Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №643/4614/13-ц — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/4614/13-ц

Провадження № 2/643/4173/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2026 року Салтівський районний суд міста Харкова у складі: головуючого -судді Майстренко О.М., за участю секретаря-Полчанінової А.С., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ПАТ “ВТБ Банк ” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И В:

Заочним Рішенням Московського районного суду від 04.07.2013 року у справі № 643/4614/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» з ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за Кредитним договором № 140-Ю від 06 вересня 2007 року на підставі Договору поруки №140-П/1 у сумі 17 239 976,53 гривень.

Рішення вмотивоване наступним.

06 вересня 2007 року між ВАТ ВТБ Банк правонаступником якого є ПАТ «ВТБ БАНК» (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нестсервіс» (далі - Позичальник) укладено Кредитний договір № 140-Ю (далі - Кредитний договір), згідно з яким останньому був наданий кредит в сумі 2000000 доларів США, строком до 05.09.2014р, зі сплатою відсотків розмірі 12 % річних.

Згідно умов Кредитного договору Позичальник зобов`язався щомісячно, у встановлені договором строки, здійснювати повернення частини кредиту, та сплачувати нараховані відсотки за використання кредиту.

Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі та надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 2000000 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером №TR.8569.1. від 10 вересня 2007 року.

29 жовтня 2008 року між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору, якою було змінено розмір процентної ставки, та встановлено, що з 06.09.2007 року процентна ставка за користування кредитом становитиме 12% річних, а з 15 жовтня 2008 року - 13,5 % річних.

28 жовтня 2009 року між Банком та Позичальником було укладено договір про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №2; 15 квітня 2010 року договір про внесення змін та доповнень №3; 06 вересня 2010 року договір про внесення змін та доповнень № 4; 30 березня 2012 року договір про внесення змін №5; 31 серпня 2012 року договір про внесення змін №6 якими змінювались графіки повернення кредиту та деякі інші умови щодо періодів дії відсоткової ставки.

31 серпня 2012 року в зв`язку з реструктуризацією боргу було укладено договір про внесення змін №7 до Кредитного договору №140-Ю від 06 вересня 2007 року, яким було встановлено графік сплати прострочених процентів.

Починаючи з березня 2013 року ТОВ «Нестсервіс» в порушення вимог ст.ст. 526, 530, 536, 1048, 1049 ЦК України, систематично не виконуються зобов`язання по поверненню належних до сплати частин кредиту, з жовтня 2012 року по поверненню належних до сплати процентів згідно Кредитного договору, та прострочених процентів графік повернення яких визначено Договором про внесення змін №7 до Кредитного договору №140-Ю від 06 вересня 2007 року.

Станом на 12.03.2013 року заборгованість за кредитним договором №140-Ю від 06.09.2007 року становить 17239976,53 гривень.

З метою забезпечення зобов`язань ТОВ «Нестсервіс» за кредитним договором, банком було укладено договір поруки з ОСОБА_1 .

Згідно вказаного договору поруки ОСОБА_1 поручився перед Банком за виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється Кредитним договором №140-Ю від 06 вересня 2007 року та будь-якими додатковими угодами до нього.

Крім того, в рішенні зазначено, що відповідач в судове засідання неодноразово не з`являвся, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомляли.

Суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Відповідач звернувся в суд із заявою в якій просить визнати поважними причини пропуску та поновити процесуальний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 04.07.2013 року за позовом ПАТ ВТБ Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, прийняти до розгляду вказану заяву, скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 04.07.2013 року та скасувати тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на те , що заочним рішенням Московського районного суду від 04.07.2013 року у справі № 643/4614/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» з ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за Кредитним договором № 140-Ю від 06 вересня 2007 року на підставі Договору поруки №140-П/1 у сумі 17 239 976,53 гривень.

Про вказане рішення відповідачу не було відомо, вважав, що між сторонами було досягнуто мирного врегулювання спору оскільки до нього не звертались з претензією щодо договору поруки № 140-П/1 від 06.09.2007 року, що питання погашення заборгованості по кредиту вирішено і працівники позичальника запевнили, що сумма боргу та нарахований залишок за відсотками погашено засобами реалізації заставного майна.

У грудні 2025 року, перетинаючи кордон України, у зв`язку з професійною діяльністю заявника обмежили в праві виїзду за межі України, посилаючись на наявність заборони, причину та підстави не повідомили.

Згідно з наказом № 7-ОК «Про прийняття на роботу» від 03.06.2024, ОСОБА_1 прийнятий на посаду заступника директора ТОВ «Атарна», на постійне місце роботи.

Ha виконання пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2024 року № 1332 «Деякі питання бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час» та відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 8 Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2024 р. № 650) (далі - Критерії та Порядок), наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 26 грудня 2024 року № 192 «Про затвердження Критеріїв, за якими здійснюється визначення Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості України підприємств, установ і організацій у сфері оборонно-промислового комплексу, промисловості, авіабудівній галузі та у сфері космічної діяльності такими, що мають важливе значення для національної економіки», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 січня 2025 року за № 5/43411 (далі – Критерії), на підставі протоколу засідання робочої групи з питань відповідності підприємств, установ і організацій критеріям для визначення їх такими, що мають важливе значення для національної економіки у сфері обороннопромислового комплексу, з метою подальшого визначення їх критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу, зареєстрованого 06 березня 2025 року за № 18-1.7/13.1/38-П.

Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості України від 11.03.2025 винесено Наказ № 527-КВ «Про підтвердження ТОВ «АТАРНА» статусу важливого для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу».

Згідно якого, ТОВ «АТАРНА» підтверджено відповідність вищевказаним критеріям.

Крім того, з даних програми Резерв+, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , тип відстрочки «бронювання».

На адвокатський запит Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила наступне, що станом на 11:30 18.12.2025 виконується ухвала Московського районного суду м. Харкова від 19.08.2024 у цивільній справі N? 757/11527/24-ц, якою суд за поданням відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮ України тимчасово обмежив у праві виїзду за межі України боржника громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання зобов`язань, покладених відповідно ВП N? 40163477 з примусового виконання виконавчого листа Московського районного суду м. Харкова N? 643/4614/13-ц від 08.08.2013 зі сплати на користь ПАТ "ВТБ БАНК" заборгованості у розмірі 17239976,53 грн.

Здійснивши доступ до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень ОСОБА_1 було встановлено наявність виконавчого провадження № АСВП 40163477 за даною справою, дата відкриття 11.10.2013, стан на 08.01.2025 - завершено.

Копію рішення Московського районного суду від 04.07.2013 року у справі № 643/4614/13-ц відповідач не отримував.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 29.01.2026 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Московського районного суду від 04.07.2013 року у справі № 643/4614/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 140-Ю від 06 вересня 2007 року на підставі Договору поруки №140-П/1 у сумі 17 239 976,53 гривень прийнято до розгляду та призначено до судового засідання.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 16.02.2026 заочне рішення Московського районного суду від 04.07.2013 року у справі № 643/4614/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованісті за Кредитним договором № 140-Ю від 06 вересня 2007 року на підставі Договору поруки №140-П/1 у сумі 17 239 976,53 гривень скасовано та призначено до розгляду в загальному порядку на 10-00 годину 23.03.2026 року.

Відповідач скориставшись своїм процесуальним правом надав до суду відзив на позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 140-Ю від 06 вересня 2007 року на підставі Договору поруки №140-П/1 у сумі 17 239 976,53 гривень, в якому відповідач повністю заперечує проти позовних вимог з викладених в ньому підстав.

Зазначений відзив суд приймає до розгляду.

