Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №580/9341/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/9341/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Злата-Агро" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злата-Агро" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата-Агро», в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2024 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 195 460,70 грн та пеню у розмірі 11 727,60 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Злата-Агро» на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у сумі 195 460,70 грн та пеню у сумі 11 727,60 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «Злата-Агро» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, зазначає про відсутність правових підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій без попереднього проведення територіальним органом Держпраці перевірки дотримання товариством нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та складення відповідного акта.

Апелянт посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 листопада 2022 року у справі №400/3957/21 та від 14 листопада 2019 року у справі №822/863/16, а також на окремі рішення апеляційних адміністративних судів.

Також скаржник наголошує, що у 2024 році товариством фактично було працевлаштовано особу з інвалідністю - ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, на переконання відповідача, відсутні підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ «Злата-Агро» у 2024 році становила 16 осіб.

Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача у 2024 році становив одне робоче місце.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зазначеного нормативу Черкаським обласним відділенням Фонду визначено адміністративно-господарські санкції у розмірі 195 460,70 грн.

Також у зв`язку з несплатою відповідної суми у встановлений законом строк нараховано пеню у розмірі 11 727,60 грн.

Водночас із матеріалів справи встановлено, що наказом ТОВ «Злата-Агро» від 05 серпня 2024 року №38-К ОСОБА_1 прийнято на роботу підсобним працівником з 06 серпня 2024 року за основним місцем роботи на неповний робочий день.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №919704 ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності безтерміново.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування осіб з інвалідністю, для яких відповідне місце роботи є основним.

Отже, з огляду на середньооблікову чисельність працівників ТОВ «Злата-Агро» - 16 осіб - відповідач мав забезпечити у 2024 році норматив у кількості одного робочого місця.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 дійсно є особою з інвалідністю та з 06 серпня 2024 року працювала у ТОВ «Злата-Агро» за основним місцем роботи.

Обставина встановлення їй неповного робочого дня сама по собі не виключає можливості врахування такого працівника під час визначення виконання нормативу.

Разом з тим сам факт перебування особи з інвалідністю у трудових відносинах з підприємством протягом певної частини календарного року не є тотожним виконанню річного нормативу.

Стаття 19 Закону №875-XII пов`язує відповідний норматив із середньообліковою чисельністю працівників за рік.

Порядок визначення середньооблікової кількості штатних працівників регламентовано Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №286.

Верховний Суд також виходить із застосування Інструкції №286 при визначенні середньооблікової чисельності для цілей статті 19 Закону №875-XII. Зокрема, у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №280/3642/23 Верховний Суд детально застосував положення цієї Інструкції при перевірці правильності розрахунку нормативу.

Оскільки ОСОБА_1 прийнята на роботу лише 06 серпня 2024 року, її працевлаштування протягом частини календарного року не забезпечило середньооблікової кількості працюючих осіб з інвалідністю за 2024 рік у розмірі однієї особи.

Таким чином, факт прийняття ОСОБА_1 на роботу не спростовує висновку про невиконання ТОВ «Злата-Агро» нормативу за результатами всього 2024 року.

При цьому зазначення судом першої інстанції в одному з абзаців рішення про роботу ОСОБА_1 протягом « 2023 року» колегія суддів розцінює як очевидну описку, оскільки предметом спору є виконання нормативу за 2024 рік, а самим судом правильно встановлено дату прийняття цієї особи на роботу - 06 серпня 2024 року.

Така описка не вплинула на правильність вирішення справи по суті.

Колегія суддів також враховує, що за змістом частини третьої статті 18 Закону №875-XII роботодавці зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, створювати для них відповідні умови праці та надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування таких осіб.

При цьому безпосередній пошук осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватися, не покладається на роботодавця.

Водночас роботодавець повинен вчинити залежні від нього дії, які дають державній службі зайнятості можливість здійснювати відповідний підбір працівників.

Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2019 року у справі №821/681/16 зазначав, що до таких заходів належить, зокрема, повідомлення центру зайнятості про наявні вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом подання форми №3-ПН. У тій справі роботодавець систематично повідомляв центр зайнятості про такі вакансії, що стало однією з підстав для висновку про вжиття ним усіх залежних заходів.

У спірний період порядок подання форми №3-ПН регулювався наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року №827-22.

Пунктами 1.4, 1.5 Порядку передбачено подання форми №3-ПН роботодавцем за наявності попиту на робочу силу; така форма подається з дня виникнення потреби у підборі працівників та/або відкриття вакансії, але не пізніше трьох робочих днів із дати її відкриття.

Як убачається з матеріалів справи, з метою перевірки відповідних обставин Черкаське обласне відділення Фонду звернулося до Черкаського обласного центру зайнятості щодо надання інформації про подання ТОВ «Злата-Агро» протягом 2024 року форми №3-ПН з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю.

Листом Чорнобаївського управління Золотоніської філії Черкаського обласного центру зайнятості від 29 квітня 2025 року №15.4.3-09/60 повідомлено, що протягом 2024 року від ТОВ «Злата-Агро» інформація про попит на робочу силу (вакансії) з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю не надходила.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем державної служби зайнятості протягом 2024 року про наявність вакансії, призначеної для працевлаштування особи з інвалідністю.

