Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Дата: 20 вересня 2026 р.
Справа: №320/18548/25
Суддя: Кузьмишина Олена Миколаївна
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/18548/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства охорони здоров`я України, у якому просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 11.09.2025):
- визнати протиправними дії Міністерства охорони здоров`я України, які полягали у несвоєчасній реєстрації скарги ОСОБА_1 від 24 листопада 2024 року, зареєстрованої лише 05 грудня 2024 року, всупереч вимогам п. 5 розділу ІІ «Порядку розгляду звернень громадян у Міністерстві охорони здоров`я України», затвердженого наказом МОЗ України №253 від 09.04.2014 року (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2014 року за №482/25259;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України допущену під час розгляду скарги ОСОБА_1 від 24 листопада 2024 року (зареєстрованої лише 05.12.2024 року), яка полягала у неповідомленні скаржниці у п`ятиденний строк про пересилання скарги за належністю відповідному органу чи посадовій особі або про її повернення з відповідними роз`ясненнями, що є порушенням строків, встановлених частиною третьою статті 7 Закону України «Про звернення громадян», а також пунктам 4, 5 розділу VI «Порядку розгляду звернень громадян у Міністерстві охорони здоров`я України», затвердженого наказом МОЗ України №253 від 09.04.2014року (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2014 року за №482/25259;
- визнати протиправними дії Міністерства охорони здоров`я України, що полягали у незаконному переспрямуванні скарги ОСОБА_1 від 24 листопада 2024 року (зареєстрованої лише 05.12.2024 року) до керівництва НДСЛ «Охматдит» МОЗ України - лікувального закладу, дії керівництва якого оскаржувалися, що прямо заборонено частиною четвертою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» та суперечить п. 7 розділу ІІІ «Порядку розгляду звернень громадян у Міністерстві охорони здоров`я України», затвердженого наказом МОЗ України №253 від 09.04.2014 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2014 р. за №482/25259;
- визнати протиправними дії Міністерства охорони здоров`я України, що полягали у невжитті обов`язкових заходів за скаргою ОСОБА_1 від 24 листопада 2024 року (зареєстрованої лише 05.12.2024 року), у ненаданні повної та змістовної відповіді по суті всіх порушених у ній питань у строки, встановлені частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян», а також у порушенні строків розгляду звернень громадян, визначених пунктами 1, 2 розділу VI «Порядку розгляду звернень громадян у Міністерстві охорони здоров`я України», затвердженого наказом МОЗ України №253 від 09.04.2014 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2014 року за №482/25259;
- зобов`язати Міністерство охорони здоров`я України здійснити повторний всебічний розгляд скарги ОСОБА_1 від 24 листопада 2024 року по суті з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян», забезпечивши відновлення порушених прав малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворого на спінальну м`язову атрофію (СМА 1 типу), шляхом призначення та безперебійного надання лікування лікарським засобом «Рисдиплам» і спеціального дієтичного лікувального харчування за кошти Державного бюджету України, з обов`язковим наданням ОСОБА_1 за її заявою, письмового вмотивованого рішення у строк, передбачений законом, у вигляді копій витягів з протоколів засідань мультидисциплінарної групи (МДГ) НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, прийнятих у період з жовтня 2024 року по 25 березня 2025 року включно, щодо ухваленого рішення, яке може бути оскаржене в судовому порядку у разі незгоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Міністерством охорони здоров`я України неправомірно та у неналежний спосіб розглянуто скаргу позивача на незаконні дії керівництва НДСЛ «ОХМАТДИТ» та вжиття відповідних заходів реагування для відновлення порушених конституційних прав у сфері охорони здоров`я. Зазначає, що при розгляді скарги порушено «Порядок розгляду звернень громадян у Міністерстві охорони здоров`я України», затвердженого наказом МОЗ України №253 від 09.04.2014 року, Закон України «Про звернення громадян».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, Міністерство охорони здоров`я України звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що переспрямування скарги позивачки до НДСЛ «Охматдит» МОЗ України зумовлене не формальним «переадресуванням» звернення суб`єкту, дії якого оскаржувалися, а необхідністю здійснення внутрішнього контролю якості медичної допомоги та проведення первинної клініко-експертної оцінки за конкретним випадком, що прямо передбачено Положенням контролю якості медичної допомоги та Положенням про медичну раду закладу охорони здоров`я.
