Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №160/4949/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/4949/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року (суддя Савченко Артур Владиславович) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12 січня 2026 року № 071750017618, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи до загального страхового (трудового) стажу при призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: з червня 1983 року по 13.05.1986 згідно з записами трудової книжки від 15.06.1983 серії НОМЕР_1 ; з 02.06.1989 по 24.01.1996 згідно з записами трудової книжки від 15.06.1983 серії НОМЕР_1 ; з 01.07.2000 по 31.03.2003 згідно з записами трудової книжки від 15.06.1983 серії НОМЕР_1 ; з 01.04.2003 по 31.10.2009 в ЗАТ «Птахокомбінат «Дніпровський», згідно з записами трудової книжки від 15.06.1983 серії НОМЕР_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з урахуванням зарахованих ОСОБА_1 періодів роботи з червня 1983 року по 13.05.1986; з 02.06.1989 по 24.01.1996; з 01.07.2000 по 31.03.2003; з 01.04.2003 по 31.10.2009 згідно з записами трудової книжки від 15.06.1983 серії НОМЕР_1 призначити та виплатити пенсію з дати набуття права, а саме з 26 листопада 2025 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.01.2026 р. № 071750017618. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з червня 1983 р. по 13.05.1986 р., з 02.06.1989 р. по 24.01.1996 р., з 01.07.2000 р. по 31.03.2003 р., з 01.04.2003 р. по 31.10.2009 р. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.01.2026 р. про призначення пенсії за віком. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 05.01.2026 звернулась до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Названа заява в порядку екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким прийнято рішення від 12 січня 2026 року № 071750017618 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Згідно з названим рішенням: вік заявниці - 60 років 01 місяць 10 днів. Страховий стаж особи становить 22 років 9 місяців 18 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи з червня 1983 по 13.05.1986 згідно з записами трудової книжки від 15.06.1983 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутній запис наказу про прийняття на роботу: періоди роботи з 02.06.1989 по 24.01.1996 згідно з записами вищезазначеної трудової книжки, оскільки відсутній запис місяця наказу про прийняття на роботу. Не можливо зарахувати період роботи в Птахофабриці «Куйбишевській» з 01.07.2000 по 31.03.2003 та з 01.04.2003 по 31.10.2009 з ЗАТ «Птахокомбінат «Дніпровський», згідно з записами вищезазначеної трудової книжки, оскільки за цей період роботи відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Вважаючи протиправним таке рішення, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Як свідчать матеріали справи, пенсійним органом не зараховано позивачеві період роботи з червня 1983 по 13.05.1986 (оскільки відсутній запис наказу про прийняття на роботу) та періоди роботи з 02.06.1989 по 24.01.1996 (оскільки відсутній запис місяця наказу про прийняття на роботу) згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.06.1983.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що станом на час виникнення спірних відносин діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Надалі порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58, яка містить аналогічні положення.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

При цьому відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, законодавцем покладено обов`язок правильного ведення трудової книжки на адміністрацію підприємства, у зв`язку з чим недотримання відповідного порядку останньою не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу.

Також Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд апеляційної зазначає, що встановлені відповідачем недоліки записів трудової книжки не є такими, що ставить під сумнів періоди трудової діяльності позивача, адже записи про роботу позивача викладені в хронологічній послідовності, містять підпис уповноваженої особи, яка виконала запис, та засвідчені відбитком печатки.

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не зарахування періодів роботи позивача з червня 1983 по 13.05.1986, з 02.06.1989 по 24.01.1996 носить протиправний характер.

Щодо не зарахованого відповідачем періоду роботи позивача з 01.07.2000 по 31.03.2003, з 01.04.2003 по 31.10.2009, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу, суд апеляційної інстанції зазначає, що з записів трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 у спірний період працювала в ЗАТ «Птахокомбінат «Дніпровський».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст. 20 Закону № 1058 страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень ст. 106 Закону № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз наведених норм дає можливість дійти висновку, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Ненадходження відрахувань із заробітної плати позивача до Пенсійного фонду України за спірні періоди, за відсутності вини позивача, не є підставою для відмови у зарахуванні відповідного стажу роботи до страхового стажу для призначення пенсії.

Доводи апеляційної скарги такі висновки не спростовують.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року в адміністративній справі № 160/4949/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 22 вересня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 22 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Т.І. Ясенова