Позивач, або уповноважена особа 23.03.2026, 20.04.2026 та 08.05.2026 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, позиції щодо заявлених позовних вимог не висловлював, заяв по суті справи не надано.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 140-Ю від 06 вересня 2007 року на підставі Договору поруки №140-П/1 у сумі 17 239 976,53 гривень не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі і відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово наголошував, що принцип змагальності відображає зміст права на справедливий судовий розгляд за ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Подаючи відзив, відповідач реалізує своє право бути почутим. Суд не може самостійно вигадувати аргументи захисту за відповідача, якщо останній вирішив проігнорувати процес.

Статтею 178 ЦПК України регламентує форму, зміст та порядок подання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву, який має містити заперечення та посилання на докази (ст. 178 ЦПК України). Документ повинен бути направлений учасникам справи у встановлений судом строк (не менше 15 днів), а докази відправки — додані до відзиву, інакше справу буде розглянуто за наявними матеріалами.

Судом встановлено, 06 вересня 2007 року між ВАТ ВТБ Банк правонаступником якого є ПАТ «ВТБ БАНК» (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нестсервіс» (далі - Позичальник) укладено Кредитний договір № 140-Ю (далі - Кредитний договір), згідно з яким останньому був наданий кредит в сумі 2000000 доларів США, строком до 05.09.2014р, зі сплатою відсотків розмірі 12 % річних.

Згідно умов Кредитного договору Позичальник зобов`язався щомісячно, у встановлені договором строки, здійснювати повернення частини кредиту, та сплачувати нараховані відсотки за використання кредиту.

Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі та надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 2000000 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером №TR.8569.1. від 10 вересня 2007 року.

29 жовтня 2008 року між Банком та Позичальником будо укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору, якою було змінено розмір процентної ставки, та встановлено, що з 06.09.2007 року процентна ставка за користування кредитом становитиме 12% річних, а з 15 жовтня 2008 року - 13,5 % річних.

28 жовтня 2009 року між Банком та Позичальником було укладено договір про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №2; 15 квітня 2010 року договір про внесення змін та доповнень №3; 06 вересня 2010 року договір про внесення змін та доповнень № 4; 30 березня 2012 року договір про внесення змін №5; 31 серпня 2012 року договір про внесення змін №6 якими змінювались графіки повернення кредиту та деякі інші умови щодо періодів дії відсоткової ставки.

31 серпня 2012 року в зв`язку з реструктуризацією боргу було укладено договір про внесення змін №7 до Кредитного договору №140-Ю від 06 вересня 2007 року, яким було встановлено графік сплати прострочених процентів.

Починаючи з березня 2013 року ТОВ «Нестсервіс» в порушення вимог ст.ст. 526, 530, 536, 1048, 1049 ЦК України, систематично не виконуються зобов`язання по поверненню належних до сплати частин кредиту, з жовтня 2012 року по поверненню належних до сплати процентів згідно Кредитного договору, та прострочених процентів графік повернення яких визначено Договором про внесення змін №7 до Кредитного договору №140-Ю від 06 вересня 2007 року.

Станом на 12.03.2013 року заборгованість за кредитним договором №140-Ю від 06.09.2007 року становить 17239976,53 гривень.

З метою забезпечення зобов`язань ТОВ «Нестсервіс» за кредитним договором, банком було укладено договір поруки з ОСОБА_1 .

Згідно вказаного договору поруки ОСОБА_1 поручився перед Банком за виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється Кредитним договором №140-Ю від 06 вересня 2007 року та будь-якими додатковими угодами до нього.

Одночасно, Рішенням господарського суду Харківської області від 23.10.2013 № 922/1222/13 задоволено позов ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ «Моноліт» будівельний альянс», 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ТОВ «Нестсервіс», м. Харків про стягнення 17239976,53 грн.

Згідно змісту рішення позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 140-Ю від 06.09.2007 року у розмірі 17239976,53 грн., яка виникла станом на 12.03.2013 р. у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Нестсервіс" взятих на себе зобов`язань за кредитним договором в частині повернення кредитних кошт та сплати відсотків. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між позивачем та відповідачем договір поруки № 140-П від 06.09.2007 р. та ст. 526, 530, 554, 543, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 173, 175, 193, 216, 218, 220, 229, 230, 346 ГК України.

Вказаним рішенням суду встановлено, що 06 вересня 2007 року між ВАТ ВТБ Банк, правонаступником якого є ПАТ "ВТБ БАНК" (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нестсервіс" (3-я особа, позичальник), було укладено Кредитний договір № 140-Ю (Кредитний договір), за яким позивач надав відповідачу кредит в сумі 2000000 доларів США, строком до 05.09.2014 р., з умовою сплати відповідачем відсотків розмірі 12 % річних.

За умовами Кредитного договору відповідач зобов`язався щомісячно, у встановлені договором строки, здійснювати повернення частини кредиту, та сплачувати нараховані відсотки за використання кредиту.

29 жовтня 2008 року було укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору, якою було змінено розмір процентної ставки, та встановлено, що з 06.09.2007 року процентна ставка за користування кредитом становитиме 12% річних, а з 15 жовтня 2008 року - 13,5 % річних.

28 жовтня 2009 року між позивачем та 3-ю особою було укладено договір про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №2; 15 квітня 2010 року договір про внесення змін та доповнень №3; 06 вересня 2010 року договір про внесення змін та доповнень №4; 30 березня 2012 року договір про внесення змін №5, 31 серпня 2012 року договір про внесення змін №6 якими змінювались графіки повернення кредиту та деякі інші умови щодо періодів дії відсоткової ставки.

31 серпня 2012 року, в зв`язку з реструктуризацією боргу, сторонами було укладено договір про внесення змін №7 до Кредитного договору №140-Ю від 06 вересня 2007 року, яким було встановлено графік сплати прострочених процентів.

Пунктом 7.1. договору про внесення змін та доповнень №3 до Кредитного договору №140-Ю встановлено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з погашення заборгованості за Кредитом Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення заборгованості за Кредитом враховуючи день погашення з розрахунку факт/факт.

Аналогічні умови відповідальності встановлені п. 7.2. договору про внесення змін та доповнень №3 до Кредитного договору №140-Ю, щодо прострочення Позичальником зобов`язань з погашення інших плат за користування кредитом.

П. 3.2.1. Договору про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №3 встановлено, що відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу щорічну комісію за управління кредитом у розмірі 1% від суми діючого на момент сплати ліміту кредитування в строк не пізніше 06 вересня кожного календарного року кредитування.

Крім цього, рішенням господарського суду Харківської області від 10.06.2013 р. у справі № 922/1223/13 позовні вимоги позивача - ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Нестсервіс" задоволено.

Даним рішенням господарського суду встановлено, що заборгованість ТОВ "Нестсервіс" перед позивачем станом на 12.03.2013р. склала 17239976,53 грн., яка складається з 13412254 грн. строкової заборгованості за кредитом; 1914323, 50 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 22989,87 грн. строкової заборгованості по процентам за користування кредитом; 738036,53 грн. простроченої заборгованості по процентам за користування кредитними коштами порядок сплати яких був визначений договором про внесення змін №7 до Кредитного договору №140-Ю; 1040105,91 грн. простроченої заборгованості по процентам за користування кредитними коштами згідно умов Кредитного договору; 41632,89 грн. простроченої заборгованості по сплаті щорічної комісії, нарахованої за період з 06.09.2011 року по 05.09.2012 року; 7178,71 грн. пені нарахованої в зв`язку з порушенням зобов`язань щодо погашенням кредиту; 9081,90 грн. пені нарахованої у зв`язку з порушенням зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитними коштами порядок сплати яких був визначений договором про внесення змін №7 до Кредитного договору №140-Ю; 36883,30 грн. пені нарахованої у зв`язку з порушенням зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитними коштами; 4804,32 грн. пені нарахованої у зв`язку з порушенням зобов`язань щодо сплати щорічної комісії; 1435,70 грн. три відсотки річних за прострочення сплати кредиту; 1816,30 грн. три відсотки річних за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами порядок сплати яких був визначений договором про внесення змін №7 до Кредитного договору №140-Ю; 7376,80 грн. три відсотки річних за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами; 1921,73 грн. три відсотки річних за прострочення сплати щорічної комісії за управління кредитом; 135,08 грн. інфляційних витрат у зв`язку з простроченням сплати щорічної комісії, в зв`язку з чим судом з ТОВ "Нестсервіс" на користь позивача стягнуто кредитний борг у сумі 17239976,53 грн., а також судові витрати у розмірі 68820,50 грн.

