Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №640/8742/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/8742/19 Суддя (судді) першої інстанції: С.М. Гелета

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

суддів - Осіпової О.О., Златіна С.В.,

за участю секретаря судового засідання – Ліман А.Г.,

представників позивача – Соломеннікова А.В., Балицького І.В.,

представників відповідача – Небесної О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівша» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівша» (далі по тексту – позивач, ТОВ «Лівша») із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі по – відповідач, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2019 №0004311402; від 19.02.2019 №0004321402; від 19.02.2019 №0004331402; від 19.02.2019 №0004341402; від 19.02.2019 №0004351402; від 19.02.2019 №0004371402; від 19.02.2019 №0001931304; від 19.02.2019 №0001941304; від 11.05.2019 №0014281402.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, що у свою чергу призвело до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Вважає, документи були надані перевіряючи на перевірку, але відповідачем прийняті оспорювані рішення не відповідно до наявних первинних документів позивача. Зокрема, позивач зазначив про те, що у зв`язку із відрядженням працівників у службових цілях, позивач (згідно наказів на відрядження) здійснював компенсацію вартості палива за рахунок підприємства («шляхом надання працівнику паливної картки або фактичного відшкодування суми грошових коштів, що витрачена працівником на заправку транспортного засобу паливно-мастильними матеріалами», така діяльність була пов`язана із господарською діяльності ТОВ «Лівша». З огляду на що, висновки відповідача про необхідність складання договорів найму (оренди) транспортних засобів, відсутність мети використання пального в господарській діяльності позивача та порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення щодо зазначених обставин є протиправним та підлягає скасуванню.

Інше порушення, яке стало підставою для прийняття спірних рішень стало порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України та заниженням податку на прибуток та завищенням від`ємного значення об`єкту оподаткування, застосуванням штрафних санкцій. Пункт 1 висновків Акту перевірки зазначає про виявлення під час перевірки порушень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 2207888 грн. та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування на суму 1095817 грн. Такі висновки контролюючий орган робить на підставі відомостей внесених до додатків №3 та №5 акту перевірки №212/10-36-14-01-13/32342974 від 17.10.2016 щодо кредиторської заборгованості позивача перед нерезидентами. Разом із тим, зазначає, що висновки перевіряючих ґрунтуються не на первинних документах, а на висновках акту попередньої перевірки, які є помилковими та такими, що суперечать первинних документам. Звертає увагу, що відповідач має доводити правильність відомостей на підставі яких він виносив оскаржувані рішення на підставі фінансово-господарських документів платника податків.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівша» задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 19.02.2019 року №0004311402, №0004371402, №0001941304, №0001931304 №0004351402, №0014281402.

В задоволенні інших вимог – відмовлено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівша» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області судовий збір у розмірі 48413,74 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 року у справі № 640/8742/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Лівша» відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, оскільки до перевірки не було надано договорів найму (оренди) транспортних засобів з працівниками, які мали бути укладені нотаріально посвідчені, які б підтверджували матеріально-правову підставу, а також враховуючи що не всі дати виписки подорожніх листів відповідають датам фіскальних чеків, не вважається можливим підтвердити, що операції по списанню пмм є господарською діяльністю підприємства.

Додатково апелянт зазначив, оскільки між резидентом ТОВ «Лівша» та нерезидентами «GOLDEN TOOL LNTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED» та «MY TOOL LTD» відбувались операції, які підпадають під регулювання п.1 розділу 2 постанови правління НБУ № 270 від 17.06.2004 «Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентам позик в іноземній валюті нерезидентами», позивачем не відображено списання кредиторської заборгованості перед GOLDEN TOOL LNTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED на загальну суму 11735746 та в порушення абз. 8 ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», не відображено у складі доходів суму 11735746 у 3 кв. 2016 року по операціях зі списання кредиторської заборгованості, що вплинуло на правильність визначення фінансового результату.

З огляду на вищевикладене, апелянт вважає, що судом першої інстанції не досліджено в повній мірі обставини та доводи контролюючого органу, а встановленні в ході перевірки порушення позивачем податкового законодавства є цілком правомірним.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та запропоновано учасникам справи подати до суду відзив на апеляційну скаргу.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі №640/8742/19 залишити без змін.

Зокрема, позивач зазначив, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається саме на такого суб`єкта. Ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані в апеляційній скарзі відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем документи та не довів, що операції з придбання (компенсації вартості) пального не пов`язані з господарською діяльністю позивача. Крім того, наголосив, що відповідач не надав жодних первинних документів чи інших належних доказів на підтвердження власної позиції про те, що кредиторська заборгованість перед GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED станом на 30.06.2016 не була погашена шляхом заміни кредитора та підлягала списанню до складу доходу позивача.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.09.2026.

Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2026 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 16.09.2026.

У судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області з`явилися уповноважені представники сторін.

Уповноважений представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити та скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС у Київській області (на даний час правонаступник – ГУ ДПС у Київській області) на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 03.12.2018 № 2647, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Лівша» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.09.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт перевірки від 18.01.2019 №43/10-36-14-02-13/32342974 (далі по тексту – акт перевірки).

Відповідно до висновків акта перевірки, перевіркою пунктів №1, 2, 3.1.1, 3.1.2.2, 3.1.3, 3.1.5, 3.1.8-3.1.12, 3.2, 3.3.1-3.3.11, 3.3.2, 3.3.4-3.3.7 плану перевірки порушень не встановлено.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Лівша»:

1. п.44.1 п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2207888 грн, у т.ч. по періодах:

2016 рік на суму 2207888 грн ( в т.ч. 4 квартал 2016 року на суму 2207888 грн.) та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на суму 1095817 грн за 9 місяців.

2. п.188.1 ст.188 п.189.1 ст.189, п. 198.5 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 367 258 грн., в тому числі по періодам:

листопад 2016 року на 1673 грн;

грудень 2016 року на 3241 грн;

квітень 2017 року на 13769 грн;

травень 2017 року на 1292 грн;

жовтень 2017 року на 3147283 грн;

та завищено від`ємне значення на загальну суму 12343 грн за вересень 2018 року.

3.п.46.1 ст.46, пп.49.18.2 ст.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами і доповненнями), а саме не подано додатки РІ за три квартали 2016 року, 2016 рік та АМ до податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2016 року, 2016 рік, 1 квартал 2017 року, півріччя 2017 року, три квартали 2017 року, 2017 рік, 1 квартал 2018 року, півріччя 2018 року, три квартали 2018 року.