Апелянт вважає, що висновок суду про протиправність дій Міністерства охорони здоров`я України у зв`язку з ненаданням, на думку суду, повної та змістовної відповіді по суті звернення ґрунтується на розширеному тлумаченні норм Закону України «Про звернення громадян» та не враховує фактичні та правові межі повноважень відповідача у спірних правовідносинах.
Апелянт зазначає, що в частині зобов`язання Міністерства охорони здоров`я України здійснити повторний всебічний розгляд скарги позивача та, як наслідок, забезпечити відновлення порушених прав малолітнього ОСОБА_2 шляхом призначення та безперебійного надання лікування лікарським засобом «Рисдиплам» і спеціального дієтичного лікувального харчування за кошти Державного бюджету України», вийшов за межі предмета спору та фактично підмінив собою органи, уповноважені приймати медичні рішення, в той час, коли спеціалістами не рекомендовано лікування лікарським засобом «Рисдиплам».
Також на обґрунтування своїх вимог наголошує, що скільки МОЗ відповідно до чинного законодавства доручило НДСЛ «Охматдит» провести службову перевірку фактів (внутрішній контроль), викладених у скарзі позивачки, у зв`язку з чим надало відповідь на її скаргу пізніше, а саме після отримання відповіді від НДСЛ «Охматдит» щодо результатів проведеного внутрішнього контролю, а тому вважає таку причину пропуску строку поважною.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 та від 25.03.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Від ОСОБА_1 до суду 19.03.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Від представника Міністерства охорони здоров`я України до суду надійшла відповідь на відзив, яку просить суд прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 мати й законна представниця свого важкохворого сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який бореться за життя зі смертельно небезпечною хворобою - СМА 1 типу, 24 листопада 2024 року звернулася до Міністерства охорони здоров`я України зі скаргою на незаконні дії керівництва НДСЛ «ОХМАТДИТ» та вжиття відповідних заходів реагування для відновлення порушених конституційних прав у сфері охорони здоров`я.
Після надісланого запиту до відповідача 30 грудня 2024 року із інформаційним запитом, позивачці стало відомо, що її скарга від 24 листопада 2024 року, зареєстрована лише 05 грудня 2024 року, що підтверджується відповіддю № 25-04/17/4952/ЗПI-24//94 від 07.01.2025.
Відповідач листом від 06 січня 2025 року № 25-04/ П-14128//111-зв доручив НДСЛ «Охматдит» провести службову перевірку фактів, викладених у скарзі ОСОБА_1 , а також розглянути на Медичній раді НДСЛ «Охматдит» питання якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування дитині ОСОБА_4 в умовах НДСЛ «Охматдит», а також проінформувати МОЗ у термін до 13 січня 2025 року.
ОСОБА_1 07.03.2025 отримала від Міністерства охорони здоров`я України відповідь № 25-04/П-14128/2639-3В від 07.03.2025, якою її поінформовано про продовження розгляду її скарги.
Листом від 10 січня 2025 року № 140/02.1-0./-25 НДСЛ «Охматдит» повідомила МОЗ про створення Робочої групи з якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування дитині ОСОБА_4 в умовах НДСЛ «Охматдит» з додаванням відповідного наказу і проханням подовжити термін надання основної відповіді до 13 лютого 2025 року.
Листом від 13 лютого 2025 року № 588/02.1-07./-25 НДСЛ «Охматдит» на виконання листа МОЗ від 06.01.2025 року № 25-04/П-14128//111-зв стосовно скарги позивачки повідомила МОЗ, що робочою групою перевірено якість надання медичної допомоги та медичного обслуговування дитині ОСОБА_4 06.02.2025.
Зазначаючи про порушення відповідачем строків та порядку розгляду скарги, позивачка звернулася до суду за захистом прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Міністерство охорони здоров`я - (далі МОЗ), здійснює свою діяльність відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90).
Відповідно до пункту 5 Положення про МОЗ, МОЗ з метою організації своєї діяльності здійснює контроль за діяльністю підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління. Перелік закладів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МОЗ, затверджений наказом МОЗ від 26 січня 2018 року № 152.
Згідно з Порядком контролю якості медичної допомоги, затвердженим наказом МОЗ від 28 вересня 2012 року № 752, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за № 1996/22308, контроль якості надання медичної допомоги здійснюється шляхом застосування методів зовнішнього та внутрішнього контролю якості медичної допомоги, самооцінки медичних працівників, експертної оцінки, клінічного аудиту, моніторингу системи індикаторів якості, атестації/сертифікації відповідно до вимог чинного законодавства України та законодавства Європейського Союзу.
Внутрішній контроль якості надання медичної допомоги здійснюється керівництвом закладів охорони здоров`я та/або медичними радами закладів охорони здоров`я в межах повноважень, визначених законодавством, зокрема шляхом контролю за кваліфікацією лікарів, молодших спеціалістів з медичною освітою та професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у закладі охорони здоров`я; самооцінки медичних працівників; організації надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я; моніторингу реалізації управлінських рішень; моніторингу дотримання структурними підрозділами закладу охорони здоров`я стандартів у сфері охорони здоров`я, клінічних протоколів; моніторингу системи індикаторів якості медичної допомоги; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги.
Зовнішній контроль якості надання медичної допомоги здійснюється органами державної виконавчої влади в межах повноважень, визначених законодавством, зокрема шляхом контролю за дотриманням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, проведення акредитації закладів охорони здоров`я, атестації лікарів, молодших спеціалістів з медичною освітою, професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у системі охорони здоров`я, проведення клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України «Про звернення громадян».
Закон № 394/96-ВР забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до Закону України "Про звернення громадян", Указу Президента України від 07 лютого 2008 року № 109 "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування", Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348, та з метою забезпечення організації належного розгляду звернень громадян у Міністерстві охорони здоров`я України, Наказом № 253 від 09.04.2014 затверджено Порядок розгляду звернень громадян у Міністерстві охорони здоров`я України.
Відповідно до п. 5 розд. І Порядку розгляду звернень громадян у Міністерстві охорони здоров`я України, розгляд пропозицій, заяв та скарг проводиться з урахуванням особливостей, встановлених статтями 14, 15, 16 Закону України "Про звернення громадян".
Відповідно до п. 5 розд. ІІ Порядку, усі звернення громадян, що надходять до МОЗ України, реєструються централізовано у структурному підрозділі організації роботи зі зверненнями громадян у день їх надходження, а ті, що надійшли у неробочий день та час, - наступного після нього робочого дня.
Усі звернення громадян реєструються за допомогою модуля "Звернення громадян", що є складовою СЕД, шляхом введення в реєстраційно-контрольну картку (далі - РКК) таких елементів: дата надходження звернення, реєстраційний індекс; прізвище, ім`я, по батькові заявника; місце проживання; категорія (соціальний стан) заявника; звідки одержано звернення, дата, індекс, контроль; тип звернення; вид звернення; ознака надходження; порушені питання - короткий зміст, тема звернення, індекси; зміст і дата резолюції, прізвище автора, виконавець, термін виконання; дата та індекс відповіді; результати розгляду; номер справи за номенклатурою. Склад зазначених елементів за необхідності може бути доповнений.
На кожне звернення, що зареєстроване за допомогою СЕД, створюється РКК (додаток 2 до цього Порядку).
Під час реєстрації звернення йому присвоюється реєстраційний індекс. Реєстраційний індекс звернень громадян формується в СЕД автоматично. Реєстраційний індекс складається з початкової літери прізвища заявника та порядкового номера звернення, наприклад: Д-401. Реєстраційний індекс також може бути доповнений іншими позначеннями, що забезпечують систематизацію, пошук, аналіз і зберігання звернень громадян. Колективні звернення реєструються з літерами Ко, наприклад: Ко-12. Звернення громадян без підпису реєструються з використанням літер Ан, наприклад: Ан-14.
Після реєстрації документа проставляється реєстраційний штамп у нижньому правому куті першого аркуша документа або на іншому вільному від тексту місці, крім місця, призначеного для підшивання. Реєстраційний індекс звернення зазначається у реєстраційному штампі. Зареєстроване звернення сканується в СЕД та долучається до РКК.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася зі скаргою до Міністерства охорони здоров`я 24.11.2024, однак скарга зареєстрована у лише 05.12.2024, тобто через 9 днів з дня звернення, що підтверджено відповіддю на інформаційний запит №25-04/17/4952/ЗПІ-24/94 від 07.01.2025 (т.1, а.с.14-15).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що оскільки скарга подана позивачем 24.11.2024, що являється неробочим днем, скарга мала бути зареєстрована відповідачем 25.11.2024.
Отже, відповідачем порушено процедуру реєстрації скарги, поданої 24.11.2024 позивачкою, а тому суд першої інстанції правомірно визнав протиправними дії Міністерства охорони здоров`я України, які полягали у несвоєчасній реєстрації скарги ОСОБА_1 від 24 листопада 2024 року, зареєстрованої лише 05 грудня 2024 року, всупереч вимогам п. 5 розділу ІІ «Порядку розгляду звернень громадян у Міністерстві охорони здоров`я України», затвердженого наказом МОЗ України №253 від 09.04.2014 року (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2014 року за №482/25259.
Щодо доводів апелянта в частині незгоди з визнанням протиправними дій МОЗ України, що полягали у незаконному переспрямуванні скарги позивачки до НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, колегія суддів зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що Міністерство охорони здоров`я отримавши скаргу позивача та зареєструвавши її 05.12.2024, 06.01.2025 направило її до НДСЛ «Охмадит» за для проведення службової перевірки фактів, викладених у скарзі ОСОБА_1 .
Розділом ІІІ Порядку регулюється розгляд письмових звернень громадян. Пунктом 4 розділу ІІІ прямо передбачено, що відповідно до Закону України «Про звернення громадян» забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим структурним підрозділам МОЗ України або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Частина третя статті 7 Закону № 393/96-ВР вимагає, у випадку неналежності компетенції, передати скаргу за належністю протягом п`яти днів або повернути її заявнику з роз`ясненнями.
Тобто, якщо відповідач вважав, що у поданій скарзі відсутні данні для прийняття рішення, він повинен був повернути скаргу з відповідними роз`ясненнями в термін не більше п`яти днів.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги Положення про контроль якості медичної допомоги, затверджене наказом МОЗ №752, та Положення про клініко-експертну комісію, затверджене наказом МОЗ №69. Також наголошує, що переспрямування скарги позивачки до НДСЛ «Охматдит» МОЗ України зумовлене не формальним переадресуванням звернення суб`єкту, дії якого оскаржувалися, а необхідністю здійснення внутрішнього контролю якості медичної допомоги та проведення первинної клініко-експертної оцінки за конкретним випадком, що прямо передбачено Положенням контролю якості медичної допомоги та Положенням про медичну раду закладу охорони здоров`я.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що вищевказані акти не регулюють порядок розгляду звернень громадян, мають підзаконний характер та не можуть змінювати або обмежувати дію Закону України «Про звернення громадян». Вищевказані акти регулюють питання контролю якості медичної допомоги, внутрішнього контролю, роботи медичних рад, консиліумів, референтних центрів та клініко-експертної роботи.
Жоден із підзаконних актів, на які посилається апелянт, не може скасовувати чи обмежувати дію імперативних приписів Закону України «Про звернення громадян».
При цьому необхідність перевірки скарг щодо проведення внутрішнього контролю якості медичної допомоги або первинної клініко-експертної оцінки не виключає обов`язку МОЗ України дотриматися встановленого законом порядку розгляду скарги, що передбачено Законом України «Про звернення громадян». Такі заходи могли бути здійснені в межах відповідної процедури та компетенції, однак не могли бути підставою для фактичного перекладення розгляду скарги на заклад охорони здоров`я, дії якого були предметом оскарження.
Таким чином, посилання апелянта на підзаконні нормативні акти як на правову підставу для переспрямування скарги до НДСЛ «Охматдит» не спростовують висновків суду першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Міністерства охорони здоров`я України, що полягали у незаконному переспрямуванні скарги ОСОБА_1 від 24 листопада 2024 року (зареєстрованої лише 05.12.2024 року) до керівництва НДСЛ «Охматдит» МОЗ України - лікувального закладу, дії керівництва якого оскаржувалися.
В апеляційній скарзі містяться доводи апелянта про те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовну вимогу в частині зобов`язання Міністерства охорони здоров`я України здійснити повторний всебічний розгляд скарги позивача та забезпечити відновлення порушених прав малолітнього ОСОБА_2 шляхом призначення та безперебійного надання лікування лікарським засобом «Рисдиплам» і спеціального дієтичного лікувального харчування за кошти Державного бюджету України», вийшов за межі предмета спору та фактично підмінив собою органи, уповноважені приймати медичні рішення, в той час, коли спеціалістами не рекомендовано лікування лікарським засобом «Рисдиплам».
