Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №580/1210/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/1210/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення та зобов`язати здійснити її нарахування і виплату за період з 27.03.2017 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а за період з 01.03.2018 до 20.05.2022 - відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Крім того, позивач просив здійснити перерахунок підйомної допомоги, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплачених під час проходження військової служби, з урахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 27.03.2017 до 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу та за період з 01.03.2018 до 20.05.2022 з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за зазначені періоди.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зокрема, відмовляючи у визначенні конкретного розміру індексації за період з 01.03.2018 до 20.05.2022, суд першої інстанції виходив із того, що відповідний розрахунок має бути здійснений відповідачем на виконання судового рішення.

Відмовляючи у перерахунку підйомної допомоги, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначив, що відповідач ще не здійснив перерахунок грошового забезпечення у зв`язку з нарахуванням індексації та не відмовляв позивачу в перерахунку цих виплат, у зв`язку з чим визнав зазначені вимоги передчасними.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неврахування правових висновків Верховного Суду.

Позивач наголошує, що визначення розміру індексації-різниці не належить до дискреційних повноважень військової частини, а тому суд, установивши порушення його права, повинен був визначити конкретну суму належної до виплати індексації.

Також позивач не погоджується з висновком про передчасність вимог щодо перерахунку інших виплат, оскільки індексація має систематичний характер, є складовою грошового забезпечення та повинна враховуватися при обчисленні виплат, розмір яких залежить від місячного грошового забезпечення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд.

Військова частина НОМЕР_1 також подала апеляційну скаргу.

Відповідач заперечує наявність підстав для задоволення позову та зазначає, що виплата індексації залежала від наявності відповідного фінансового ресурсу.

За твердженням Військової частини НОМЕР_1 , покладені на неї обов`язки виконано, а індексація виплачувалася позивачу в повному обсязі з моменту наявності відповідного фінансового ресурсу, а саме з грудня 2018 року.

За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційних скарг на розумний строк.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 27 березня 2017 року до 20 травня 2022 року.

Військова частина НОМЕР_1 є правонаступником Військової частини НОМЕР_2 .

Під час проходження військової служби позивачу виплачувалося грошове забезпечення, однак індексація такого забезпечення за спірні періоди у належному розмірі нарахована та виплачена не була.

29 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо проведення відповідного нарахування та виплати.

Позивач, зокрема, просив здійснити нарахування індексації за період до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а з 01.03.2018 до 20.05.2022 - відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Невиплата відповідних сум стала підставою для звернення позивача до суду.

Отже, спір у частині індексації охоплює два періоди, для яких законодавством передбачено різні механізми визначення належних сум: з 27.03.2017 до 28.02.2018 та з 01.03.2018 до 20.05.2022.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».

Механізм проведення індексації визначений Порядком №1078.

Після внесення постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 змін до Порядку №1078 визначальним для обчислення індексу споживчих цін є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Посадові оклади військовослужбовців, установлені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, були підвищені з січня 2008 року.

Наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Таким чином, для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 27.03.2017 до 28.02.2018 місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів) є січень 2008 року.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, зокрема викладеними у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, на яку посилається і позивач. Зміст цієї правової позиції відтворений в апеляційній скарзі: визначення січня 2008 року для відповідного періоду не є питанням дискреційних повноважень військової частини.

Доводи Військової частини НОМЕР_1 про відсутність відповідного фінансового ресурсу не спростовують наявності у позивача права на індексацію.

Обмежене фінансування бюджетної установи саме по собі не змінює змісту та обсягу встановленого законодавством права військовослужбовця на індексацію грошового забезпечення.

Отже, висновки суду першої інстанції в цій частині є правильними, а доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 підстав для їх спростування не містять.

З 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України №704 відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у разі, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації в цьому місяці не нараховується.

Якщо ж розмір підвищення доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації визначається як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

При цьому згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку №1078 до визначеної таким чином суми індексації надалі додається сума поточної індексації, яка складається внаслідок перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації.

Саме такий механізм був передбачений Порядком №1078 у спірний період. Офіційні зміни до Порядку також підтверджують застосування спеціального механізму індексації в місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 звернув увагу на те, що питання наявності права військовослужбовця на індексацію-різницю та її розміру не належить до дискреційних повноважень відповідача.

Суд, вирішуючи відповідний спір, повинен установити істотні для його вирішення обставини та визначити суму індексації, яка належить до виплати.

Зміст такого правового висновку безпосередньо наведено і в апеляційній скарзі позивача.

Тому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині, в якій питання визначення конкретного розміру індексації фактично залишено на вирішення відповідача.

У межах спірних правовідносин належна позивачу сума індексації-різниці за період з 01.03.2018 до 20.05.2022 становить 4 463,15 грн щомісячно.

Отже, належним та ефективним способом захисту порушеного права є не лише покладення на відповідача загального обов`язку застосувати абзаци 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, а визначення у судовому рішенні конкретного розміру належної позивачу щомісячної індексації-різниці.

При цьому при здійсненні виплати відповідач повинен урахувати суми індексації, які фактично були виплачені позивачу за цей період.

За неповний період травня 2022 року виплата має бути проведена пропорційно часу, за який позивач мав право на грошове забезпечення.

Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив здійснити перерахунок грошової допомоги для оздоровлення, виплаченої йому протягом 2017- 2021 років, з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї вимоги з мотивів її передчасності.

Колегія суддів із таким висновком не погоджується.

Індексація грошового забезпечення не є одноразовою виплатою. Вона має систематичний характер та спрямована на підтримання купівельної спроможності грошового доходу особи в умовах зростання споживчих цін.

В апеляційній скарзі позивач обґрунтовано звертає увагу на те, що відповідач не надав доказів урахування належних сум індексації при обчисленні вже виплаченої допомоги для оздоровлення.

Таким чином, предметом спору є не ймовірна майбутня відмова відповідача, а правильність визначення розміру виплат, які вже були нараховані та виплачені позивачу.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про передчасність вимоги є помилковим.

Оскільки в межах цієї справи встановлено право позивача на індексацію грошового забезпечення, відповідні суми індексації повинні бути враховані при перерахунку грошової допомоги для оздоровлення, виплаченої ОСОБА_1 у 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роках, із виплатою різниці між належними та фактично виплаченими сумами.

Аналогічного висновку колегія суддів доходить щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої позивачу протягом 2017- 2021 років.

Відмова суду першої інстанції мотивована виключно тим, що відповідач ще не здійснив перерахунок індексації та не прийняв окремого рішення про відмову в перерахунку цієї допомоги.

Однак відповідна матеріальна допомога вже була виплачена позивачу, а тому правильність визначення її розміру може бути предметом судового контролю незалежно від подання позивачем окремої заяви про її повторний перерахунок після виконання рішення в частині індексації.

За відсутності доказів урахування належної позивачу індексації при визначенні розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та з огляду на встановлене у цій справі право позивача на відповідні суми індексації, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Отже, Військова частина НОМЕР_1 повинна здійснити перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої ОСОБА_1 у 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роках, з урахуванням належних сум індексації грошового забезпечення та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас колегія суддів не знаходить достатніх підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у перерахунку підйомної допомоги.

Механізм визначення підйомної допомоги має окреме нормативне регулювання, а сам по собі систематичний характер індексації грошового забезпечення не є достатньою підставою для висновку про автоматичне включення її до розрахункової величини будь-якої виплати, пов`язаної з проходженням військової служби.

Належного обґрунтування того, що саме нормативний механізм обчислення підйомної допомоги, отриманої позивачем, передбачав урахування спірної індексації у спосіб, на якому наполягає ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд.

Однак підстав для такого процесуального наслідку колегія суддів не встановила.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами і наділений повноваженнями самостійно усунути неправильне застосування норм матеріального права, змінити судове рішення або скасувати його у відповідній частині та ухвалити нове рішення.

Тому встановлені під час апеляційного перегляду недоліки рішення суду першої інстанції не зумовлюють необхідності повторного розгляду справи цим судом.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив право ОСОБА_1 на індексацію грошового забезпечення за період з 27.03.2017 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Доводи Військової частини НОМЕР_1 про відсутність фінансового ресурсу не спростовують цього права, а тому апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Разом із тим суд першої інстанції, правильно встановивши наявність у позивача права на індексацію за період з 01.03.2018 до 20.05.2022, не визначив конкретного розміру належної йому індексації-різниці, залишивши фактичне вирішення цього питання відповідачу.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин справи належний позивачу розмір індексації-різниці становить 4 463,15 грн щомісячно.

Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передчасність вимог щодо перерахунку вже виплачених позивачу у 2017- 2021 роках грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі №580/1210/25 змінити в частині визначення способу захисту права ОСОБА_1 на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 20 травня 2022 року, виклавши відповідний абзац резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року до 20 травня 2022 року індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, у розмірі 4 463 (чотири тисячі чотириста шістдесят три) гривні 15 копійок щомісячно, а за неповний період травня 2022 року - пропорційно часу, за який ОСОБА_1 мав право на грошове забезпечення, з урахуванням раніше виплачених за цей період сум індексації».

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про перерахунок грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку грошової допомоги для оздоровлення, виплаченої ОСОБА_1 у 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роках, з урахуванням належної йому індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової допомоги для оздоровлення, виплаченої ОСОБА_1 у 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роках, з урахуванням належних йому сум індексації грошового забезпечення та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої ОСОБА_1 у 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роках, з урахуванням належної йому індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої ОСОБА_1 у 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роках, з урахуванням належних йому сум індексації грошового забезпечення та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма