Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №320/26976/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/26976/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н.П.

Суддів: Беспалова О.О., Кобаля М.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАЙТ» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року, суддя Марич Є.В., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАЙТ» до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛАЙТ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), в якому просило:

- визнати недійсними такі п.п. 2.2.2, 2.2.5, 2.2.8, 2.3.32, 2.3.37, 2.3.39, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.14, 4.15, 4.16, 4.17, 4.18, 4.19, 4.20, 4.21, 4.22, 4.23, 4.2-4.16, 4.18-4.22, 5.4, 5.5, 5.6, 5.7, 5.8, 5.9, 5.10, 5.17, 5.18, 5.19, 5.20, 5.21 Договору № 1-2018 від 20.04.2018 р. «Про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування», укладеному між ТОВ «КЛАЙТ» та Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- зобов`язати відповідача внести зміни до п. 4.1 договору від 28.05.2019 р. № 35-19, викласти п. 4.1 Договору у такій редакції:

« 4.1. Контроль за виконанням умов Договору здійснюється Організатором на підставі п.56 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 р. № 1081 шляхом звернення до Державної служби України з безпеки на транспорті для здійснення заходів державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт»;

- визнати протиправними дії відповідача щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору № 1-2018 від 20.04.2018 р.;

- зобов`язати відповідача скасувати рішення про дострокове розірвання договору № 1-2018 від 20.04.2018 р., оформленого листом від 13.04.2023 р. № 053-3792;

- визнати вказаний договір продовженим на п`ятирічний термін до 20.04.2018 р.

Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погодившись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛАЙТ» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, від 27.05.2025 справу передано у провадження судді-доповідача Бужак Н.П., судді Сорочко Є.В., Чаку Є.В.

Справа надійшла до суду 22.07.2025.

Відповідно до протоколу повторно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025 визначено: суддю-доповідача Бужак Н.П., суддів Кобаля М.І., Беспалова О.О.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року призначено розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 296 КАС України, апеляційна скарга може містити клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі скаржник не просив суд розглядати справу за його участі.

Не було відповідної заяви і від представника відповідача.

Таким чином, відповідно до приписів ч.3 ст 296 КАС України, суд дійшов висновку, що скаржник не бажає брати участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а тому колегією суддів прийнято ухвалу про призначення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи убачається, що позивач оскаржує пункти Договору № 1-2018 від 20.04.2018 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування м. Києва та просить зобов`язати відповідача внести до договору зміни до п. 4.1 договору від 28.05.2019 та викласти його в редакції, яку зазначив у позовній заяві.

Також позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень та зобов`язати скасувати відповідне рішення про дострокове розірвання договору, визнати Договір про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва від 20.04.2018, укладеного між позивачем та відповідачем продовженим на 5 річний термін до 20.04.2028.

Таким чином, спірні відносини стосуються укладених між позивачем та відповідачем Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування м. Києва, пунктів Договорів, які позивач просить визнати протиправними та скасувати; внести зміни до п. 4.1 спірного Договору від 28.05.2019 р. № 35-19, викласти у відповідній редакції; визнати протиправними, скасувати дії, рішення щодо дострокового розірвання договору, укладеного між позивачем та відповідачем від 20.04.2018 р. № 1-2018, та відповідно, зобов`язати продовжити дію такого договору на 5 років, що є відповідно взаємовідносинами щодо ведення господарської діяльності позивача з перевезення пасажирів автобусним транспортом та між сторонами укладених Договорів що регулюються відповідним законодавством щодо правочинів, їх укладення, розірвання та внесення до них змін та враховуючи сторони даних спірних Договорів такі взаємовідносини регулюються господарським процесуальним законодавством щодо визнання певних пунктів Договорів нечинними та внесення до них змін, викладення в новій редакції.

Заперечуючи доводи суду першої інстанції, що даний спір неналежить розглядати за правилами адміністративного судочинства та, що спір має розглядатися в порядку господарського судочинства, скаржник зазначив, що договір про перевезення пасажирів є публічно-правовим договором, а отже такий договір має природу адміністративного, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі стосовно відмови позивачу у відкритті провадження у справі та зазначає наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи(пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Пункт 16 частини першої статті 4 КАС формулює поняття адміністративного договору як спільного правового акта суб`єктів владних повноважень або правового акта за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має певне розмаїття форм, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону.

Статтею 3 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ) установлено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

За змістом статті 6 Закону № 2344-ІІІ органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду та встановлюють порядок її функціонування, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Відповідно до положень статті 7 Закону № 2344-ІІІ забезпечення організації пасажирських перевезень покладається на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (внутрішньообласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації.

Вказані повноваження обласної державної адміністрації кореспондуються з повноваженнями, зазначеними у пункті 2 статті 20 Закону України від 9 квітня № 586-ХІV «Про місцеві державні адміністрації», який передбачає, що місцева державна адміністрація забезпечує організацію обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства, зв`язку, телебачення, радіомовлення, торгівлі та громадського харчування, побутового і транспортного обслуговування незалежно від форм власності.

Частина перша статті 44 Закону № 2344-ІІІ указує, що організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Отже, на органи виконавчої влади та місцевого самоврядування покладені повноваження із забезпечення обслуговування населення засобами транспорту, в тому числі із залученням з цією метою на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.

Пунктом 1 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року № 1081 цей Порядок визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області, на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що проходять територією двох або більше територіальних громад та не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, на міських, приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території однієї територіальної громади (далі - конкурс), конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками.

Відповідно до змісту абзацу 3 пункту 2 Порядку конкурсний комітет - це постійний або тимчасовий орган, утворений організатором для розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу.

Отже, наведена норма дає підстави для висновку, що рішення конкурсного комітету, утвореного відповідним органом влади для виконання покладених на останнього повноважень, є управлінським у сфері транспортного обслуговування.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що орган виконавчої влади - це суб`єкт владних повноважень, що виступає у правовідносинах щодо організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів як організатор та контролюючий орган у цій сфері, відповідно й правовідносини, що складаються між організатором та учасниками конкурсу під час його організації та проведення містять ознаки публічно-правових відносин у розумінні КАС, а договір про організацію перевезень, укладений за наслідками проведення такого конкурсу, відповідає ознакам адміністративного договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнати незаконними та скасувати пункти Договору про організацію перевезення пасажирів у м. Києві, зобов`язати Департамент транспортної інфрастуктури виконавчого органу Київської міської ради внести зміни до Договору та викласти у редакції, зазначеній в позовній заяві, визнати протиправни ми дії Департаменту щодо дострокового розірвання Договору та скасувати відповідачне рішення про дострокове розірвання договору.

Тобто предметом розгляду в цій справі є дії адміністрації як суб`єкта владних повноважень і перевірка результату дій такого органу під час реалізації покладених на нього управлінських функцій, а також відповідність приписам чинного законодавства договору, укладеного сторонами за результатами таких дій, що в цілому свідчить про публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 та 12 червня 2019 року у справах № 903/605/17, № 910/2175/18 , від 23.10.2023 у справі № 819/781/18.

Отже, з огляду на предмет та зміст позовних вимог, характер правовідносин та суб`єктний склад сторін як учасників таких правовідносин, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для розгляду цього спору за правилами Господарського процесуального кодексу України є помилковим і таким, що не відповідає наведеним приписам норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАЙТ» задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року скасувати.

Справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАЙТ» до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії направити до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду - для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Беспалов О.О.

Кобаль М.І.