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції щодо цієї позовної вимоги зазначено про те, що скарга позивача від 24.11.2024 розглянута без зазначення аргументу на кожну обставину та у не відповідності до вимог чинного законодавства, а тому належним способом захисту прав та законних інтересів суд визначив зобов`язати відповідача здійснити повторний всебічний розгляд скарги ОСОБА_1 від 24 листопада 2024 року по суті з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян».
Отже, підставою для задоволення відповідної позовної вимоги стало встановлення судом неналежного розгляду Міністерством охорони здоров`я України скарги позивачки від 24 листопада 2024 року. Суд першої інстанції досліджував питання щодо протиправної поведінки Міністерства охорони здоров`я України під час розгляду скарги позивачки, яка полягала у її формальному, поверховому та неналежному розгляді; невжитті передбачених законом заходів реагування; ненаданні повної, обґрунтованої та мотивованої відповіді.
Водночас зміст резолютивної частини рішення суду свідчить про те, що суд не підміняв собою медичні органи, не втручався у сферу їх професійних повноважень та не здійснював оцінку медичної доцільності застосування конкретного лікарського засобу та харчування замість уповноважених фахівців.
Предметом судового контролю у цій частині були не питання медичної доцільності застосування конкретного лікарського засобу чи спеціального дієтичного лікувального харчування, а правомірність дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень під час розгляду звернення позивачки та виконання ним покладених законом повноважень.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що зобов`язання відповідача повторно розглянути скаргу по суті саме по собі не означає обов`язкового призначення конкретного лікарського засобу, поза межами компетенції уповноважених медичних фахівців. Таке зобов`язання спрямоване на усунення встановлених судом порушень процедури розгляду скарги та забезпечення прийняття за її результатами належного, повного, обґрунтованого і мотивованого рішення.
Посилання апелянта на те, що спеціалістами не рекомендовано лікування лікарським засобом «Рисдиплам», не спростовує висновків суду щодо неналежного розгляду відповідачем скарги позивачки, оскільки зазначена обставина може бути предметом належного розгляду та оцінки компетентним органом у межах повторного розгляду скарги, із врахуванням усіх наведених заявницею доводів, наданих нею доказів та висновків відповідних фахівців.
Таким чином, суд першої інстанції не вирішував питання, яке належить виключно до компетенції медичних фахівців, а здійснив судовий контроль за дотриманням відповідачем установленого законом порядку розгляду звернення громадянина та належним виконанням ним владних управлінських функцій.
Отже, суд правомірно зобов`язав відповідача здійснити повторний, повний і всебічний розгляд скарги позивачки по суті з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян», забезпечивши відновлення порушених прав дитини саме за результатами такого належного розгляду.
Отже, обраний судом спосіб захисту не є виходом за межі повноважень суду, а є прямою реалізацією завдання адміністративного судочинства - забезпечити реальний, а не формальний захист прав та законних інтересів малолітньої дитини, яка потребує життєво необхідного лікування, та її матері від протиправних дій і бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Доводи апелянта про відсутність правових підстав для визнання бездіяльності МОЗ України протиправною, яка полягала у неповідомленні скаржниці у п`ятиденний строк про пересилання скарги за належністю відповідному органу чи посадовій особі або про її повернення з відповідними роз`ясненнями, оскільки несвоєчасне надання відповіді на скаргу позивачки зумовлене проведенням НДСЛ «Охматдит» службової перевірки та очікуванням результатів внутрішнього контролю, колегія суддів оцінює критично, виходячи із такого.
Частина третя статті 7 Закону України «Про звернення громадян» прямо передбачає, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.
Отже, закон встановлює для суб`єкта владних повноважень не право, а обов`язок: або переслати звернення за належністю не пізніше п`яти днів; або повернути його заявнику з відповідними роз`ясненнями; і в обох випадках обов`язково повідомити заявника.
Ця норма є імперативною і не містить жодного застереження про можливість її невиконання.
Таким чином, доводи апелянта не лише не спростовують висновків суду, а підтверджують, що Міністерство охорони здоров`я України не виконало встановлений законом обов`язок.
Крім того, судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що за результатами розгляду скарги позивачки від 24.11.2024, відповідач листом від 07.03.2025 року надав відповідь, тобто на 93-й календарний день з моменту реєстрації скарги, що є порушенням норм стаття 20 Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який ним, в даному випадку, не виконано.
Апелянт не надав до суду належних доказів, щоб підтверджували факт незаконності рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну Міністерства охорони здоров`я України - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі №320/18548/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Т.Р.Вівдиченко
О.В.Карпушова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua