Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №600/1913/24-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1913/24-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірми “Альтаір” на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Фірми “Альтаір” до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

07.04.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

03.07.2026 року від позивача надійшли заперечення на відзив.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву та заперечень на відзив, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що керуючись статтею 19-1, пунктом 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80, підпунктами 69.2, 69.27 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято наказ №1519-п від 11.12.2023 року «Про проведення фактичної перевірки», яким визначено провести фактичну перевірку їдальні за адресою: м. Чернівці, площа Театральна, 6, суб`єкта господарювання ППФ «АЛЬТАІР», код ЄДРПОУ 22844371 за період фінансово-господарської діяльності з 01.12.2022 року по 20.12,2023 року з питань здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахункових операцій, готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками, дотримання роботодавцем законодавства з питань укладення трудового договору, оформлення трудовик відносин з працівниками, наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, контролю за дотриманням вимог законодавства щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки. Встановлено термін проведення тривалістю 10 діб з 11.12.2023 року по 20.12.2023 року.

На підставі наказу №1519-п від 11.12.2023 року «Про проведення фактичної перевірки» та відповідно до виданих на його підставі направлень на перевірку від 11.12.2023 року №2698, 2699, від 12.12.2023 року №2722, 2723, працівниками ГУ ДПС у Чернівецькій області проведено фактичну перевірку суб`єкта господарювання ППФ «АЛЬТАІР», за результатами якої складено Акт (довідка) фактичної перевірки №8042/Ж5/24-13-07-04/22844371 від 20.12.2023 року.

Згідно змісту Акта фактичної перевірки №8042/Ж5/24-13-07-04/22844371 від 20.12.2023 року констатовано, що в період з 01.08.2023 по 12.08.2023 року суб`єктом господарювання ППФ «Альтаір» (ЄДРПОУ 22844371) в їдальні за адресою: м. Чернівці, вул. Театральна, 6 згідно баз даних СОД РРО «ІКС Податковий блок» та переданої інформації суб`єктом господарювання через ПРРО (Фіскальний № 4000364957) встановлено реалізації товарів без ставки ПДВ в фіскальних чеках ПРРО, що є одним з обов`язкових реквізитів фіскального чека на загальну суму 28359,26 гривень.

Відтак, висновком перевірки встановлено порушення ППФ «Альтаір» п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) - реєстратор розрахункових операцій не застосовувався, розрахунковий документ не видавався.

На підставі указаного Акту фактичної перевірки заступником начальника ГУ ДПС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.01.2024 року №0000090/Ж10/24-13-07-04, яким Приватному підприємству Фірма «Альтаір» нараховано штрафні санкції за порушення пунктів 1, 2, статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 42563,89 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення протиправним позивач звернувся до суду для його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Так, предметом оскарження у цій справі є податкове повідомлення-рішення від 08.01.2024 року №0000090/Ж10/24-13-07-04, якому суд надасть оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.

Водночас суд звертає увагу, що оскаржуючи наведене вище податкове повідомлення-рішення, позивач виходить насамперед з того, що наказ ГУ ДПС від №1519-п від 11.12.2023 року «Про проведення фактичної перевірки» є протиправним в силу не зазначення в ньому підстав для проведення такої перевірки, а також з того, що посадовими особами відповідача допущено порушення вимог законодавства щодо проведення такої перевірки.

Суд зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду в постанові від 21 лютого 2020 у справі № 826/14123/18, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа №804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо. Водночас судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформульований правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, питання правомірності дій контролюючого органу щодо призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про оскарження рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17.

За таких обставин, суд у цій справі спершу надасть оцінку наказу ГУ ДПС від №1519-п від 11.12.2023 року «Про проведення фактичної перевірки» на предмет його правомірності, після чого окремо буде оцінюватися податкове повідомлення-рішення від 08.01.2024 року №0000090/Ж10/24-13-07-04.

Щодо правомірності наказу ГУ ДПС від №1519-п від 11.12.2023 року «Про проведення фактичної перевірки»

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Отже, проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок є правом ГУ ДПС у Чернівецькій області, як податкового органу.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Пунктом 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених в підпунктах 80.2.1-80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

З наказу ГУ ДПС від №1519-п від 11.12.2023 року “Про проведення фактичної перевірки” видно, що підставою для перевірки відповідачем зазначено підпункту 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, якими передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт 80.2.7).

Тобто, фактична перевірка може проводитись на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов`язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

З матеріалів справи встановлено, що згідно тверджень представника відповідача та змісту заяв по суті справи, підставою для видання спірного наказу контролюючим органом став лист ДПС України від 31.10.2023 №27334/7/99-00-07-04-02-07, відповідно до якого проведеним Департаментом податкового аудиту ДПС аналізом встановлено ризики у діяльності суб`єктів господарювання, наведених у Додатку 1, яким станом на 01.08.2023 поновлено дію реєстрації платниками податку на додану вартість, та які у період з 01.08.2023 по 12.09.2023 здійснювали роздрібний продаж алкогольних напоїв, при цьому ймовірно створювали/друкували, з подальшою видачею або без такої, невідповідні розрахункові документи, тобто відповідні розрахункові документи, що підтверджують виконання розрахункових операцій, не видавалися.

Враховуючи зазначене, суд належить встановити чи є вказаний лист ДПС України від 31.10.2023 №27334/7/99-00-07-04-02-07 у розумінні статті 80 ПК України підставою для ініціювання та проведення фактичної перевірки позивача на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Так, згідно позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року справа №420/9909/23, щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Відтак, Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Відтак, у вказаній постанові Верховний Суд деталізував наступне:

‘…63. Перевіряючи питання дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, Судова палата виходить з того, що у Наказі № 2901-п від 26 квітня 2023 року підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: «На підставі статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами), у зв`язку з наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведеного аналізу, яка свідчить про можливі порушення здійснення розрахункових операцій в готівковій формі, які перевищують граничну суму розрахунків готівкою».

Тобто, зі змісту цього Наказу вбачається як правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.2 ПК України), так і фактична. У зазначеному Наказі фактичну підставу деталізовано шляхом посилання на отриману інформацію щодо можливого порушення, зазначено сферу, щодо якої її отримано, тобто має місце конкретизація фактичної підстави. Відповідно, висновки судів про зворотнє не відповідають дійсності. Обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому підстави для його скасування через неналежне оформлення відсутні».

Як встановлено з матеріалів справи, у наказі від №1519-п від 11.12.2023 року податковим органом зазначено декілька правових підстав, а саме підпункти 80.2.2, 80.2.7 ПК України. Однак, аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 року, №470, зразок оформлення наказу на проведення перевірки (додаток №1) передбачає, окрім посилання на відповідний підпункт, пункт, статтю Податкового кодексу України, наведення підстави для проведення перевірки.

Аналізуючи наведене у своїй сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що законодавство та судова практика Верховного Суду розрізняє такі категорії, як “правова (юридична) підстава” проведення перевірки та “фактична підстава” проведення перевірки.

При цьому перелік правових підстав визначений у пункті 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Однак реалізація таких підстав має місце виключно за наявності фактичної підстави, яка є тією рушійною силою, що породжує перевірку.

Відповідно до пункту 1.2.2. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 року, №470 при організації проведення фактичної перевірки обґрунтовані пропозиції щодо необхідності її проведення оформлюються доповідною запискою (висновком) за підписом керівника відповідного структурного підрозділу, який має інформацію, що може слугувати підставою для проведення документальної позапланової або фактичної перевірки відповідно до чинного законодавства.

При цьому джерелом інформації, що може слугувати підставою для проведення фактичної перевірки, може бути інформація отримана із: зовнішніх джерел (звернення платників податків, чат-бот, месенджери тощо); відкритих джерел (ЗМІ, Інтернет тощо).

Податковий кодекс України в частині інформаційних правовідносин оперує такими категоріями, як “податкова інформація” та “інформація від інших суб`єктів, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства”.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під податковою інформацію розуміють інформацію у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію” від 02.10.1992 року, № 2657-XII, відповідно до статті 16 якого податкова інформація – це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому ПК України.

У цій справі, суд оцінюючи зміст наказу ГУ ДПС від №1519-п від 11.12.2023 року, констатує про те, що такий наказ немає істотних недоліків. Вказаний наказ містить правову підстава (посилання на підпункти 80.2.2, 80.27 ПК України). Поряд з цим, на час прийняття такого наказу існувала відповідна фактична підстава, яка є передумовою для проведення фактичної, а саме лист ДПС України від 31.10.2023 №27334/7/99-00-07-04-02-07).

За таких обставин, аналізуючи наведене вище, а також оцінюючи наведені у заявах по суті справи доводи щодо процедурних порушень проведення фактичної перевірки, суд вважає, що під час розгляду цієї справи не виявлено істотних порушення норм податкового законодавства, допущених відповідачем під час призначення і проведення перевірки, як наслідок відсутні підстави для скасування рішень, прийнятих за її наслідками.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Чернівецькій області від 08.01.2024 року №0000090/Ж10/24-13-07-04

Так, згідно змісту Акта фактичної перевірки №8042/Ж5/24-13-07-04/22844371 від 20.12.2023 року констатовано, що в період з 01.08.2023 по 12.08.2023 року суб`єктом господарювання ППФ «Альтаір» (ЄДРПОУ 22844371) в їдальні за адресою: м. Чернівці, вул. Театральна, 6 згідно баз даних СОД РРО «ІКС Податковий блок» та переданої інформації суб`єктом господарювання через ПРРО (Фіскальний № 4000364957) встановлено реалізації товарів без ставки ПДВ в фіскальних чеках ПРРО, що є одним з обов`язкових реквізитів фіскального чека на загальну суму 28359,26 гривень. Відтак, висновком перевірки встановлено порушення ППФ «Альтаір» п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) - реєстратор розрахункових операцій не застосовувався, розрахунковий документ не видавався.

На підставі указаного Акту фактичної перевірки заступником начальника ГУ ДПС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.01.2024 року №0000090/Ж10/24-13-07-04, яким Приватному підприємству Фірма «Альтаір» нараховано штрафні санкції за порушення пунктів 1, 2, статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 42563,89 грн.

В обґрунтування протиправності вказаного ППР апелянт наголошує, що використання податкової інформації та документів, в тому числі даних СОД РРО за минулі періоди передбачено виключно під час проведення документальних і камеральних перевірок. Однак, перевірка РРО за минулий період часу (зазначені в запиті про надання документів відомості необхідно були дані за останні 2 місяці) носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій. При цьому отримання інформації з власних програм контролюючого органу (таких як СОД РРО) за попередні періоди не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності. Відтак, порушення, зазначені у Акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, за минулий період, а під час, коли проводилася фактична перевірка, а отже такий Акт фактичної перевірки не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої оскаржуваним ППP.

Щодо використання податкової інформації та документів, в тому числі даних СОД РРО за минулі періоди виключно під час проведення документальних і камеральних перевірок, то суд зауважує, що ПК України не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. Отже, твердження представника позивача про те, що призначена фактична перевірка з використанням відповідних документів, що складають предмет перевірки визначеного підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України за минулі періоди, носить характер документальної перевірки, є безпідставним. Встановлення контролюючим органом, на підставі відповідних документальних даних, факту порушення Закону № 265/95-ВР та здійснення нарахування штрафної санкції перебувало в межах предмету та періоду проведеної фактичної перевірки встановленого підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі №120/11036/23, який відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Щодо інших доводів представника позивача в частині протиправності оскаржуваного ППР (зокрема про неналежне оформлення розрахунку штрафних (фінансових) санкцій), то суд вважає, що такі доводи полягають у наявності процедурних порушень, які за своїм змістом не є істотними та за практикою Верховного Суду не спричиняють наслідків визнання ППР протиправним та його скасування.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Чернівецькій області від 08.01.2024 року №0000090/Ж10/24-13-07-04 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірми “Альтаір” залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.