачено додаткову винагороду належним чином, що порушує право позивача на отримання грошового забезпечення у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі № 160/12364/25 залучено у якості співвідповідача Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода військовослужбовцю збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, який перебуває безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених

заходів.

Підставою для виплати такої збільшеної додаткової винагороди є відповідні накази командирів (начальників), а документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій; рапорт командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або у виконанні бойових (спеціальних завдань) завдань та довідки командира військової частини за формою, що затверджена відповідним додатком до рішення Міністра оборони України (у формі окремого доручення) від 23 червня 2022 року № 912/з/29.

Суд першої інстанції встановив, що у журналі бойових дій (р.н. № 108 від 24.02.2022), наказі начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (по стройовій частинні) №169 від 01.07.2022 та наказі начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого №194 від 26.07.2022 (по стройовій частині) не міститься відомостей щодо залучення позивача до виконання бойових (спеціальних) завдань, які визнавалися безпосередньою участю особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що порушено право позивача на додаткову винагороду згідно постанови КМУ №168 в розмірі 100000 гривень.

Таким чином, суд першої інстанції вказав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що згідно до довідки від 07.12.2024 №55/206 позивач безпосередньо брав участь у заходах із забезпечення оборони України безперервно в період з 01.03.2022 по 31.07.2022. Вважає, що умови, характер та місце служби позивача до липня 2022 року та у липні 2022 року не змінювались. Зауважує, що обов`язок ведення журналу бойових дій покладено на військово-юридичний інститут, а неналежне виконання такого обов`язку не може позбавити позивача права на грошове забезпечення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України та до 27.12.2024 року проходив військову службу та отримував грошове забезпечення у Військово-юридичному інституті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

В свою чергу Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого перебуває на фінансовому забезпеченні в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Військовослужбовці Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (в тому числі курсанти) отримують грошове забезпечення та інші види забезпечення від Міністерства оборони України через рахунки Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

Наказом начальника Військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (по стройовій частині) від 05.08.2019 року №160 позивача було зараховано з 05.08.2019 року на всі види забезпечення до Військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. В період з 05.08.2019 року по 26.06.2023 року позивач перебував на посаді курсанта.

Як зазначає позивач у поданій до суду позовній заяві, під час проходження військової служби на означеній посаді в період 01.07.2022 року по 31.07.2022 року позивачу не було виплачено додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” в розмірі 100 000 грн. Як вбачається з довідки від 07.12.2024 року №55/206 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 01.03.2022 року по 31.07.2022 року позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. В період з 01.03.2022 року по 30.06.2022 року Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого виплачував позивачу додаткову. Однак, в липні 2022 року позивачу виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн.

Позивач вважає бездіяльність стосовно не нарахування та невиплати йому додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 збільшеної до 100 000 грн. протиправною, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до положень статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Кабінет Міністрів України видав постанову від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

З 19.07.2022 абзац перший пункту 1 Постанови № 168 діяв у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022) та передбачав, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів , - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29 (чинне з 01.06.2022).

У пункті 1 окремого доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29 Міністр оборони України визначив поняття «безпосередня участь», що охоплює, зокрема виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

У пункті 3 цього окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Пунктом 5 цього окремого доручення Міністр оборони установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 зазначеного окремого доручення).

Отже, відповідно до згаданого окремого доручення, на період дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачувалася додаткова винагорода у розмірі 30 000,00 грн. Водночас військовослужбовцям, які безпосередньо брали участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій чи здійснення відповідних заходів, розмір такої винагороди збільшувався до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

При цьому право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі пов`язувалося не лише з фактом проходження військової служби в районі ведення бойових дій, а насамперед із безпосереднім виконанням визначених бойових (спеціальних) завдань.

Окремим дорученням також визначено перелік документів, якими підтверджується безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або відповідних заходах, а саме: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення, постова відомість, а також рапорт (донесення) командира підрозділу про участь конкретного військовослужбовця у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Як правильно дослідив суд першої інстанції, у наказі начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (по стройовій частинні) №169 від 01.07.2022 та наказі начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого №194 від 26.07.2022 (по стройовій частині), в журналі бойових дій р.н. № 108 від 24.02.2022, тобто документах, що передбачені у п.3 Окремого доручення №912/з/29, відсутні відомості про те, що позивач у спірний період липень 2022 року виконував бойові (спеціальні) завдання, виконання яких згідно до Окремого доручення № 912/з/29 є підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять визначених у п.3 Окремого доручення № 912/з/29 документів на підтвердження того, що позивач у спірний період липень 2022 року виконував бойові (спеціальні) завдання, виконання яких згідно до Окремого доручення № 912/з/29 є підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Натомість, виплата позивачу у липні 2022 року додаткової винагороди 30000 грн. спростовує те, що позивач виконував бойові (спеціальні) завдання, що є підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Апеляційний суд відхиляє посилання позивача на довідку Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 07.12.2024 року №55/206, адже ця довідка не належить до вичерпного переліку документів, які наведені у Окремому дорученні від 23.06.2022 №912/з/29, що підтверджують право військовослужбовця за виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. згідно постанови КМУ №168.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за період з 01.07.2022 року по 31.07.2022 року в повному обсязі 100000 грн.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року у справі №160/12364/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Т.І. Ясенова