Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №580/8879/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/8879/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру його пенсії з 90% до 70% від суми грошового забезпечення під час її перерахунку з 01 лютого 2023 року на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 15 квітня 2025 року №9/3-1067.

Також позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром та застосування до її виплати коефіцієнтів зменшення, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», та зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії без зазначених обмежень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його пенсія була призначена у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, тому під час її подальшого перерахунку відповідач не мав правових підстав для зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії до 70%.

Крім того, позивач вважав протиправним обмеження належної йому пенсії максимальним розміром, а також застосування до суми пенсійної виплати коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №1.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти її задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що стаття 13 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції, чинній на час виникнення права на перерахунок, установлювала максимальний розмір пенсії за вислугу років на рівні 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 90% до 70% від суми грошового забезпечення при проведенні її перерахунку з 01 лютого 2023 року.

Також визнано протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1.

Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01 лютого 2023 року виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням індексації, без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів зменшення, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт, зокрема, наполягає на правомірності застосування при перерахунку пенсії 70% відповідних сум грошового забезпечення, обмеження пенсії максимальним розміром, а також застосування з 01 січня 2025 року коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №1.

Щодо останнього доводу відповідач посилається на статтю 46 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік», якою передбачено застосування до суми пенсійної виплати, що перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до Закону №2262-XII, яка з моменту її призначення була обчислена у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.

Під час здійснення спірного перерахунку відповідач визначив основний розмір пенсії позивача на рівні 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Статтею 13 Закону №2262-XII визначено розміри пенсій за вислугу років залежно від вислуги особи.

Водночас порядок перерахунку раніше призначених пенсій урегульовано статтею 63 Закону №2262-XII.

Питання щодо можливості застосування встановленого на час перерахунку 70-відсоткового граничного показника до пенсії, яка при її призначенні була обчислена у більшому відсотковому розмірі, вже було предметом розгляду Верховного Суду у зразковій справі №240/5401/18.

У рішенні від 04 лютого 2019 року, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, Верховний Суд зазначив, що процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

Зміни до статті 13 Закону №2262-XII щодо граничного відсоткового розміру пенсії стосуються саме призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Відтак під час перерахунку пенсії змінною величиною є розмір грошового забезпечення, тоді як відсоткове значення основного розміру пенсії, визначене при її призначенні відповідно до наявної вислуги років, залишається незмінним. Такий висновок безпосередньо викладений Верховним Судом у зразковій справі №240/5401/18.

Аналогічний правовий висновок покладено судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення.

Отже, оскільки пенсія ОСОБА_1 була призначена у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, відповідач не мав правових підстав для зменшення такого відсоткового значення до 70% при проведенні її подальшого перерахунку.

Доводи апеляційної скарги у цій частині ґрунтуються на помилковому ототожненні процедури призначення пенсії з процедурою перерахунку вже призначеної пенсії та не спростовують правильності висновку суду першої інстанції.

Вирішуючи питання щодо правомірності обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, колегія суддів ураховує таке.

Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» було встановлено обмеження максимального розміру пенсій, призначених, зокрема, відповідно до Закону №2262-XII.

Одночасно Законом №3668-VI було викладено у новій редакції частину сьому статті 43 Закону №2262-XII, якою також передбачено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Конституційний Суд України виходив, зокрема, з того, що передбачені частиною п`ятою статті 17 Конституції України гарантії соціального захисту осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей мають особливий характер.

У подальшому Верховний Суд сформував правовий підхід, згідно з яким одночасне існування однопредметних положень Закону №2262-XII та Закону №3668-VI, які однаково регулювали питання обмеження максимального розміру пенсії та були прийняті одночасно, після ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-рп/2016 створило колізію, яка підлягає вирішенню на користь особи.

Висновки щодо відсутності підстав для застосування обмеження, передбаченого частиною першою статті 2 Закону №3668-VI, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19 та від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21. Саме на цю практику обґрунтовано послався суд першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач при здійсненні перерахунку пенсії позивача застосовував обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про протиправність відповідних дій відповідача є правильним.