4. п.46.1 ст. 46, пп.49.18.2 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами і доповненнями) не подано звіт про суми податкових пільг за 1 квартал 2017 року, півріччя 2017 року, 9 місяців 2017 року, 2017 року, 1 квартал 2018 року, півріччя 2018 року.

5. п.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2016-2018 рр. в сумі 52167,0 грн.

5. ч.1 п.1 ст.7, п.1 п.2 п.5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2016-2018 р.р. в сумі 53759,0 грн.

6. п.п.1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, 168.1.1 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами і доповненнями) в результаті встановлено заниження військового збору за 2016-2018 р. в сумі 4347,0 грн.

На підставі акта перевірки від 18.01.2019 №43/10-36-14-02-13/32342974 ГУ ДФС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення від 19.02.2019 №0004311402, №0004321402, №0004331402, №0004341402, №0004351402, №0004371402, №0001931304, №0001941304, від 11.05.2019 №0014281402 (а.с. 85-92, 123 т.6).

Позивач не погодився із прийнятими рішеннями, у зв`язку із чим подав до ДФС України скаргу.

Рішенням ДФС України від 26.04.2019 податкове повідомлення-рішення від 19.02.2019 №0004341402 по податку на додану вартість на суму 550887,00 грн. (за податковими зобов`язаннями в розмірі 367258,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 183629,00) скасовано в частині нарахування податкового зобов`язання в розмірі 331299 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 165649,5 грн. Інші спірні податкові повідомлення-рішення ДФС України залишено без змін.

Податковим органом прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 11.05.2019 №0014281402 (на заміну від 19.02.2019 №000434102) на суму 53939.00 грн. за податковими зобов`язаннями в розмірі 35959 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 17980 грн.

Позивач не погодився із прийнятими податковими-повідомленнями – рішеннями (далі - ППР), у зв`язку із чим звернувся до суду.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до перевірки та до суду документи у своїй сукупності свідчать про використання транспортних засобів у господарській діяльності позивача, а відповідач не навів переконливих доводів щодо доведеності факту використання транспортних засобів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Також суд першої інстанції зазначив, доказів того, що первинними документами підтверджується обов`язок для позивача та наявні правові підстави для списання кредиторської заборгованості перед компанією «GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED» у сумі 1173546 грн., та відповідно відображати вказану суму у складі доходів з огляду на те, що вказана заборгованість була переведена на компанію «ME TOOL LTD» матеріали справи не підтверджується, відповідачем не доведено.

Колегія суддів погоджується зі зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволених позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Щодо суті порушень, які стали підставою для донарахування сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, та штрафних (фінансових) санкцій суд зазначає, що такі донарахування стосуються виявлення порушення, а саме факту того, що ТОВ «Лівша» за період з 01.07.2016 по 30.09.2018, використовувало (списувало) паливно-мастильні матеріали відповідно до фіскальних чеків та подорожніх листів (власноруч виписаних власниками) на власні автомобілі працівників, суд зазначає наступне.

Зазначені порушення відображені відповідачем у п. 3.1.2.1 акту перевірки. Зазначене порушення відображено в п. 3.1.2.3 акту перевірки (а.с.52зворотр.стор) та стосується порушень, відображених податковим органом в п. 3.1.2.1 щодо обставинам списання пального позивачем при використанні працівниками власних транспортних засобів.

Під час перевірки порушення податкового законодавства, а саме порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість відображено на сторінках 22-25 Акту перевірки.

Зокрема, в акті перевірки відображено, що позивач не надав до перевірки договорів найму (оренди) транспортних засобів, використання яких працівниками позивача призводило до придбання палива, віднесення його вартості до складу витрат, а сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Як зазначає позивач, підприємством було надано письмові заперечення на акт перевірки, щодо наданням підтверджуючих документів щодо правомірності віднесення позивачем до складу витрат, а сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, витрати на придбання/компенсації витрат на придбання палива для транспортних засобів, які використовувались працівниками позивача з метою виконання трудових обов`язків.

Згідно із наданими позивачем у поясненнях відомостях, у зв`язку із відрядженням працівників у службових цілях, позивач (згідно наказів на відрядження) здійснював компенсацію вартості палива за рахунок підприємства («шляхом надання працівнику паливної картки або фактичного відшкодування суми грошових коштів, що витрачена працівником на заправку транспортного засобу паливно-мастильними матеріалами» - відповідно до пункту п.2.4 Положення про використання транспортних засобів працівниками підприємства (додаток №4 до заперечень).

Позивач зазначив, оскільки відрядження були пов`язані із господарською діяльністю позивача товариство включило до складу витрат вартість палива (без ПДВ), а суми ПДВ - до складу податкового кредиту по податку на додану вартість.

Позивачем у додатках до заперечень надано інформацію щодо підтвердження використання пального працівниками підприємство. В акту перевірки перевіряючи ми не зазначено жодних зауважень щодо наданих позивачем наказів про відрядження, звітів про використання коштів, виданих на відрядження осіб, що заправляли власні автомобілі.

Також позивач зазначав, що працівники підприємства згідно наказу були у відрядженні, і використання заправляння пального відбувалося в межах виконання трудових функцій під час відрядження.

У постановах від 1 жовтня 2019 року у справі №1940/1309/18, від 9 липня 2020 року у справі №640/1834/19 року, від 30 листопада 2020 року у справі №580/3038/19, Верховний Суд виходив з необхідності документального підтвердження відповідними первинними документами пов`язаності витрат на паливо, яке видавалось працівникам для власних транспортних засобів, що використовувались для виконання їх службових обов`язків, із провадженням господарської діяльності, як передумови для віднесення їх до складу інших витрат такого суб`єкта господарювання й невідповідністю таких виплат ознакам додаткового блага фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із своїм роботодавцем, та їх оподатковуваним доходом у розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Суд зазначав, що ПК України встановлює вимоги щодо документального підтвердження витрат та їх безпосереднього зв`язку з отриманням доходу.

Матеріалами справи підтверджується, що підприємством на перевірку, а також разом із запереченнями на акт перевірки, надавалися документи, які б підтверджували використання пального та надавали можливість контролюючому органу персоніфікувати додаткове благо, а також установити пов`язаність витрат на паливо із провадженням господарської діяльності.

