Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №580/7905/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/7905/24 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Вівдиченко Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебувала справа №580/7905/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №580/7905/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, віднесеній до 1 категорії, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, по ІІ групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком щомісячно з урахуванням раніше виплачених сум, з 01 липня 2021 року.

14 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо невиконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року та за результатами розгляду заяви постановити окрему ухвалу, направивши її відповідному суб`єкту владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

В обґрунтування заяви позивач зазначила, що відповідачем постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року належним чином не виконана.

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області проти задоволення заяви заперечувало та зазначало, що на виконання судового рішення здійснило перерахунок основної пенсії позивача в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком щомісячно.

Відповідно до здійсненого пенсійним органом перерахунку розмір пенсії позивача становить 15 059,76 грн, з яких 14 832,00 грн — основний розмір пенсії, визначений як 1 854,00 грн Ч 8, та 227,76 грн — додаткова пенсія потерпілій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 КАС України, залишено без задоволення.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем вчинено дії, спрямовані на виконання постанови від 15 січня 2025 року, а незгода позивача із застосованою пенсійним органом величиною мінімальної пенсії за віком стосується питання, яке не було предметом дослідження при розгляді справи по суті.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та задовольнити подану в порядку статті 383 КАС України заяву.

Апелянт наголошує на обов`язковості судового рішення та вважає, що здійснений пенсійним органом перерахунок не відповідає змісту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, у зв`язку з чим дії відповідача, вчинені на виконання судового рішення, є протиправними. В апеляційній скарзі позивач посилається, зокрема, на конституційний принцип обов`язковості судового рішення та практику Верховного Суду щодо необхідності його реального виконання.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Отже, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права особи на судовий захист, а судове рішення підлягає виконанню саме відповідно до змісту визначених ним прав та обов`язків сторін.

Водночас Кодексом адміністративного судочинства України передбачено декілька самостійних процесуальних механізмів здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно до статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Такий контроль може здійснюватися, зокрема, у порядку, встановленому статтями 382– 382-3 та 383 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень — відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, предметом перевірки суду в порядку статті 383 КАС України є не питання про доцільність встановлення судового контролю як такого, а наявність конкретного рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення, які суперечать змісту такого рішення або порушують права позивача, підтверджені ним.

Саме вказана обставина відрізняє механізм, передбачений статтею 383 КАС України, від механізму подання звіту про виконання судового рішення, передбаченого статтями 382–382-3 цього Кодексу.

При цьому встановлення судового контролю та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення не є тотожним установленню протиправності конкретних рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта у розумінні статті 383 КАС України.

В адміністративних справах щодо пенсійних виплат абзацом другим частини першої статті 382 КАС України дійсно передбачено імперативний обов`язок суду за письмовою заявою заявника зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.

Однак зазначене спеціальне правило не змінює передбачених статтею 383 КАС України умов для визнання конкретних рішень, дій чи бездіяльності відповідача протиправними.

Тому сам факт наявності підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у порядку статті 382 КАС України не має наслідком автоматичного визнання протиправними дій відповідача в порядку статті 383 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року відповідача зобов`язано провести позивачу перерахунок та виплату пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком щомісячно з урахуванням раніше виплачених сум, з 01 липня 2021 року.

На виконання зазначеної постанови відповідачем проведено перерахунок пенсії, при якому основний її розмір визначено виходячи з величини мінімальної пенсії за віком 1 854,00 грн.

Водночас зміст заяви ОСОБА_1 та доводів її апеляційної скарги свідчить, що фактично спірним є питання про те, чи повинна застосована при виконанні постанови величина мінімальної пенсії за віком змінюватися у подальших періодах у зв`язку зі зміною встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Саме в цій частині колегія суддів вважає необхідним уточнити мотиви суду першої інстанції.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року визначила кратність пенсійної виплати — вісім мінімальних пенсій за віком — та початкову дату проведення перерахунку — 01 липня 2021 року.

Водночас зазначеним судовим рішенням не встановлено конкретних числових значень мінімальної пенсії за віком для кожного наступного періоду, не визначено окремого алгоритму зміни такої розрахункової величини у зв`язку з подальшою зміною прожиткового мінімуму та не надано оцінки правовідносинам, які виникають у зв`язку з подальшими законодавчими змінами відповідного соціального показника.

За таких обставин на стадії розгляду заяви за статтею 383 КАС України суд не вправі доповнювати резолютивну частину постанови від 15 січня 2025 року новими приписами, які безпосередньо не були сформульовані судом при вирішенні спору.

