Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №636/8675/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636/8675/26

Провадження 1-кп/636/2165/26

ВИРОК

Іменем України

11.09.2026 м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та виклику учасників судового провадження кримінальне провадження № 12026226290000176 від 11.08.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с-ща Малинівка Чугуївського району Харківської області, громадянки України, освіта середня, неодружена, на утриманні має малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює на посаді контролера скляного виробництва ТОВ «Малинівський склозавод», зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судима:

- 03.09.2025 Чугуївським міським судом Харківської області за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин,

у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,

в с т а н о в и в :

03.09.2025 вироком Чугуївського міського суду Харківської області (справа № 636/7378/26) громадянку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді громадських робіт строком 200 (двісті) годин. Вирок суду набрав законної сили 23.03.2026 та 27.04.2026 направлений для виконання до Чугуївського районного відділу № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області.

11.05.2026 засуджена ОСОБА_3 під особистий підпис була ознайомлений із порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, а також попереджена про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 389 КК України за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт.

Крім того, ОСОБА_3 роз`яснено її права та обов`язки, передбачені законодавством України у сфері пробації, у тому числі положення статті 15 Закону України «Про пробацію», а також положення статей 37 та 40 Кримінально-виконавчого кодексу України, що підтверджується її підписами у відповідних документах.

Від ОСОБА_3 отримано письмове пояснення, після чого їй видано направлення до комунального підприємства «Малинівка» для відбування призначеного судом покарання у виді громадських робіт.

Відповідно до визначеного порядку ОСОБА_3 повинна була приступити до відбування покарання 12.05.2026, однак у зазначений день до виконання громадських робіт не приступила та без поважних причин не з`явилася.

У подальшому, 19.05.2026, ОСОБА_3 прибула до КП «Малинівка» для відпрацювання громадських робіт, де на підставі направлення Чугуївського районного відділу № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, комунальним підприємством «Малинівка» видано наказ № 1141/24-34-1-26 від 11.05.2026 про прийняття ОСОБА_3 на безоплатні громадські роботи за посадою робітника з благоустрою строком 200 годин, з відпрацюванням не більше чотирьох годин на день.

На підприємстві складено графік виходу ОСОБА_3 на громадські роботи на період з 20.05.2026 по 31.05.2026, відповідно до якого вона повинна була з`явитися для виконання робіт, зокрема, 20.05.2026 та 28.05.2026.

У зазначені дні ОСОБА_3 з`явилася до комунального підприємства «Малинівка» та виконала визначені для неї громадські роботи у загальній кількості 8 годин.

Разом із тим, 27.05.2026 ОСОБА_3 було викликано до Чугуївського районного відділу № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, однак остання за викликом без поважних причин не з`явилася.

28.05.2026 ОСОБА_3 повторно попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, у тому числі за невиконання встановленого порядку відбування покарання та неявку для його відбування без поважних причин.

Таким чином, ОСОБА_3 достовірно знала про покладений на неї обов`язок відбувати призначене вироком суду покарання, була ознайомлена з порядком та умовами його відбування, знала про необхідність своєчасної явки для виконання громадських робіт, а також була безпосередньо попереджена про кримінальну відповідальність у разі ухилення від їх відбування.

Надалі для ОСОБА_3 було складено графік виходу на громадські роботи на червень 2026 року, відповідно до якого вона повинна була з`явитися для виконання громадських робіт 17.06.2026 та 29.06.2026.

17.06.2026 ОСОБА_3 на громадські роботи не з`явилася у зв`язку з хворобою, що підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим зазначена неявка визнана такою, що мала поважну причину.

Водночас 29.06.2026 ОСОБА_3 без поважних причин на громадські роботи не з`явилася, чим допустила подальше невиконання покладеного на неї обов`язку щодо відбування призначеного судом покарання.

У подальшому 17.07.2026 ОСОБА_3 викликано до Чугуївського районного від ділу № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, де їй повторно роз`яснено порядок та умови відбування покарання у виді громадських робіт, а також повторно попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання.

На наступний період для ОСОБА_3 було визначено графік виходу на громадські роботи на липень 2026 року, відповідно до якого вона повинна була з`явитися 03.07.2026, 07.07.2026, 15.07.2026, 23.07.2026, 27.07.2026 та 31.07.2026.

Із зазначених у графіку днів ОСОБА_3 з`явилася та виконала громадські роботи 03.07.2026, 07.07.2026 та 15.07.2026 у загальній кількості 12 годин. Однак 23.07.2026, 27.07.2026 та 31.07.2026 без поважних причин для виконання громадських робіт не з`явилася.

У зв`язку із систематичною неявкою ОСОБА_3 без поважних причин її 29.07.2026 повторно попереджено про можливість притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 389 Кримінального кодексу України.

Незважаючи на неодноразові попередження, роз`яснення порядку та умов відбування покарання, а також усвідомлення можливості настання кримінальної відповідальності, ОСОБА_3 належних висновків для себе не зробила. Після останньої неявки 31.07.2026 ОСОБА_3 повинна була з`явитися до КП «Малинівка» для подальшого визначення графіка відбування громадських робіт на серпень 2026 року, однак не з`явилася та у подальшому фактично припинила виконувати покладений на неї вироком суду обов`язок щодо відбування громадських робіт.

Протягом серпня 2026 року ОСОБА_3 до комунального підприємства «Малинівка» для подальшого відбування покарання не з`являлася, про причини своєї неявки Чугуївський районний відділ № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області не повідомляла, поважних причин невиконання покарання не надала.

Таким чином, ОСОБА_3 фактично відбула покарання у кількості 20 годин із призначених вироком Чугуївського міського суду Харківської області 200 годин, у зв`язку з чим невідбутою частиною покарання залишаються 180 годин громадських робіт.

Отже, засуджена ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, ухилилась від відбування покарання у виді громадських робіт, призначених їй вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 03.09.2025 у справі № 636/7378/26.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 389 КК України, а саме: ухиленняі засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Вказані обставини встановлені органом досудового розслідування та, як встановлено судом, не оспорюються учасниками судового провадження.

Так, відповідно до заяви обвинуваченої ОСОБА_3 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засідання, яка була підписана в присутності захисника адвоката – ОСОБА_5 , ОСОБА_3 згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, а саме: ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

ОСОБА_3 згодна з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні та ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження, зміст ч. 2 ст. 302 КПК України роз`яснено.

Прокурор звернувся з клопотанням в порядку ч. 1 ст. 302 КПК України про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

З урахуванням положень ч. 4 ст.107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист підозрюваному було роз`яснено та дотримано, сумнівів у добровільності відповідної заяви підозрюваного та потерпілої у суду не виникло, перешкод для спрощеного провадження судом не встановлено.

Дослідивши наявні у кримінальному провадженні докази, які є належними, допустимими та достатніми, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, а саме: ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст.65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому, наявність на утримані малолітньої дитини.

Обставиною, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання ОСОБА_3 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України - є кримінальним проступком, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченої встановлено, що ОСОБА_3 раніше судима 03.09.2025 Чугуївським міським судом Харківської області за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин, на обліку у лікаря - психіатра та у лікаря - нарколога не перебуває, працює на посаді контролера скляного виробництва ТОВ «Малинівський склозавод», інвалідності не має, неодружена, має на утриманні малолітню дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання характеризується позитивно.

Відповідно до вимог ч .2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При призначенні покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, з дотриманням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, враховує фактичні обставини кримінального провадження, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, відомості про особу винної, наявність обставин, які пом`якшують покарання та обставини, яка обтяжує покарання, беручи до уваги відношення обвинуваченої до вчиненого, суд вважає необхідним призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду в межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1-3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, що є необхідним й достатнім для її виправлення, перевиховання та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування більш суворого покарання судом не встановлено.

З урахуванням видів покарання, які передбачені санкцією ч.2 ст. 389 КК України, суд також враховує обмеження щодо застосування виду покарання – обмеження волі, що визначені ч. 3 ст. 61 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановления вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно до роз`яснень викладених в п.25 та п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» за сукупністю вироків покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При визначенні покарання за правилами ст.71 КК України, до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком. Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати, в тому числі, не невідбуту засудженим частину будь-якого основного покарання.

Так, ОСОБА_3 вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 03.09.2025 за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.

За вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 03.09.2025 невідбута засудженою ОСОБА_3 частина покарання складає 180 годин громадських робіт.

Оскільки ОСОБА_3 вчинила нове кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.389 КК України, не відбувши покарання за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 03.09.2025 покарання у виді 200 годин громадських робіт (невідбута частина покарання складає 180 годин), а тому суд призначає їй остаточне покарання в порядку ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за даним вироком суду, невідбутої частини покарання за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 03.09.2025 та з урахуванням вимог ст. 72 КК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення - одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт. Разом з цим, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України діє співвідношення - одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведеної норми, одному дню пробаційного нагляду відповідає вісім годин громадських робіт.

Підстав для застосування більш суворого покарання судом не встановлено.

Згідно ч. 2 ст. 49-1 та ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації після звернення даного вироку до виконання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 не обирався.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч. 2 та п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

На підставі ч. 1 ст.71 КК України, п.п. 4, 5 ч. 1 ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 03.09.2025, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 1 (одного) року 15 (п`ятнадцяти) днів пробаційного нагляду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч. 2 та п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня його постановки на облік до уповноваженого органу з питань пробації після звернення даного вироку до виконання.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 Кримінального процесуального кодексу України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статті 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його отримання.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя ОСОБА_1