Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №580/7905/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/7905/24 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Вівдиченко Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

09 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила, зокрема, визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язати відповідача здійснити з 01 липня 2021 року перерахунок основної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з проведенням відповідних виплат.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо донарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 липня 2021 року.

Зобов`язано відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-XII, як особі, віднесеній до 1 категорії, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, по ІІ групі інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком щомісячно з урахуванням раніше виплачених сум, з 01 липня 2021 року.

14 лютого 2025 року Черкаським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №580/7905/24.

09 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, в якій просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неналежного виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року та постановити окрему ухвалу.

В обґрунтування заяви позивачка зазначила, що станом на січень 2026 року відповідач визначив розмір її пенсії з 01 січня 2026 року у сумі 15 059,76 грн, тоді як, на переконання заявниці, розмір пенсії повинен становити не менше 20 987,76 грн, з яких 20 760 грн — основний розмір пенсії, визначений як 2 595 грн Ч 8, та 227,76 грн — додаткова пенсія.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 КАС України, залишено без задоволення.

Суд першої інстанції виходив із того, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, на виконання якої видано виконавчий лист, конкретного розміру пенсії у грошовому вираженні не визначено.

Суд установив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 21 грудня 2025 року №971190124125 позивачці здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2026 року у розмірі 15 059,76 грн, та дійшов висновку про виконання судового рішення, оскільки відповідач здійснив перерахунок пенсії відповідно до його резолютивної частини.

Також суд першої інстанції зазначив, що надання правової оцінки обставинам та фактам, які не досліджувалися під час вирішення спору по суті, у порядку судового контролю не передбачено, а відповідні обставини можуть бути підставою для пред`явлення іншого позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та задовольнити подану нею заяву.

В апеляційній скарзі позивачка зазначає, що суд першої інстанції неправильно витлумачив зміст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, оскільки цією постановою визначено не конкретну суму пенсійної виплати, а її розмір — вісім мінімальних пенсій за віком щомісячно.

Апелянт наголошує, що з 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становить 2 595 грн, у зв`язку з чим продовження застосування відповідачем величини 1 854 грн не відповідає змісту судового рішення.

З матеріалів апеляційної скарги також убачається, що ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу, задовольнити заяву в порядку статті 383 КАС України та постановити окрему ухвалу щодо допущених, на її думку, порушень при виконанні судового рішення.

За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

За приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб та підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, обов`язковість судового рішення передбачає не лише формальне вчинення суб`єктом владних повноважень певних дій, а його виконання відповідно до змісту встановлених судом прав та обов`язків.

Водночас Кодекс адміністративного судочинства України передбачає декілька форм судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382– 382-3 та 383 цього Кодексу.

Конституційний Суд України у Рішенні від 10 березня 2026 року №2-р/2026 також звернув увагу, що статтями 382 та 383 КАС України передбачено різні форми єдиного механізму судового контролю: подання суб`єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення та перевірку рішень, дій чи бездіяльності, вчинених ним на виконання такого рішення.

За змістом частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень — відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, застосування статті 383 КАС України передбачає встановлення судом конкретного рішення, дії чи бездіяльності відповідача, вчинених при виконанні судового рішення, їх невідповідності змісту такого рішення та порушення ними прав позивача, підтверджених судовим рішенням.

Разом із тим статтями 382– 382-3 КАС України встановлено окремий механізм судового контролю шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та подальшої перевірки судом такого звіту.

Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження.

За наслідками розгляду звіту згідно з частиною першою статті 382-3 КАС України суд постановляє ухвалу про його прийняття або відмову у прийнятті.

Частиною другою статті 382-3 КАС України передбачено, що суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Отже, саме на стадії розгляду звіту суд наділений процесуальними повноваженнями перевірити, чи забезпечують вчинені суб`єктом владних повноважень дії своєчасне та повне виконання судового рішення.

Колегія суддів ураховує, що за іншою заявою ОСОБА_1 у цій же адміністративній справі встановлено судовий контроль за виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подати до суду першої інстанції звіт про її виконання.

Зазначена обставина має істотне значення для вирішення цієї заяви, оскільки обидві процедури стосуються виконання одного й того самого судового рішення, а предметом доводів заявниці фактично є повнота та належність здійсненого відповідачем перерахунку.

При цьому колегія суддів не погоджується з категоричним висновком суду першої інстанції про те, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року виконана належним чином лише з тієї підстави, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області формально здійснено перерахунок пенсії позивачки.

Постановою від 15 січня 2025 року відповідача зобов`язано не здійснити перерахунок пенсії у певній незмінній грошовій сумі, а провести її перерахунок та виплату в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком щомісячно.

Отже, сам факт прийняття відповідачем рішення про перерахунок пенсії не є достатнім для остаточного висновку про повне та належне виконання постанови суду.

Водночас колегія суддів не вважає за можливе в межах цього апеляційного провадження зробити протилежний остаточний висновок — про протиправність застосування відповідачем з 01 січня 2026 року величини мінімальної пенсії за віком у розмірі 1 854 грн.

Таке питання безпосередньо стосується способу та повноти виконання постанови від 15 січня 2025 року, щодо якої вже встановлено спеціальну процедуру судового контролю шляхом подання відповідачем звіту.

Під час розгляду такого звіту суд першої інстанції повинен перевірити не лише сам факт проведення відповідачем перерахунку, а й відповідність здійсненого розрахунку змісту резолютивної частини постанови, зокрема встановленому нею обов`язку здійснювати виплату пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком щомісячно.

Відповідно, у межах такої перевірки має бути надана оцінка й тому, чи відповідає змісту судового рішення продовження застосування з 01 січня 2026 року величини мінімальної пенсії за віком у розмірі 1 854 грн з огляду на зміну законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому колегія суддів наголошує, що залишення без задоволення поданої ОСОБА_1 заяви в порядку статті 383 КАС України не означає визнання судом правильним визначеного відповідачем з 01 січня 2026 року розміру пенсії 15 059,76 грн та не свідчить про встановлення правомірності застосування розрахункової величини 1 854 грн.

Ці обставини мають бути перевірені судом при розгляді звіту про виконання постанови в порядку статей 382-2, 382-3 КАС України.

Такий підхід відповідає практиці застосування зазначеного процесуального механізму.

Зокрема, у справі №580/8119/24 після встановлення Шостим апеляційним адміністративним судом судового контролю Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало звіт про виконання судового рішення, в якому навело здійснений ним розрахунок пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком із застосуванням відповідної величини прожиткового мінімуму. Черкаський окружний адміністративний суд при розгляді звіту дослідив наведений розрахунок і за результатами такої перевірки вирішив питання про прийняття звіту.

Водночас колегія суддів ураховує, що питання застосування з 01 січня 2026 року прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2 595 грн при виконанні судових рішень про виплату пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком вже виникало в судовій практиці.

Так, в окремій ухвалі Волинського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі №140/8033/24 суд виходив із того, що після 01 січня 2026 року при виконанні рішення про виплату пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком підлягає застосуванню встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2 595 грн.

Разом із тим зазначене судове рішення ухвалено судом першої інстанції в іншій адміністративній справі та не має преюдиційного значення для вирішення цієї заяви. Крім того, у справі №140/8033/24 до звернення із відповідною заявою суд уже постановляв окрему ухвалу, якою конкретно визначив необхідність застосування прожиткового мінімуму, встановленого станом на 1 січня календарного року виплати пенсії, що відрізняє фактичні та процесуальні обставини цієї справи від справи ОСОБА_1 .

Тому наведена практика підтверджує необхідність перевірки порушеного позивачкою питання, однак сама по собі не є достатньою підставою для визнання дій відповідача протиправними в межах цієї заяви.

Колегія суддів також не погоджується з категоричним висновком суду першої інстанції про те, що питання застосування відповідної величини мінімальної пенсії за віком у подальших періодах у будь-якому випадку може бути вирішене виключно шляхом пред`явлення нового позову.

З огляду на зміст постанови від 15 січня 2025 року та встановлення судового контролю за її виконанням питання про те, чи становить застосування з 01 січня 2026 року величини 1 854 грн належне виконання встановленого судом обов`язку виплачувати вісім мінімальних пенсій за віком щомісячно, насамперед підлягає перевірці саме в межах установленого судового контролю.

Лише у разі встановлення, що відповідні вимоги виникають з нових правовідносин та не охоплюються змістом прав та обов`язків, визначених постановою від 15 січня 2025 року, може виникнути питання про необхідність їх вирішення в окремому позовному провадженні.

Отже, колегія суддів погоджується з кінцевим висновком суду першої інстанції про відсутність на цьому етапі підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України, однак з мотивів, наведених у цій постанові.

При цьому доводи апеляційної скарги щодо зміни з 01 січня 2026 року законодавчо визначеної величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, не залишаються без правової оцінки як такі, що не мають значення для виконання судового рішення, а підлягають перевірці в межах процедури розгляду звіту про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року.

З огляду на викладене помилковість окремих мотивів суду першої інстанції не призвела до неправильного вирішення заяви по суті та не є достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін із урахуванням мотивів, викладених судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 381-1, 382-2, 382-3, 383 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Т.Р. Вівдиченко