Суд визнає безпідставним твердження відповідача, що позивач зобов`язаний був укладати договори оренди транспортних засобів із працівниками та сплачувати орендну плату за такі договори. Доказів того, що витрати пального працівниками підприємства, які здійснювались в межах відрядження, не були підтверджені відомостями подорожніх листів та звітів про використання коштів виданих на відрядження матеріалами справи не підтверджується, відповідачем не доведено.

Відповідно до абзацу ч. 2 ст. 20 ГПК України, комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Матеріалами справи підтверджується, що підприємством було видано накази про порядок використання автомобілів в службових цілях та виплату суми компенсації по кожному працівнику, а також використання в робочий час використовувати належний працівнику автомобіль в господарських цілях. З наказів вбачається, що працівників підприємства відряджали до населених пунктів, для роботи з контрагентами ТОВ «Лівша».

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що працівниками підприємства надавалися письмові заяви про погодження використання власного транспортного засобу під час відрядження, зазначено про назви контрагентів підприємства та період використання транспортного засобу. Саме враховуючи наявність згоди працівників, позивачем у наказах про відрядження зазначено про можливість використання власних транспортних засобів.

Яке свідчать матеріали справи позивач надав звіти використання палива та розрахунки суми компенсації за використання власного автомобіля співробітника у службових цілях, подорожні листи.

Згідно з визначенням, наведеним у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначає перелік вигод, що отримуються фізичною особою-платником податків, які законодавцем віднесено до категорії додаткового блага.

Зокрема, підпунктами «а», «б, «г» та «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств; суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Пункт 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI; як в редакції, чинній до 1 січня 2016 року, так і з урахуванням змін внесених Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році») передбачав, що єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Колегія суддів зазначає, що списання платником податків пального для заправки транспортних засобів, що використовувалися працівниками такого платника податків, у разі їх використання для цілей, що прямо пов`язані з господарською діяльністю підприємства, не може вважатись додатковим благом.

При цьому аналізуючи положення підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України у їх взаємозв`язку з приписами Закону № 2464-VI, колегія суддів вважає, що як при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб, так і при нарахуванні єдиного соціального внеску на такі суми доходу повинні бути зазначені конкретні фізичні особи, які отримали додаткове благо, а також факт передачі їм останнього у власність. Тобто, таке додаткове благо повинно бути персоніфікованим та пов`язаним із конкретною фізичною особою - платником податків, створювати певні вигоди для такої особи, надаватися податковим агентом та виражатись у формі коштів, матеріальних або нематеріальних цінностей, послуг чи інших видів доходу.

В той же час, вважаючи, що працівники позивача отримали від ТОВ «Лівша» внаслідок списання ПММ на транспортні засоби, що перебувають у власності означених працівників, додаткове благо, контролюючий орган всупереч наведеному не вказав у акті перевірки відповідних фізичних осіб- платників податків, у яких це благо виникає, та період, у який воно отримане.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 1.5 пункту 7 розділу 2, пунктів 10, 11 розділу 3 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561, транспортні засоби для цілей бухгалтерського обліку класифікуються як основні засоби. Підставою для зарахування на баланс основних засобів є акт приймання-передачі (введення в експлуатацію) основних засобів. Основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам і підрядникам за устаткування, інструмент, інвентар та інші необоротні активи, за виконані проектно-вишукувальні і будівельно-монтажні роботи (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (будівництвом) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження і пуск основних засобів. Первісна вартість об`єкта основних засобів збільшується на попередньо оцінену суму витрат на демонтаж, переміщення об`єкта та відновлення території, на якій він розташований, у випадках та порядку, визначеному законодавством, зокрема на суму оцінених витрат на рекультивацію порушених земельних ділянок шляхом створення забезпечення; інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Отже, надані позивачем до перевірки та до суду документи у своїй сукупності свідчать про використання транспортних засобів у господарській діяльності позивача.

Підсумовуючи викладене з огляду на надані позивачем первинні документи суд дійшов висновку, що вони підтверджують, що підприємство використовувало придбані ПММ у господарських цілях, що пов`язані з господарською діяльністю ТОВ «Лівша». Натомість, у апеляційній скарзі відсутні доводи, які б спростовували висновок суду про пов`язаність обставин списання позивачем паливно-мастильних матеріалів саме із здійсненням власної господарської діяльності, або які б свідчили про порушення норм процесуального права судом першої інстанції при встановленні таких обставин.

В той же час, вважаючи, що працівники позивача отримали від ТОВ «Лівша» внаслідок списання ПММ на транспортні засоби, що перебувають у власності означених працівників, додаткове благо, контролюючий орган всупереч наведеному не вказав у акті перевірки відповідних фізичних осіб- платників податків, у яких це благо виникає, та період, у який воно отримане. Більш того, акт перевірки не містить посилання на конкретний підпункт підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, з яким відповідач пов`язав отримання невстановленими особами додаткового блага (його вираження).

Аналогічне правозастосування викладене у в постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 640/1834/19 та від 01.10.2019 у справі № 820/2788/19.

Дослідивши обставини справи суд вважає, що відповідач не навів переконливих доводів, підтверджених доказами, щодо доведеності факту використання транспортних засобів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд зазначає, що надані позивачем до матеріалів документи, що стосуються використання пального в господарській діяльності підприємства містять всі ознаки первинного документа, встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назву документа, дату складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції (дані про рух автомобіля, загальний пробіг, витрати пального), посади осіб та особисті підписи відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення.

Отже, реальне використання транспортних засобів у господарській діяльності позивача підтверджують подорожні листи, внутрішні накази, звіти про використання коштів, документи на придбання пального для транспортних засобів. Надані документи повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зауваження до їх оформлення у податкового органу відсутні.

Щодо посилань контролюючого органу на відсутність нотаріального посвідчення договорів (найму) оренди транспортних засобів із працівниками, об`єктом яких є автомобілі, що використовувались ТОВ «Лівша» у спірний період, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 121 Кодексу законів про працю України встановлені гарантії і компенсації при службових відрядженнях, зокрема, «працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями: працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад ...».

Здійснюючі свої трудові функції, працівники товариства згідно заяв (доданих до заперечень на акт перевірки) звертались до директора про необхідність здійснення відрядження та його мети - проведення роботи із конкретними контрагентами (покупцями товарів позивача).

