Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №320/54742/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/54742/24 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Терези Ю.О., Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Шульц Трейд” на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шульц Трейд” про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И Л А:

Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШУЛЬЦ ТРЕЙД», в якому просило стягнути з розрахункових рахунків відповідача податковий борг у розмірі 99 160,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог контролюючий орган зазначив, що за ТОВ «ШУЛЬЦ ТРЕЙД» обліковується податковий борг, який виник унаслідок несплати у встановлені законодавством строки узгодженої суми грошового зобов`язання.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з розрахункових рахунків ТОВ «ШУЛЬЦ ТРЕЙД» податковий борг у розмірі 99 160,73 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ «ШУЛЬЦ ТРЕЙД» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, апелянт посилається на порушення контролюючим органом вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України при призначенні документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки товариством була надана відповідь на запит контролюючого органу.

Крім того, апелянт стверджує про порушення пункту 78.4 статті 78 ПК України, посилаючись на те, що копію наказу про проведення перевірки було вручено директору товариства вже під час її проведення.

Також ТОВ «ШУЛЬЦ ТРЕЙД» зазначає про невручення наказу про продовження строку проведення перевірки, можливе повторне проведення перевірки з питань, які вже були предметом попереднього контрольного заходу, та відсутність належного підтвердження застосованого контролюючим органом курсу іноземної валюти.

Окремо апелянт посилається на пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та вважає, що пеня за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не могла нараховуватися в період дії карантину.

Крім того, ТОВ «ШУЛЬЦ ТРЕЙД» заперечує дотримання контролюючим органом процедури стягнення податкового боргу, оскільки податкова вимога від 05.02.2024 №0001566-1302-2615 фактично товариству не вручена, а поштове відправлення повернулося відправнику за закінченням установленого строку зберігання. На переконання апелянта, така обставина не може вважатися належним врученням податкової вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідно до статті 308 КАС України законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ШУЛЬЦ ТРЕЙД» перебуває на обліку в контролюючих органах як платник податків за основним місцем обліку.

За товариством обліковується заборгованість перед бюджетом у розмірі 99 160,73 грн за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства».

Вказане грошове зобов`язання визначене податковим повідомленням-рішенням форми «С» від 21.12.2023 №00816110702 на загальну суму 99 160,73 грн.

З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 01.12.2023 №80023/26-15-07-02-05-03/39727902 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ШУЛЬЦ ТРЕЙД» з питань дотримання вимог валютного законодавства.

Перевіркою встановлено порушення частини другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у зв`язку з надходженням валютних коштів у розмірі 35 420 євро з порушенням граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 20.08.2019 №216/02 з нерезидентом. За наслідками встановленого порушення на підставі частини п`ятої статті 13 цього Закону нараховано пеню в розмірі 99 160,73 грн.

При цьому безпосередньо в апеляційній скарзі ТОВ «ШУЛЬЦ ТРЕЙД» зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 21.12.2023 №00816110702 було отримано товариством 22.12.2023.

Доказів скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку матеріали справи не містять.

У зв`язку з несплатою визначеної суми контролюючим органом сформовано та направлено ТОВ «ШУЛЬЦ ТРЕЙД» податкову вимогу форми «Ю» від 05.02.2024 №0001566-1302-2615.

Поштове відправлення з податковою вимогою повернулося контролюючому органу з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Оскільки сума заборгованості добровільно товариством не сплачена, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду з цим позовом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків — сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, законодавець прямо включив санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності до поняття грошового зобов`язання платника податків.

За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені.

Верховний Суд виходить із того, що грошове зобов`язання після його узгодження та настання строку сплати, за умови несплати платником, набуває статусу податкового боргу, що надає контролюючому органу право вживати передбачених ПК України заходів щодо його стягнення. Зокрема, такий підхід викладений у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму протягом установленого цією нормою строку, крім випадків, коли платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Водночас у разі звернення платника до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу відповідне грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, правове значення для вирішення питання про можливість примусового стягнення має саме факт узгодженості грошового зобов`язання та його несплата у встановлений законом строк.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі виникнення у платника податкового боргу контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності — шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 зазначив, що направлення податкової вимоги є першим етапом застосування заходів примусового погашення податкового боргу, після чого за дотримання встановленого законом строку контролюючий орган набуває права на вжиття подальших заходів стягнення.

Значна частина доводів апеляційної скарги ТОВ «ШУЛЬЦ ТРЕЙД» стосується обставин призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки, результати якої стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.12.2023 №00816110702.

