Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №560/22174/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/22174/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року позов задоволено.

Суд визнав протиправним і скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №221650004883 від 23.09.2025 та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 22.02.1990 по 08.10.1993, з 05.12.1994 по 03.02.1995, з 06.02.1995 по 09.10.1995, 06.02.1995 по 09.10.1995, 26.05.1997 по 18.09.2000, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 21.06.2025, і здійснити відповідні нарахування й виплату.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

15.09.2025 позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058-IV.

Заява позивача за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, який рішенням №221650004883 від 23.09.2025 відмовив позивачці в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV.

До страхового стажу позивача не зараховано: період роботи з 14.10.1992 по 08.10.1993, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 15.07.1988, оскільки відсутні підстави внесення запису про переведення; період роботи з 05.12.1994 по 03.02.1995, оскільки в підставах внесення запису про звільнення не зазначено дату наказу; період роботи з 06.02.1995 по 09.10.1995, оскільки за наданою архівною довідкою від 19.08.2025 №Я-01-31-29595-25 щодо роботи з 06.02.1995 по 09.10.1995 в первинних документах зазначено прізвище українською мовою « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним особи « ОСОБА_3 »; період роботи з 26.05.1997 по 18.09.2000, оскільки відсутні підстави внесення запису про переведення; період роботи з 22.02.1990 по 1993, оскільки відсутня інформація про звільнення у 1993 році. Страховий стаж згідно поданих документів та даних персоніфікованого обліку складає 29 років 9 місяців 2 дні (при необхідних 32), що недостатньо для призначення пенсії за віком.

Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість заявлених вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу у період з 01.01.2025 по 31.12.2025 не менше 32 років.

Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Частиною 1 ст. 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

У пункті 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як встановлено з матеріалів справи, до страхового стажу позивачки не зараховані періоди роботи з 14.10.1992 по 08.10.1993, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 15.07.1988, оскільки відсутні підстави внесення запису про переведення; з 05.12.1994 по 03.02.1995, оскільки в підставах внесення запису про звільнення не зазначено дату наказу; з 06.02.1995 по 09.10.1995, оскільки за наданою архівною довідкою від 19.08.2025 №Я-01-31-29595-25 щодо роботи з 06.02.1995 по 09.10.1995 в первинних документах зазначено прізвище українською мовою « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним особи « ОСОБА_3 »; з 26.05.1997 по 18.09.2000, оскільки відсутні підстави внесення запису про переведення; з 22.02.1990 по 1993, оскільки відсутня інформація про звільнення у 1993 році, чому суд дає критичну оцінку, адже формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а (адміністративне провадження № К/9901/17572/18).

Судова колегія враховує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Також Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Таким чином, суд першої інстанції вірно виснував, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивач спірні періоди її роботи, тоді як документи, що були надані із заявою про призначення пенсії, містять всі необхідні відомості, для врахування спірних періодів до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 1058-IV.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області №221650004883 від 23.09.2025.

З врахуванням стажу позивача, який враховано відповідачем - 29 років 9 місяців 2 дні, та періодів, які слід врахувати за результатами розгляду цієї справи, позивач має понад 32 роки стажу.

Оскільки позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії 15.09.2025, тому пенсія повинна бути їй призначена з 21.06.2025 - з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку.

Також, судова колегія погоджується з обраним судом першої інстанції способом поновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 22.02.1990 по 08.10.1993, з 05.12.1994 по 03.02.1995, з 06.02.1995 по 09.10.1995, 06.02.1995 по 09.10.1995, 26.05.1997 по 18.09.2000, та призначити їй пенсію за віком з 21.06.2025, і здійснити відповідні нарахування й виплату.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.