Виконуючи вимоги статті 121 Кодексу законів про працю України, для забезпечення проїзду працівників до місця призначення і назад, позивач дозволив працівникам використовувати власний автотранспорт із наданням працівникам паливної картки або проведенням відшкодування суми грошових коштів, що фактично витрачені працівником на заправку транспортного засобу паливно-мастильними матеріалами.

Вказані дії не вимагають від позивача укладання договорів оренди автомобілів, згідно законодавства України.

Більше того, Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 р. N 1170 «Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Постанова №1170) передбачені можливі випадки здійснення виплат роботодавцем працівнику в грошовій та негрошовій формі, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Так, компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструмента та особистого транспорту відносяться до виплат, які здійснюються у грошовій формі (пункт 11 Розділу І “Виплати, які здійснюються у грошовій формі” Постанови №1170), а витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом (крім оплати праці водіїв) - до Виплат, які надаються в натуральній або грошовій формі (пункт 7 розділу 2 “Виплати, які здійснюються в натуральній або грошовій формі” Постанови №1170).

Відповідно, відсутність укладених договорів оренди між позивачем та працівниками не може бути перешкодою у здійсненні (проведені) відшкодування/компенсації працівникам позивача витрат на відрядження, тим паче, що необхідність поїздок була викликана відповідною діловою метою, а всі витрати пального, які здійснювались в межах відрядження були підтверджені відомостями подорожніх листів та звітів про використання коштів виданих на відрядження.

Суд враховує ту обставину, що чинне законодавство не вимагає укладення договору найму (оренди) транспортного засобу ані для правомірного формування податкового кредиту з ПДВ за придбаним пальним, ані для звільнення відповідних виплат працівникам від кваліфікації як додаткового блага, – визначальним є документальне підтвердження зв`язку відповідних витрат з господарською діяльністю платника податків, яке в цій справі забезпечено поданими позивачем первинними документами (Положенням про використання транспортних засобів, наказами про відрядження, заявами працівників, подорожніми листами, звітами про використання коштів).

Компенсація вартості пального, витраченого працівником на заправку власного автомобіля під час виконання трудових обов`язків у відрядженні, має виключно компенсаційний (відновлювальний) характер, не змінює майновий стан працівника і не є додатковим благом.

Право позивача на таку компенсацію без укладення договору оренди транспортного засобу прямо випливає зі статті 121 Кодексу законів про працю України та пункту 11 розділу 2, пункту 7 розділу 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 №1170.

З огляду на вищевикладене, колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення, які стосуються зазначеного порушення та були підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень підлягають скасуванню.

Також податковим органом під час перевірки встановлено порушення, що стало підставою для прийняття відповідних рішень та донарахування грошових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій стало заниження позивачем податку на прибуток та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування щодо правовідносин позивача та кредиторської заборгованості із MY TOOL LTD, SNA Europe International і дебіторської заборгованості компанії OTTO GRAF Gmbh.

Щодо суті порушень, які стали підставою для донарахування сум податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Податковим органом під час перевірки встановлено порушення товариством пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України та заниженням податку на прибуток та завищенням від`ємного значення об`єкту оподаткування, застосуванням штрафних санкцій, про що зазначено у п. 1 акту перевірки.

Так, перевіряючи ми встановлено заниження товариством податку на прибуток на суму 2207888 грн. та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування на суму 1095817грн.

Як зазначено в акті перевірки зазначені висновки зловлені у зв`язку із складеним за результатом попередньої перевірки актом перевірки №212/10-36-14-01-13/32342974 від 17.10.2016 року та додатків №3 та №5 до зазначеного акту.

Перевіркою було встановлено, що відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 632, яка надана в ході проведення перевірки, станом на 01.07.2016 кредиторська заборгованість перед «MY TOOL LTD» становить 24486695,97 гривень.

Згідно з актом перевірки від 17.10.2016 №212/10-36-14-01-13/32342974 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Лівша», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016» та додатку №3 до нього «Реєстр суб`єктів господарювання, з якими ТОВ «Лівша», перебувало у господарських відносинах» кредиторська заборгованість по рахунку 632 станом на 30.06.2016 по компанії «MY TOOL LTD» становить 12800923 гривень.

Акт перевірки від 17.10.2016 №212/10-36-14-01-13/32342974 з додатками підписано директором ТОВ «Лівша», заперечень до контролюючого органу на акт перевірки від 17.10.2016 №212/10-36-14-01-13/32342974 надано не було.

Враховуючи зазначене перевіряючими зроблено висновок, що позивачем не підтверджено частину кредиторської заборгованості з нерезидентом «MY TOOL LTD» у сумі 472179,65 дол. США. (екв. 11735746 грн.).

За період з 01.07.2016 по 30.09.2018 до складу витрат ТОВ «Лівша» віднесено від`ємне значення курсових різниць, що нараховані на кредиторську заборгованість у сумі 472179,65 дол. США перед нерезидентом «MY TOOL LTD», та яка не підтверджена актом перевірки від 17.10.2016 №212/10-36-14-01-13/32342974 у сумі 2956486 грн., та у складі інших доходів відображено позитивне значення курсових різниць у сумі 1330369 гривень. Різниця на загальну суму 1626117 гривень.

Перевіркою встановлено неправомірне нарахування курсової різниці на частину кредиторської заборгованості у сумі 472179,65 дол. США. з «MY TOOL LTD», в результаті чого занижено значення фінансового результату на загальну суму 2956486 гривень.

З огляду на викладене, відповідачем в акті перевірки зроблено висновок, що ТОВ «Лівша» у порушення п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України безпідставно занижено значення фінансового результату на загальну суму 2956486 гривень.

Також, перевіркою встановлено, що відповідно до акту перевірки від 17.10.2016 №212/10-36-14-01-13/32342974 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Лівша», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016» та додатку №3 до акту перевірки «Реєстр суб`єктів господарювання, з якими ТОВ «Лівша», перебувало у господарських відносинах» кредиторська заборгованість по рахунку 632 станом на 30.06.2016 по компанії GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED становить 472179,65 дол. США (еквів. 11735746,14 грн.), що виникла відповідно до договору про переведення боргу від 08.06.2015 №2015/06/01 з резидентом ТОВ «Лівша-К» - «Первісний боржник», та ТОВ «Лівша» - «Новий боржник».

Предмет договору: Новий боржник повністю приймає на себе зобов`язання Первісного боржника перед компанією GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED (адреса 6/F., SHUN ON COMMERCIAL BUILDING, 112-114 DES VOEUX ROAD CENTRAL, HONG KONG), надалі - Кредитор, згідно з договором від 05.12.2011 № GT-12, укладеним Первісним боржником з Кредитором, в об`ємі основної суми боргу Нового боржника перед Первісним боржником, а також належних за вказаним зобов`язанням процентів та сум штрафних санкцій.

Договір укладено сторонами на підставі письмової згоди Кредитора на переведення боргу, що підтверджується доповненням від 20.05.2015 № СТ-2015 до Контракту від 05.12.2011 № СТ-12, який Первісним кредитором переданий Новому боржнику в момент підписання даного договору та є невід`ємною частиною даного договору. Даний договір діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

На виконання умов договору на користь нерезидента GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED здійснено перерахування грошових коштів відповідно до банківських виписок наступним чином: від 29.07.2015 №12 в сумі 40000 дол.США (еквів.881583,64 грн.); від 02.07.2015 №9 в сумі 5000 дол.США (еквів. 105031,87 грн.).

Всього здійснено оплати на оплати на користь нерезидента в сумі 45000 дол.США (еквів. 986615,51 грн.).

Станом на 30.06.2016 у ТОВ «Лівша» рахується кредиторська заборгованість в сумі 472179,65 дол. США (еквів. 11735746,14 грн.) перед GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 632, яка надана в ході проведення перевірки, станом на 01.07.2016 кредиторська заборгованість перед GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED відсутня.

На письмовий запит від 08.01.2018 № 5 щодо встановлених розбіжностей ТОВ «Лівша» надано відповідь: «в додатку №3 до акту перевірки №212/10-36-14-01-13/32342974 від 17.10.2016 наявна помилка щодо неправильного відображення заборгованості по компанії GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED в розмірі 472179,65 дол. США, яка має відображатись за компанією MY TOOL LTD на підставі договору №20151103 від 03.11.2015».

Таким чином, ТОВ «Лівша» не відображено списання кредиторської заборгованості перед GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED на загальну суму 11735746 грн.

Враховуючи вищевикладене, податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «Лівша» в порушення абз.8 ст.4 Закону Укрїни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», не відображено у складі доходів суму 11735746 грн. у 3 кварталі 2016 року по операціях зі списання кредиторської заборгованості, що вплинуло на правильність визначення фінансового результату.

З огляду на викладене, перевіркою зроблено висновок, що в порушення п.44.1, 44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України ТОВ «Лівша» занижено доходи на загальну суму 11735746 гривень.

В ході розгляду справи судом встановлено, що під час перевірки відповідачем надавалися запити №5 від 08.01.2018 щодо кредиторської заборгованості перед компанією MY TOOL LTD, №685/10/10-36-14-02 від 10.01.2019 щодо кредиторської заборгованості перед компанією MY TOOL LTD, №688/10/10-36-14-02 від 10.01.2019 щодо кредиторської заборгованості перед компанією MY TOOL LTD та компанією SNA Europe International і дебіторської заборгованості компанії OTTO GRAF Gmbh.

Товариством надано письмові пояснення на запити податкового органу, в яких зазначив про підстави виникнення кредиторської заборгованість позивача перед компанією Му Tool LTD в розмірі 24486695, 90 грн.

Такі висновки контролюючий орган робить виключно на підставі відомостей внесених до додатків №3 та №5 акту перевірки №212/10-36-14-01-13/32342974 від 17.10.2016 щодо кредиторської заборгованості позивача перед нерезидентами.

Зазначені висновки відповідачем перенесені і в акт перевірки від 18.01.2019 та відображає, що позивачем не підтверджено частину кредиторської заборгованості з нерезидентом - компанією «MY TOOL LTD» у сумі 472179,65 дол. США (екв. 11735746 грн.), а також суму нарахованих на вказану кредиторську заборгованість курсових різниць – в сумі 2956486 грн., оскільки такі витрати не були підтверджені актом перевірки №212/10- 36-14-01-13/32342974 від 17.10.2016.

Разом із тим, суд зазначає, що будь-які висновки акту перевірки повинні бути підтверджені первинними документами.

Як зазначає позивач згідно відомостей бухгалтерського обліку позивача (по рахунку 632) станом на 30.06.2016 обліковувалась кредиторська заборгованість перед компанією «MY TOOL LTD» в розмірі 24486695,9 грн., яка склалась за:

- Договором №МТ-01/15 від 09.12.2014 в розмірі 2629379 грн (105791,29 дол США)

- Договором №МТ-01/16 від 28.12.2015 в розмірі 10121569,84 грн (407234,38 дол США)

- Договором №GT-MT-2015 від 02.11.2015 та додаток №2 від 03.11.2015 (472179,65 дол. США).

Позивач зазначає, що в додатку №5 акту перевірки №212/10-36-14-01-13/32342974 від 17.10.2016 відсутня інформація по договору №GT-MT-2015 від 03.11.2015 та додаток №2 до зазначеного договору.

Позивач мав взаємовідносини із компанією «GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED», перед якою у позивача існувала кредиторська заборгованість в розмірі 472179,65 дол США.

Однак, у зв`язку з укладенням між компанією «GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED» та компанією «MY TOOL LTD» контракту №GT-MT-2015 від 02.11.2015 та додатку №2 до нього, згідно яких компанія «GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRAL LIMITED» відчужила (продала) на користь компанії «MY TOOL LTD» дебіторську заборгованість позивача в розмірі 472179,65 дол США.

Вказана заборгованість обліковувалась позивачем на рахунку 632 по контрагенту GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED в розмірі 11332626,54 грн. (472179,65 дол США) станом на 31.12.2015 , та була переведена по даті отримання позивачем контракту №GT-MT-2015 від 02.11.2015 та додатку №2 до нього від 03.11.2015 на рахунок 632 по компанії «MY TOOL LTD» за Договором №GT-MT-2015 від 02.11.2015 та додаток №2 від 03.11.2015.

При цьому, розмір кредиторської заборгованості позивача перед компанією «MY TOOL LTD» станом на 01.07.2016 та на 30.09.2018 року підтверджується, також, документом складеним компанією «MY TOOL LTD» для підтвердження розміру поставок та оплати між компанією «MY TOOL LTD» та позивачем, і позивачем зазначалося в запереченнях на акт перевірки.

