Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №620/2636/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2636/26 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: - Осіпової О.О.,

суддів: - Златіна С.В., Воловика С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 р., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) січень 2008 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) січень 2008 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 і з 01.01.2024 по 27.01.2026 з розрахунку 3 783 грн 39 коп., щомісячно (з подальшим утриманням належних податків і зборів) у відповідності до положень абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078);

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 і з 01.01.2024 по 27.01.2026 у відповідності до положень абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 і з 01.01.2024 по 27.01.2026 з розрахунку 3 783 грн 39 коп., щомісячно (з подальшим утриманням належних податків і зборів) у відповідності до положень абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078, у тому числі шляхом встановлення розміру підвищення доходу у березні 2018 року (без урахування складових разового характеру) як різниці між сумою грошового забезпечення, виплаченого за березень 2018р. і сумою грошового забезпечення, виплаченого за лютий 2018р. та з урахуванням суми можливої індексації в березні 2018р., що дорівнює 4 463 грн 15 коп;

- зобов`язати відповідача утриматися від відрахування з сум індексації-різниці позивача за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 і з 01.01.2024 по 27.01.2026 відповідно до абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078, сум правомірно виплаченої індексації грошового забезпечення у відповідності до положень абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 1078, що склалася внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 зазначеного Порядку.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 р., адміністративний позов задоволено в повному обсязі:

- визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) січень 2008 року;

- визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) січень 2008 року;

- зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) січень 2008 року;

- визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 і з 01.01.2024 по 27.01.2026 з розрахунку 3 783 грн 39 коп., щомісячно (з подальшим утриманням належних податків і зборів) у відповідності до положень абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078;

- визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 і з 01.01.2024 по 27.01.2026 у відповідності до положень абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078;

- зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 і з 01.01.2024 по 27.01.2026 з розрахунку 3 783 грн 39 коп., щомісячно (з подальшим утриманням належних податків і зборів) у відповідності до положень абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078, у тому числі шляхом встановлення розміру підвищення доходу у березні 2018р. (без урахування складових разового характеру) як різниці між сумою грошового забезпечення, виплаченого за березень 2018р. і сумою грошового забезпечення, виплаченого за лютий 2018р. та з урахуванням суми можливої індексації в березні 2018р., що дорівнює 4 463 грн 15 коп;

- зобов`язано відповідача утриматися від відрахування з сум індексації-різниці позивачу за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 і з 01.01.2024 по 27.01.2026 відповідно до абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078, сум правомірно виплаченої індексації грошового забезпечення у відповідності до положень абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 1078, що склалася внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 зазначеного Порядку.

Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 р., відповідач подав апеляційну скаргу.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права.

Зазначає, що підстав для застосування січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 немає, оскільки базовим місяцем для позивача є квітень 2013 року, а в грудні 2015 року відбулося підвищення його грошового забезпечення. Вказує, що відповідно до п. 5 Порядку № 1078 у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення у грудні 2015 року подальше обчислення індексу споживчих цін здійснювалося з січня 2016 року, однак до лютого 2018 року сума можливої індексації не перевищила розмір підвищення доходу, тому право на її виплату не виникло. Також зазначає, що з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) питання щодо індексації-різниці мало визначатися з урахуванням розміру підвищення грошового забезпечення, однак належна позивачу індексація-різниця становить 0 грн щомісячно.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Неподання відзиву відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції та розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Апеляційний розгляд справи відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач з жовтня 1997 року по 27 січня 2026 року проходив військову службу за контрактом у відповідача.

Позивач звернувся до відповідача щодо надання, серед іншого, письмового детального повідомлення про складові та розміри виплаченого грошового забезпечення за спірні періоди.

Одночасно з цим позивач звернувся до відповідача з проханням нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення - за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) січень 2008 року та за період, починаючи з 01.03.2018 - індексацію-різницю відповідно до положень абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078.

Відповідач листом від 16.02.2026 № 22/118 відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення у повному обсязі та надав запитувану інформацію, а саме:

довідку від 11.02.2026 № 139/64 «…про суми виплаченої індексації грошового забезпечення», виданої позивачу;

довідку-витяг від 11.02.2026 № 139/65 «...із роздавальних відомостей на виплату грошового забезпечення колишнього військовослужбовця відповідача»;

довідку від 11.02.2026 № 139/68 «...про розміри нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з відображенням щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (без урахування складових разового характеру) за лютий 2018 року та за березень 2018 року колишнього військовослужбовця відповідача.

Позивач одержав інформацію про суми основних та додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, одноразових видів грошового забезпечення, заохочувальних та компенсаційних виплат, інших виплат, на які він має право згідно з умовами контракту і відповідно до законодавства за період проходження військової служби у відповідача.

Після дослідження відповіді відповідача від 16.02.2026 № 22/118, довідки-витягу від 11.02.2026 № 139/65 та довідок від 11.02.2026 № 139/64 і № 169/68 позивачу стало відомо, що за періоди з 01.12.2015 по 31.12.2022 і з 01.01.2024 по 27.01.2026 йому не виплачувалась у повному обсязі індексація грошового забезпечення.

Не погодившись з цим, позивач звернувся до суду з позовом.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі ст. 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-ІІІ) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Законом України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно з ч. 1 та 5 ст. 2 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

В силу ч. 1 ст. 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (у 2015 році такий поріг індексації був встановлений в розмірі 101 відсоток).

Приписами ч. 2 ст. 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 КЗПП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (п. 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 380/1513/20).

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19).

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а).

Отже, колегія суддів робить висновок, що відповідач протиправно не провів позивачу у повному обсязі індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 по 31.12.2022 і з 01.01.2014 по 27.01.2026.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (у 2015 році такий поріг індексації був встановлений в розмірі 101 відсоток).

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у ч. 1 цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок № 1078. постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013) були внесені зміни до Порядку № 1078, які набрали чинності та застосовуються з 01.12.2015.

Згідно із Порядком № 1078 з 01.01.2016 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (у 2015 році такий поріг індексації був встановлений в розмірі 101 відсоток).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 за № 491-IV «Про внесення змін до Закону № 1282-ХІІ» (далі - Закон № 491-IV). Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

За змістом п. 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

З 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними Постановою № 1013.

За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку із цим, указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, п. 5 викладено у новій редакції).

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч. 3 і 4 ст. 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачили здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Системний аналіз наведених норм вказує на те, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати, є базовим при проведенні індексації.

Окрім того, на момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова № 1294), п. 3 якої було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до п. 13 Постанови № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008.

Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає «базовим», а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Вищевказана постанова діяла до 01.03.2018 - дати набрання чинності Постанови № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018.

Таким чином, місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовим місяцем) за спірний період має бути січень 2008 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.

Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20 зазначив, що дискреційними повноваженнями є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки (101 відсоток - у грудні 2015р).

Наявність саме у роботодавця, яким у цьому випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.

Мінсоцполітики в листах від 29.12.2017 № 122/0/66-17 та від 15.04.2020 №49/0/214-20 надало роз`яснення, що правила нарахування індексації грошового забезпечення як для військовослужбовців, які проходять службу, так і для новоприйнятих або переведених військовослужбовців є єдиними.

Тобто, починаючи з грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець.

Мінсоцполітики у листі від 23.06.2020 № 76/0/214-20 надало роз`яснення: Починаючи з грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2020 у справі № 400/3017/19 (щодо періоду після 01.12.2015) зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому Суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, та місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), і є базовим при проведенні індексації.

На основі усталеної практики тлумачення поняття дискреційних повноважень та з огляду на об`єкти, підстави й умови для проведення індексації, що встановлені ст. 2, 4 Закону № 1282-ХІІ, п. 1-1, 2, 5, 10-2 Порядку № 1078, чітко висновується, що повноваження відповідача стосовно визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу позивача, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року, не є дискреційними.

Відтак відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць місяцем грошового доходу, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 стосовно трактування дискреційних повноважень державного органу у випадку визначення місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Підстави для відступу від указаної правової позиції відсутні.

Як вбачається з відповіді від 16.02.2026 № 22/118, довідки від 11.02.2026 № 139/64 та довідки-витягу від 11.02.2026 № 139/65, за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 відповідач не нарахував та не виплатив індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) січень 2008 року.

