Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №320/12442/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/12442/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 грн за період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року пропорційно дням безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, та зобов`язати відповідача здійснити відповідне нарахування і виплату.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції, вийшовши за межі заявлених позовних вимог з метою ефективного захисту порушеного права позивача, визнав протиправним та скасував наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 07 жовтня 2022 року №511ад «Про внесення змін до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06 червня 2022 року №271ад» у частині змін до додатка 2 до наказу від 06 червня 2022 року №271ад, згідно з якими ОСОБА_1 належить виплатити додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць лише за період з 24 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року.

Також суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, у розмірі 100 000 грн за період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів, та зобов`язав відповідача здійснити відповідне нарахування і виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції положень Постанови №168 та неврахування рішень Міністра оборони України і Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, якими визначено умови та порядок документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.

Апелянт наголошує, що сама по собі служба у Військовій частині НОМЕР_1 та перебування в районі виконання завдань не є достатніми підставами для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі. Вказує, що військова частина не входила до складу діючого угруповання військ (сил), яке вело бойові дії, а належних документів, що підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях протягом березня-квітня 2022 року, не складалося.

Також відповідач посилається на те, що після отримання відповідних роз`яснень Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України первісний наказ від 06 червня 2022 року №271ад було правомірно скориговано наказом від 07 жовтня 2022 року №511ад.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів установила такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Після введення в Україні воєнного стану Військова частина НОМЕР_1 виконувала завдання, пов`язані із забезпеченням оборони держави, зокрема завдання із захисту повітряного простору та вогневого ураження повітряних цілей.

У період з лютого по квітень 2022 року командуванням видавалися бойові накази щодо виконання військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 відповідних бойових завдань.

Матеріалами справи підтверджується наявність значної кількості бойових наказів, що стосуються виконання таких завдань протягом спірного періоду, зокрема бойових наказів за березень та квітень 2022 року.

Крім того, у матеріалах справи наявні витяг із наказу Командувача угруповання об`єднаних сил від 23 лютого 2022 року №44/дск, довідка Військової частини НОМЕР_2 від 31 травня 2022 року №313/УОС/1860, витяг Командувача об`єднаних сил від 21 лютого 2022 року №42/дск, довідка Військової частини НОМЕР_3 від 02 квітня 2022 року №27/132 та довідки Військової частини НОМЕР_4 .

За результатами опрацювання зазначених документів командиром Військової частини НОМЕР_1 06 червня 2022 року прийнято наказ №271ад «Про виплату додаткових винагород».

Цим наказом визначено перелік військовослужбовців, яким належить виплата додаткової винагороди у збільшеному розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або відповідних заходах.

До такого переліку було включено ОСОБА_1 .

Згідно з наказом від 06 червня 2022 року №271ад ОСОБА_1 визначено право на виплату збільшеної додаткової винагороди за періоди з 24 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року, з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року та з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року.

Отже, станом на 06 червня 2022 року командування Військової частини НОМЕР_1 за результатами оцінки наявних у нього документів самостійно встановило факт безпосередньої участі позивача у відповідних бойових діях або заходах та визначило періоди, за які йому належить виплата додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

У подальшому Міністром оборони України прийнято окреме доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29, яким, серед іншого, конкретизовано поняття безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах та перелік документів, якими така участь підтверджується.

04 липня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 також направлено телеграму №350/1/329/пс щодо порядку виплати додаткової винагороди військовослужбовцям.

Після отримання зазначених документів командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 07 жовтня 2022 року №511ад «Про внесення змін до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06 червня 2022 року №271ад».

Цим наказом додаток 2 до наказу від 06 червня 2022 року №271ад викладено у новій редакції.

Унаслідок внесених змін ОСОБА_1 визначено право на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі лише за період з 24 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року.

Таким чином, із первісно визначених наказом №271ад періодів безпосередньої участі позивача було виключено весь березень та квітень 2022 року.

При цьому первинні бойові накази та довідки, які були враховані командуванням при прийнятті наказу №271ад, скасовані не були, доказів визнання їх недійсними або такими, що містять недостовірну інформацію, матеріали справи не містять.

Водночас із картки особового рахунку військовослужбовця №286 за 2022 рік убачається, що ОСОБА_1 додаткову винагороду у січні та лютому не нараховано; за березень нараховано 29 550,69 грн, за квітень - 5 806,46 грн, за травень - 30 000 грн, за червень - 30 000 грн, за липень - 30 000 грн, за серпень - 42 500 грн, за вересень - 30 000 грн, за жовтень - 30 000 грн, за листопад - 30 000 грн та за грудень - 30 000 грн.

У ході розгляду справи відповідачем також надано довідку від 02 травня 2024 року №138, на яку Військова частина НОМЕР_1 посилається як на підтвердження відсутності безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях протягом спірних періодів березня та квітня 2022 року.

Отже, спір між сторонами фактично виник у зв`язку з тим, що Військова частина НОМЕР_1 , первісно визнавши наказом №271ад наявність у позивача права на збільшену додаткову винагороду за період з 24 лютого по 30 квітня 2022 року, у подальшому наказом №511ад виключила березень та квітень 2022 року з періоду такої виплати, посилаючись на прийняті після завершення спірного періоду акти та роз`яснення щодо порядку застосування Постанови №168.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168.

Пунктом 1 Постанови №168 у редакції, чинній протягом спірного періоду, установлено виплату військовослужбовцям додаткової винагороди, а військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - збільшення такої винагороди до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Отже, для виникнення права на збільшену додаткову винагороду необхідним є встановлення двох взаємопов`язаних обставин: факту безпосередньої участі військовослужбовця у відповідних бойових діях або заходах та часу такої участі.

При цьому право на виплату не може визначатися виключно самим фактом проходження військової служби, перебування військовослужбовця у відповідній військовій частині чи несення бойового чергування.

Верховний Суд у постанові від 08 травня 2025 року у справі №520/17688/23 наголосив на необхідності встановлення конкретного часу виконання військовослужбовцем бойових завдань, зокрема завдань з вогневого ураження повітряних цілей.

Разом з тим особливістю цієї справи є те, що факт та періоди безпосередньої участі ОСОБА_1 не встановлюються судом уперше виключно на підставі загальних відомостей про проходження ним військової служби.

Вони вже були предметом оцінки самого відповідача та за результатами такої оцінки офіційно закріплені наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06 червня 2022 року №271ад.

Сам відповідач в апеляційній скарзі підтверджує, що зазначеним наказом ОСОБА_1 було включено до списку військовослужбовців, яким передбачалася виплата підвищеної додаткової винагороди за період з 24 лютого по 30 квітня 2022 року.

Колегія суддів ураховує, що порядок та умови виплати додаткової винагороди протягом 2022 року конкретизувалися відповідними рішеннями Міністра оборони України.

При цьому колегія суддів не погоджується з мотивами суду першої інстанції в частині висновку про відсутність у Міністра оборони України повноважень на врегулювання відповідних питань до внесення постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 змін до Постанови №168.

Водночас зазначена помилка у правовому мотивуванні не вплинула на правильність вирішення спору по суті.

Вирішальним для цієї справи є те, що предметом спору є виплата за період з 24 лютого по 30 квітня 2022 року.

Отже, характер завдань, які виконував позивач, та їх відповідність критеріям безпосередньої участі мають оцінюватися насамперед з урахуванням правового регулювання, чинного саме в цей період.

Рішення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 передбачало серед видів безпосередньої участі виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, у тому числі поза межами районів ведення бойових дій.

Отже, довід апелянта про те, що Військова частина НОМЕР_1 не входила до складу Угруповання об`єднаних сил, сам по собі не є достатньою підставою для висновку про відсутність у позивача права на спірну виплату.

Саме ця обставина, на переконання колегії суддів, має визначальне значення для вирішення спору.

Наказ №271ад прийнято 06 червня 2022 року, тобто вже після закінчення всього спірного періоду.

На момент його прийняття командування мало можливість оцінити характер фактично виконаних позивачем завдань, періоди їх виконання та первинні документи, якими вони підтверджувалися.

За результатами такої оцінки відповідач сам визнав наявність у ОСОБА_1 права на збільшену додаткову винагороду за період з 24 лютого по 30 квітня 2022 року.

У подальшому відповідач не встановив недостовірності первинних бойових наказів або довідок, не довів, що ОСОБА_1 фактично не виконував завдань, які були враховані при прийнятті наказу №271ад, та не навів обставин, які б свідчили про помилкове включення позивача до відповідного переліку.

Натомість підставою для зміни вже прийнятого індивідуального рішення стали акти та роз`яснення, прийняті після завершення спірного періоду.

Колегія суддів уважає, що саме по собі подальше уточнення відомчого порядку застосування Постанови №168 не може автоматично спростовувати фактичні обставини безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах, які вже були підтверджені первинними документами та офіційно визнані самим командуванням.

Інший підхід фактично допускав би ретроспективну переоцінку характеру вже виконаних військовослужбовцем бойових завдань не внаслідок встановлення недостовірності відповідних фактів чи документів, а виключно внаслідок подальшої зміни підходу до правового регулювання.

За правилами частини другої статті 77 КАС України саме відповідач зобов`язаний довести правомірність свого рішення.

Однак Військова частина НОМЕР_1 не надала доказів, які б переконливо спростовували фактичні підстави, покладені нею самою в основу наказу №271ад.

Наявна у матеріалах справи довідка від 02 травня 2024 року №138 цього висновку не змінює, оскільки вона складена майже через два роки після відповідних подій та не супроводжується доказами скасування чи недостовірності первинних бойових документів, на підставі яких було прийнято наказ №271ад.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування частини другої статті 9 КАС України.

Наказ №511ад є чинним індивідуальним актом, яким безпосередньо виключено березень і квітень 2022 року з періодів виплати позивачу збільшеної винагороди.

За таких обставин визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати винагороди при одночасному залишенні чинним наказу, яким відповідач фактично заборонив таку виплату за ті самі періоди, не забезпечувало б ефективного поновлення порушеного права.

Тому скасування наказу №511ад у частині, яка стосується ОСОБА_1 , безпосередньо спрямоване на усунення юридичної перешкоди для виконання обов`язку щодо виплати спірної винагороди та не свідчить про вирішення судом іншого, не заявленого позивачем матеріально-правового спору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06 червня 2022 року №271ад на підставі відповідних бойових наказів, довідок та інших документів самим відповідачем були визначені періоди безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або заходах з 24 лютого по 30 квітня 2022 року.

Відповідач не довів недостовірності документів, на підставі яких прийнято зазначений наказ, їх скасування або фактичного невиконання позивачем відповідних бойових завдань.

Виключення наказом №511ад із первісно визначених періодів березня та квітня 2022 року фактично обґрунтовано подальшими актами та роз`ясненнями, а не новими фактичними обставинами, які спростовували б безпосередню участь позивача.

За таких обставин відповідач не виконав покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності свого рішення та бездіяльності щодо невиплати спірної винагороди.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про наявність підстав для задоволення позову та необхідність скасування наказу №511ад у відповідній частині.

Помилковість окремих мотивів суду першої інстанції щодо юридичного значення рішень Міністра оборони України не призвела до неправильного вирішення справи по суті та з урахуванням наведених судом апеляційної інстанції мотивів не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 та статті 316 КАС України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив правильне по суті рішення.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Кучма