Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №320/28515/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/28515/25 Головуючий у 1 інстанції: Жукова Є.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2021 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2021 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2021 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2021 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 було істотно змінено порядок проведення індексації, у зв`язку з чим грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів військовослужбовців, а для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін повинно починатися із січня 2016 року, тому застосування січня 2008 року як базового місяця є безпідставним. Крім того, апелянт наголошує, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів відповідних бюджетів, що, на його переконання, свідчить про наявність у відповідача дискреційних повноважень у частині нарахування та виплати індексації. Щодо періоду з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2021 року апелянт вказує, що, у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, місяцем підвищення доходу став березень 2018 року, а обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації здійснювалося з квітня 2018 року, при цьому право на поточну індексацію виникло у грудні 2018 року. Також, апелянт стверджує, що можлива сума індексації у березні 2018 року становила 4 463,15 грн, тоді як розмір підвищення грошового забезпечення позивача у цьому місяці перевищив зазначену суму, у зв`язку з чим підстави для застосування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та виплати індексації-різниці відсутні. Водночас, апелянт вважає, що повноваження щодо обчислення конкретних сум індексації з урахуванням відповідних відрахувань належать до дискреційних повноважень відповідача.

19 березня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Головнокомандувача Збройних сил України (по особовому складу) від 09.10.2024р. № 1361 полковника ОСОБА_1 , начальника управління аналізу, забезпечення та застосування підрозділів Військової служби правопорядку у Збройних Силах України ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнено з військової служби у відставку за пп. «б» (за станом здоров`я) п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

З 21.10.2024 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення.

Вислуга років у Збройних Силах України (далі - ЗСУ) станом на 21.10.2024р. складає: календарна - 40 років 02 місяці 16 днів, пільгова - 00 років 06 місяців 18 днів (1 місяць служби за 3 місяці), пільгова - 00 років 05 місяців 27 днів (1 місяць служби за 1,5 місяці), загальна - 41 рік 03 місяці 01 день. Перерви у військовій службі не було.

Відповідно до довідки про проходження служби (трудову діяльність), ОСОБА_1 проходив військову службу в періоди:

05.08.1984 - 16.07.1988 - курсантом Вільнюського вищого командного училища радіоелектроніки;

16.07.1988 - 21.09.1988 - в розпорядженні начальника Армавірського вищого військового авіаційного училища льотчиків імені головного маршала авіації ОСОБА_2 ;

21.09.1988 - 04.04.1990 - на посаді начальника станції радіолокаційного відділення НОМЕР_1 окремого батальйону зв`язку і радіотехнічного забезпечення Армавірського вищого військового авіаційного училища льотчиків імені головного маршала авіації ОСОБА_2 ;

04.04.1990 - 26.02.1992 - на посаді начальника радіолокаційного відділення - начальника станції НОМЕР_1 окремого батальйону зв`язку і радіотехнічного забезпечення Армавірського вищого військового авіаційного училища льотчиків імені головного маршала авіації ОСОБА_2 ;

26.02.1992 - 20.05.1992 - зарахований в розпорядження командира 8 окремої армії протиповітряної оборони;

20.05.1992 - 09.11.1992 - на посаді начальника зміни радіолокаційної станції П-14 264 радіотехнічного батальйону 1 радіотехнічної бригади С-384492;

09.11.1992 - 29.05.1995 - на посаді начальника зміни радіолокаційної станції П-14 264 радіотехнічного батальйону 1 радіотехнічної бригади С-384492;

29.05.1995 - 05.06.2001 - на посаді заступника командира батальйону по тилу НОМЕР_2 радіотехнічного батальйону 1 радіотехнічної бригади С-384492;

05.06.2001 - 20.10.2003 - на посаді заступника командира батальйону з тилу - начальник тилу військової частини НОМЕР_3 ;

20.10.2003 - 13.03.2006 - на посаді командира військової частини НОМЕР_3 ;

13.03.2006 - 08.01.2008 - на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_4 ;

08.01.2008 - 10.06.2011 - на посаді командира військової частини НОМЕР_4 ;

10.06.2011 - 20.04.2012 - на посаді старшого помічника начальника навчальної частини інституту авіації протиповітряної оборони Національного університету оборони України;

20.04.2012 - 01.09.2013 - на посаді начальника курсу інституту авіації та протиповітряної оборони Національного університету оборони України;

01.09.2013 - 28.10.2013 - зарахований у розпорядження заступника Міністра оборони України;

28.10.2013 - 06.11.2014 - на посаді старшого офіцера відділу Повітряних Сил управління оперативного керівництва Головного оперативного управління Генерального штабу ЗСУ;

06.11.2014 - 06.03.2015 - на посаді старшого офіцера відділу ведення інформаційної боротьби центру військової розвідки Головного командного центру ЗСУ;

06.03.2015 - 15.06.2015 - на посаді начальника відділу напрямку на оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » центру оперативного керівництва;

15.06.2015 - 09.11.2015 - на посаді начальника відділу оперативно-чергової служби центру оперативного керівництва Головного командного центру ЗСУ;

09.11.2015 - 27.02.2018 - на посаді начальника відділу оперативно-чергової служби центру оперативного керівництва Головного командного центру Об`єднаного оперативного штабу ЗСУ;

27.02.2018 - 04.02.2020 - на посаді начальника відділу оперативно-чергової служби центру оперативного керівництва Головного командного центру Об`єднаного оперативного штабу ЗСУ;

04.02.2020 - 11.07.2022 - на посаді начальника відділу напрямку на Повітряні Сили центру оперативного керівництва Головного командного центру ЗСУ;

11.07.2022 - 09.10.2024 - на посаді начальника управління аналізу, забезпечення та застосування підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_3 ЗСУ.

Адвокатом Клименко Яною Миколаївною в інтересах ОСОБА_1 був направлений адвокатський запит від 18.12.2024 року вих. № 2024/18.12-1 до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання інформації, а саме: надати інформацію чи проводилась індексація грошового забезпечення, яке було нараховано та виплачено ОСОБА_1 в період, починаючи з 2013 року та по дату його звільнення з військової служби; який місяць був застосований для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 та на якій підставі, починаючи з 2013 року та по дату його звільнення ОСОБА_1 з військової служби; надати довідку про розмір грошового забезпечення та розмір індексації грошового забезпечення, яке було нараховано та виплачено ОСОБА_1 , за період, починаючи з 2013 року по дату його звільнення з військової служби, із зазначенням розрахунку сум індексації грошового забезпечення по місяцях.

У відповідь на даний адвокатський запит, відповідач надіслав лист від 23.12.2024 року № 305/3828 та надав довідку про нарахування грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 лише за період з 01 січня 2022 року по 21 жовтня 2024 року.

В обґрунтування неможливості надати запитувану адвокатом Клименко Я.М. інформацію за попередні періоди стосовно ОСОБА_1 , Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України повідомило, що Картки особистих рахунків на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України та органів військового управління (установ), які зараховані на фінансове забезпечення до Фінансового управління, по 31.12.2021 року включно встановленим порядком передано на зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України відповідно до Переліку документів, що утворюються в діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 28 серпня 2019 року № 474

Адвокатом Клименко Я.М. в інтересах ОСОБА_1 був направлений адвокатський запит від 09.01.2025 року вих. № 2025/09.01-1 до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України про надання інформації, а саме: надати копії картки (карток) особистого рахунку на виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.10.2013 року по 31.12.2021 року включно та/або будь-яку іншу інформацію (довідки, виписки, розрахункові відомості тощо), яка містить відомості щодо розміру грошового забезпечення та розміру індексації грошового забезпечення, яке було нараховано та виплачено ОСОБА_1 за період з 28.10.2013 року по 31.12.2021 року включно.

Як вказує представник позивача, відповіді від Галузевого державного архіву Міністерства оборони України на вказаний адвокатський запит, станом на дату звернення з позовною заявою, не надходило.

06.05.2025 року адвокатом Клименко Я.М. в інтересах ОСОБА_1 на адресу Міністерства Оборони України та Генерального Штабу Збройних Сил України була направлена письмова вимога за вих. № 2025/06.05-1 про здійснення: нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з урахуванням раніше виплачених сум; нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2021 року відповідно до положень пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з урахуванням раніше виплачених сум; надання розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2021 року

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_1 за вих. № 306/ФЕС/5349 від 14.05.2025 року згідно примітки 21 до штату Головного управління фінансове забезпечення покладено на Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України, питання нарахувань, виплат та надання довідок з нарахувань грошового забезпечення знаходиться поза межами компетенції Головного управління.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у звязку з виконанням ними конституційного обовязку щодо захисту Вітчизни, а також основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

За змістом частини 1 статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом другим частини третьої статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Статтею 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У силу частини першої статті 4 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Положеннями частини шостої статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), яким визначено правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Грошове забезпечення індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» внесено зміни до Порядку № 1078, які застосовуються з 01 грудня 2015 року.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзацом третім пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

За змістом абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзацом п`ятим пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзацом шостим пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

На момент виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були визначені постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 січня 2008 року та втратила чинність з 01 березня 2018 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у спірні періоди проходив військову службу у Збройних Силах України та отримував грошове забезпечення, при цьому індексація грошового забезпечення за періоди з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2021 року у порядку, на застосуванні якого наполягає позивач, йому не нараховувалась та не виплачувалась.

Листом від 23 грудня 2024 року № 305/3828 Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України повідомило, що картки особистих рахунків на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям по 31 грудня 2021 року включно в установленому порядку передано на зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

У подальшому, 06 травня 2025 року представник ОСОБА_1 звернулася до Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України з письмовою вимогою вих. № 2025/06.05-1, у якій просила, зокрема, нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін, а також за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2021 року відповідно до положень пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для застосування січня 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, колегія суддів зазначає наступне.

Після внесення постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 змін до Порядку № 1078, які застосовуються з 01 грудня 2015 року, змінився механізм визначення місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Так, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку обіймає працівник. Водночас зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових без підвищення тарифної ставки (посадового окладу) не є підставою для зміни такого місяця.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 не передбачалося підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Посадові оклади військовослужбовців були визначені постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року, та у подальшому не змінювалися до 01 березня 2018 року, коли набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Отже, оскільки в період з січня 2008 року по лютий 2018 року підвищення посадових окладів військовослужбовців не відбувалося, саме січень 2008 року є місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), з урахуванням якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період до 28 лютого 2018 року.

Аналогічний підхід послідовно застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 12 травня 2022 року у справі № 200/7006/21, а також підтверджений у постанові від 30 квітня 2025 року у справі № 580/7644/23. Верховний Суд виходить з того, що після 01 грудня 2015 року місяць підвищення доходу визначається саме за фактом останнього підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а посадові оклади військовослужбовців з січня 2008 року до березня 2018 року не змінювалися.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що у зв`язку з упорядкуванням структури грошового забезпечення у грудні 2015 року та збільшенням окремих його складових обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації ОСОБА_1 повинно розпочинатися із січня 2016 року, оскільки таке збільшення не супроводжувалося підвищенням установленого для військовослужбовців посадового окладу.

Так само не впливає на наведений висновок посилання апелянта на відсутність у Порядку № 1078 після 01 грудня 2015 року поняття «базовий місяць», оскільки, зміна термінології не змінила передбаченого пунктом 5 Порядку № 1078 механізму, відповідно до якого, початок нового обчислення індексу споживчих цін пов`язується саме з місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу).

З приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2021 року, колегія суддів зазначає наступне.

01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців, у зв`язку з чим березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача у розумінні пункту 5 Порядку № 1078.

Водночас, сам факт підвищення посадового окладу у березні 2018 року не виключає права військовослужбовця на отримання індексації у вигляді різниці між сумою індексації, яка склалася у місяці підвищення доходу, та розміром такого підвищення.

Так, за змістом абзаців третього, четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078 для вирішення питання щодо наявності права на таку індексацію необхідно встановити розмір підвищення грошового доходу у березні 2018 року (А), суму можливої індексації грошового забезпечення, яка склалася у цьому місяці (Б), та порівняти зазначені величини.

При цьому, розмір підвищення доходу у березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року, а при його обчисленні враховуються всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Якщо розмір підвищення доходу у березні 2018 року перевищує суму можливої індексації, яка склалася у цьому місяці, індексація у місяці підвищення доходу не нараховується. Натомість, якщо розмір підвищення доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, сума індексації у березні 2018 року визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу.

Визначена у такий спосіб сума індексації-різниці має щомісячний характер та виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а до неї додається сума поточної індексації, яка виникає внаслідок перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації.

Аналогічний підхід щодо застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078 викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 та послідовно застосовано у постановах від 20 березня 2025 року у справі № 160/13345/24 і від 25 лютого 2026 року у справі № 240/34240/23. Верховний Суд наголосив, що для правильного вирішення такого спору суд повинен установити наведені вище показники А і Б та на підставі їх співвідношення визначити наявність або відсутність у військовослужбовця права на індексацію-різницю.

