Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №320/36017/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/36017/26 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,

за участю секретаря судових засідань Кузьмука Б.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр досліджень безпілотних систем» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр досліджень безпілотних систем» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

9 вересня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр досліджень безпілотних систем» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр досліджень безпілотних систем» запитуваної інформації відповідно адвокатських запитів, поданих в його інтересах адвокатом Русаковим Сергієм Олександровичем від 21 серпня 2026 року та від 1 вересня 2026 року;

- зобов`язати Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр досліджень безпілотних систем» запитувану інформацію та документи відповідно до адвокатського запиту Русакова С.О. від 21 серпня 2026 року, а саме:

1.належним чином засвідчені копії всіх документів (рішень, наказів, протоколів засідань тощо), на підставі яких прийнято рішення про проведення Конкурентної закупівлі; повідомити про те, яким нормативно-правовим актом (законом, постановою Кабінету Міністрів України, наказом тощо) врегульовано порядок проведення Конкурентної закупівлі, включно з підставами обрання саме такого виду (процедури) закупівлі;

2.належним чином завірену копію такого нормативно-правового акту; повідомити про те, яким нормативно-правовим актом передбачено проведення процедури закупівлі у «закритому середовищі». У чому конкретно полягає порядок проведення такої процедури, які її етапи, строки та спосіб фіксації (документування) її результатів;

3.копії всього листування між ДП МОУ «АО3» та Міністерством оборони України щодо проведення Конкурентної закупівлі;

4.повідомити про те, яким документом (технічними умовами, технічним завданням чи іншим нормативним документом) визначено технічні характеристики (технічні умови) до предмета Конкурентної закупівлі; яким органом (посадовою особою) та в якому порядку такий документ затверджено;

5.повідомити про те, хто (яка посадова особа, орган, комісія) та в якому порядку визначає переможця Конкурентної закупівлі. За якими критеріями оцінки та з якою питомою вагою кожного критерію здійснюється оцінка комерційних пропозицій (пропозицій учасників). Чи є перелік таких критеріїв публічним і де з ним можна ознайомитися;

6.повідомити про те, чи передбачені (та якщо так - які саме, включно з часовими рамками) обмеження щодо повторної участі учасника, зокрема переможця попередньої закупівлі або учасника, пропозицію якого було відхилено, у подібних (аналогічних за предметом) закупівлях у майбутньому;

7.повідомити про те, з якою періодичністю планується проведення подібних закупівель за аналогічним предметом. Хто (який орган чи посадова особа) та на підставі яких документів визначає обсяги (кількість, вартість) таких закупівель на відповідний період;

8.повідомити про те, чи є запит про надання комерційної пропозиції, направлений ТОВ «ЦДБС», складовою частиною попередніх ринкових консультацій, вивчення ринку чи цінового аналізу, або він є етапом безпосередньо конкурентної процедури закупівлі. Яким документом (нормою) це визначено;

9.повідомити про те, хто є державним замовником (замовником) Конкурентної закупівлі; за рахунок яких коштів (бюджетна програма, КПКВК) здійснюється її фінансування та який орган розпоряджається відповідними коштами;

10.повідомити про те, які кваліфікаційні та інші вимоги встановлено до учасників Конкурентної закупівлі, зокрема щодо наявності ліцензій/дозволів, включення до електронного реєстру виконавців державних контрактів (оборонних закупівель), допуску до державної таємниці, досвіду виробництва аналогічної продукції та наявності виробничих потужностей на території України;

11.повідомити про те, яким є орієнтовний обсяг (кількість одиниць) закупівлі товару за предметом Конкурентної закупівлі та графік (строки) його поставки. Чи передбачається укладення разового договору, рамкової угоди, чи включення предмета закупівлі до динамічної закупівельної системи;

12.повідомити про те, яким документом та в якому порядку визначається очікувана (гранична) ціна предмета Конкурентної закупівлі. Чи є подання ТОВ «ЦДБС» комерційної пропозиції підставою для формування індикативної (граничної) ціни закупівлі та чи буде Товариство поінформоване про результати такого визначення ціни;

13.повідомити про те, які правові наслідки для ТОВ «ЦДБС» настають у разі неподання комерційної пропозиції у визначений строк, подання пропозиції з відхиленням від запитуваної форми чи змісту, або відмови від подальшої участі у Конкурентній закупівлі;

14.повідомити про те, чи встановлені законодавством або умовами Конкурентної закупівлі особливі вимоги щодо підтвердження відповідності предмета закупівлі військовим стандартам, і якщо так - хто та в якому порядку проводить таку перевірку випробування);

- зобов`язати Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр досліджень безпілотних систем» запитувану інформацію та документи відповідно до адвокатського запиту Русакова С.О. від 21 серпня 2026 року, а саме:

належним чином засвідчену копію порядку, на підставі якого ДП АОЗ проводить Конкурентну закупівлю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр досліджень безпілотних систем» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто без розгляду.

Суд першої інстанції вказав, що цей спір виник на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а позивачем не наведено обставин, які б чітко вказували, що цей спір виник на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі». Вважав, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернув позовну заяву позивачу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр досліджень безпілотних систем» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії скасовано. Справу №320/36017/26 направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 18 вересня 2026 року о 10:00 год.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд дійшов висновку про те, що вказаний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

21 вересня 2026 року о 10:43 год. до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр досліджень безпілотних систем» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року, якою останній просить скасувати повністю ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року у справі № 320/36017/26 про закриття провадження у справі; направити справу № 320/36017/26 до суду першої інстанції для продовження розгляду; доручити суду першої інстанції під час продовження розгляду справи в першу чергу вирішити подану 18 вересня 2026 року заяву Товариства про відвід судді Скрипки І.М. відповідно до статей 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, перш ніж вчиняти будь-які інші процесуальні дії у справі.

Свою скаргу апелянт мотивує тим, що ухвала суду від 18 вересня 2026 року є незаконною, необґрунтованою, ухваленою з істотним порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 вересня 2026 року о 14:00 год.

22 вересня 2026 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає необхідним врахувати висновки Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 499/895/19 про те, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази.

Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23.02.2006 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 2-814/10 від 20 вересня 2024 року, перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» – дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Таким чином, колегією суддів досліджені наступні обставини.

Щодо заяви про відвід судді

У апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що до постановлення оскаржуваної ухвали він подав до Київського окружного адміністративного суду заяву про відвід судді Скрипки І.М. на підставі пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтувавши її тим, що ухвала цієї самої судді від 10 вересня 2026 року, прийнята в цій самій справі, вже була визнана незаконною та скасована судом апеляційної інстанції, що у своїй сукупності з обставинами повторного розгляду тієї самої справи тим самим суддею викликає обґрунтовані сумніви в її об`єктивності та неупередженості.

Як наголошує апелянт, оскаржувана ухвала не містить жодного посилання на подану заяву про відвід судді Скрипки І.М. та жодним чином не вирішує питання, порушене цією заявою: суд не постановив ані ухвали про задоволення відводу, ані ухвали про відмову в його задоволенні, а одразу перейшов до розгляду і вирішення питання про закриття провадження у справі.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що 18 вересня 2026 року о 12:19 год. до Електронного суду надіслано інформацію про документ «Заява про відвід судді Скрипки І.М.».

Документ сформовано позивачем та надіслано до суду першої інстанції18 вересня 2026 року о 10:03 год.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 18 вересня 2026 року підписана головуючим суддею 18 вересня 2026 року о 11:30 год., що підтверджується протоколом створення та перевірки електронного підпису.

Відповідно до резолюції, заяву про відвід отримано суддею 18 вересня 2026 року о 11:58 год.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно з частиною одинадцятою вказаної статті питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду – не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Зі змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції вбачається, що поданий позивачем відвід не розглянуто, оскільки такий зареєстровано після її підписання.

Разом з тим, апеляційний суд врахував, що відзив Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» сформований та надісланий до Електронного суду 18 вересня 2026 року о 12:19 год., тобто після підписання оскаржуваної ухвали, проте такий врахований судом та описаний у вступній частині ухвали.

Колегія суддів враховує, що суд першої інстанції до вирішення заяви про відвід не відповідає вимогам «незалежного та неупередженого суду, встановленого законом» й, відповідно, не може вирішувати жодне процесуальне питання, крім вирішення заявленого відводу.

Вказані висновки викладені Верховним Судом у постанові від 4 березня 2025 року у справі № 320/14498/24.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: справу розглянуто неповноважним складом суду.

Відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла послідовного висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що мало вияв у нерозгляді поданої позивачем заяви про відвід до винесення оскаржуваної ухвали.

Відповідно, вказане порушення призвело до неправильного вирішення питання, позаяк до закінчення розгляду заяви про відвід суд не наділений повноваженням вирішення будь-якого процесуального питання, зокрема щодо закриття провадження у справі.

Щодо юрисдикції спору

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України). Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але й їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій (крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення). Ці функції суб`єкт владних повноважень повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір, тобто по відношенню до особи, яка звернулася до суду або до якої з позовом звертається сам суб`єкт владних повноважень у випадках, передбачених законом. Так само звернення суб`єкта владних повноважень з позовом до особи (осіб) у передбачених законом випадках здійснюється на виконання управлінських функцій і є визначеним законом способом реалізації повноважень у певних, визначених законом, правовідносинах.

У понятті «владні управлінські функції» ознака «владні» полягає в наявності в суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

Зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Якщо одна сторона в межах спірних правовідносин не здійснює владних управлінських функцій щодо іншої сторони, яка є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо скарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Тобто норми Кодексу адміністративного судочинства України регламентують порядок розгляду не просто публічно-правових спорів, а тих з них, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку цивільного чи господарського судочинства.

У справі, що розглядається, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» щодо надання запитуваної інформації відповідно до адвокатських запитів, поданих в його інтересах адвокатом Русаковим Сергієм Олександровичем від 21 серпня 2026 року та від 1 вересня 2026 року, та відповідно, зобов`язати Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» надати таку інформацію.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства.

Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Ключовим у розв`язанні питання юрисдикційної належності цього спору є те, чи є запитувана в адвокатських запитах позивача інформація публічною.

Інформація у розумінні статті 1 Закону України «Про інформацію» означає будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

За приписами статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про інформацію» за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації.

Статтею 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» визначено, що публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; статтями 3, 5, 20 цього Закону на таких розпорядників покладено обов`язок надавати публічну інформацію за запитом у встановлений строк.

Згідно зі статтею 23 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас частиною першою статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Наведене свідчить, що питання права на отримання запитуваної інформації перебуває у площині двох законів, а саме Закону № 2939-VI та Закону № 5076-VI.

Так, Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» здійснює функції державного замовника оборонних закупівель на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», розпоряджається у цій діяльності коштами державного бюджету та приймає рішення, обов`язкові для учасників закупівлі, тобто здійснює публічно-владні управлінські функції у сфері оборонних закупівель на підставі законодавства, а отже є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зі змісту адвокатських запитів вбачається, що запитувана позивачем інформація охоплюється виконанням відповідачем функцій державного замовника оборонних закупівель, тобто створюється у процесі здійснення ним публічно-владних управлінських функцій, і знаходиться в його володінні, а отже за своєю правовою природою є публічною інформацією в розумінні статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».

Наведене, дає підстави для висновку про те, що відповідач є розпорядником запитуваної інформації в розумінні пункту 1 частини першої статті 13 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 серпня 2022 року у справі №520/13981/21 сформулювала правовий висновок: «сам собою адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, визначеним Законом № 2939-VI, а більш широкому колу суб`єктів. До того ж запитувана в адвокатському запиті інформація, необхідна адвокатові для надання правової допомоги клієнтові, не обов`язково має бути публічною. Водночас такий запит може стосуватися й надання публічної інформації. У такому разі адвокат у запиті, крім посилання на відповідні статті Закону № 5076-VI, зобов`язаний послатися як на підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, й на відповідні статті Закону № 2939-VI, а також дотримати вимог останнього, звернувши увагу суб`єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації».

У постанові від 29 травня 2025 року у справі № 580/4827/24 Верховний Суд зазначив: «якщо говорити про запит на отримання публічної інформації у сенсі Закону № 2939-VI, то запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. При цьому, розпорядниками такої інформації є суб`єкти, названі у статті 13 цього Закону;

якщо ж йдеться про адвокатський запит у розумінні Закону № 5076-VI, то на відміну, від запиту на отримання публічної інформації, такий може бути адресований як суб`єктам владних повноважень та юридичним особам, так і приватним особам.

Основною відмінністю запиту на отримання публічної інформації (1) і адвокатським запитом (2) є те, що перший – може стосуватися будь-якої публічної інформації, незалежно від того, стосується вона запитувача чи ні, а другий – інформації, необхідної адвокату для надання правової допомоги клієнту. Тобто метою звернення адвоката з адвокатським запитом є виключно належне виконання договору про надання правової допомоги. Це узгоджується з приписами статті 24 Закону № 5076-VI, якою передбачено обов`язок адвоката додавати до адвокатського запиту посвідчені ним копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Отже, як неодноразово у своїх постановах вказувала Велика Палата Верховного Суду, сам собою адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, визначеним Законом № 2939-VI, а більш широкому колу суб`єктів.

Судова колегія враховує, що обрана позивачем процесуальна форма звернення до відповідача шляхом подання адвокатського запиту не змінює публічно-правової природи відносин щодо доступу до інформації, яка створена та перебуває у володінні суб`єкта владних повноважень у зв`язку зі здійсненням ним публічно-владних управлінських функцій у сфері оборонних закупівель.

Так, Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» діє в межах публічних повноважень, визначених Законом України «Про оборонні закупівлі» та іншими нормативними актами, тому його бездіяльність у розгляді адвокатського запиту є проявом владних управлінських дій чи бездіяльності.

Відповідно до Статуту Державного підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» підприємство засновано на державній власності як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Уповноваженого органу управління. Підприємство уповноважено на здійснення закупівель та укладення державних контрактів (договорів) на закупівлю товарів, робіт і послуг оборонного призначення для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони (п 1.2.).

Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, виходячи з предмету спору, заявлених позивачем вимог та наведених доводів, колегія суддів дійшла послідовного висновку про те, що правовідносини, у яких виник спір у справі, що розглядається, мають усі ознаки публічно – правових, а тому така справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Посилання суду першої інстанції на приписи статті 212-3 КУпАП колегія суддів не погоджує, оскільки провадження у справах про адміністративні правопорушення саме по собі є судовим провадженням, та розглядається місцевим судом, як адміністративним, відповідно висновки суду про те, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду, є хибними.

Застосовані судом першої інстанції висновки Верховного Суду у справі № 320/30984/25 не є релевантними до спірних правовідносин, позаяк у вказаній справі позивачем був безпосередньо адвокат, який звернувся до адміністративного суду від власного імені з вимогою визнати протиправною бездіяльність адресата щодо ненадання відповіді на його адвокатський запит. Верховний Суд у цій справі констатував відсутність порушеного права самого позивача-адвоката, оскільки право на отримання відповіді на адвокатський запит є професійним правом адвоката, спеціальним способом захисту якого є звернення до відповідної ради адвокатів для притягнення винної посадової особи до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 КУпАП, а не судовий позов, поданий адвокатом від власного імені.

Щодо принципу змагальності сторін

Відповідно до ч. 1-3 статті 282 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних з укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю, може бути подана протягом десяти робочих днів з дня, коли особа мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративні справи, визначені цією статтею, розглядаються виключно окружними адміністративними судами за місцезнаходженням відповідача. Суд вирішує адміністративні справи, визначені цією статтею, у дводенний строк з дня надходження позовної заяви.

Як стверджує апелянт, він був позбавлений можливості надати відповідь на відзив чи інші пояснення щодо викладених у ньому доводів до постановлення оскаржуваного судового рішення.

Так, відповідно до приписів статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Наведене вказує на те, що подання відповіді на відзив у вказаній категорії справ не передбачено, відтак доводи апелянта в даній частині колегія суддів відхиляє.

Закриваючи провадження у справі за позовом, який виник виключно у контексті публічно-правових відносин, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що вимога стосовно зобов`язання надати відповідь на адвокатський запит не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини не є публічно-правовими у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до постановлення судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини 3 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За змістом частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За встановлених вище обставин у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому наявні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів також зазначає про необхідність вирішення судом першої інстанції поданої позивачем заяви про відвід від 18 вересня 2026 року.

З огляду на результат апеляційного розгляду у силу частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 139, 269, 282, 308, 311, 312, 320 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр досліджень безпілотних систем» задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року про закриття провадження у справі № 320/36017/26 скасувати.

Справу № 320/36017/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр досліджень безпілотних систем» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до частини першої та третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач:В.Ю. Ключкович

Судді:О.О. Беспалов

І.О. Грибан