Зокрема, апелянт стверджує, що товариством було надано відповідь на запит контролюючого органу, а тому передбачених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України підстав для призначення перевірки не існувало.

Також товариство зазначає, що надання відповіді на запит не в повному обсязі не може ототожнюватися з ненаданням відповіді та, відповідно, не створює підстав для проведення документальної позапланової перевірки.

Крім того, апелянт посилається на те, що наказ про проведення документальної позапланової перевірки не був вручений до початку її проведення, а його копію вручено директору товариства 16.11.2023 вже під час здійснення перевірки.

Колегія суддів ураховує зазначені доводи, однак вони не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення спірної суми в межах предмета цього судового провадження.

Предметом цієї справи є не правомірність наказу про призначення документальної позапланової перевірки, дій контролюючого органу щодо її проведення чи податкового повідомлення-рішення від 21.12.2023 №00816110702, а наявність установлених ПК України передумов для примусового стягнення з платника податків узгодженого та несплаченого грошового зобов`язання.

При цьому ТОВ «ШУЛЬЦ ТРЕЙД» безпосередньо в апеляційній скарзі підтверджує отримання податкового повідомлення-рішення 22.12.2023.

Водночас доказів того, що товариство скористалося передбаченим ПК України правом на адміністративне або судове оскарження цього податкового повідомлення-рішення у встановленому законом порядку та що відповідне рішення контролюючого органу було скасовано, матеріали справи не містять.

Таким чином, доводи щодо порушень, які, на переконання апелянта, були допущені під час призначення та проведення перевірки, могли бути предметом оцінки суду при вирішенні спору про правомірність відповідного рішення контролюючого органу.

Однак у межах цієї справи вони самі по собі не спростовують факту існування чинного податкового повідомлення-рішення, узгодженості визначеного ним грошового зобов`язання та його несплати.

При цьому колегія суддів не здійснює оцінки правомірності податкового повідомлення-рішення поза межами предмета заявленого позову та не вирішує питання про його законність, оскільки відповідна вимога предметом цієї справи не є.

Аналогічними є доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «ШУЛЬЦ ТРЕЙД» не отримувало наказ від 22.11.2023 №5851-п про продовження строку проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Апелянт також зазначає, що раніше щодо товариства вже проводилася документальна позапланова перевірка з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.11.2019 до 30.11.2019, у зв`язку з чим посилається на встановлену пунктом 78.2 статті 78 ПК України заборону повторного проведення певних документальних позапланових перевірок з питань, які були охоплені попередніми перевірками.

Зазначені аргументи також стосуються законності процедури проведення контрольного заходу та, як наслідок, правомірності прийнятого за його результатами податкового повідомлення-рішення.

Разом із тим чинність податкового повідомлення-рішення від 21.12.2023 №00816110702 такими доводами в межах цієї справи не спростована.

За відсутності доказів скасування відповідного індивідуального акта контролюючого органу колегія суддів не має підстав вважати визначене ним та несплачене грошове зобов`язання таким, що втратило правову підставу для обліку та стягнення.

ТОВ «ШУЛЬЦ ТРЕЙД» також стверджує, що нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності протягом періоду дії карантину суперечить пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

На переконання апелянта, з 01.01.2021 пеня за порушення резидентами строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом пені в розумінні підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а тому на неї поширюється встановлений пунктом 52-1 мораторій.

Колегія суддів відхиляє ці доводи як такі, що не відповідають актуальній правовій позиції Верховного Суду.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 липня 2024 року у справі №240/25642/22 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого пеня, передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину застосовується на загальних підставах, а положення абзацу одинадцятого пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України на такі правовідносини не поширюються.

Верховний Суд виходив із того, що спірні правовідносини мають спеціальний характер і регулюються Законом України «Про валюту і валютні операції». Цей Закон установлює спеціальні правила щодо граничних строків розрахунків у зовнішньоекономічних операціях та відповідальності за їх порушення.

Зазначена правова позиція надалі підтверджена Верховним Судом.

Так, у постанові від 27 лютого 2025 року у справі №520/2941/24 Судова палата КАС ВС прямо застосувала висновок, сформульований у справі №240/25642/22, та зазначила, що на пеню за порушення граничних строків розрахунків в іноземній валюті не поширюються положення абзацу одинадцятого пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Отже, посилання апелянта на карантинний мораторій не свідчить про відсутність у нього відповідного грошового зобов`язання та не є підставою для відмови у стягненні спірної суми.

Апелянт також посилається на статтю 112 ПК України та передбачене законодавством звільнення від фінансової відповідальності у разі вчинення відповідного діяння внаслідок обставин непереборної сили.

Однак саме по собі існування карантину чи запровадження воєнного стану не є безумовною та самодостатньою підставою для звільнення конкретного суб`єкта господарювання від відповідальності за порушення строків валютних розрахунків.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі №520/2941/24 звернув увагу на необхідність установлення причинно-наслідкового зв`язку між конкретними форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання відповідного зобов`язання; саме по собі запровадження воєнного стану не свідчить про таку неможливість.

Апеляційна скарга не містить належного обґрунтування того, які саме конкретні обставини непереборної сили об`єктивно унеможливили виконання зовнішньоекономічної операції у встановлені строки та який безпосередній причинно-наслідковий зв`язок існував між такими обставинами і допущеним порушенням.

Тому відповідні доводи не спростовують правильності вирішення справи судом першої інстанції.

Апелянт зазначає, що при розрахунку пені контролюючим органом застосовано валютний курс 33,3282, однак до матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження правильності такого курсу, а акт перевірки, за твердженням товариства, не містить відповідного обґрунтування.

Колегія суддів ураховує, що зазначений довід фактично спрямований на оспорювання правильності розрахунку грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 21.12.2023 №00816110702.

Однак вказане податкове повідомлення-рішення отримано товариством, у встановленому порядку не скасовано та є чинним.

Саме цим рішенням контролюючого органу визначено суму грошового зобов`язання в розмірі 99 160,73 грн.

За таких обставин довід щодо правильності застосованого при визначенні грошового зобов`язання валютного курсу не спростовує наявності у товариства узгодженого та несплаченого грошового зобов`язання, яке є предметом стягнення у цій справі.

ТОВ «ШУЛЬЦ ТРЕЙД» в апеляційній скарзі зазначає, що податкова вимога від 05.02.2024 №0001566-1302-2615 фактично товариству не вручена.

Апелянт не заперечує, що контролюючий орган направив зазначену вимогу на адресу товариства, однак наголошує, що поштове відправлення було повернуто за закінченням установленого строку зберігання.

На переконання апелянта, така причина повернення не свідчить про належне вручення документа.

Колегія суддів із цими доводами не погоджується.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 ПК України.

Абзацом другим пункту 42.5 статті 42 ПК України передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходженням фактичного місця розташування платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, законодавець не встановив вичерпного переліку причин фактичного невручення поштового відправлення, за яких діє передбачена пунктом 42.5 статті 42 ПК України юридична фікція вручення документа.

Використання законодавцем словосполучення «або з інших причин» свідчить про поширення цього правила і на випадки, коли належно направлене поштове відправлення повертається контролюючому органу у зв`язку із закінченням установленого строку його зберігання.

Матеріалами справи підтверджено, що податкова вимога була направлена контролюючим органом ТОВ «ШУЛЬЦ ТРЕЙД» рекомендованим поштовим відправленням, однак повернулася з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Доказів того, що контролюючим органом податкову вимогу було направлено не за податковою адресою товариства або що причиною її невручення стали неправомірні дії контролюючого органу, матеріали справи не містять.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про дотримання контролюючим органом установленого законом порядку направлення податкової вимоги.

Посилання апелянта на те, що товариство фактично перебувало за своєю юридичною адресою та не відмовлялося від отримання поштової кореспонденції, цього висновку не спростовує, оскільки положення пункту 42.5 статті 42 ПК України не ставлять юридичні наслідки належного направлення документа в залежність виключно від установлення вини платника у його фактичному неотриманні.

ТОВ «ШУЛЬЦ ТРЕЙД» зазначає, що Головним управлінням ДПС у м. Києві не було долучено до позову акт перевірки від 01.12.2023 №80023/26-15-07-02-05-03/39727902, який став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

На думку апелянта, це свідчить про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи.

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням.

Предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують існування узгодженого та несплаченого грошового зобов`язання, виникнення податкового боргу, дотримання контролюючим органом процедури направлення податкової вимоги та наявність передбачених законом підстав для його примусового стягнення.

Підставою виникнення відповідного грошового зобов`язання для цілей його адміністрування є податкове повідомлення-рішення, яким таке зобов`язання визначено.

Натомість акт перевірки є документом, що фіксує результати проведеного контрольного заходу та слугує підставою для прийняття контролюючим органом відповідного рішення, однак сам по собі не є рішенням, яким визначається грошове зобов`язання платника.

За обставин цієї справи відсутність акта перевірки серед доказів, поданих разом із позовною заявою, не перешкоджала суду встановити обставини, які входять до предмета доказування за позовом про стягнення податкового боргу.

Більше того, акт перевірки долучено самим апелянтом до апеляційної скарги, а наведені на його підставі доводи не спростовують факту існування чинного податкового повідомлення-рішення та несплати визначеної ним суми.

Апелянт також посилається на частину другу статті 77 КАС України та зазначає, що саме на Головне управління ДПС у м. Києві покладається обов`язок довести правомірність податкового повідомлення-рішення та нарахованої ним суми.

Проте зазначений аргумент ґрунтується на неправильному визначенні предмета цієї справи.

За правилами частини другої статті 77 КАС України обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності виникає у справах про протиправність такого рішення, дії чи бездіяльності.

У цій справі позов пред`явлений самим контролюючим органом про стягнення податкового боргу.

Відповідно, Головне управління ДПС у м. Києві повинно довести наявність юридичних фактів, з якими закон пов`язує право на його стягнення.

Такими обставинами є, зокрема, наявність визначеного та узгодженого грошового зобов`язання, несплата його платником у встановлений строк, виникнення податкового боргу, належне направлення податкової вимоги та дотримання встановленої законом процедури примусового стягнення.

Матеріалами справи зазначені обставини підтверджені.

Тому положення частини другої статті 77 КАС України не створюють у цій справі обов`язку повторно доводити правомірність чинного податкового повідомлення-рішення так, як це мало б місце у спорі за позовом платника про його скасування.

З установлених обставин убачається, що податковим повідомленням-рішенням від 21.12.2023 №00816110702 ТОВ «ШУЛЬЦ ТРЕЙД» визначено грошове зобов`язання у розмірі 99 160,73 грн.

Вказане рішення товариство отримало 22.12.2023.

Доказів його скасування в адміністративному або судовому порядку матеріали справи не містять.

Так само відсутні докази сплати товариством визначеної суми грошового зобов`язання.

Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що узгоджене грошове зобов`язання після настання строку його сплати та за умови несплати набуває статусу податкового боргу, що є правовою підставою для застосування контролюючим органом установлених ПК України заходів стягнення.

У зв`язку з несплатою зазначеної суми контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 05.02.2024 №0001566-1302-2615, яка направлена товариству в установленому статтею 42 ПК України порядку.

З моменту направлення податкової вимоги до звернення контролюючого органу до суду сплив установлений статтею 95 ПК України строк.

Сума податкового боргу на час розгляду справи не погашена.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право у випадках, установлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України передбачено стягнення коштів з рахунків платника податків у банках за рішенням суду в розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, сукупність установлених обставин свідчить про наявність передбачених ПК України правових підстав для стягнення з ТОВ «ШУЛЬЦ ТРЕЙД» податкового боргу у розмірі 99 160,73 грн.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини, які мають значення для вирішення цієї справи, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення контролюючим органом порядку призначення та проведення документальної позапланової перевірки, невручення наказу про її продовження, повторності контрольного заходу та правильності застосованого курсу іноземної валюти стосуються передусім правомірності податкового повідомлення-рішення від 21.12.2023 №00816110702.

Водночас це податкове повідомлення-рішення є чинним, доказів його скасування матеріали справи не містять, а його правомірність не є предметом заявленого у цій справі позову.

Довід апелянта про поширення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України на пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності суперечить актуальному висновку Судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформульованому у постанові від 23.07.2024 у справі №240/25642/22 та підтвердженому, зокрема, постановою від 27.02.2025 у справі №520/2941/24.

Довід про неналежне вручення податкової вимоги також є необґрунтованим, оскільки документ був направлений контролюючим органом у передбаченому законом порядку, а його повернення поштовою службою за закінченням строку зберігання охоплюється положенням пункту 42.5 статті 42 ПК України щодо неможливості вручення документа «з інших причин».

Доказів погашення спірної суми податкового боргу апелянтом не надано.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При цьому колегія суддів ураховує, що обов`язок суду мотивувати судове рішення не означає необхідності надавати детальну відповідь на кожен аргумент учасника справи, однак суд повинен надати оцінку тим доводам, які є суттєвими та здатні вплинути на результат розгляду справи.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта з установленими судом обставинами та правовою оцінкою цих обставин, не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне вирішення справи.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ТОВ «ШУЛЬЦ ТРЕЙД» задоволенню не підлягає, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Шульц Трейд”- залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Ю.О. Тереза

В.В. Файдюк