Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №240/29464/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/29464/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №064450013279 від 08.12.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу період її роботи з 01.07.2000 по 17.08.2002 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 31.08.1991;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, з дати звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 01.12.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що звернулась із заявою до пенсійного органу про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", однак відповідачем надіслано повідомлення про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу роботи. Вважає дії відповідачів протиправними та такими, що порушують її права.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №064450013279 від 08.12.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.07.2000 по 17.08.2002 та призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 01.12.2025 на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХП, в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 213-VІІI, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

01.12.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із відповідною заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та 08.12.2025 прийнято рішення №064450013279 про відмову у призначенні пенсії.

В зазначеному рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 17.08.2002 згідно трудової книжки від 31.08.1991 НОМЕР_1 , оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування відсутні дані про трудові відносини за цей період. Вирішено відмовити у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах гідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

Листом від 15.12.2025 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило позивача про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що порушує право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, остання звернулась до суду з вказаним позовом за захистом порушених прав.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, при вирішенні спірних правовідносин перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні буде найбільш сприятливий для особи, а саме пункт "б" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ), який передбачає, що право на пенсію за віком, на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на дату звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (01.12.2025) позивачці був 51 рік, а тому вона досягла визначеного пунктом "б" статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ) віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Позивач не є відповідальним за формування та ведення Реєстру страхувальників та Реєстру застрахованих осіб.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржило його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що станом на дату звернення, позивачу було повних 51 рік 1 місяць 28 днів, страховий стаж становив 38 років 8 місяців 12 днів. Пільговий стаж особи становить 37 років 5 місяців 12 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 17.08.2002 згідно трудової книжки від 31.08.1991 НОМЕР_1 , оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування відсутні дані про трудові відносини за цей період. Отже, Головним управління винесено правомірне рішення про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ст.4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (в редакції на момент спірних правовідносин, а саме станом на дату звернення позивача за призначенням пенсії) передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV визначає, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності сукупності таких обов`язкових умов:

- зайнятість особи повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

- наявність атестації робочого місця;

- досягнення особою 55 річного віку;

- наявність у особи загального страхового стажу не менше 30 років для чоловіків та не менше 25 років для жінок;

- наявність у особи спеціального стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не менше 12 років 6 місяців для чоловіків та не менше 10 років для жінок.

Спірні правовідносини також врегульовані Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Згідно із пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Законом №213-VIII (набрав чинності 01.04.2015) стаття 13 Закону №1788-ХІІ була викладена в новій редакції, відповідно до якої на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII (далі - рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020):

визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII;

стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Разом з тим, згідно із пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин у даній справі була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020) з одного боку, та Законом №1058-IV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах для жінок, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, а саме перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати при вирішенні питання щодо наявності права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд враховує такий принцип адміністративного судочинства, як верховенство права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 6 КАС України).

У постанові від 03 листопада 2021 року (справа № 360/3611/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Така ж правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №360/3611/20.

Тобто, при вирішенні спірних правовідносин перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні буде найбільш сприятливий для особи, а саме пункт "б" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ), який передбачає, що право на пенсію за віком, на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, приймаючи рішення №064450013279 від 08.12.2025, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав недосягнення нею 55-річного віку. Водночас суд першої інстанції правильно виходив із необхідності застосування до спірних правовідносин пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що наведені апелянтом положення пункту 2 статті 114 Закону України №1058-IV щодо досягнення жінкою 55-річного віку самі по собі не свідчать про відсутність у позивачки права на пенсію на пільгових умовах, оскільки судом першої інстанції обґрунтовано застосовано норму пункту «б» статті 13 Закону України №1788-XII у редакції, яка підлягає застосуванню з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та станом на дату звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 01.12.2025 досягла 51 року, а тому відповідала встановленій пунктом «б» статті 13 Закону України №1788-XII у відповідній редакції віковій умові для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, доводи апеляційної скарги щодо необхідності підтвердження відповідного пільгового стажу, роботи за Списком №2 та проведення атестації робочих місць не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки апелянтом не наведено обставин, які б свідчили про відсутність у позивачки необхідного пільгового стажу або про те, що такий стаж не підтверджений належними документами.

Більше того, як зазначено в самому рішенні пенсійного органу та підтверджено доводами апеляційної скарги, станом на дату звернення страховий стаж позивачки становив 38 років 8 місяців 12 днів, а пільговий стаж - 37 років 5 місяців 12 днів. Отже, посилання апелянта на загальні вимоги щодо наявності страхового та пільгового стажу не спростовують встановлених у справі обставин та не підтверджують правомірності відмови у призначенні пенсії.

Щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи позивачки з 01.07.2000 по 17.08.2002 колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно застосував положення статті 62 Закону України №1788-XII та пунктів 1, 3 Порядку №637, відповідно до яких основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Саме відсутність відомостей у Реєстрі застрахованих осіб стала підставою для неврахування пенсійним органом зазначеного періоду роботи. Водночас відсутність таких відомостей не свідчить про відсутність самого факту трудової діяльності позивачки та не може автоматично нівелювати доказове значення трудової книжки як основного документа, що підтверджує стаж роботи.

Як правильно встановив суд першої інстанції, позивачка не є відповідальною за формування та ведення Реєстру страхувальників та Реєстру застрахованих осіб. Відповідно до статті 20 Закону №2464-VI Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд.

За таких обставин покладення на позивачку негативних наслідків у вигляді неврахування підтвердженого трудовою книжкою періоду роботи лише з тієї підстави, що відповідні відомості відсутні в Реєстрі застрахованих осіб, є необґрунтованим.

При цьому відповідно до пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, за наявності трудової книжки із відповідними записами про період роботи та за відсутності встановлених пенсійним органом обставин, які б свідчили про недостовірність або неправильність таких записів, сама лише відсутність відомостей у Реєстрі застрахованих осіб не є підставою для неврахування відповідного періоду до страхового стажу.

Крім того, у разі виникнення у пенсійного органу сумнівів щодо достовірності поданих документів або необхідності отримання додаткової інформації останній відповідно до пунктів 4.2, 4.7 Порядку №22-1 мав можливість витребувати додаткові документи, направити відповідні запити та здійснити необхідні перевірки. Однак, як правильно встановив суд першої інстанції, таких дій пенсійним органом вчинено не було.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачами не доведено правомірності неврахування позивачці періоду роботи з 01.07.2000 по 17.08.2002 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 31.08.1991.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №064450013279 від 08.12.2025.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.