Разом із тим колегія суддів вважає помилковим надання у межах цього провадження категоричної оцінки тому, що величина 1 854,00 грн є належною розрахунковою величиною для всього періоду виконання судового рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01 липня 2021 року дійсно було встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 1 854 грн. Саме цю обставину покладено судом першої інстанції в основу висновку щодо проведеного відповідачем розрахунку.

Проте сама по собі зазначена обставина не вирішує питання про те, чи повинна така величина залишатися незмінною у наступних періодах.

Водночас вирішення цього питання не є необхідним для розгляду заяви ОСОБА_1 за статтею 383 КАС України, оскільки для її задоволення необхідно встановити протиправність конкретних дій відповідача саме в контексті змісту прав та обов`язків, визначених судовим рішенням, що виконується.

Колегія суддів ураховує, що механізми, передбачені статтями 382 та 383 КАС України, мають спільну мету — забезпечення виконання судового рішення, однак різняться за своїми безпосередніми завданнями та процесуальними наслідками.

Механізм, передбачений статтею 382 КАС України, у справах щодо пенсійних виплат забезпечує отримання судом звіту суб`єкта владних повноважень та подальшу перевірку повноти, своєчасності й способу виконання судового рішення відповідно до статей 382-2, 382-3 КАС України.

Натомість застосування статті 383 КАС України передбачає встановлення судом уже вчинених відповідачем протиправних рішень, дій чи бездіяльності на виконання судового рішення або факту порушення ними прав позивача, підтверджених таким рішенням.

Отже, наявність передбачених статтею 382 КАС України підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення не є достатньою та безумовною підставою для задоволення заяви за статтею 383 КАС України.

Так само встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України саме по собі не свідчить про встановлення судом факту неналежного виконання рішення чи протиправності дій суб`єкта владних повноважень.

Саме за результатами подання та розгляду звіту суд першої інстанції матиме можливість у передбаченому статтями 382-2, 382-3 КАС України порядку перевірити повноту та належність виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, у тому числі дослідити документи та розрахунки, на підставі яких пенсійним органом визначено розмір пенсії позивача.

Тому залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 КАС України, не суперечить застосуванню передбаченого статтею 382 КАС України механізму судового контролю.

Більше того, ці процесуальні механізми не можуть ототожнюватися, оскільки встановлення судового контролю шляхом подання звіту передбачає подальшу перевірку виконання судового рішення, тоді як визнання дій протиправними в порядку статті 383 КАС України потребує встановлення відповідного порушення вже під час вирішення заяви.

Колегія суддів також враховує правовий підхід Верховного Суду, відповідно до якого механізми судового контролю, передбачені статтями 382, 383 КАС України, спрямовані на забезпечення реалізації вже визначених судовим рішенням прав та обов`язків сторін. Натомість у разі виникнення нових правовідносин, що ґрунтуються на нових фактичних обставинах чи правових підставах та створюють для особи нові юридичні наслідки, їх правомірність може становити предмет окремого позовного провадження. Такий підхід викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 30 квітня 2026 року у справі №340/7985/25.

Разом із тим колегія суддів не погоджується з категоричним висновком суду першої інстанції про те, що будь-яке питання щодо застосування іншої величини мінімальної пенсії за віком може бути вирішене виключно шляхом пред`явлення нового позову. Саме таку тезу суд першої інстанції навів в оскаржуваній ухвалі.

Питання про те, чи становлять відповідні дії нові правовідносини або є безпосереднім способом виконання постанови від 15 січня 2025 року, має вирішуватися з урахуванням конкретного періоду, правової підстави відповідного перерахунку та змісту судового рішення, що виконується.

Тому наведений мотив суду першої інстанції не може сам по собі бути визначальним для вирішення заяви за статтею 383 КАС України.

Водночас помилковість окремих мотивів суду першої інстанції не призвела до неправильного вирішення заяви по суті.

За встановлених обставин матеріали справи не дають достатніх підстав для висновку про наявність саме тих протиправних рішень, дій чи бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, які можуть бути визнані протиправними в порядку статті 383 КАС України.

Водночас це не виключає здійснення судового контролю за повнотою та належністю виконання постанови від 15 січня 2025 року в порядку статей 382– 382-3 КАС України.

Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень — відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про залишення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 КАС України, без задоволення, хоча окремі мотиви оскаржуваної ухвали підлягають уточненню з урахуванням наведених у цій постанові висновків.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

За приписами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги правильності висновку суду першої інстанції про відсутність передбачених статтею 383 КАС України підстав для задоволення заяви не спростовують.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 381-1, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Т.Р. Вівдиченко