Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №120/6453/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6453/26

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду (постановлена суддею Віятик Н.В. у м. Вінниці) від 05 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухваленого судового рішення

В травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької міської ради про зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що позовна заява ОСОБА_1 оформлена на одному аркуші паперу, при цьому підпис в позовній заяві розташований не під текстом позовної заяви, а в лівому верхньому куті першої сторінки перед текстом позовної заяви.

На переконання окружного адміністративного суду, підписання документа перед його текстом, а так само підписання процесуального документа у будь-якому іншому місці, а не наприкінці його тексту, та надання такому документу юридичної сили (статусу підписаного) не узгоджуватиметься із завданням адміністративного судочинства, оскільки викликатиме сумніви щодо його правових наслідків та дійсних намірів автора такого звернення.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що наявні підстави для повернення позовної заяви на підставі пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись із постановленою судом першої інстанції ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд, застосовуючи наслідки, передбачені пунктом 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов передчасного висновку щодо повернення позову, оскільки такі наслідки обмежили його право на звернення до суду та слугували перешкодою для захисту його законних прав та інтересів.

На думку скаржника, підхід суду першої інстанції щодо необхідності розміщення підпису автора позову наприкінці тексту є виявом надмірного формалізму.

Стислий виклад встановлених обставин

01 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позов до Вінницької міської ради.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про зобов`язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала, оскільки позовна заява не підписана.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, враховує наступне.

Окружний адміністративний суд, повертаючи позовну заяву позивачеві, дійшов висновку, що підпис заявника повинен міститися наприкінці тексту позову, що свідчитиме про посвідчувальну функцію такого, а проставлення підпису на початку тексту не свідчить про те, що документ належним чином підписаний.

При цьому суд першої інстанції послався на подібні висновки Великої Палати Верховного Суду.

Колегія суддів вважає такі висновки цілком обгрунтованими.

Так, статтею 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 5 згаданої вище норми встановлено вимоги до позовної заяви та передбачено, що така заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Зміст наведеної норми хоча й не містить вимоги щодо місця розташування підпису заявника, проте очевидно, що підпис особи, яка звертається до суду, носить посвідчувальний характер.

Місце розташування підпису має важливе значення і зумовлене тим, що підпис ідентифікує автора і слугує задля підтвердження того, що особа, яка його підписала, ознайомлена із документом та погоджується з його змістом.

Відтак колегія суддів погоджується з висновками окружного адміністративного суду, що належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після основного тексту цього документа чи відомостей про його додатки.

А підписання документа перед його текстом, а так само підписання процесуального документа у будь-якому іншому місці, але не наприкінці його тексту, та надання такому документу юридичної сили (статусу підписаного) не узгоджуватиметься із завданням адміністративного судочинства, оскільки викликатиме сумніви щодо його правових наслідків та дійсних намірів автора такого звернення.

За наведених обставин суд першої інстанції цілком обгрунтовано керувався положеннями пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України та вирішив повернути позов особі, що його подала, з огляду на непідписання такого документа.

В апеляційній скарзі апелянт стверджує про те, що суд не мав права посилатися на ухвалу Великої палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 930/191/23, оскільки висновки касаційного суду повинні викладатися лише у постановах.

Проте колегія суддів враховує те, що суд першої інстанції використав посилання на зазначену ухвалу як на додаткове підтвердження правової позиції щодо ідентифікації підпису, яка базується на системному аналізі норм КАС України та правил українського правопису.

Водночас апеляційний суд враховує те, що з означеного питання сталою є й судова практика Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду (зокрема постанови від 05 березня 2026 року у справі № 120/12095/24, від 17 квітня 2026 року у справі № 120/12096/24, від 09 липня 2026 року у справі № 120/7882/24 тощо), якою підтверджується правильність підходу щодо розташування підпису особи, яка звертається з процесуальними документами до суду, наприкінці тексту.

Також апелянт вважає повернення позову проявом надмірного формалізму, що обмежує доступ до правосуддя.

Однак суд апеляційної інстанції наголошує, що адміністративний процес є формалізованим для забезпечення правової визначеності. Розміщення підпису у лівому верхньому кутку першої сторінки не дозволяє ідентифікувати цей знак як підтвердження змісту всього подальшого тексту позовної заяви, оскільки викликає обґрунтований сумнів у намірі особи на звернення до суду саме з цими вимогами.

В свою чергу, дотримання встановлених законом вимог до форми заяви не є обмеженням права на судовий захист, оскільки позивач не позбавлений права на повторне звернення до суду після усунення вказаного недоліку.

Доводи апелянта про те, що суд повинен був залишити позовну заяву без руху, а не одразу повертати, також не заслуговують на увагу, позаяк статтею 169 КАС України чітко визначено імперативну норму, відповідно до якої позовна заява повертається позивачеві, якщо вона не підписана.

Таким чином, слід підсумувати, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що подана позовна заява не відповідала вимогам процесуального закону щодо належного її підписання, що є безумовною підставою для її повернення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів переконана, що оскаржувана у цій справі ухвала відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване судове рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.