Колегія суддів окремо перевіряє доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування до пенсії позивача коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

19 листопада 2024 року прийнято Закон України №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік», який набрав чинності 01 січня 2025 року.

Статтею 46 Закону №4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону №2262-XII, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Зазначену норму також наведено судом першої інстанції.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03 січня 2025 року №1, пунктом 1 якої встановлено відповідні коефіцієнти до частини пенсійної виплати, що перевищує десять прожиткових мінімумів.

Разом із тим питання правомірності застосування статті 46 Закону №4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України №1 до пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, вже було предметом касаційного перегляду Верховного Суду.

Так, у постанові від 11 вересня 2025 року у справі №120/1081/25, адміністративне провадження №К/990/23102/25, Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого застосування при обчисленні (перерахунку) пенсій осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, положень статті 46 Закону №4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України №1, якими передбачено застосування коефіцієнтів до суми пенсії, що перевищує десять прожиткових мінімумів, фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій та є протиправним.

Верховний Суд у зазначеній постанові виходив із того, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначені спеціальним Законом №2262-XII.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення таких осіб здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону №2262-XII, а не шляхом прийняття закону про Державний бюджет України на відповідний рік чи підзаконного нормативно-правового акта.

Верховний Суд також відхилив доводи про те, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України №1 механізм є лише особливим порядком виплати пенсії, а не її обмеженням, оскільки фактичним наслідком застосування відповідних коефіцієнтів є зменшення суми пенсійної виплати, належної особі відповідно до Закону №2262-XII.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що стаття 46 Закону №4059-IX та постанова Кабінету Міністрів України №1 є достатньою правовою підставою для застосування до пенсії ОСОБА_1 відповідних коефіцієнтів, не узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду, який відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому обставина, що постанова Кабінету Міністрів України №1 є чинною та у встановленому законом порядку не скасована, не спростовує наведеного висновку, оскільки Верховний Суд у справі №120/1081/25 надавав правову оцінку саме можливості застосування її положень у правовідносинах щодо виплати пенсії, призначеної за Законом №2262-XII.

Так само не змінює висновку колегії суддів посилання апелянта на передбачені пунктом 2 постанови №1 категорії осіб, до пенсій яких відповідні коефіцієнти не застосовуються.

Правовий висновок Верховного Суду у справі №120/1081/25 щодо протиправності застосування таких коефіцієнтів до пенсій за Законом №2262-XII ґрунтується не на належності особи до передбачених пунктом 2 постанови №1 винятків, а на неприпустимості зміни встановлених спеціальним законом умов та норм пенсійного забезпечення іншим законом і підзаконним нормативно-правовим актом.

Отже, встановлення того, чи належить позивач до однієї з категорій осіб, визначених пунктом 2 постанови №1, не має визначального значення для вирішення цього спору.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності застосування відповідачем до пенсійної виплати ОСОБА_1 коефіцієнтів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1.

Колегія суддів ураховує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області доводи не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та ґрунтуються переважно на іншому тлумаченні норм законодавства, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Суд першої інстанції правильно встановив, що пенсія позивача первісно була призначена в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, тоді як при її перерахунку відповідач застосував 70%, обмежив пенсійну виплату максимальним розміром та застосував коефіцієнти, передбачені постановою Кабінету Міністрів України №1.

Висновки суду першої інстанції щодо неправомірності таких дій відповідають нормам Закону №2262-XII та наведеній вище практиці Верховного Суду.

При цьому правова позиція Верховного Суду у справі №120/1081/25 сформована 11 вересня 2025 року, тобто до ухвалення оскаржуваного рішення, та безпосередньо стосується правозастосування статті 46 Закону №4059-IX і постанови Кабінету Міністрів України №1 до пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

За приписами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку спірним правовідносинам та ухвалив правильне по суті рішення.

Підстави для його скасування або зміни за доводами апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма