Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №240/29475/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/29475/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 262840027837 від 12.12.2025 року про відмову у призначенні пенсії щодо не врахування пільгового стажу за періоди: з 11.02.2002 по 02.10.2002 року, 03.10.2002 по 25.04.2003 року, 26.04.2003 по 23.06.2016 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області врахувати пільговий стаж за періоди роботи: з 11.02.2002 по 02.10.2002 року, 03.10.2002 по 25.04.2003 року, 26.04.2003 по 23.06.2016 року та призначити пенсію на пільгових умовах починаючи з 05.12.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV є протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку. Зазначив, що ним виконано усі встановлені законодавством вимоги для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки: 1) досягнення пенсійного віку 50 років дана умова виконана, що відповідачем не оспорюється; 2) наявність 25 років загального страхового стажу дана умова виконана, відповідачем не оспорюється, що його страховий стаж складає 33 роки 8 місяців 11 днів; 3) наявність 10 років пільгового стажу на роботах за списком № 1 за умови зайнятості протягом повного робочого дня дана умова виконана, оскільки до пільгового стажу підлягають зарахуванню періоди роботи і навчання, загальним розміром 14 років 4 місяці 12 дні.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12.12.2025 №262840027837 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській зарахувати ОСОБА_1 періоди його роботи з 11.02.2002 по 02.10.2002, 03.10.2002 по 25.04.2003, 26.04,2003 по 23.06.2016 до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 05.12.2025.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 1211,20 грн сплаченого судового збору.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 подав заяву від 05.12.2025 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів, та додані документи.

Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 12.12.2025 №262840027837 про відмову у призначенні пенсії.

Відповідно до результатів розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності.

До стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 не зараховано періоди трудової діяльності з 26.04.2003 по 31.12.2003 згідно довідки від 24.11.2025 № 36/01/10-165, оскільки відсутнє делегування підпису начальника відділу з розрахунків з оплати праці.

За доданими документами до спеціального стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 03.10.2002 по 31.07.2005 згідно довідки від 24.11.2025 № 36/01/10-166, та з 01.08.2005 по 31.12.2017 згідно довідки від 18.11.2025 № 46/09-1316, оскільки відсутнє делегування підпису начальника відділу з розрахунків з оплати праці.

Вважаючи вказане рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Копія трудової книжки серії НОМЕР_1 позивача містить записи про те, що позивач працював зокрема з 11.02.2002 по 02.10.2002, 03.10.2002 по 25.04.2003, 26.04.2003 по 23.06.2016 по теперішній час на посаді машиніста електропоїзда (метрополітену) та додатково, за спірний період, пільговий стаж позивача за Списком №1 підтверджується довідками КП «Київський метрополітен» електродепо «Харківське» від 24.11.2025 № 36/01/10-165, 24.11.2025 № 36/01/10-166, 18.11.2025 № 46/09- 1316.

Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що записи, внесені до трудової книжки з порушенням вимог Інструкції, до страхового стажу не враховуються. Необхідність надання довідки, що уточнює характер виконуваної роботи зумовлена, зокрема, тим, що в трудовій книжці відсутня інформація про зайнятість протягом повного робочого дня в шкідливих та важких умовах праці.

До стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 не зараховано періоди трудової діяльності з 26.04.2003 по 31.12.2003 згідно довідки від 24.11.2025 № 36/01/10-165, оскільки відсутнє делегування підпису начальника відділу з розрахунків з оплати праці. За доданими документами до спеціального стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 03.10.2002 по 31.07.2005 згідно довідки від 24.11.2025 № 36/01/10-166, та з 01.08.2005 по 31.12.2017 згідно довідки від 18.11.2025 № 46/09-1316, оскільки відсутнє делегування підпису начальника відділу з розрахунків з оплати праці. До заяви не додано довідок підтверджуючих роботу на пільгових умовах протягом повного робочого дня за період з 11.02.2002 по 02.10.2002.

Підтверджений належними документами, 33 роки 8 місяців 11 днів, страховий стаж за Список №1 та спеціальний стаж відсутні, оскільки не підтверджені в порядку визначеному законодавством, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону №1058.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на правильність висновків суду першої інстанції та просив відмовити в її задоволенні.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Водночас колегія суддів зазначає, що наведені норми законодавства підлягають застосуванню з урахуванням особливостей правового регулювання пільгового пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на роботах, передбачених Списком № 1, у тому числі з урахуванням періоду роботи позивача та чинного на відповідний час законодавства.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, спірні періоди роботи ОСОБА_1 пов`язані з його роботою у КП «Київський метрополітен» на посадах учня машиніста, помічника машиніста електропоїзда та машиніста електропоїзда (метрополітену).

При цьому колегія суддів звертає увагу, що сам факт виконання позивачем відповідної роботи та періоди її виконання відповідачем фактично не заперечуються. Більше того, як убачається з оскаржуваного рішення, усі спірні періоди трудової діяльності були враховані відповідачем до страхового стажу позивача. Спір виник саме щодо можливості зарахування цих періодів до спеціального (пільгового) стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

За змістом постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 до Списку № 1 було включено професію «Машиністи електропоїздів метрополітену».

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.1994 № 773 зазначену позицію також було передбачено у відповідному розділі Списку № 1.

Надалі постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 затверджено нові Списки № 1 та № 2, при цьому професію «Машиністи електропоїздів метрополітену» до нової редакції Списку № 1 включено не було.

Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2006 № 276 до Списку № 1 знову включено професію «Машиністи електропоїздів (метрополітену)».

Зазначені нормативні зміни підлягають оцінці з урахуванням положень пункту 3 Порядку № 383, відповідно до якого при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи, а до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Відтак, при вирішенні питання щодо зарахування спірних періодів до пільгового стажу необхідно виходити не лише з формального зіставлення назв професій у різних редакціях Списків № 1, а з установлених у справі обставин щодо фактичного виконання позивачем відповідної роботи, її характеру та наявності передбачених законодавством документів, які підтверджують право на пільгове пенсійне забезпечення.

При цьому колегія суддів враховує, що у спірний період позивач працював у КП «Київський метрополітен» на посадах, пов`язаних із роботою машиніста електропоїзда метрополітену, а відповідна професія була включена до Списку № 1 як до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, так і після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2006 № 276.

Отже, за встановлених у цій справі обставин саме по собі невключення зазначеної професії до редакції Списку № 1, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, не може бути використане відповідачем як достатня підстава для заперечення права позивача на зарахування спірних періодів до пільгового стажу, без належної оцінки інших доказів, які підтверджують характер та умови виконуваної ним роботи.

Отже, визначальним у спірних правовідносинах є не формальне співвідношення дат прийняття відповідних постанов Кабінету Міністрів України, а встановлення факту роботи особи за професією, яка відповідно до законодавства відноситься до робіт, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також дотримання передбачених законом умов для підтвердження такого стажу.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Аналогічні положення закріплені у пунктах 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, з трудової книжки серії НОМЕР_1 убачається, що 11.02.2002 позивача переведено учнем на машиніста, 03.10.2002 - помічником машиніста електропоїздів, а з 26.04.2003 - машиністом електропоїздів.

Таким чином, трудова книжка містить безпосередні записи про характер та періоди трудової діяльності позивача, а відповідачем не спростовано достовірність цих записів, не встановлено факту їх недостовірності чи внесення їх з порушенням, яке б унеможливлювало підтвердження факту роботи позивача.

Доводи апелянта про те, що записи у трудовій книжці внесені з порушенням вимог Інструкції та тому не можуть бути враховані, колегія суддів вважає недостатніми для висновку про відсутність у позивача відповідного стажу.

Саме по собі посилання органу Пенсійного фонду України на неналежне оформлення записів у трудовій книжці без встановлення недостовірності відомостей, що містяться у ній, не може мати наслідком позбавлення особи права на врахування відповідного періоду роботи при призначенні пенсії.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, який неодноразово наголошував на тому, що формальні неточності у документах, пов`язані з їх оформленням, не можуть бути безумовною підставою для позбавлення особи права на соціальний захист, якщо сукупність наявних доказів підтверджує факт роботи та відповідні обставини набуття стажу.

Зокрема, аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 593/283/17, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 23.10.2019 у справі № 263/3783/17, від 19.06.2020 у справі № 359/2076/17, від 20.01.2021 у справі № 588/647/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.

При цьому колегія суддів враховує, що пріоритетне значення трудової книжки як основного документа для підтвердження стажу роботи також відображене у правових висновках Верховного Суду, зокрема у постанові від 16.09.2022 у справі № 560/1399/19.

Щодо посилань апелянта на необхідність подання уточнюючих довідок про характер роботи та зайнятість протягом повного робочого дня, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено можливість підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками підприємств, установ, організацій або їх правонаступників у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

Отже, уточнююча довідка не є безумовно необхідним документом у кожному випадку звернення особи за призначенням пенсії на пільгових умовах. Її подання є необхідним тоді, коли відомостей, що містяться у трудовій книжці, недостатньо для визначення права особи на пільгове пенсійне забезпечення.

У цій справі судом установлено, що трудова книжка позивача містить записи про виконання ним роботи за відповідними професіями у КП «Київський метрополітен», а додатково факт роботи та наявність пільгового характеру відповідної роботи підтверджуються довідками підприємства від 24.11.2025 № 36/01/10-165, від 24.11.2025 № 36/01/10-166 та від 18.11.2025 № 46/09-1316.

Таким чином, наявні у справі докази не лише підтверджують факт роботи позивача у спірні періоди, а й у своїй сукупності дають можливість встановити обставини, необхідні для вирішення питання про зарахування відповідних періодів до пільгового стажу.

За таких обставин посилання відповідача виключно на відсутність делегування підпису посадової особи у зазначених довідках не може бути визнане належним та достатнім обґрунтуванням для неврахування відповідного періоду роботи.

Колегія суддів окремо звертає увагу на те, що відповідач не поставив під сумнів сам факт видачі зазначених довідок підприємством, не довів їх недостовірності, не встановив, що наведені у них відомості не відповідають дійсності, а також не надав доказів того, що позивач фактично не виконував зазначену роботу у відповідні періоди.

За таких обставин формальна відсутність у довідках відомостей про делегування повноважень на підписання документа не може сама по собі нівелювати інформацію, яка міститься у цих документах, та позбавляти позивача права на врахування відповідних періодів роботи при визначенні його права на пенсію.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що працівник не може нести негативні наслідки недотримання роботодавцем вимог щодо оформлення документів, необхідних для реалізації працівником права на пенсійне забезпечення.

Інший підхід фактично покладав би на особу відповідальність за дії або бездіяльність роботодавця, на які вона об`єктивно не могла впливати, та створював би непропорційний бар`єр у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 44 Закону України № 1058-IV органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.

Отже, у разі виникнення сумнівів щодо правильності оформлення довідок або повноважень особи, яка їх підписала, орган Пенсійного фонду України не був позбавлений можливості витребувати у підприємства додаткові документи, перевірити обґрунтованість видачі таких довідок та достовірність зазначених у них відомостей.

Утім матеріали справи не містять доказів того, що відповідач здійснював відповідну перевірку, звертався до підприємства за додатковими документами або встановив недостовірність відомостей, наведених у виданих позивачу довідках.

Таким чином, невиконання відповідачем наданих йому законом повноважень щодо перевірки документів та з`ясування дійсних обставин не може бути покладено в основу висновку про відсутність у позивача пільгового стажу.

Колегія суддів також враховує відомості індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5, з яких убачається відображення за спірні періоди відповідного спеціального стажу із зазначенням кодів підстав для його обліку.

Зокрема, за періоди 2004-2016 років зазначено код підстави для обліку спеціального стажу ЗПЗ055А1, а за 2003 рік - код ЗП3013А1.

Наявність таких відомостей у системі персоніфікованого обліку додатково підтверджує, що відповідні відомості про характер роботи позивача та його спеціальний стаж подавалися роботодавцем до органів Пенсійного фонду України та були відображені у відповідній інформаційній системі.

За таких обставин доводи відповідача про повну відсутність підтвердження спеціального стажу позивача не узгоджуються з наявними у справі доказами.

При цьому колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що позивач не подав до заяви довідок, які підтверджують його роботу на пільгових умовах протягом повного робочого дня за період з 11.02.2002 по 02.10.2002, оскільки така обставина не була визначена відповідачем як підстава для відмови у призначенні пенсії, викладена в оскаржуваному рішенні від 12.12.2025 № 262840027837.

Суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішення зобов`язаний навести конкретні мотиви, з яких він дійшов відповідного висновку, та не може вже під час судового розгляду доповнювати мотиви прийнятого рішення новими підставами, які не були покладені в основу такого рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у зарахуванні спірних періодів до пільгового стажу, фактично надав перевагу формальним недолікам оформлення документів перед змістом підтверджених ними відомостей про трудову діяльність позивача.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що позивач досяг встановленого законом віку, має необхідний загальний страховий стаж, а спірні періоди його роботи підтверджуються трудовою книжкою, уточнюючими довідками підприємства та відомостями персоніфікованого обліку.

Отже, висновок відповідача про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу є необґрунтованим.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 необхідною умовою призначення пенсії за віком на пільгових умовах для чоловіків є, зокрема, наявність не менше 10 років стажу роботи на роботах, передбачених Списком № 1, за умови досягнення 50-річного віку та наявності не менше 25 років страхового стажу.

Як правильно встановив суд першої інстанції, на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач досяг 50-річного віку, мав загальний страховий стаж тривалістю 33 роки 08 місяців 11 днів, а з урахуванням спірних періодів роботи його пільговий стаж за Списком № 1 перевищує необхідні 10 років.

Таким чином, сукупність установлених у справі обставин свідчить про виконання позивачем передбачених пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції щодо обраного способу захисту порушеного права.

Колегія суддів враховує, що ефективність судового захисту передбачає не лише констатацію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, а й реальне поновлення порушеного права особи.

У цій справі судом встановлено всі обставини, необхідні для вирішення питання про право позивача на призначення пенсії, зокрема досягнення ним 50-річного віку, наявність необхідного страхового стажу та достатньої тривалості пільгового стажу за Списком № 1 з урахуванням спірних періодів роботи.

Таким чином, ураховуючи встановлення судом усіх юридично значимих обставин та відсутність спору щодо досягнення позивачем необхідного віку і наявності необхідного загального страхового стажу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи до пільгового стажу та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 05.12.2025.

Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно встановив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та не свідчать про неправильність його висновків, а фактично зводяться до незгоди відповідача з оцінкою судом доказів та формального тлумачення вимог щодо оформлення документів, які підтверджують пільговий стаж.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.