01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою припинено дію Постанови № 1294. Військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та деяким іншим особам було встановлено нові розміри окладів з 01 березня 2018 року.

Разом з тим у контексті спірних правовідносин, питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів - березні 2018 року, а також виплати визначеної суми індексації (індексації-різниці) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078.

Відповідно абз. 3 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу - визначено абзацом четвертим вказаного порядку.

Згідно з абз. 6 Порядку № 1078 вказано, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 цього Порядку.

Так з 01.12.2015 в абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Відповідно до абз. 3, 4 п. 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) ненараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз. 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз. 4).

Цей же абз. 3, починаючи з 15.03.2018 і дотепер, діє у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова № 141) та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 застосовується, починаючи з 01.12.2015 і дотепер, у редакції Постанови № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Згідно з абз. 5 п. 5 Порядку № 1078 застосовувався, починаючи з 01.12.2015 до 01.04.2021, у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Цей же абзац діє з 02.04.2021 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 № 278 і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абз. 6 п. 5 Порядку № 1078 (діє в редакціях постанов Уряду № 1013, № 141 та № 278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абз. 2 п. 1-1, абз. 6 п. 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз. 2, 5 п. 4 Порядку № 1078).

З 01 грудня 2015 року в абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановити, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу - індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, тоді сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (визначена сума індексації, індексація-різниця) При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 Порядку № 1078.

Системний аналіз п. 1, абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абз. 3 - 6 п. 5 Порядку № 1078, Верховний Суд у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 10.07.2024 у справі № 360/727/23 та інших (з подібними правовідносинами) дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21 підсумував, що порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати ДВОХ ВИДІВ індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної, при цьому, вони не замінюють одна одну.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

З урахуванням того, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п. 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким відповідач здійснював обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Варто наголосити, що у періоді з 01.03.2018 по 27.01.2026 день виключення позивача зі списків особового складу частини, збільшення посадових окладів та окладів за військовим званням відбулося лише один раз - 01 березня 2018 року.

Довідкою відповідача від 11.02.2026 № 139/64 та довідкою-витягом від 11.02.2026 № 139/65 підтверджується таке.

З 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідач провів індексацію грошового забезпечення у відповідності до положень абз. 1 та 2 п. 5 Порядку № 1078, що склалася внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 цього Порядку, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - березень 2018р., так звана «поточна індексація» (виплата з грудня 2018р. по грудень 2022р.).

Також за період з 01.01.2024 по 27.01.2026 відповідач здійснив проведення того самого виду індексації грошового забезпечення - «поточної індексації» у відповідності до положень абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку № 1078, що склалася внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - грудень2023 р. (виплата з серпня 2024 р. по грудень 2024 р.) та (базового місяця) - січень 2025 р. (виплата з липня 2025 р. по грудень 2025 р.).

Варто зазначити, що правовідносини щодо проведення цього виду індексації не є спірними, що узгоджується з позицією відповідача про правомірність виплати цього виду індексації, як вказав останній у відповіді від 16.02.2026 № 22/118, у довідці від 11.02.2026 № 139/64 та у довідці-витягу від 11.02.2026 № 139/65.

Отже, так звана «поточна індексація», яку виникла у грудні 2018р., у серпні 2024р., та у липні 2025р. внаслідок перевищення порогу індексації в розмірі 103 відсотка, не є предметом цього спору, тобто правовідносини щодо проведення поточної індексації за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 27.01.2026 не є спірними.

Апеляційний суд зазначає, що у періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 27.01.2026 відповідач не нараховував та не виплачував інший вид індексації, який виплачується разом з «поточною індексацією» - індексацію згідно положень абз. 4 і 6 п. 5 Порядку № 1078, а саме: індексацію-різницю, що мала бути визначена у місяці підвищення посадових окладів - березні 2018 року.

Окремо суд зазначає, що згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.

Наведена норма також підтверджена реченням 2 абз. 5 п. 5 Порядку № 1078, та застосовується щодо визначення розміру грошового забезпечення для встановлення розміру індексації-різниці.

Отже, згідно з довідкою від 11.02.2026 № 139/68, що підтверджується інформацією з довідки-витягу від 11.02.2026 № 139/65:

розмір грошового забезпечення за лютий 2018 року без урахування складових разового характеру дорівнює 13 572 грн 16 коп., у тому числі: щомісячні основні види грошового забезпечення: оклад за військовим званням = 130 грн, посадовий оклад = 1 120 грн, надбавка за вислугу років = 500 грн.;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення: надбавка за виконання особливо важливих завдань = 875 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень = 168 грн., надбавка за кваліфікацію = 89 грн 60 коп., надбавка за особливі умови служби = 224 грн, премія = 5 376 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода = 5 089 грн 56 коп;

розмір грошового забезпечення за березень 2018 року без урахування складових разового характеру дорівнює 14 251 грн 92 коп., у тому числі:

щомісячні основні види грошового забезпечення: оклад за військовим званням = 1 410 грн, посадовий оклад = 5 360 грн, надбавка за вислугу років = 3 385 грн,

щомісячні додаткові види грошового забезпечення: надбавка за особливості проходження служби = 1 218 грн 60 коп., надбавка за роботу в умовах режимних обмежень = 804 грн., надбавка за кваліфікацію = 268 грн., премія = 1 806 грн 32 коп.

Керуючись висновками Верховного Суду в постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та від 10.07.2024 у справі № 360/727/23, визначені коло обставин, які були з`ясовані для правильного застосування абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078:

розмір підвищення доходу у березні 2018 року згідно з довідкою від 11.02.2026 № 139/68, що підтверджується інформацією з довідки-витягу від 11.02.2026 № 139/65 (згідно з додатками 7, 8 (А);

сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року, (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б);

розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А), що визначений як різниця між сумою грошового забезпечення, виплаченого за березень 2018 року та сумою грошового забезпечення, виплаченого за лютий 2018 року;

в обидві ці суми враховані складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абз. 5 п. 5 Порядку № 1078), виплата яких проведена на підставі наказів командира військової частини та які фактично підтверджені долученими доказами;

відповідно, розмір грошового забезпечення за лютий 2018 року дорівнює 13 572 грн 16 коп., розмір грошового забезпечення за березень 2018 року дорівнює 14 251 грн 92 коп.,

розмір підвищення грошового забезпечення (А) дорівнює 679 грн 76 коп., (14 251 грн 92 коп., - 13 572 грн 16 коп.);

сума можливої індексації в березні 2018 року (Б) визначена як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 Порядку № 1078) - дорівнює 4 463 грн 15 коп., (1 762 * 253,3%);

розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці з 01.03.2018 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів);

відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в місяці підвищення доходу (березні 2018 року) розрахована як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) та становить 3 783 грн 39 коп., (4 463 грн 15 коп., - 679 грн 76 коп.,), тобто щомісячна індексація-різниця, на яку має право позивач з 01 березня 2018 р. до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), у цьому випадку до 27.01.2026 - дня виключення зі списків особового складу частини у зв`язку зі звільненням.

Верховним Судом були викладені висновки щодо правильного розрахунку суми можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року: у постановах від 23 червня 2024 року у справі № 160/15411/23, від 06 червня 2024 року у справі № 380/14704/22, від 27 червня 2024 року у справі № 580/602/22, від 02 липня 2024 року у справі № 420/15789/23, від 10 липня 2024 року у справі № 360/727/23 та інших.

Відтак, за офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року поріг індексації становив 253,30%.

Отже, відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 з урахуванням актуального розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» далі - Закон № 2246-VIII) сума індексації за березень 2018 року розрахована таким чином: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100: (1 762 грн., * 253,30% : 100 = 4 463 грн 15 коп.).

Визначений таким порядком розмір можливої індексації в березні 2018 року також підтверджується листом Мінсоцполітики від 08 вересня 2021 року № 826/3263/фес згідно якого, якщо посадові оклади востаннє підвищувалися в січні 2008 року, то сума індексації у березні 2018 року становить 4 463 грн 15 коп.

Тож, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 - 4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 р., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.О. Осіпова

Суддя С.В. Златін

Суддя С.В. Воловик