Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №240/6354/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/6354/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.03.2024 №064250008754 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити їй з 08.02.2024 пенсію на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зменшенням пенсійного віку на 5 років.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивачка має статус громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується наявним у неї посвідченням потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії НОМЕР_1 , виданим 08.04.2009 Житомирською облдержадміністрацією. Вказане посвідчення є дублікатом, виданим позивачу взамін посвідчення серії НОМЕР_2 від 10.02.1995.

З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення нею 55-річного віку, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 06.03.2024 про призначення їй пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка постійно проживала в зоні посиленого радіологічного контролю.

Для підтвердження факту постійного проживання на території радіоактивного забруднення до заяви про призначення пенсії позивачем додано довідку Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 22.02.2024 №615, згідно якої вона в період з 26.04.1986 по теперішній час постійно проживала та була зареєстрована та в селі Васьковичі Коростенського району Житомирської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, до 01.01.2015 відносилось до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке рішенням від 14.03.2024 №064250008754 відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Обґрунтовуючи відмову в призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в своєму рішенні вказало, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4-х років, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Однак, заявниця станом на 01 січня 1993 року прожила у зоні посиленого радіологічного контролю менше ніж 4 роки, а тому управління дійшло висновку, що підстави для призначення їй пенсії відсутні. Зокрема, за підрахунками управління строк проживання позивачки станом на 01 січня 1993 року у зоні посиленого радіологічного контролю становить 02 роки 00 місяців 06 днів. При цьому, до періоду проживання не враховано період навчання заявниці в Житомирському медичному училищі з 26.04.1986 по 27.02.1988 та період її роботи в поліклініці №4 Шевченківського району м. Києва з 14.03.1990 по 31.10.2013, тому що ні м. Житомир, а ні м. Київ не віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.

Про прийняте рішення від 14.03.2024 №064250008754 позивача було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 20.03.2024 №2600-0208-8/59217.

Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Частиною 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону №796-XII.

Абзацом першим частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

У пункті 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII визначені різні підстави для зниження пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які залежать від зони радіоактивного забруднення, на території якої такі особа проживала/працювала.

Абзац 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII передбачає, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише тим особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відтак, обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року.

Крім того, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку в розмірі 2 роки.

Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, але постійно проживали/постійно працювали у зазначеній зоні протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку здійснюється без застосування початкової величини, та розраховується, як 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання/роботи в зоні посиленого радіологічного контролю.

Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості.

В свою чергу, абзац перший частини першої статті 55 Закону №796-XII визначає додаткову умову, для виникнення у особи права призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, яка полягає наявності страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

Відтак, у випадку звернення особи, якій у 2024 році виповнилось 55 роки, за призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII, така особа повинна мати страховий стаж в розмірі 26 років (31 - 5 = 25, де: 31 років - страховий стаж визначений статті 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком у 2024 році; 5 - кількість років зниження пенсійного віку).

Зміст вищезазначених положень свідчать, що особа, яка постійно проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні посиленого радіологічного контролю, набуває права на призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII у випадку дотримання таких умов:

- наявності у цієї особи статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи;

- наявності у цієї особи необхідного періоду проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 4-х років;

- наявності страхового стажу встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу (в спірних правовідносинах такий стаж повинен становити не менше 26 років).

При цьому, виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року. Отже, щодо періоду проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4-х років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1(у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до абзацу дев`ятого підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (в редакції, на момент спірних правовідносин) потерпілими від Чорнобильської катастрофи до заяви про призначення пенсії додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:

- для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

- для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Як встановлено з матеріалів справи, для підтвердження наявності права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII позивач на виконання вимог п.2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення їй пенсії додала: довідку Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 22.02.2024 №615, а також посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії НОМЕР_1 , видане 08.04.2009, яке є дублікатом посвідчення серії НОМЕР_2 від 10.02.1995.

При цьому, обгрунтовуючи власну позицію позивач зазначає, що наявне у неї посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), а також довідка Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 22.02.2024 №615, є достатніми доказами наявності у неї необхідного для призначення пенсії строку проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4-х років.

Надаючи оцінку вказаному, судова колегія враховує наступне.

Згідно з статтею 9 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

На момент видачі позивачу посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_2 від 10.02.1995, взамін якого в подальшому був виданий дублікат серії НОМЕР_1 від 08.04.2009, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи були врегульовані Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501(далі - Порядок №501).

Пунктом 2 Порядку №501 (в редакції, що діяла станом на момент видачі позивачу посвідчення) було передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Правовими норами пункту 4 частини 1 статті 11 Закону №796-ХІІ визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Пунктом 6 Порядку №501 (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_2 від 10.02.1995) передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.

Зміст вказаних правових норми свідчить, що статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи, із видачею при цьому посвідчення категорії 4, надається лише тим особам, які станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4-х років. Жодної іншої підстави для видачі особі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, окрім як у зв`язку з її проживанням/роботою на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше чотирьох років, законодавство не передбачає.

Разом з тим, визначеними в абзаці 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII умовами, які є необхідними для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є не тільки наявність у особи статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи, а ще й проживання (робота) такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4-х років.

Наявності лише посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорії 4) недостатньо для констатації набуття такою особою права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, в т.ч. визначення конкретного розміру зниження пенсійного віку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.03.2025 у справі № 460/27065/23 висловив правову позицію, що наявність у позивача посвідчення особи, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія) не є безумовною підставою, яка автоматично підтверджує право позивача на зменшення його пенсійного віку та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, позаяк положенням цієї норми чітко встановлені підстави за яких пенсійний вік зменшується, а пенсія призначається зі зменшенням пенсійного віку - а зокрема "якщо особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років".

Для встановлення такої інформації та здійснення пенсійним органом перевірки наявності у особи необхідного для призначення пенсії строку проживання на території радіоактивного забруднення, правові норми абзацу дев`ятого підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 зобов`язують особу, яка звертається за призначенням пенсії на умовах пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII, надати пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії ще й документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, які видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Як вбачається з матеріалів справи для підтвердження дотримання умови проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, позивач до заяви про призначення їй пенсії долучала довідку Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 22.02.2024 №615.

Відповідно до інформації, що зазначена у вказаній довідці, позивач в період з 26.04.1986 по теперішній час проживає в селі Васьковичі Коростенського району Житомирської області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, село Васьковичі Коростенського району Житомирської області до 01.01.2015 відносилось до зони посиленого радіоекологічного контролю внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, відповідно до інформації, вказаної в довідці від 22.02.2024 №615, позивач станом на 01.01.1993 прожила у зоні посиленого радіоекологічного контролю загалом 6 років 8 місяців 6 днів (з 26.04.1986 по 01.01.1993).

Однак, суд першої інстанції вірно зауважив, що інші документи, які надавались позивачем разом із заявою про призначення пенсії, ставлять під сумнів можливість її проживання протягом періоду, вказаного в довідці від 22.02.2024 №615, у селі Васьковичі Коростенського району Житомирської області.

Зокрема, відповідно до копії диплому серії НОМЕР_3 від 27.02.1988 в період з 01.09.1984 по 27.02.1988 позивач навчалась в Житомирському медичному училищі (м. Житомир). Крім того, з інформації, що зазначена у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_4 від 01.04.1988 вбачається, що в період з 14.03.1990 по 31.10.2013 позивач працювала медичною сестрою в поліклініці №4 Шевченківського району м. Києва.

При цьому, ні місто Житомир, ні місто Київ не віднесені до зони посиленого радіоекологічного контролю внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відтак, суд першої інстанції вірно виснував, що навчання позивача у Житомирському медичному училищі (м. Житомир) в період з 01.09.1984 по 27.02.1988 та її робота період з 14.03.1990 по 31.10.2013 в поліклініці №4 Шевченківського району м. Києва виключають можливість її проживання протягом цих періодів в селі Васьковичі Коростенського району Житомирської області, яке відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.

У постановах від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Крім того, у постановах від 29 січня 2020 року у справі №572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі №572/456/17 Верховним Судом сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.

Таким чином, періоди з 01.09.1984 по 27.02.1988 та з 14.03.1990 по 31.10.2013 протягом яких позивач навчалась у Житомирському медичному училищі (м. Житомир) та працювала в поліклініці №4 Шевченківського району м. Києва не можуть бути враховані до періоду проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю при вирішенні питання про дотримання позивачем умови для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.09.2024 у справі №460/23707/22.

Відтак, встановлені у справі обставини свідчать про те, що документально підтверджений період проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року складає менше 4-х років, а тому суд першої інстанції вірно виснував, що права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач не має.

Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позовних вимог.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.