Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №644/5881/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

17.09.2026

Справа № 644/5881/26

н/п 2/644/4388/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 вересня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сітало А.К.,

за участю секретаря – Трач М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

у с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики від 05.06.2025 у розмірі еквівалентному 5000,00 доларів США у національній валюті за офіційним курсом Національного Банку України на день ухвалення рішення.

В обґрунтування вимоги за позовом зазначено, що 05.06.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав у власність відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути позивачу борг до 15.08.2025, включно. Відповідач свій обов`язок по поверненню позики не виконав. Факт передачі грошових коштів підтверджується оригіналом розписки. Крім того, відповідач не відмовляється від боргу, що підтверджується скриншотами переписки в месенджерах.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивач, відповідач, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, відзив на позов від відповідача не надходив.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності . У заяві позивач просив позовну вимогу задовольнити, стягнути з відповідача на його користь 5000, 00 доларів США. Проти розгляду справи в заочному порядку позивач не заперечував. Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позовну вимогу обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.06.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав у власність відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути позивачу борг до 15.08.2025, включно. Позика є безвідсотковою. Відповідач свій обов`язок по поверненню позики не виконав. Факт передачі грошових коштів та невиконання боржником своїх зобов`язань підтверджується оригіналом розписки. Відповідач не відмовляється від боргу, що підтверджується скриншотами переписки в месенджерах.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

У статті 202 ЦК України міститься визначення правочину - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Зі змісту ч. 2 ст. 1047 ЦК України слідує, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13 зроблено правовий висновок, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи його укладення, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Суд, досліджуючи боргову розписку чи договір позики, повинен виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Наявність оригіналу розписки в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов`язання. (Постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2012 р. у справі № 6-24ц12).

На підтвердження зобов`язань відповідача позивач надав для приєднання до матеріалів справи оригінал розписки, зі змісту якої слідує, що сторонами в письмовій формі зафіксовані істотні умови договору позики, а саме: предмет позики - грошові кошти, дата отримання та строк повернення коштів.

Факт знаходження оригіналу розписки у позивача підтверджує наявність невиконаного боргового зобов`язання відповідача перед позивачем.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 29 червня 2016 року у справі №6-1188цс16, визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З огляду на зазначене, суд вважає, що після укладання договору позики, у відповідача виникли зобов`язання з повернення позики.

З приводу стягнення заборгованості за зобов`язанням в грошовому еквіваленті в національній валюті, суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16, при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу під час виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2198,55 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 05 червня 2025 року у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) доларів США та судовий збір у розмірі 2198,55 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Харківського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено – 22.09.2026.

Суддя: А. К. Сітало