Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №240/22198/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/22198/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 позов задоволено.

Суд визнав протиправною бездіяльність Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2022 по 30.06.2023 та стягнув з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2022 по 30.06.2023 у сумі розміром 114294,18 грн.

Також суд визнав протиправною бездіяльність Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за час затримки виплати грошового забезпечення та зобов`язав Департамент з питань виконання кримінальних покарань нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за затримки виплати - за період з 31.12.2022 по день фактичної виплати - 08.07.2024.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач з 08.10.2015 проходив службу в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань.

Відповідно до наказу №964/06-22 начальника Департаменту полковника внутрішньої служби від 28.12.2022 позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) з 30 грудня 2022 року.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі №240/6585/24 клопотання позивача про закриття провадження задоволено:

- закрито провадження в адміністративній справі №240/6585/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Зміст ухвали суду від 09.09.2024 у справі №240/6585/24 свідчить, що позивач відмовився від позову у зв`язку із задоволенням його позовних вимог відповідачем після подання позовної заяви, а саме щодо нарахування та виплати щомісячної додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у наступних періодах і розмірах: у розмірі 100000грн з 24.05.2022 по 06.07.2022 включно; у розмірі 30000 грн з 14.07.2022 по 09.08.2022 включно, а також щодо нарахування та виплати добових за відрядження у м. Запоріжжя за період з 08.05.2022 по 21.08.2022 включно.

З метою отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 31.12.2022, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою.

Листом від 13.09.2024 №4786/Б-4459/3.2/11-2492/23-24 Департамент з питань виконання кримінальних покарань повідомив позивача, що підстави для виплати середнього заробітку стосовно затримки розрахунку при звільненні відсутні.

Позивач, вважаючи, що має право на виплату середнього заробітку та компенсацію, передбачену Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

За змістом статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі – Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 117 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Згідно статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-ІХ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу права позивача на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд першої інстанції під час вирішення цього спору керувався приписами статті 117 Кодексу законів про працю України, у редакції з 19.07.2022.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач, згідно з наказу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 04.07.2024 №527/ОС-24 провів остаточний розрахунок з позивачем 08.07.2024 шляхом виплати щомісячної додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, у розмірі 173254,54 грн.

Згідно з інформацією в довідці про грошове забезпечення позивача, виданою відповідачем, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача за останні повні два місяці перед звільненням, становить 627,99 грн = (19082,30грн + 19225,30грн / 61 дні).

Період затримки розрахунку при звільненні, що є предметом розгляду в межах даної справи, є період з 31.12.2022 до 07.07.2024, який в сукупності становить 555 календарних днів, а з врахуванням приписів ст.117 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX - 182 дні (з 31.12.2022 по 30.06.2023).

Таким чином, середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного ст.117 КЗпП України шестимісячного терміну становить 114294,18 грн = (627,99 грн х 182 календарні дні).

Також, колегія суддів погоджується з обраним судом першої інстанції способом поновлення порушених прав позивача шляхом стягнення відповідної суми компенсації з відповідача.

Щодо позовної вимоги про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 31.12.2022 по день фактичної виплати - 08.07.2024, колегія суддів вказує на таке.

Ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ врегульовано, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За змістом статті 2 вказаної статті Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

За змістом п.2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі Порядок №159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

П.3 Порядку № 159 закріплено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру пенсії.

З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Отже зважаючи на те, що в рамках розгляду даної справи встановлено наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум грошового забезпечення, останній має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Слід звернути увагу на те, що даний позов подано поза межами строку, встановлено ч.5 ст.122 КАС України, однак зважаючи на докази, надані позивачем на виконання ухвали суду, колегія суддів вважає, що строк звернення до суду останнім пропущено з поважних причин.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.