Не містять матеріали справи й інших доказів вчинення відповідачем до працевлаштування ОСОБА_1 активних дій, спрямованих на заповнення відповідного робочого місця особою з інвалідністю.

За таких обставин відсутні підстави для висновку про доведеність відповідачем вжиття всіх залежних від нього заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу.

При цьому фактичне прийняття ОСОБА_1 на роботу з 06 серпня 2024 року не спростовує наведеного висновку, оскільки її працевлаштування протягом частини року не забезпечило необхідного середньооблікового показника за звітний 2024 рік.

Основним доводом апеляційної скарги є твердження про неможливість застосування адміністративно-господарських санкцій без попереднього проведення органом Держпраці перевірки та встановлення факту невиконання нормативу відповідним актом.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими.

Законом України від 18 жовтня 2022 року №2682-IX, який набрав чинності 06 листопада 2022 року, було істотно змінено порядок обліку робочих місць для осіб з інвалідністю та механізм отримання Фондом інформації, необхідної для визначення роботодавців, які не виконали норматив.

Замість попереднього механізму звітування роботодавців безпосередньо Фонду запроваджено інформаційну взаємодію з Пенсійним фондом України та автоматизоване визначення роботодавців, які не забезпечили виконання нормативу.

Закон передбачає, що Фонд щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності визначає роботодавців, які не забезпечили виконання нормативу, та надсилає їм розрахунок адміністративно-господарських санкцій. Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №280/3642/23 описав саме цей законодавчий механізм.

Отже, посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 21 листопада 2022 року у справі №400/3957/21 не може бути механічно застосоване до спірних правовідносин, оскільки вказана правова позиція була сформована щодо іншого нормативного регулювання.

Такий підхід підтверджений і постановою Верховного Суду від 16 червня 2025 року у справі №160/11423/23.

У цій справі Верховний Суд переглядав постанову апеляційного суду, якою у стягненні санкцій було відмовлено саме через відсутність акта перевірки Держпраці. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий апеляційний розгляд. При цьому у касаційному провадженні безпосередньо розглядалося питання про помилковість застосування підходу зі справи №400/3957/21 до правовідносин після зміни нормативного регулювання.

Тому сама по собі відсутність акта перевірки органу Держпраці не спростовує даних, на підставі яких у передбаченому законом автоматизованому порядку визначено невиконання відповідачем нормативу, та не є достатньою підставою для відмови у стягненні санкцій.

Водночас колегія суддів не погоджується з мотивуванням суду першої інстанції в тій частині, в якій відсутність перевірки Держпраці фактично обґрунтовано неможливістю її проведення під час воєнного стану.

Вирішальним у цій справі є не встановлення фактичної можливості проведення перевірки в умовах воєнного стану, а зміна законодавчого механізму визначення роботодавців, які не виконали норматив, та нарахування їм адміністративно-господарських санкцій.

Вказане уточнення мотивів судового рішення не змінює правильності висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №822/863/16 та іншу практику, сформовану до зміни законодавчого регулювання Законом №2682-IX, колегія суддів оцінює з урахуванням відмінностей нормативної бази та фактичних обставин відповідних справ.

Так само рішення апеляційних адміністративних судів, на які посилається відповідач, не можуть мати визначального значення при застосуванні норми права за наявності актуальних висновків Верховного Суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів також звертає увагу, що сам по собі автоматизований розрахунок Фонду не позбавляє роботодавця можливості спростовувати покладені в його основу відомості належними доказами.

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №280/3642/23 наголосив на необхідності перевіряти правильність вихідних даних для розрахунку нормативу та оцінювати докази за правилами КАС України; саме через необхідність належного встановлення фактичних показників ту справу було направлено на новий розгляд.

У справі, що розглядається, відповідач не надав доказів, які б спростовували встановлену середньооблікову чисельність працівників - 16 осіб, розмір нормативу - одне робоче місце, або підтверджували середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю за 2024 рік у кількості, достатній для виконання нормативу.

Навпаки, поданий самим відповідачем наказ від 05 серпня 2024 року №38-К підтверджує працевлаштування ОСОБА_1 лише з 06 серпня 2024 року, а відповідь центру зайнятості підтверджує відсутність протягом 2024 року інформації від ТОВ «Злата-Агро» про вакансії з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю.

За таких обставин сукупність досліджених доказів підтверджує невиконання відповідачем установленого статтею 19 Закону №875-XII нормативу.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації та фізичні особи, які використовують найману працю, в яких середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції.

Оскільки середньооблікова кількість працівників відповідача становила 16 осіб, передбачене частиною першою статті 20 Закону №875-XII правило про визначення санкції у розмірі половини середньої річної заробітної плати для роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб, до ТОВ «Злата-Агро» не застосовується.

Отже, розмір адміністративно-господарських санкцій визначається виходячи із середньої річної заробітної плати на підприємстві за одне незайняте нормативне робоче місце.

Доказів неправильності визначеної позивачем середньої річної заробітної плати у розмірі 195 460,70 грн або арифметичної неправильності розрахунку адміністративно-господарської санкції апелянтом не надано.

Також апеляційна скарга не містить належного спростування розрахунку пені у сумі 11 727,60 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ «Злата-Агро» адміністративно-господарських санкцій та пені.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Злата-Агро"- залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма