Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №698/720/26 — Калинопільський районний суд Черкаської області

Справа № 698/720/26

Провадження № 3/698/243/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 р. Суддя Калинопільського районного суду Черкаської області Баранов О.І., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від СПД №1 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

25.07.2026 року о 00-54 год. в селищі Калинопіль по вул. Вільного козацтва, водій ОСОБА_1 , керував т/з «Renault Megan Scenic» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає дійсності) від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надсилання електронної повістки та публікації оголошення.

Так, рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

Також наголошувалося на тому, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав в основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору (п. 71 рішення у справі Смірнов проти України заява № 3655/02, п. 41 Пономарьов проти України заява № 3236/03).

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції.

Як вказувалося вище, наявними матеріалами підтверджується, що при складанні протоколу серії ЕПР1 № 728363 від 25.07.2026 року ОСОБА_1 було повідомлено про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Калинопільському районному суді Черкаської області за викликом.

Тобто, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості належним чином скористатися своїми процесуальними правами (поцікавитися про стан розгляду справ, адже з моменту складання протоколу і до дати вирішення справ по суті пройшов доволі тривалий проміжок часу) та реалізувати обов`язки (з`явитися до суду для подачі пояснень, доказів, клопотань, заяв, заперечень тощо).

Спростувань до протоколу, заперечень по суті ОСОБА_1 суду не представив.

Виходячи з положень статті 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 цього Кодексу при розгляді справи про адміністративне правопорушення не є обов`язковою.

З урахуванням належного повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за відсутності заперечень останнього, суд вважає, що справу можна розглянути у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі доказів, яких достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного висновку.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Встановлюючи наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена:

- фактичними даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 728363 від 25.07.2026 року, відповідно до якого 25.07.2026 року о 00-54 год. в селищі Калинопіль по вул. Вільного козацтва, водій ОСОБА_1 , керував т/з «Renault Megan Scenic» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає дійсності) від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого законом порядку відмовився;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці;

- долученим до матеріалів відеозаписом, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 керує т/з та був зупинений працівниками поліції за порушення комендантської години (запис 967871, час 00:55:58). Поліцейський зауважив про наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння (запис 967871, час 00:57:05). Водію неодноразово запропоновано поліцейським пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з або в медичному закладі (запис 967871, час 00:58:13, 00:59:54, 01:01:19), на що водій ОСОБА_1 відмовився (запис 967871, час 01:02:52).

Таким чином дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого законом порядку.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей вважаю вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведеною повністю.

За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст. 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП). При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).

Враховуючи, що санкція ч. 1 статті 130 КУпАП передбачає безальтернативне покарання, вважаю необхідним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Керуючись ч. 1 ст. 130, ст.ст. 280, 283-285, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий 26.04.2001 року Добровеличківським РВ УМВС України в Кіровоградській області, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (Сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (Один) рік.

У разі несплати добровільно штрафу протягом 15 днів, з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

За умови добровільної сплати штрафу протягом 15 днів, квитанція надається до канцелярії суду.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665 (Шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Дана постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Баранов О.І.