Отже, для вирішення питання щодо наявності у ОСОБА_1 права на індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2021 року визначальним є встановлення розміру підвищення його грошового доходу у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року та співвідношення цього розміру із сумою можливої індексації, яка склалася у березні 2018 року.

Як убачається з матеріалів справи, Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України на підтвердження твердження про перевищення розміру підвищення грошового забезпечення ОСОБА_1 у березні 2018 року над сумою можливої індексації не надало відомостей щодо розміру та складових грошового забезпечення позивача за лютий і березень 2018 року. Судом першої інстанції також встановлено, що відповідачем не було надано витребуваної довідки з відомостями щодо грошового забезпечення позивача за спірний період.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року становила 4 463,15 грн, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1 762,00 грн та величини приросту індексу споживчих цін 253,30 відсотка. Водночас, стверджуючи, що підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року перевищило зазначену суму, апелянт не наводить розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 окремо за лютий та березень 2018 року та відповідного розрахунку різниці між цими величинами.

При цьому, саме лише посилання на збільшення у березні 2018 року посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби не є достатнім для встановлення розміру підвищення доходу в розумінні абзаців третього-п`ятого пункту 5 Порядку № 1078, оскільки такий показник визначається шляхом порівняння загальної суми складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру, у місяці підвищення доходу із відповідною сумою за попередній місяць.

Таким чином, наведене в апеляційній скарзі твердження про перевищення розміром підвищення грошового доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року суми можливої індексації у розмірі 4 463,15 грн не підтверджене відповідним розрахунком, складеним на підставі відомостей про фактичні розміри та складові грошового забезпечення позивача за лютий і березень 2018 року.

Водночас, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 лютого 2026 року у справі № 240/34240/23, вирішення питання щодо права військовослужбовця на індексацію-різницю потребує встановлення розміру підвищення доходу у березні 2018 року, суми можливої індексації у цьому місяці та співвідношення зазначених величин. Тому, за відсутності відомостей про грошове забезпечення ОСОБА_1 за лютий та березень 2018 року саме твердження апелянта про перевищення розміру підвищення доходу над сумою можливої індексації не може вважатися документально підтвердженим.

Щодо посилання апелянта на те, що повноваження з обчислення сум індексації грошового забезпечення належать до дискреційних повноважень Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, колегія суддів зазначає наступне.

Дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень, за реалізації яких такий суб`єкт має можливість обрати один із декількох юридично допустимих варіантів рішення залежно від конкретних обставин.

Разом з тим, .положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 встановлено обов`язкові умови, порядок та алгоритм проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення військовослужбовців, а також визначено правила обчислення суми індексації у місяці підвищення доходу.

Зокрема, у разі встановлення передбачених пунктом 5 Порядку № 1078 обставин щодо співвідношення розміру підвищення доходу та суми можливої індексації суб`єкт владних повноважень не наділений правом обирати на власний розсуд між нарахуванням та ненарахуванням відповідної суми індексації, а зобов`язаний діяти відповідно до визначеного нормативно-правовими актами механізму.

У зв`язку з цим, саме по собі віднесення до компетенції Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України повноважень щодо проведення відповідних розрахунків не свідчить про наявність у нього свободи розсуду щодо вирішення питання про право військовослужбовця на індексацію за наявності встановлених законодавством умов.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про дискреційний характер повноважень відповідача у спірних правовідносинах, оскільки порядок визначення та нарахування індексації грошового забезпечення нормативно врегульований і не передбачає можливості вибору між декількома правомірними варіантами поведінки.

Так само не можуть бути підставою для невиконання обов`язку з нарахування індексації посилання апелянта на проведення індексації у межах фінансових ресурсів, передбачених на відповідний рік, оскільки такі положення визначають джерела та порядок фінансового забезпечення відповідних виплат, однак не скасовують установленого законом права військовослужбовця на індексацію грошового забезпечення та не змінюють передбачених Порядком № 1078 умов її нарахування.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України, як суб`єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували правильність нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за спірні періоди у відповідності до вимог Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, а також доказів, які б підтверджували наведене в апеляційній скарзі твердження про перевищення розміру підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року над сумою можливої індексації.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін та зобов`язання нарахувати і виплатити таку індексацію з урахуванням раніше виплачених сум, а також про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2021 року ,відповідно до вимог Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 і зобов`язання здійснити її нарахування та виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.