Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №632/887/26 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/887/26

провадження № 2/632/948/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"21" вересня 2026 р. м. Златопіль

Суддя Златопільського міськрайонного суду Харківської області Кузьменко С.Л., за участю секретаря судового засідання Хохлової І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № Z41.14263.004760731 від 04.01.2019 у розмірі 64286,44 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн., понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України розгляд справи проводити за відсутності представника позивача. Проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечують.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 04.01.2019 між акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір № Z41.14263.004760731.

Умовами Кредитного договору визначено, що шляхом нанесення власноручного підпису під цим договором позичальник акцептував публічну пропозицію про приєднання до

Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк» (надалі за текстом - Договір) у редакції, чинній на момент його укладення.

Текст зазначеного Договору було розміщено на офіційній інтернет-сторінці Банку в розділі «Архів публічних договорів» за посиланням: https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts#4e6a870a-5c4d-49a8-8071-b978c5ec881b.

Відповідач підтвердив ознайомлення з усіма умовами Кредитного договору, їх зрозумілість та добровільність прийняття, що підтверджується укладенням договору у формі,

визначеній чинним законодавством України. Умови Кредитного договору є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнані та є обов`язковими для виконання сторонами.

Згідно з умовами Кредитного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 29999,00 грн під 0.01 % річних із зобов`язанням повернення кредитних коштів та сплати всіх передбачених договором платежів, у тому числі але не виключно процентів за користування кредитом, у строки та в порядку, визначені графіком платежів.

Кредитор належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, що підтверджується належним чином засвідченими копіями доказів надання (видачі) кредитних коштів.

Станом на дату подання позовної заяви відповідач, усупереч умовам Кредитного договору та взятим на себе договірним зобов`язанням, не здійснив повернення отриманих кредитних коштів у строки, визначені договором і графіком щомісячних платежів, а також не

сплатив у повному обсязі нараховані відповідно до узгоджених умов договору платежі, у тому числі але не виключно проценти за користування кредитом.

11.12.2025 було укладено договір № 11-12/25 відповідно до якого акціонерне товариство «Ідея Банк» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № Z41.14263.004760731.

Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №Z41.14263.004760731 від 04.01.2019,

що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно

до розрахунку заборгованості, становить 64286,44 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 16667,11 грн.

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги -

5,42 грн.

- заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з

моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0,00

грн.

- заборгованість за пенею та/або штрафами - 0,00 грн.

- заборгованість за комісіями - 47613,91 грн.

- інфляційні збитки - 0,00 грн.

- нараховані 3% річних - 0,00 грн.

Ухвалою судді від 15.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, перше судове засідання призначено на 16.06.2026.

16.06.2026 розгляд справи було відкладено на 22.07.2026 у зв`язку із перебуванням судді у відпустці.

22.07.2026 відповідачка надала заяву, якою повідомила суд, що вона є дружиною військовослужбовця, тому просить не стягувати з неї відсотки за кредитом, в додаток до заяви додає відповідні докази. Крім того у своїй заяві відповідачка просить суд розглянути справу без її участі. Не погоджується з комісією у сумі 47613,91 грн, оскільки вважає її перебільшеною сумою за взятий кредит, також, витрати на правову допомогу у сумі 16000,00 грн. вважає значно завищеними, просить суд не стягувати з неї вказану суму правової допомоги. Окрім вищевказаного, відповідачка ОСОБА_1 просила суд відкласти розгляд справи з метою направлення нею позивачу заяви про повідомлені суду обставин з доданими до заяви документами.

Ухвалою судді від 22.07.2026 розгляд справи відкладено на 21.09.2026 беручи до уваги подання відповідачкою нових письмових пояснень та документів, необхідність забезпечення позивачу можливості ознайомитися з ними й надати свої пояснення.

23.07.2026 відповідачка надала докази направлення позивачу, поданих до суду додаткових доказів.

27.07.2026 представник позивача в особі директора ТОВ «Факторинг партнерс» Ярослав Сердійчук, засобами електронного суду, надав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

04.08.2026 представник позивача в особі директора ТОВ «Факторинг партнерс» Ярослав Сердійчук, засобами електронного суду, надав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що позичальник ігнорувала погоджений графік платежів, визначений графіком щомісячних платежів до Договору, та здійснювала оплату з регулярними затримками. Внаслідок такої недобросовісної поведінки відповідача виникала прострочена заборгованість, нарахування та погашення якої відбувалося у суворій відповідності до черговості, встановленої пунктом 2.1 Договору. Оскільки внесені відповідачем кошти першочергово спрямовувалися на закриття вже наявних прострочених зобов`язань, а в подальшому відповідач взагалі припинила здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором, то це призвело до утворення заборгованості, що є прямим наслідком тривалого порушення відповідачем умов договору.

Крім того, відповідач зазначає, що є дружиною військовослужбовця та просить не стягувати з неї відсотки за кредитом. Разом з тим предстаник позивача вважає, що відповідачем не було надано повного переліку документів, а саме: посвідчення офіцера і генерала або військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу (в залежності від військового звання військовослужбовця), довідки за визначеною формою 5 у додатку 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року №40 та витягу (завіреної копії) із наказу по особовому складу про призначення на посаду, які згідно норм діючого законодавства підтверджують право відповідача на застосування пільги, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідачем не надано доказів того, що вона у належний спосіб (письмово з наданням копій документів, які підтверджують право на пільгу) повідомляла первісного кредитора або Позивача про свій статус.

Щодо суми витрат на оплату правової допомоги позивача, предстаник позивача зазначив, що заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями.

В судове засідання представник позивача не з`явився. В позовній заяві зазначив, що підтримує позовні вимоги позивача та просить розглянути справу за його відсутністю. Не заперечує щодо розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином, за адресою реєстрації місця проживання, проте поштовий конверт повернувся до суду з рукописним зазначенням «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суддя зазначає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою відповідно до п.5 ст.272 ЦПК України, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України.

Разом з тим, у матеріалах справи є заява відповідачки ОСОБА_1 , в якій вона зазначила, що є дружиною військовослужбовця, у зв`язку з чим просила врахувати передбачені законом гарантії та не стягувати з неї проценти за користування кредитом. Крім того, відповідачка не погодилася із заявленою до стягнення комісією та витратами на професійну правничу допомогу.

На підтвердження проходження її чоловіком військової служби відповідачкою надано довідку про проходження служби.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Так, з матеріалів справи вбачається що 04.01.2019 між акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір № Z41.14263.004760731 (а.с.7,8). Паспорт споживчого кредиту з додатком додано на а.с. 11,12. Також, до матеріалів справи долучено заяву - анкету відповідачки, яка знаходиться на а.с. 13, з якої вбачається, що відповідачка власноручним підписом засвідчила розмір щомісячного доходу та запитувану нею суму у розмірі 29999,00 грн.

Умовами Кредитного договору визначено, що шляхом нанесення власноручного підпису під цим договором позичальник акцептував публічну пропозицію про приєднання до

Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк» у редакції, чинній на момент його укладення.

Текст зазначеного Договору було розміщено на офіційній інтернет-сторінці Банку в розділі «Архів публічних договорів» за посиланням: https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts#4e6a870a-5c4d-49a8-8071-b978c5ec881b (а.с. 22-33).

Відповідач підтвердила ознайомлення з усіма умовами Кредитного договору, їх зрозумілість та добровільність прийняття, що підтверджується укладенням договору у формі,

визначеній чинним законодавством України. Умови Кредитного договору є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнані та є обов`язковими для виконання сторонами.

Згідно з умовами Кредитного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 29999,00 грн під 0.01 % річних із зобов`язанням повернення кредитних коштів та сплати всіх передбачених договором платежів, у тому числі але не виключно процентів за користування кредитом, у строки та в порядку, визначені графіком платежів.

Кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав, що підтверджується меморальним ордером № 903828 від 04.01.2019 про надання (видачі) кредитних коштів у сумі 29999,00 грн (а.с.18).

Відповідач ОСОБА_1 , усупереч умовам Кредитного договору та взятим на себе договірним зобов`язанням, не здійснила повернення отриманих кредитних коштів у строки, визначені договором і графіком щомісячних платежів, а також не сплатила у повному обсязі нараховані відповідно до узгоджених умов договору платежі, у тому числі але не виключно проценти за користування кредитом.

11.12.2025 було укладено договір № 11-12/25 відповідно до якого акціонерне товариство «Ідея Банк» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № Z41.14263.004760731, що підтверджується актом приймання-передачі Реєстру боржників для друку № 1 (Лот № 13) та № 2 (Лот № 15) від 11.12.2025, платіжними інструкціями кредитного переказу коштів № 0588840000 від 12.12.2025 та № 0561150000 від 03.10.2025, актом приймання-передачі Реєстру боржників № 1 (Лот № 13) в електронному вигляді від 11.12.2025 витягом із реєстру боржників для друку № 1 (Лот № 13), (а.с. 34-36, 38-42).

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №Z41.14263.004760731 від 04.01.2019, що підлягає стягненню з позичальника за період з 01.01.2000 по 11.12.2025 відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 19-21, довідка-розрахунок а.с. 9,10), становить 64286,44 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 16667,11 грн.

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги -

5,42 грн.

- заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з

моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0,00

грн.

- заборгованість за пенею та/або штрафами - 0,00 грн.

- заборгованість за комісіями - 47613,91 грн.

- інфляційні збитки - 0,00 грн.

- нараховані 3% річних - 0,00 грн.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як видно із матеріалів справи, зазначений вище договір укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до умов кредитного договору № Z41.14263.004760731від 04 січня 2019 року, АТ «Ідея Банк» надає відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 29 999,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та інших передбачених договором платежів.

АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, що підтверджується меморальним ордером № 903828 від 04.01.2019, наданим АТ «Ідея Банк» (а.с.18).

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного Кодексу України.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання за кредитним договором № Z41.14263.004760731від 04 січня 2019 року.

Згідно долученого до матеріалів справи розрахунку, заборгованість відповідача ОСОБА_1 складає 64286,44 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 16667,11 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 5,42 грн.,заборгованість за комісіями - 47613,91 грн.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у випадку порушення зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його підписання стають однаково обов`язковими для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З вищенаведеного випливає, що сторони, підписавши договори встановили факт досягнення згоди між собою, щодо всіх істотних умов кредитного договору.

За положеннями статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22), від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21 (провадження № 61-13123св23) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права».

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.

Заміна особи в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення) права вимоги є різновидом правонаступництва.

При цьому слід ураховувати, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.

Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справа № 758/2555/21.

Таким чином, у даній справі відбулась виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов`язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами, правовідносини за договором продовжують існувати з попереднім змістом.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ «Факторинг Партнерс» за вказаними договорами в загальному розмірі 21 383 гривень 90 копійок.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за Кредитним договором Банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки, за частиною 2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.

Відповідач не заперечувала факт отримання нею в борг коштів та факт укладення договору. Разом з тим, у своїй заяві від 22.07.2026 зазначила, що є дружиною військовослужбовця, у зв`язку з чим просила врахувати передбачені законом гарантії та не стягувати з неї проценти за користування кредитом. Крім того, відповідач не погодилася із заявленою до стягнення комісією та витратами на професійну правничу допомогу.

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 20.04.2013, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 20.04.2013, актовий запис № 47, свідоцтво видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайський реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції у Харківській області, після укладення шлюбу відповідач взяла прізвище чоловіка (а.с.85).

На підтвердження проходження її чоловіком військової служби відповідачкою надано довідку з якої вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить строкову військову службу з 17 жовтня 2018 року по 24 квітня 2019 року, після чого був зарахований на військову службу за контрактом. У подальшому він проходив військову службу на різних посадах у Національній гвардії України, зокрема у військовій частині НОМЕР_3 НГУ. На останній сторінці довідки зазначено, що з 05 серпня 2025 року по теперішній час ОСОБА_3 займає посаду начальника лазне-прального комбінату ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України, а також зазначено: «Продовжено контракт з 15.08.2025 до закінчення особливого періоду» (а.с.83,84).

Суддею встановлено, що наведені відповідачкою обставини щодо проходження її чоловіком військової служби підтверджуються письмовими доказами.

Зокрема, із довідки про проходження служби вбачається, що ОСОБА_3 проходить військову службу у Національній гвардії України, а з 05 серпня 2025 року займає посаду у військовій частині НОМЕР_3 НГУ. Також у довідці зазначено про продовження контракту з 15 серпня 2025 року до закінчення особливого періоду.

Суддя бере до уваги наведені документи як належні докази факту проходження чоловіком відповідачки військової служби.

Разом з тим для правильного застосування передбаченої законом пільги необхідно встановити не лише факт проходження військової служби, але й належність військовослужбовця до відповідної категорії, визначеної пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У чинній редакції пункту 15 статті 14 цього Закону передбачено, що визначеним законом військовослужбовцям, а також їхнім дружинам (чоловікам), проценти за користування кредитом не нараховуються, крім установлених законом винятків. Зокрема, така гарантія поширюється на військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації або призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а також на інших військовослужбовців, які беруть або брали участь у визначених законом заходах із забезпечення оборони України, та їхніх дружин (чоловіків).

Водночас із наданої відповідачкою довідки вбачається, що її чоловік був зарахований на військову службу за контрактом, а не призваний під час мобілізації.

Сам факт продовження контракту до закінчення особливого періоду підтверджує продовження військової служби, однак не є сам по собі доказом безпосередньої участі військовослужбовця у заходах, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону.

Так само зазначення у довідці конкретної військової частини та посади не дає суду достатніх підстав без додаткових доказів встановити факт безпосередньої участі військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Таким чином, надані відповідачкою документи беззаперечно підтверджують факт проходження її чоловіком військової служби, однак не містять відомостей про обставини, які відповідно до пункту 15 статті 14 Закону є необхідними для поширення відповідної кредитної пільги на дружину військовослужбовця, який проходить службу за контрактом.

Враховуючи викладене, суддя не має достатніх правових підстав для висновку про поширення на відповідачку пільги щодо ненарахування процентів лише на підставі наданої довідки.

При цьому суддя звертає увагу, що Верховний Суд виходить із необхідності застосування передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону гарантії за наявності встановлених законом юридичних фактів.

З огляду на це, 5,42 грн. процентів, нарахованих до моменту відступлення права вимоги, підлягають стягненню з відповідачки, оскільки доказів того, що саме зазначені проценти були нараховані за період, у який відповідачка мала гарантоване законом право на ненарахування процентів, матеріали справи не містять.

Позивач просить стягнути з відповідачки 47 613,91 грн. заборгованості за комісіями.

Суддя не погоджується з такими вимогами.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право на безоплатне отримання інформації про стан виконання договору про споживчий кредит у передбачених законом випадках.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 сформулювала правовий висновок щодо нікчемності положень договору про споживчий кредит у частині плати за послуги, які кредитодавець відповідно до закону повинен надавати безоплатно.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2023 року по справі № 161/14194/20, яка стосувалася кредитного договору саме з АТ «Ідея Банк», звернув увагу на необхідність встановлення того, які саме супутні послуги надавалися банком та за що саме стягувалася комісія. Суд зазначив, що посилання лише на «інші послуги банку» без конкретного визначення відповідних дій та операцій не є достатнім для стягнення такої плати.

Позивачем надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого 47 613,91 грн. визначено як «заборгованість за комісіями».

Проте позивачем не надано належного та достатнього доказового обґрунтування:

- які саме конкретні послуги були надані відповідачці;

- у який період вони надавалися;

- яка кількість таких послуг була надана;

- яка вартість кожної послуги;

- які саме дії банку відповідають сумі 47 613,91 грн;

- що зазначені послуги не є діями з обслуговування кредиту, які відповідно до закону повинні здійснюватися безоплатно.

Сам розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є достатнім доказом правомірності нарахування зазначеної суми.

Суддя також враховує, що кредитний договір укладено 04 січня 2019 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», а тому його умови мають відповідати вимогам цього Закону. Практика Верховного Суду щодо кредитних договорів АТ «Ідея Банк» підтверджує необхідність перевірки конкретного змісту послуг, за які встановлена комісія.

Отже, позивачем не доведено правових та фактичних підстав для стягнення з відповідачки 47 613,91 грн. комісії. У цій частині позов задоволенню не підлягає.

Таким чином, суддею встановлено та підтверджено належними доказами наявність у відповідачки заборгованості: 16 667,11 грн - основна сума кредитної заборгованості, 5,42 грн - проценти за користування кредитом. Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню, становить 16 672,53 грн. У задоволенні вимог про стягнення 47 613,91 грн комісії суддя відмовляє.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір № 2-07/2024 від 02.07.2024 про надання правової допомоги, заявку ТОВ «Факторинг партнерс» про надання юридичної допомоги № 202 від 02.03.2026, витяг з Акту № 31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026 (а.с.53-57).

Відповідачка заперечила проти стягнення зазначених витрат.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Суддя враховує, що дана справа є типовим спором про стягнення кредитної заборгованості, не потребувала проведення експертиз, допиту свідків чи дослідження значної кількості складних доказів.

Крім того, позивачем не доведено необхідності понесення саме 16 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у такому розмірі.

Разом із тим надані документи підтверджують факт залучення представника та виконання ним роботи, пов`язаної з підготовкою та поданням позову.

З огляду на характер спору, обсяг виконаної роботи, ціну позову, часткове задоволення позовних вимог та заперечення відповідачки, суддя вважає за необхідне визначити до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 149,56 грн (16 672,53 грн. / 64 286,44 грн. ? 16 000,00 грн.), що відповідає частці задоволених позовних вимог.

Щодо судового збору, суддя зазначає, що відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 0642180187 від 29.04.2026 (а.с.6).

Заявлена сума позову складає 64 286,44 грн. Суддею задоволено вимоги на суму 16 672,53 грн. Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню частина судового збору, пропорційна розміру задоволених вимог: 690,49 грн. (16672,53 грн. /64286,44 грн. х 2662,40 грн.)

При цьому суддя враховує, що відповідач не заявляла самостійних вимог про відшкодування понесених нею судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, статтями 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК України, пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про споживче кредитування», суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість в розмірі 16 672,53 грн. (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят дві гривні 53 копійки).

В решті заявлених вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» суму судових витрат в розмірі 690,49 грн. (шістсот дев`яносто гривень 49 копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 4 149,56 грн. (чотири тисячі сто сорок дев`ять гривень 56 копійок).

Копію рішення направити сторонам по справі: позивачеві та його представникові засобами Електронного суду, відповідачеві засобами поштового зв`язку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду безпосередньо або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код 42640371, адреса: 03150, м .Київ, вул. Гедройця Єжи,буд.6,офіс 521. Тел. 80442331128. E-mail: office@factoringp.ua.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії ІД картка НОМЕР_4 , орган видачі 6348 від 18.10.2022. Адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_5 . Засоби зв`язку: НОМЕР_6 .

Суддя: С. Л. Кузьменко