Вищевказані рішення господарського суду були винесені на усунення порушених прав позивача щодо виконання Кредитного договору № 140-Ю від 06 вересня 2007 року, укладеного між ВАТ ВТБ Банк правонаступником якого є ПАТ «ВТБ БАНК» (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нестсервіс» (далі - Позичальник).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина перша ст. 543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21) зазначено, що «Глава 11 «Заочний розгляд справи» Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення.

Відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення до суду, який це рішення ухвалив, на предмет наявності передбачених частиною першою статті 288 ЦПК України підстав для його скасування. Дана заява задоволена судом.

Заочне рішення ухвалювалося станом на липень 2013 року, коли загальний строк позовної давності (з моменту виникнення боргу у жовтні 2012 березні 2013) ще не сплив. Проте, скасування заочного рішення повертає справу на стадію розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, лише з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Станом на час розгляду справи, АТ «ВТБ БАНК» (код ЄДРПОУ 14359319) не припинено як юридичну особу, воно зберігає свою цивільну та процесуальну правоздатність і судову дієздатність. Процедура ліквідації, що триває, не позбавляє банк статусу самостійного суб`єкта права.

Згідно з частиною першою статті 36 та статтею 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради, правління). Усі повноваження органів управління банку переходять до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зокрема, відповідно до пунктів 1, 2, 5 частини другої статті 37 та статті 48 вказаного Закону, Фонд (або уповноважена особа Фонду) від імені банку:

-здійснює будь-які дії, спрямовані на захист майна, збереження активів та задоволення вимог кредиторів;

-представляє інтереси банку в судових органах без спеціального доручення (довіреності) з усіма правами, які закон надає позивачу, відповідачу або третій особі.

Постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 2018 року № 849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ВТБ БАНК"» розпочато процедуру ліквідації установи.

На підставі вказаного рішення НБУ, Виконавча дирекція ФГВФО ухвалила Рішення від 18 грудня 2018 року № 3392 «Про початок процедури ліквідації АТ "ВТБ БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку».

Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 04 жовтня 2022 року № 1184 повноваження ліквідатора АТ «ВТБ БАНК» делеговано безпосередньо Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. З урахуванням вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», повноваження органів управління банку повністю переходять до Фонду, який діє як єдиний легітимний орган управління від імені та в інтересах банку.

Фундаментальний принцип цивільного процесу полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається (ст. 81 ЦПК України), а суд ухвалює рішення виключно на основі актуальних і дійсних обставин, що існують на момент розгляду справи (у 2026 році).

Відповідно до стабільної практики Верхового Суду, скасування заочного рішення означає, що воно втратило свою юридичну силу і не створює жодних правових наслідків. Розгляд справи починається спочатку. Відтак, Позивач не звільняється від обов`язку доводити свої вимоги, а наявність скасованого рішення 2013 року не може бути преюдиційним доказом вини чи боргу Відповідачів.

Згідно з принципом змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України) та принципом диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Скасування заочного рішення покладає на Позивача обов`язок знову, на загальних підставах, довести суду обґрунтованість та актуальність своїх вимог. Наявність «історичного» рішення 2013 року, яке скасоване, не має для суду жодного преюдиційного значення.

