Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №120/15741/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/15741/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року позов задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням додаткової вислуги років, а саме за період з 29.04.2022 no 20.05.2023 р. та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 07.10.2023 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з загальної вислуги років 23 роки 11 місяців 5 днів ( з урахуванням часу призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з 29.04.2022 по 20.05.2023), у розмірі 59% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступні обставини справи.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 20.11.2006 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років на 20.05.2023 року основний розмір пенсії позивача складає 56% грошового забезпечення ( вислуга років 22 роки ).

Протягом періоду з 29.04.2022 по 20.05.2023 позивач проходив військову службу під час мобілізації на особливий період, що підтверджується витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.05.2023 № 142.

Згідно з вказаним наказом від 20.05.2023 №142 вислуга років станом на звільнення становить 23 років 11 місяців 05 днів, календарна 23 років 10 місяців 03 дні, пільгова 00 років 01 місяць 02 дні.

У подальшому, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням додаткової вислуги років.

За наслідками розгляду заяви, відповідач повідомив позивача, що у разі проходження військової служби особами, які є пенсіонерами, після звільнення, заяву про перерахунок пенсії з урахуванням грошового забезпечення необхідно подавати до Головного управління через уповноважений структурний підрозділ за місцем проходження військової служби.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування додаткової вислуги років під час призову на військову службу за призовом під час мобілізації до дня фактичного звільнення та щодо не здійснення перерахунку та виплатити пенсії за вислугу років у розмірі 59% грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ та військовослужбовців, є зокрема Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.2 Закону № 2262-ХІІ пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби таких осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде меншим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.

Зазначений у частині третій цієї статті порядок збереження, нарахування та виплати пенсій поширюється на пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, прийнятих на службу на посади поліцейських до підрозділів поліції особливого призначення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Частиною 2 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ визначено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців (частина друга статті 51 Закону).

Так, згідно з п. "а" ст.13 Закону № 2262-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони та звільненим зі служби у Національному антикорупційному бюро України за віком чи через хворобу, звільненим зі служби в органах та підрозділах цивільного захисту за віком чи за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 56 % грошового забезпечення.

Згідно з ст.17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 393), визначено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" і "з2 статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.

Разом з тим, пунктом 3 Постанови № 393 передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, зокрема, участь у бойових діях у воєнний час; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Аналіз наведених вище норм права свідчить про те, що до вислуги років позивача має бути включена додаткова вислуга років від часу призову його на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини від 20.05.2023 №142, вислуга років позивача станом на звільнення становить 23 роки 11 місяців 05 днів.

Таким чином, з урахуванням пільгових та календарних умов обчислення вислуги років для призначення пенсії, вислуга років позивача за час проходження військової служби становить загалом 23 роки 11 місяців 05 днів. Тобто, кількість повних років - 23. Наведене підтверджується витягом з наказу командира Військової частини від 20.05.2023 №142.

Враховуючи вище встановлені обставини та положення п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України №2262, основний розмір пенсії позивача повинен складати 59% грошового забезпечення (50 % за 20 повних років військової служби та 3 % за кожний рік вислуги понад 20 років).

В свою чергу, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 р. № 3-1(далі - Порядок № 3-1).

Відповідно до п.23 Порядку № 3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Отже, перерахунок пенсії позивача має бути проведено на підставі його заяви та додаткових документів, що подані позивачем та підтверджують його загальну вислугу років -23 роки 11 місяців 05 днів, що свідчать про право на підвищення пенсії.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необгрунтованість доводів відповідача, що заяву про перерахунок пенсії позивач мав подавати до Головного управління через уповноважений структурний підрозділ за місцем проходження військової служби.

При цьому, судова колегія відхиляє твердження апелянта щодо відсутності повноважень для розрахунку вислуги років та визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців чи окремих його складових для обчислення пенсії, адже у даному випадку пенсія позивачу вже призначена і він звернувся до органу ПФУ за визначених законодавством підстав для проведення перерахунку вже існуючої пенсії. При цьому, ним було подано документи, які підтверджують його загальну вислугу років - 23 роки 11 місяців 05 днів, що свідчать про право на підвищення пенсії.

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції вірно виснував про протиправність бездіяльностя Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що полягає у нездійсненні перерахунку пенсії позивача з урахуванням додаткової вислуги років, а саме за період з 29.04.2022 no 20.05.2023 р.

Також, судова колегія погоджується з обраним судом першої інстанції способом поновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 07.10.2023 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивача, виходячи з загальної вислуги років 23 роки 11 місяців 5 днів ( з урахуванням часу призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з 29.04.2022 по 20.05.2023), у розмірі 59% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії 07.10.2024, а отже наявні правові підставі для здійснення перерахунку пенсії за вислугу років саме з 07.10.2023 року ( тобто за минулий час, коли позивач отримав право на перерахунок пенсії, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів).

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.