Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №120/691/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/691/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар П.А.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 27.03.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювало ГУ ПФУ в Одеській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 04.04.2024 № 025650009421 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за умови недостатньої кількості необхідного пільгового стажу. Вказано, що страховий стаж заявника становить 18 років 04 місяці 24 дні, страховий стаж з урахуванням кратності пільгового стажу складає 23 роки 04 місяці 24 дні. Пільговий стаж становить 10 років 08 місяців 17 днів. Пільговий стаж враховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу по спеціальному, стажу за формою ОК-5.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.02.1994, оскільки ім`я " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 », дата народження записана олівцем та засвідчена печаткою УРСР, а період роботи з 01.02.1994 по 10.05.1995 потребує уточнюючої довідки, оскільки звільнення з роботи засвідчено печаткою УРСР.

Не погоджуючись з такими рішеннями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.07.2024 у справі 120/4853/24, яке набуло законної сили, адміністративний позов задоволено частково:

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.04.2024 № 025650009421.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди: з 01.02.1994 по 10.05.1995; з 01.06.1995 по 17.09.1995; з 27.11.1995 по 01.01.1998.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 періоди від 27.03.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до положень статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення з урахуванням правових висновків суду висловлених за наслідками розгляду цієї справи.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено.

На виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 періоди від 27.03.2024 та прийнято рішення №025650009421 від 08.01.2025, яким відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного пільгового стажу - 7 років 6 місяців, а відповідно до пп. 1 ч.2 ст.114 Закону у зв`язку із недосягненням 55 річного віку.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058).

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За змістом п. 1 ч. 2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до абз. 1 п. 1 ч.1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 1.

Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 (далі - порядок № 383).

Відповідно до п. 3 порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Пунктом 10 порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Аналіз наведених норм дає підстав вважати, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - порядок №637), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

За відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Згідно з вимогами Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1, таке підтвердження здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.02.1994 року, спеціальний стаж за Списком №1 та Списком №2 підтверджується наступними записами: з 10.06.2002 року по 14.11.2004 року - робота машиністом крана (крановщиком) фасонно-ливарного цеху №4 Q–5 т на дільниці формування та лиття АТ «Єнакієвський металургійний завод»; з 15.11.2004 року по 24.05.2005 року — робота машиністом крана (крановщиком) фасонно-ливарного цеху №3 Q–20,5 т на дільниці обрубки лиття дільниці обслуговування обладнання ВАТ «Єнакієвський металургійний завод»; з 24.05.2005 року по 07.07.2005 року - робота електромонтером з ремонту електрообладнання (на гарячих дільницях) ремонтного та чергового персоналу електрослужби ВАТ «Єнакієвський металургійний завод»; з 07.07.2005 року по 02.10.2006 року - робота машиністом крана (крановщиком) фасонно-ливарного цеху №3 Q–20,5 т обрубної дільниці ВАТ «Єнакієвський металургійний завод»; з 06.10.2006 року по 01.10.2009 року - робота машиністом крана конвертерного цеху металургійного виробництва дільниці підготовки виробництва у СП «ТОВ «Метален»; з 02.10.2009 року по 03.06.2010 року - робота машиністом крана конвертерного цеху металургійного виробництва дільниці підготовки виробництва ВАТ «Єнакієвський металургійний завод»; з 23.03.2011 року по 16.03.2017 року - робота машиністом крана доменного цеху металургійного виробництва дільниці розливочних машин (на гарячій дільниці роботи) ВАТ «Єнакієвський металургійний завод».

Також трудова книжка серії НОМЕР_2 від 01.02.1994 року на своєму звороті містить посилання на виписки з наказів про результати проведення атестації: посади машиніста крана обрубки лиття (Список №2) від 03.12.2001 року № 808; посади машиніста крана металургійного виробництва (Список №2) від 18.07.2003 року № 187; посади машиніста крана на гарячій дільниці (Список №1) від 01.08.2011 року.

Вказане свідчить про те, що посади, на яких працювала позивач були атестовані.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта про ненадання позивачкою довідки про (не) перебування у відпустках без збереження заробітної плати за власний рахунок,з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що позивач зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки від 04.03.2024 №540-7001971796 про взяття на облік внутрішньо переміщеною особою ОСОБА_1 фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 року у справі №291/99/17 зазначив, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Крім того, у постанові від 12.04.2021 у справі №219/4550/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку: "посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.06.2021 року у справі №127/8001/17, від 24.03.2021 року у справі №233/179/17.

Крім того, підтвердження достовірності даних довідки здійснюється, шляхом проведення органом Пенсійного фонду перевірки за місцем зберігання первинної документації, а не шляхом покладення на особу, яка звернулася за перерахунком пенсії, обов`язку щодо надання цих первинних документів.

Суд звертає увагу на тому, що неможливість надання довідок про (не) перебування у відпустках без збереження заробітної плати за власний рахунок, простої не залежить від влі особи, а таке ненадання не є підставою для відмови у врахуванні спірного стажу, оскільки тягар доказування не має лягати на плечі особи.

Аналізуючи доводи апелянта про те, що позивач не досягла 55 віку відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 14 Закону, судова колегія вказує на слідуюче.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, у редакції Закону України від 02.03.2015 р. N 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Аналогічно згідно з підпунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики №383 від 18.11.2005 затверджено Порядок застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (надалі - Порядок №383).

Згідно з пунктом 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №025650009421 від 08.01.2025 страховий стаж позивача становить 22 роки 25 днів., страховий стаж з рахуванням кратності складає 27 років 25 днів. Пільговий стаж особи становить 10 років 08 місяців 18 днів, в тому числі робота за Списком №1 - 5 років 07 місяців 01 день, за Списком №2 - 5 років 01 місяць 17 днів.

Згідно з пунктом "б" ст.13 Закону № 1788-ІV в редакції, чинній до внесення змін Законом № 2132-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 2132-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "б" ст. 13 Закону № 1788-ІV вік набуття жінками права на пенсію на пільгових умовах за списком № 2 з 50 років до 55 років, а також збільшено загальний стаж, необхідний для призначення такої пенсії з 20 до 25 років.

Відповідно до п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду визнані неконституційними положення ст.13, ч.2 ст.14 та пункти "б" - "г" ст.54 Закону № 1788-ІV зі змінами, внесеними Законом № 2132-VIII (п.1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини цього рішення застосуванню підлягають вказані норми в редакції до внесення змін Законом № 2132-VIII.

У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон № 1788-ІV в редакції від 09.12.2012, з урахуванням Рішення Конституційного Суду, а саме норма п."б" ст.13 якого встановлює право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 для жінок після досягнення 50 років (за наявності загального - 20 р., та пільгового стажу роботи - 10 р.).

В той же час, діюча на час виникнення спірних правовідносин норма п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-ІV, встановлювала право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 для жінок після досягнення 55 років (за наявності загального - 25 років, та пільгового стажу роботи - 10 р.).

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами п.''б'' ст.13 Закону № 1788-ІV та п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-ІV, а саме в частині віку набуття права на пенсію жінкам на пільгових умовах за списком № 2 та необхідного загального стажу. Перший із цих законів визначав вік з якого особа матиме право на пенсію - за списком № 2 - 50 років та загальний стаж 20 років, тоді як другий у 50 років за наявності 25 років загального стажу.

Суд звертає увагу, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати найбільш сприятливий підхід для особи.

Отже, при прийнятті рішення щодо визначення права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ІV в редакції від 09.12.2012, а не норми Закону № 1058-ІV.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем застосовано норму Закону № 1058-ІV. Натомість застосовуючи норму Закону № 1788-ІV, то позивач має право на пенсію за віком за списком № 2 у 50 років, враховуючи наявний необхідний страховий та пільговий за списком № 2.

Оскільки при прийнятті рішення відповідач застосував норму, яка звужує право позивача на пенсійне забезпечення, то cпірне рішення не відповідає критеріям правомірності, встановленим ч.2 ст.2 КАС України. Тому суд визнає протиправним та скасовує рішення. Суд зазначає, що виключно перший відповідач спірним рішенням порушив права позивача.

Згідно з абзацом другим ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкт владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку слід зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії відповідно до вимог п. б ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.