Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №240/21135/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/21135/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Ганна Валеріївна

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту ім.С.П.Корольова Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування наказів в частині, що стосується позивача,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова Міністерства оборони України, у якій просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 08.07.2025 начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова (з основної діяльності) № 486, в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - догани;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 18.07.2025 начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова (з основної діяльності) № 503, в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - суворої догани;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 28.07.2025 начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова (з основної діяльності) № 522, в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані накази в частині позивача є такими, що принижують його честь і гідність як офіцера та громадянина України; у наказах не зазначено обов`язків згідно посадової інструкції, які позивач не знав, не виконував чи порушував; ні у акті службового розслідування від 18.07.2025, ні у оскаржуваних наказах не зазначено фактів неякісного харчування особового складу, не наведено інших порушень службової дисципліни, за якими слідує дисциплінарна відповідальність. При цьому наголошує, що відповідачем було порушено процедуру службового розслідування, у акті службового розслідування від 18.07.2025 зазначено, що під час службового розслідування виявлено недоліки, проте не зазначено про жодне виявлене правопорушення, у зв`язку з чим у начальника, який призначав службове розслідування, не було підстав для застосування до позивача чи будь-якої іншої особи дисциплінарного стягнення. Також зазначив, що відповідно до посадової інструкції він відповідає за якість надання послуг з організації харчування особового складу, проте ні у оскаржуваних наказах, ні у актах службового розслідування не зазначено про виявлення фактів неякісного харчування особового складу, не наведено інших порушень службової дисципліни, за якими слідує дисциплінарна відповідальність. На переконання позивача, оскаржувані накази є неправомірними, протиправними та підлягають скасуванню в частині, що його стосується.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ від 08.07.2025 начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова (з основної діяльності) № 486 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді догани.

Визнано протиправним та скасовано наказ від 18.07.2025 начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова (з основної діяльності) № 503 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді суворої догани.

Визнано протиправним та скасовано наказ від 28.07.2025 начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова (з основної діяльності) № 522 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Підполковник ОСОБА_1 перебуває на посаді начальника тилу логістики Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова.

Наказом начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова №486 від 08.07.2025 "Про результати проведення службового розслідування" позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення вимог статей 11, 16, 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пунктів наказу Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300 "Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України" (зі змінами), Посадової інструкції.

Наказом начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова №503 від 18.07.2025 "Про результати проведення службового розслідування" позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани за порушення вимог статей 11, 16, 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, наказу Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300 "Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України" (зі змінами).

Наказом начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова №522 від 28.07.2025 "Про результати проведення службового розслідування" позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову невідповідність відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за безвідповідальне ставлення до виконання службових обов`язків, нехтування вимогами чинного законодавства, порушення статей 11, 16, 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, наказу Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300 "Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України" (зі змінами).

Вважаючи вказані накази в частині застосування стягнення до позивача у вигляді догани, суворої догани та попередження про неповну службову відповідність протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що службовим розслідуванням не встановлено, у чому саме полягає порушення позивачем обов`язків згідно посадової інструкції та неправомірність дій військовослужбовця, тобто позивача. Також службовим розслідуванням не було встановлено причинного зв`язку між правопорушеннями, з приводу яких було призначено службове розслідування, та виконанням позивачем обов`язків військової служби, вини військовослужбовця тощо.

Відповідачем не розкрито суті правопорушень, вчинення яких вміняється саме позивачу, невиконання (неналежне виконання) ним своїх службових обов`язків, порушення військової дисципліни або громадського порядку тощо. Суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості накладення на позивача дисциплінарних стягнень у виді догани, суворої догани та попередження про неповну службову відповідність, тому накази начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова від 08.07.2025 №486, від 18.07.2025 №2025 та №522 від 28.07.2025 в частині, що стосується підполковника ОСОБА_1 , є протиправними та підлягають скасуванню.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що організація харчування особового складу, контроль за діяльністю курсантської їдальні та контроль за роботою підпорядкованих служб входили до сфери службової відповідальності саме начальника тилу логістики. Висновок суду про відсутність конкретизації дисциплінарного проступку не відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на неповному дослідженні доказів. Дисциплінарні стягнення були застосовані не внаслідок одноразового або випадкового порушення, а за результатами неодноразового виявлення недоліків у діяльності підпорядкованих позивачу служб упродовж короткого проміжку часу. Посилання суду на принцип юридичної визначеності фактично використано як підставу для переоцінки змісту службових розслідувань та дисциплінарних наказів, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд першої інстанції фактично звузив поняття дисциплінарного проступку виключно до особистої активної поведінки позивача, тоді як військове законодавство передбачає відповідальність посадових осіб також за неналежне виконання контрольних, організаційних та управлінських функцій. Висновок суду про відсутність достатніх підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи.