Як зазначає позивач, відсутність кредиторської заборгованості у позивача перед «GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED» станом на 30.06.2016 підтверджується не лише даним бухгалтерського обліку та первинними документами, а й листом компанії «GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED» від 10.12.2015, про що зазначалося також у запереченнях на акт перевірки.

Як зазначає позивач, підприємством було здійснено відображення операції з переведення на рахунку 632 заборгованості перед контрагентом - компанією «GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED» в розмірі 11332626,54 грн. (472 179,65 дол США) на користь компанії «MY TOOL LTD» за Договором №GT-MT-2015 від 02.11.2015 та додаток №2 від 03.11.2015, що підтверджується листуваннях із АТ «Укрсиббанк».

Зокрема, позивачем отримано від АТ «Укрсиббанк» лист №09/70741 від 16.08.2019, в якому надано інформацію щодо документів, які надавалися ТОВ «Лівша» для здійснення фінансового моніторингу операцій з компаніями «MY TOOL LTD» та «GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED».

При цьому, серед документів, які були надані до банку позивачем на підтвердження взаємовідносин позивача з зазначеними компаніями були, зокрема надані: договір №МТ-01/14 від 15.10.2013 (з доповненнями), договір №МТ-01/15 від 09.12.2014 (з доповненнями), договір №МТ-01/16 від 28.12.2015, (з доповненнями), контракт №GT-MT-2015 від 02.11.2015 та додаток №2 до договору від 03.11.2015», контракт №GT-12 від 05.12.2011 (з доповненнями), Договір №20151103 про відступлення права вимоги від 03.11.2015.

АТ «Укрсиббанк» в листі №09/70741 від 16.08.2019 зазначив, що в липні 2016 року товариство з метою здійснення валютного контролю звертався до банку для узгодження договору про переуступку боргу між компанією «GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED» та компанією «MY TOOL LTD». Повторно в березні 2017 року позивач надавав копії вищевказаних документів, що підтверджували факт здійснення переуступки боргу позивача на користь компанії «MY TOOL LTD».

Судом при розгляді справи враховується наявність судового рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 по справі №910/17380/23 за позовом Компанії «МY TOOL LTD» (01415, Естонія, Гар`юма, Таллін, район Кесклінн, вул. Йие, 5, реєстраційний код 12548803) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівша», яким

«…В межах розгляду зазначеної справи №910/17380/23 судом встановлено наступне.

05.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівша-К» (далі – покупець, первісний боржник) та Компанією Golden Tool International Limited (далі - продавець, первісний кредитор) було укладено контракт №GT-12, за умовами якого Компанія Golden Tool International Limited зобов`язалась продати, а ТОВ «Лівша-К» зобов`язалося придбати ручний інструмент (далі - товар), визначений у доповненнях та на умовах, визначених цим контрактом (п. 1 контракту)….

Пунктом 10.1. контракту визначено, що строк дії контракту до 31 грудня 2014 року, який в подальшому було продовжено відповідно до умов Додаткової угоди №GT-L-1- 2021 від 27.12.2021 до 30.06.2023.

31.07.2012 на виконання умов контракту Компанією Golden Tool International Limited було поставлено ТОВ «Лівша-К» товари, що підтверджується митною декларацією від 31.07.2012 №1913 …

Відповідно до інвойсу №GT-036 від 24.07.2012 загальна вартість поставлених за митною декларацією від 31.07.2012 №1913 становить 212 945, 08 доларів США.

21.11.2012 на виконання умов контракту Компанією Golden Tool International Limited було поставлено ТОВ «Лівша-К» товари, що підтверджується митною декларацією від 21.11.2012 №2041…

Відповідно до інвойсу №GT-062 від 20.11.2012 загальна вартість поставлених за митною декларацією від 21.11.2012 №2041 становить 123 085, 52 доларів США.

28.01.2013 на виконання умов контракту Компанією Golden Tool International Limited було поставлено ТОВ «Лівша-К» товари, що підтверджується митною декларацією від 28.01.2013 №2079…

Відповідно до інвойсу №GT-003 від 22.01.2013 загальна вартість поставлених за митною декларацією від 28.01.2013 №2079 становить 119 080, 79 доларів США.

28.01.2014 на виконання умов Контракту Компанією «Голден Тул» було поставлено ТОВ «Лівша-К» товари, що підтверджується митною декларацією від 28.01.2014 №27502….

Відповідно до інвойсу №GT-001 від 15.01.2014 загальна вартість поставлених за митною декларацією від 28.01.2014 №27502 становить 103 278, 06 доларів США.

Таким чином, позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов контракту №GT-12 від 05.12.2011 Компанія Golden Tool International Limited поставила, а ТОВ «Лівша-К» прийняло товари загальною вартістю 558 389, 45 доларів США (212 945, 08 + 123 085,52 + 119 080,79 +103 278, 06).

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання по оплаті поставлених товарів належним чином не виконав, оплативши частково інвойс №GT- 001 від 15.01.2014 у розмірі 41 209, 80 доларів США.

Так, 08.06.2015 між ТОВ «Лівша-К» та ТОВ «Лівша» було укладено договір про переведення боргу №2015/06/01, за умовами якого ТОВ «Лівша» повністю прийняло на себе зобов`язання ТОВ «Лівша-К» перед Компанією Golden Tool International Industrial Limited, згідно з договором №12-GT від 05.12.2011, в об`ємі основної суми боргу ТОВ «Лівша» перед ТОВ «Лівша-К», а також належних за вказаним зобов`язанням процентів та сум штрафних санкцій.

Пунктом 1.2. договору про переведення боргу №2015/06/01 від 08.06.2015 визначено, що сума боргу ТОВ «Лівша» перед ТОВ «Лівша-К» становить 10 874 119 гривень 04 копійки, та розраховується шляхом проведення взаємних зарахувань заборгованостей обох компаній одна між одною станом на 08.06.2015. Для розрахунку суми заборгованості ТОВ «Лівша» перед ТОВ «Лівша-К» використовуються та підтверджуються сторонами наступні дані:

- заборгованість ТОВ «Лівша» перед ТОВ «Лівша-К», станом на 08.06.2015, становить 12 044 572 гривні 72 копійки;

- заборгованість ТОВ «Лівша-К» перед ТОВ «Лівша», станом на 08.06.2015, становить 1 170 453 гривні 68 копійок.

За умовами п. 2.1. договору про переведення боргу №2015/06/01 від 08.06.2015 ТОВ «Лівша» зобов`язується виконати зобов`язання ТОВ «Лівша-К» у розмірі 10 874 119 гривень 04 копійки, що станом на 08.06.2015 року, становить 517 179, 65 доларів США, а також належних за вказаним зобов`язанням процентів та сум штрафних санкцій перед Golden Tool International Industrial Limited на умовах договору GT-12 від 05.12.2011 року.

Пунктом 3.1. договору про переведення боргу №2015/06/01 від 08.06.2015 визначено, що цей договір укладено сторонами на підставі письмової згоди кредитора (Golden Tool International Industrial Limited) на переведення боргу, що підтверджується доповненням №GT-2015 від 20.05.2015 до контракту №GT-12 від 05.12.2011 року, який первісним кредитором переданий новому боржнику в момент підписання даного договору та є невід`ємною частиною даного договору.

02.07.2015 на виконання умов Контракту ТОВ «Лівша» частково оплатило інвойс №GT- 062 від 20.11.2012, шляхом перерахування Компанії Golden Tool International Industrial Limited 5 000, 00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №9 від 02.07.2015.

29.07.2015 на виконання умов Контракту ТОВ «Лівша» частково оплатило інвойс №GT 062 від 20.11.2012, шляхом перерахування Компанії Golden Tool International Industrial Limited 40 000, 00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №12 від 29.07.2015.

03.11.2015 між Компанією Golden Tool International Industrial Limited та компанією «MY TOOL LTD» було укладено договір №20151103 про відступлення права вимоги, за умовами якого Компанія Golden Tool International Industrial Limited передало Компанії «MY TOOL LTD» право вимоги до ТОВ «Лівша» щодо виконання грошового зобов`язання з оплати 472 179, 65 доларів США, які ТОВ «Лівша» зобов`язалось сплатити на виконання умов контракту №GT-12 від 05.12.2011.

04.11.2015 до контракту №GT-12 від 05.12.2011 було укладено доповнення №GT-L-2- 2015, за умовами якого було Golden Tool International Industrial Limited передало право вимоги до ТОВ Лівша за контрактом №GT-12 від 05.12.2011 у розмірі 472 179, 65 дол. США на користь Компанії «MY TOOL LTD».

Отже, позивач зазначає, що за договором відступлення права вимоги Компанія Golden Tool International Industrial Limited відступила Компанії «MY TOOL LTD» у конкретному договірному зобов`язанні свої права, тобто, первісного кредитора було замінено на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання…

..З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 472 179, 65 доларів США.».

За результатами розгляду справи №910/17380/23 рішенням суду було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівша» на користь Компанії «МY TOOL LTD» заборгованість у розмірі 472 179 (чотириста сімдесят дві тисячі сто сімдесят дев`ять) доларів 65 центів США.

У свою чергу, товариством в бухгалтерському обліку (рахунку 632) станом на 30.06.2016 було відображено кредиторську заборгованість перед компанією «My Tool LTD» в розмірі 24486695,9 грн., в тому числі за Договором відступлення права вимоги контрактом GT-MT-2015 від 02.11.2015 та додаток №2 від 30.11.2015» (в сумі 472 179,65 дол. США) та, відповідно, припиненням зобов`язання позивача в розмірі 472 179,65 дол США перед компанією Компанія Golden Tool International Industrial Limited за договором №GT-12 від 05.12.2011 року внаслідок переведення боргу на компанію «My Tool LTD».

Суд зазначає, що висновки податкового органу ґрунтуються на висновках податкового органу, викладених в акті перевірки №212/10-36-14-01-13/32342974 від 17.10.2016, який, як зазначає відповідач підписано позивачем без зауважень.

Відповідно до підпунктів 20.1.2, 20.1.6 та пп.20.1.14 п. 20.1 ст. 20 ПК України, для здійснення функцій, визначених законом, контролюючим органам надано право: отримувати безоплатно від платників податків, у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи у разі виявлення порушень, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів; у разі виявлення порушень надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Згідно п. 73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Окрім цього питання надання платниками податків документів до перевірки врегульовано статтею 85 ПК України, пунктом 85.2 якої передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Своєю чергою, обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі та з урахуванням первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі документи та надавати їх до перевірки (пп.16.1.5, 16.1.12 п.16.1 ст.16 ПК України).

Приписами п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу норми п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 статті 44 ПК України, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України унормовано, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем надавалися письмові заперечення на акт перевірки із первинними документами, в обґрунтування заперечень (а.с.78-84т.1).

Документи, надані позивачем, як до податкового органу так і до матеріалів справи стосуються предмета документальної перевірки, у тому числі, періоду, що перевірявся; є такими, на підставі яких платник має вести облік доходів, витрат та інших показників фінансової діяльності; безпосередньо пов`язані з об`єктом оподаткування податком на прибуток.

Разом із тим, суд зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки, в т.ч. і відображені в акті від №212/10-36-14-01-13/32342974 від 17.10.2016, є відображенням дій працівників податкових органів у 2016 році і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Крім того, судом враховується, що в акті перевірки №212/10-36-14-01-13/32342974 від 17.10.2016 зроблені висновки перевіряючи щодо порушення товариством п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України щодо заниження ПДВ на загальну суму 80079 грн., і як зазначає позивач до зазначених висновків товариство не мав заперечень.

В акті перевірки акті перевірки №212/10-36-14-01- 13/32342974 від 17.10.2016 не зазначено інформацію на підставі яких первинних документів зроблено висновок про те, що станом на кінець перевірки у ТОВ «Лівша» рахується кредиторська заборгованість в сумі 472 179,65 дол. США (еквів. 11 735 746,14 грн.).

Доказів того, що первинними документами підтверджуються обов`язок для позивача та наявні правові підстави для списання кредиторської заборгованості перед компанією «GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED» у сумі 1173546 грн., та відповідно відображати вказану суму у складі доходів з огляду на те, що вказана заборгованість була переведена на компанію «MY TOOL LTD», матеріалами справи не підтверджується, відповідачем не доведено.

Разом із тим, саме відповідач має доводити правильність відомостей на підставі яких він виносив оскаржувані рішення на підставі фінансово-господарських документів платника податків, які повинні бути досліджені в ході перевірки.

Щодо посилань апелянта на ту обставину, що договір про відступлення права вимоги від 03.11.2015, укладений між нерезидентом — первісним кредитором «GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED» та нерезидентом — новим кредитором - компанією «MY TOOL LTD» щодо грошових вимог до позивача за договором поставки, є нікчемним, оскільки не був зареєстрований у порядку, передбаченому Положенням про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.06.2004 № 270 (далі — Положення № 270), колегія суддів зазначає наступне.

Положення 270, в тому числі редакція, що була чинною станом на дату укладання між нерезидентом — первісним кредитором «GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED» та нерезидентом — новим кредитором - компанією «MY TOOL LTD» договорів відступлення права вимоги та заміни кредитора - листопад 2015 року не регулювало і не могло регулювати відносини за договором поставки та відступлення права вимоги за ним, оскільки стосувались взаємовідносин виключно між резидентами та нерезидентами у сфері що стосувались надання кредитів, позик та поворотної фінансової допомоги.

Згідно із абзацом другим преамбули Положення № 270, цим Положенням НБУ встановлює порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті, у тому числі поворотної фінансової допомоги, від нерезидентів, у тому числі порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов`язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті, а також порядок надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам і видачі індивідуальних ліцензій на переказування валюти з цією метою.

Пункт 1.1 глави 1 розділу I конкретизує: резиденти («резиденти-позичальники») можуть одержувати кредити, позики, у тому числі поворотну фінансову допомогу в іноземній валюті, від нерезидентів відповідно до договорів та в порядку, установленому цим розділом.

Пункт 1.7 покладає обов`язок зареєструвати договір до фактичного одержання кредиту саме на резидента-позичальника.

Таким чином, предметом регулювання Положення № 270 є виключно три групи операцій: одержання резидентом кредиту/позики/поворотної фінансової допомоги в іноземній валюті від нерезидента; надання резидентом позики в іноземній валюті нерезиденту; видача індивідуальних ліцензій на переказ валюти за межі України для цілей такої позики.

Натомість, первісними взаємовідносинами, зобов`язання за якими в подальшому були врегулювані шляхом укладання між нерезидентом — первісним кредитором «GOLDEN TOOL INTERNATIONAL INDUSTRIAL LIMITED» та нерезидентом — новим кредитором - компанією «MY TOOL LTD» договорів відступлення права вимоги та заміни кредитора - листопад 2015 рок, стосувалися виключно поставки на територію України товарів.

І лише питання погашення заборгованості - заміни сторін в існуючому зобов`язанні (в якому вже відбулась поставка) були предметом регулювання за відповідними договорами між нерезидентами. Договір поставки до жодної з цих груп не належить. Поставка (ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України) і позика/кредит (ст. 1046, 1048, 1054 ЦК України) — це самостійні договірні конструкції з різним предметом, різним складом прав та обов`язків і різною правовою природою.

Більше того, Положення Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» № 734/99 від 27 червня 1999 року (надалі - Указ), який діяв в період укладання договорів відступлення права вимоги, та на виконання положень якого власне й було прийнято Положення №270, також не поширювався на відносини, пов`язані з постачанням товарів. Так, згідно з преамбули Указу було видано виключно з метою врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів.

Пунктом 1 Указу було встановлено, які саме договори підлягають реєстрації: Установити, що договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов`язань перед нерезидентами за запозиченими у них кредитами, позиками в іноземній валюті (далі - договори), підлягають реєстрації Національним банком України.

Уповноважені банки здійснюють обслуговування операцій за договорами на підставі реєстраційних свідоцтв.

Реєстрація договорів здійснюється Національним банком України протягом семи робочих днів з дати надходження необхідних для реєстрації документів. Протягом цього строку Національний банк України видає реєстраційні свідоцтва.

Варто зазначити, що не зумовлює та не зумовлювало обов`язку позивача реєструвати ані договір, ані зміни до нього (заміну сторони -кредитора), оскільки Положення №270 прямо вказували на її незастосування до відносин комерційних кредитів.

А саме: Пункт 1.10 глави 1 розділу I Положення № 270 встановлює: «Не потребують реєстрації Національним банком договори про одержання резидентами від нерезидентів комерційних кредитів». До того ж позивач не одержував від нерезидента жодних коштів в іноземній валюті — він одержував товар, а грошове зобов`язання з його оплати є зустрічним зобов`язанням покупця, а не «залученим кредитом».

Верховний Суд у постановах КАС ВС від 28.04.2021 у справі № 640/13685/19 (ЄДРСР № 96706645, 96706646, 96706647) сформулював: передумовою застосування санкції за одержання кредиту/позики без реєстрації є одержання коштів від нерезидента і лише у разі, коли договір як підстава їх одержання не був зареєстрований у НБУ. У цій же постанові Суд зазначив, що Положення № 270 «не визначає обов`язку щодо реєстрації боргового зобов`язання перед нерезидентом» — реєстрації підлягали виключно договори (та зміни до них у визначених випадках), а сама по собі заборгованість перед нерезидентом договором про кредит чи позику, який потребує реєстрації, не є. Окрім цього, порядок реєстрації договорів передбачений Положенням 270 не передбачав технічної можливості реєстрації договорів інших, аніж договори кредиту, позики чи поворотної фінансової допомоги.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що контролюючий орган не може посилатися на обставини та нормативно-правове регулювання, яке не було покладено в основу висновків акта перевірки як порушення вимог податкового законодавства платника податків.

Враховуючи зазначене, висновки відповідача та прийняті податкові повідомленні-рішення, що стосуються донарахувань за зазначене порушення, є необґрунтованими та неправомірними.

Таким чином, зазначений висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає таким, що ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених відповідно до вимог процесуального закону.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення у цій справі відповідає, а серед доводів апеляційної скарги відсутні такі, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову є правильним, обґрунтованим та відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Судова колегія відзначає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року в частині позовних вимог, у задоволені яких було відмовлено, учасниками справи не оскаржується.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 у справі № 640/8742/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст постанови буде виготовлено протягом п`яти днів.

Головуючий суддя Є.Д. Кравченко

Судді: О.О. Осіпова

С.В. Златін

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.09.2026 року.