Позовна заява ПАТ «ВТБ БАНК» містить розрахунок заборгованості, складений станом на 12.03.2013 року (на суму 17 239 976,53 грн). З моменту формування цього розрахунку та подачі позову минуло понад 13 років.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не надав суду жодного актуального розрахунку заборгованості чи виписки за особовими рахунками Позичальника станом на час розгляду справи.

Суд, ухвалюючи рішення, оцінює докази в їх сукупності за правилами ст. 89 ЦПК України. За відсутності первинних банківських документів (виписок, оборотних відомостей, меморіальних ордерів), які б відображали стан рахунків ТОВ «Нестсервіс» протягом 2013–2026 років, суд позбавлений процесуальної можливості встановити, чи існує заборгованість взагалі, та в якому розмірі.

Протягом 13 років з моменту ухвалення скасованого заочного рішення, первинне зобов`язання могло бути виконане повністю або частково, враховуючи наявність Рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2013 р. у справі № 922/1223/13 та рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2013 № 922/1222/13 про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по Кредитному договору № 140-Ю від 06.09.2007.

Позивач обґрунтовує свої вимоги розрахунком заборгованості, який було складено понад 13 років тому — станом на 12.03.2013 року. Проте судове рішення ухвалюється судом у 2026 році та має базуватися на дійсних обставинах, що існують на момент його винесення.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач не надав жодного актуального розрахунку боргу чи виписки за рахунками станом на 2026 рік.

Позивач, не з`явившись у судове засідання у 2026 році (або не надавши оновлених пояснень та актуальних первинних документів), фактично самоусунувся від доказування. Сам по собі факт подачі позову у 2013 році не доводить, що ТОВ «Нестсервіс» порушує умови Кредитного договору станом на сьогоднішній день. Надання суду виключно «історичних» документів 13-річної давнини порушує принципи змагальності та диспозитивності судового процесу.

Згідно з ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Оскільки розгляд справи після скасування заочного рішення розпочато спочатку, Позивач мав процесуальну можливість (і обов`язок) надати суду актуальні докази або додаткові пояснення.

Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються. Отже, фіксувати будь-які порушення умов Кредитного договору у суду немає процесуальних підстав.

ПАТ «ВТБ БАНК» наразі перебуває у стані припинення. Уповноважені особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або ліквідатори не надали суду жодних оновлених доказів у строки, встановлені процесуальним законом для подання доказів.

Згідно з ч. 8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються.

Враховуючи викладені норми процесуального законодавства та висновки Верховного суду України, та фактичні обставини по справі суд прийшов до висновку , що наданий ПАТ «ВТБ БАНК» розрахунок заборгованості від 12.03.2013 року є неналежним доказом для підтвердження вимог станом на час розгляду справи, а долучені наявні докази заборгованості за Кредитним договором № 140-Ю від 06.09.2007 року, надані ПАТ «ВТБ БАНК» станом на 12.03.2013 року, неналежними та недопустимими для підтвердження наявності боргу у 2026 році.

Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин справи та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; допустимими — докази, одержані у порядку, встановленому законом.

Верховний Суд у сталій практиці послідовно виходить із того, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує фінансово-господарську операцію (видачу чи повернення коштів). Розрахунок — це лише відображення позиції самого банку. За відсутності первинних документів (виписок за рахунками, ордерів), які оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», сам по собі розрахунок не може бути підставою для задоволення позову.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») наявність заборгованості у відповідача перед банком; на вимогу суду банк не надав оригіналів кредитних договорів, виписки за картковим рахунком, доказів отримання відповідачем кредиту чи перерахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача.

Оцінивши надані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що копія наданого ПАТ «ВТБ БАНК» розрахунку заборгованості від 12.03.2013 року є неналежним доказом для підтвердження вимог станом на час розгляду справи, а долучені наявні докази заборгованості за Кредитним договором № 140-Ю від 06.09.2007 року, надані ПАТ «ВТБ БАНК» станом на 12.03.2013 року не є належними доказами, які б доводили обґрунтованість вимог позивача.

Так, відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до 60 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Данна правова позиція підтверджується Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц; Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17; Постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18.

31.03.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною, при примусовому виконанні Винесена постанова про арешт коштів боржника, на підставі виконавчого листа № 643/4614/13-ц, виданного 08.08.2013, документ видав: Московський районний суд м. Харкова. Згідно якого з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" стягується заборгованість у розмірі 17 239 976,53 гривень.

Пунктом 8 розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові. Таким чином, загальна сума боргу з урахуванням виконавчого збору складає 18 963 974,18 грн.

Вказаною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах):

-НОМЕР_1 в Харківське ГРУ АТ КБ "ПриватБанк" (МФО 351533);

-НОМЕР_2 в АТ "АЛЬФА-БАНК" (МФО 300346);

-НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 в АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" (МФО 380281);

-НОМЕР_6 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (МФО 322001).

Вищевказаний виконавчий документ, винесений на підставі заочного рішення, яке скасовано.

Згідно з частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до принципу правової визначеності та захисту права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений свого майна (або обмежений у виді користування/розпорядження ним) інакше як в інтересах суспільної необхідності та на підставах, передбачених законом.

Ця норма кореспондує з обов`язком органу ДВС негайно припинити заходи примусового виконання у разі скасування рішення суду. Проте, як свідчить судова практика, у випадку, коли виконавче провадження було закінчено раніше або знищено за строками зберігання (оскільки виконавчий лист видано у 2013 році, а арешт накладено у 2021 році), державний виконавець процесуально позбавлений можливості самостійно винести постанову про зняття арешту. У такому разі єдиним ефективним способом захисту прав Боржника є винесення рішення (ухвали) суду про зняття арешту на підставі ч. 5 ст. 59 Закону.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (а скасування рішення суду є безумовною підставою для припинення стягнення), арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, а виконавчі документи скасовуються. Будь-яке утримання арешту після скасування рішення суду суперечить меті виконавчого провадження, визначеній статтею 1 цього Закону (спрямованість виключно на примусове виконання діючих рішень).

Крім того, відповідно до статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі скасування судового рішення, яке було підставою для видачі виконавчого документа, виконавче провадження підлягає закінченню (або відновленню та закриттю), а всі арешти, накладені на майно та кошти боржника, підлягають обов`язковому зняттю (скасуванню) органом ДВС.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 16.02.2026 заочне рішення Московського районного суду від 04.07.2013 року у справі № 643/4614/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованісті за Кредитним договором № 140-Ю від 06 вересня 2007 року на підставі Договору поруки №140-П/1 у сумі 17 239 976,53 гривень скасовано.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст.4, 11, 12, 81, 89, 90, 264-268, 293, 315, 317 ЦПК України , суд,-

ухвалив:

В позові Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 140-Ю від 06 вересня 2007 року на підставі Договору поруки №140-П/1 у сумі 17 239 976,53 гривень - відмовити.

Скасувати накладений арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах):

-НОМЕР_1 в Харківське ГРУ АТ КБ "ПриватБанк" (МФО 351533);

-НОМЕР_2 в АТ "АЛЬФА-БАНК" (МФО 300346);

-НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 в АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ" (МФО 380281);

-НОМЕР_6 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (МФО 322001).

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Публічне акціонерне товаристве «ВТБ Банк» (вул. Т.Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, м. Київ, 01004 код ЄДРПОУ: 14359319), в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (040503, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, e-mail: fgvfo@fg.gov.ua).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , Паспорт НОМЕР_8 , видан Київським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області 23 січня 2014 року, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О.М. Майстренко