Позивач у встановлений судом строк правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608).

Згідно з абз. 4 пункту 2 розділу I Порядку № 608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку № 608 встановлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Пунктами 13, 14 розділу ІІІ Порядку № 608 передбачено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців. До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.

Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Як вбачається з пункту 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Одночасно суд вважає за доцільне зазначити, що проведення службового розслідування не є обов`язковою передумовою для притягнення військовослужбовця навіть до дисциплінарної відповідальності. Призначення службового розслідування є правом, а не обов`язком особи, яка ухвалює рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Вказана позиція зазначена в постанові Верховного суду від 13.06.2024 по справі №420/9472/23.

Відповідно до частини другої статті 3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV (далі - Статут), порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 9 Статуту визначено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

В силу статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідальність військовослужбовців закріплюється статтями 26, 27 Статуту, відповідно до яких військовослужбовці, залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини, несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Статтею 77 Статуту, зокрема, встановлено обов`язки заступника командира бригади (полку, окремого батальйону) з тилу, серед яких:

- керувати роботою, спрямованою на поліпшення матеріально-побутового становища особового складу військової частини;

- організовувати своєчасне забезпечення підпорядкованими службами підрозділів бригади (полку, окремого батальйону) матеріальними засобами, якісне харчування особового складу; контролювати доведення встановлених норм забезпечення до кожного військовослужбовця;

- інструктувати перед заступанням у наряд чергового їдальні;

- контролювати якість надання послуг з організації харчування суб`єктами господарювання, брати участь у складанні розкладки продуктів та подавати її на затвердження командирові військової частини, здійснювати контроль за станом здійснення суб`єктами господарювання заходів щодо обладнання і удосконалення переданих їм об`єктів, правильністю експлуатації та своєчасним ремонтом таких об`єктів.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Згідно із ст.3 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Стаття 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначає, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Застосовуючи наведені норми права до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність у позивача статусу начальника тилу логістики та покладення на нього організаційних і контрольних повноважень щодо підпорядкованих служб не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести в установленому законом порядку факт неналежного виконання саме позивачем покладених на нього службових обов`язків.

При цьому колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції фактично ототожнив дисциплінарну відповідальність начальника тилу логістики виключно з особистим вчиненням ним кожного виявленого порушення.

Дійсно, з урахуванням характеру займаної позивачем посади його службові обов`язки включали організацію роботи підпорядкованих служб та контроль за якістю організації харчування особового складу. Водночас для покладення на військовослужбовця дисциплінарної відповідальності недостатньо самого лише встановлення порушень у підпорядкованій йому сфері. Необхідним є встановлення того, які саме конкретні дії або бездіяльність позивача призвели до виникнення чи існування таких порушень, які саме його службові обов`язки були ним неналежно виконані, а також наявності вини та причинного зв`язку між неналежним виконанням службових обов`язків і встановленими порушеннями.

Такий висновок узгоджується із самим змістом Порядку № 608, який вимагає під час службового розслідування встановити неправомірні дії військовослужбовця, зв`язок правопорушення з виконанням ним обов`язків військової служби, його вину та причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця і подією, що трапилася.

Отже, посилання відповідача на керівний характер посади позивача саме по собі не може бути достатньою підставою для висновку про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова (з основної діяльності) №486 від 08.07.2025 "Про результати проведення службового розслідування" позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення вимог статей 11, 16, 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пунктів наказу Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300 "Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України" (зі змінами), Посадової інструкції.

З акту службового розслідування від 08.07.2025, проведеного на підставі наказів начальника військового інституту від 18.06.2025 №645 "Про призначення службового розслідування" та від 27.06.2025 №690 "Про продовження строку службового розслідування, призначеного наказом начальника військового інституту від 18.06.2025 №645", вбачається, що під час проведення службового розслідування з метою встановлення причин незадовільного стану справ у курсантській їдальні військового інституту під час здійснення перевірки медичною службою військового інституту встановлено такі недоліки і факти: в холодильнику виявлені тари по 1 кілограму 9% кисломолочного сиру з терміном придатності до 15.06.2025 в кількості 5 упаковок; в холодильнику порушене правило сумісності товарів, а саме: молочна продукція (масло вершкове штамповане) зберігається з фасованим салом; масло вершкове зберігається у відкритому стані, без елементів маркування; працівник їдальні розкладає чисті столові прибори без використання рукавичок.

Разом з тим з наведеного акту службового розслідування не вбачається встановлення конкретних обставин, які б свідчили про те, що саме внаслідок неналежного виконання позивачем своїх службових обов`язків були допущені наведені порушення.

Навпаки, як убачається з матеріалів службового розслідування, позивач у своїх поясненнях вказував на особисту недисциплінованість, низький фаховий рівень та слабкий контроль начальника курсантської їдальні молодшого сержанта ОСОБА_2 ..

При цьому з пояснень самого ОСОБА_2 вбачається, що у зв`язку з теплою порою року, сир кисломолочний не викладається в повному обсязі на лінію роздачі, а підкладається по мірі закінчення порцій, у зв`язку з чим сир не був повністю використаний і залишився в холодильнику; сало фасоване було тимчасово покладене в холодильник для подальшого нарізання; масло вершкове було підготовлене для порціювання; столові прибори перед викладанням на лінію роздачі піддавалися термічній обробці, а працівник їдальні перед їх викладанням обробила руки антисептиком.

Аналогічні пояснення надав лейтенант ОСОБА_3 , начальник продовольчої служби логістики.

Наведені обставини самі по собі не спростовують факту виявлення певних недоліків під час перевірки, однак свідчать про необхідність встановлення під час службового розслідування причин їх виникнення, конкретних обов`язків позивача, які не були ним виконані або були виконані неналежним чином, а також причинного зв`язку між такою поведінкою позивача та виявленими недоліками.

Однак таких обставин у акті службового розслідування не наведено.

Аналогічні недоліки містяться і в акті службового розслідування, що став підставою для видання наказу №503 від 18.07.2025.

Так, службовим розслідуванням встановлено, що прибиральний інвентар знаходився безпосередньо в цехах, у гарячому цеху була присутня холодна приготовлена їжа без наявних засобів маркування, брудний посуд із залишками приготовленої їжі, на поверхнях знаходилися брудні ганчірки; у приміщеннях з чистим посудом знаходився ящик з бананами, непридатними для вживання, та брудна тара з кисломолочного сиру; у морозильній камері знаходився заморожений перець з порушенням вимог пакування.

Водночас із пояснень начальника курсантської їдальні молодшого сержанта ОСОБА_2 вбачається, що на час перевірки інвентар для прибирання використовувався персоналом їдальні для прибирання приміщень (цехів) та після закінчення прибирання був переміщений до спеціальних приміщень; у гарячому цеху проводилося прибирання; ящик з бананами та тара з-під кисломолочного сиру були підготовлені до подальшої утилізації; перець у морозильній камері знаходився в картонному пакуванні заводу-виробника.

Проте акт службового розслідування не містить належного обґрунтування, з яких саме причин наведені обставини свідчать про неналежне виконання службових обов`язків саме ОСОБА_1 , які конкретні контрольні або організаційні заходи він був зобов`язаний здійснити та не здійснив, а також яким чином його бездіяльність спричинила встановлені недоліки.

Саме встановлення таких обставин є необхідним для висновку про наявність дисциплінарного проступку у діях конкретного військовослужбовця.

Щодо наказу №522 від 28.07.2025, то з акту службового розслідування від 28.07.2025 вбачається, що розслідування проводилося за фактом виявлення неналежної організації харчування, відсутності контролю санітарних умов та порушення форм одягу при організації і приготуванні їжі інструктором курсантської їдальні старшим сержантом ОСОБА_4 під час роботи Головної інспекції Міністерства оборони України на базовому таборі №1.

При цьому позивач від надання пояснень відмовився на підставі статті 63 Конституції України.

Однак і в цьому випадку сам факт виявлення порушень у діяльності іншої особи не є достатнім для висновку про наявність дисциплінарного проступку безпосередньо у діях начальника тилу логістики.

Відповідач мав установити та належним чином обґрунтувати, у чому саме полягало неналежне виконання позивачем його організаційних чи контрольних обов`язків, які конкретні дії він повинен був вчинити, але не вчинив, або які обов`язки виконав неналежно, а також яким чином це призвело до встановлених під час перевірки порушень.

Таких висновків акт службового розслідування від 28.07.2025 не містить.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не розкрито суті правопорушень, вчинення яких інкримінується саме позивачу, не встановлено належним чином невиконання (неналежне виконання) ним своїх службових обов`язків, а також не доведено причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та встановленими під час перевірок недоліками.

Доводи апеляційної скарги про системний та повторний характер виявлених порушень також не спростовують наведеного висновку.

Колегія суддів не заперечує того, що неодноразове виявлення недоліків у підпорядкованій посадовій особі сфері діяльності може мати значення для оцінки належності виконання керівником його службових обов`язків. Проте сама по собі повторність таких недоліків не створює презумпції вини керівника та не звільняє відповідача від обов`язку встановити конкретний дисциплінарний проступок, його об`єктивну та суб`єктивну сторони, вину військовослужбовця і причинний зв`язок.

Іншими словами, системність виявлених недоліків могла бути врахована відповідачем лише за умови встановлення того, що саме неналежне виконання позивачем конкретних організаційних чи контрольних обов`язків зумовило їх виникнення або неусунення. Проте такого причинного зв`язку у матеріалах службових розслідувань не наведено.

Не може бути прийнятий і довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі судового контролю та підмінив собою дисциплінарні повноваження командира.

Здійснюючи перевірку оскаржуваних наказів, суд не визначав доцільність застосування того чи іншого дисциплінарного стягнення та не перебрав на себе дискреційні повноваження відповідача. Предметом судової перевірки було питання правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, зокрема наявності належно встановлених фактичних підстав для такого рішення, дотримання процедури та обґрунтованості висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

За відсутності доведеного складу дисциплінарного проступку скасування наказу, яким військовослужбовця притягнуто до дисциплінарної відповідальності, не є втручанням у дискреційні повноваження командира, а є реалізацією судом повноважень щодо перевірки законності рішення суб`єкта владних повноважень.

Так само необґрунтованими є посилання відповідача на принцип юридичної визначеності як на обставину, яка начебто була неправильно застосована судом першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність чіткого встановлення того, за яке саме порушення військовослужбовець притягується до дисциплінарної відповідальності. Зазначення у наказі загальних норм статей 11, 16, 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, положень наказу Міністерства оборони України №300 та посадової інструкції саме по собі не свідчить про належну конкретизацію дисциплінарного проступку.

При цьому колегія суддів враховує, що позивач, безумовно, був обізнаний зі своїми посадовими обов`язками. Однак обізнаність військовослужбовця зі змістом своїх посадових обов`язків не звільняє відповідача від обов`язку у конкретному випадку встановити, який саме із таких обов`язків був порушений, у чому полягало це порушення та яким чином воно пов`язане з установленими обставинами.

Саме наведення таких обставин забезпечує можливість особи зрозуміти підстави застосування до неї дисциплінарного стягнення та реалізувати право на його оскарження.

Отже, посилання відповідача на те, що позивач як кадровий офіцер та керівник мав розуміти зміст висунутих до нього претензій, не усуває виявленого судом недоліку оскаржуваних наказів та матеріалів службових розслідувань.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

У цій справі відповідач, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваних наказів, мав довести не лише факт наявності недоліків у діяльності курсантської їдальні, а й те, що ці недоліки стали наслідком конкретного неналежного виконання позивачем його службових обов`язків.

Однак матеріали справи не містять достатніх і належних доказів, які б у своїй сукупності підтверджували такий висновок.

При цьому колегія суддів враховує, що службове розслідування за своєю правовою природою спрямоване саме на встановлення причин та умов вчинення правопорушення, ступеня вини конкретного військовослужбовця, причинного зв`язку між його неправомірними діями та подією, що стала підставою для розслідування. Відтак формальне зазначення в актах службових розслідувань загальних висновків про порушення позивачем вимог законодавства без наведення конкретних обставин його протиправної поведінки не може вважатися достатнім обґрунтуванням для застосування дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів також бере до уваги висновок Верховного Суду у постанові від 22 червня 2023 року у справі №380/12332/20, на який послався суд першої інстанції, відповідно до якого для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Відповідно до приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.

Наведений правовий висновок Верховного Суду не суперечить висновкам у цій справі, оскільки передумовою притягнення конкретного військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є встановлення саме його дисциплінарного проступку. У спірних правовідносинах відповідачем належним чином не встановлено, у чому конкретно полягав дисциплінарний проступок ОСОБА_1 , а не лише недоліки у діяльності підпорядкованої йому служби.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Посилання апеляційної скарги на те, що на момент ухвалення судом першої інстанції рішення строк дії застосованих дисциплінарних стягнень сплив, не впливає на правильність висновків суду щодо правомірності оскаржуваних наказів. Саме по собі закінчення строку дії дисциплінарного стягнення не свідчить про правомірність його накладення та не позбавляє особу права на судовий захист від незаконного рішення суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин колегія суддів вважає, що накази начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова від 08.07.2025 №486, від 18.07.2025 №503 та від 28.07.2025 №522 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності прийняті без належного встановлення та доведення складу дисциплінарного проступку позивача, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відтак висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.