Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №822/1789/18 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1789/18

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Моніча Б.С. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0054080/1302-2222 від 15.03.2018 та №1204-13 від 10.04.2017 про визначення розміру грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач 15.04.2002 зареєстрований як фізична особа-підприємець, який має основний вид економічної діяльності: 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.02.2011 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, позивач є власником нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до податкового повідомлення - рішення від 10.04.2017 №1204-13 на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України Головне управління ДФС у Хмельницькій області визначило податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік (податковий період) на суму 11795,68 грн.

Згідно з Податковим повідомленням - рішенням від 15.03.2018 №1302-2222 на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України Головне управління ДФС у Хмельницькій області визначило податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік (податковий період) на суму 6848 гн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог позову та наявність підстав для їх задоволення.

Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. "є" 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року N 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач є власником нежитлової будівлі по вул. Привокзальна, 6, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька обл.

При цьому, податковим органом в доводах апеляційної скарги не заперечується факт використання позивачем з цієї нежитлової будівлі (вул. Привокзальна, 6, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька обл.) загальною площею 428 кв.м. у власній господарській діяльності з урахуванням основного виду господарської діяльності (22.29 Виробництво інших виробів із пластмас) починаючи з 2021 року.

При цьому, обгрунтовуючи правомірність прийнятих рішень, податковий орган відзначає, що відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень – рішень позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 та 2017 роки, в той час, як об`єкт нерухомості, який розташований за адресою: вул. Привокзальна, 6, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька обл., почав використовуватися позивачем у господарській діяльності лише 2021 року.

Колегія суддів відхиляє вказані твердження апелянта, оскільки відповідно до Акту обстеження технічного стану нерухомого майна від 06.07.2018 за №205 встановлено, що при обстеженні нежитлової виробничої будівлі з рампою (м. Кам`янець-Подільський, вул. Привокзальна, 6) та виготовлені техпаспорту станом на 12.09.2016 року і станом на 06.07.2018 року виявлено, що будівля використовується виключно для виробничих потреб, і відповідає державному класифікатору 1251.1.

Натомість, відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що позивач у 2016 - 2017 роках нежитлову будівлю по вул. Привокзальна, 6, в м. Кам`янець-Подільський, у власній господарській діяльності не використовував.

Отже, як вірно зазначає суд першої інстанції, спірний об`єкт нерухомого майна належить до об`єктів Державного класифікатора будівель та споруд з кодом 1251, тому відповідно до вимог підпункту «е» пункту 266.2.1 статті 266 ПК України, зазначене нерухоме майно не є об`єктом оподаткування.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції приходить до обґрунтованого висновку, що податкові повідомлення-рішення №0054080/1302-2222 від 15.03.2018 та №1204-13 від 10.04.2017 є протиправними, а, відтак, підлягають скасуванню.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Моніч Б.С. Ватаманюк Р.В.