Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №580/3958/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/3958/26 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ОРЛЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Терези Ю.О., Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "ЕКОБУД" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "ЕКОБУД" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування індивідурльного акта,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «ЕКОБУД» (далі – ТОВ «ПБК «ЕКОБУД», Товариство, позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі – ГУ ДПС у Черкаській області, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2026 року №5032/23-00-07-04-01.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначало, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «КГС УКРАЇНА» не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються сукупністю первинних документів, які підтверджують фактичне виконання робіт.

Позивач наголошував, що господарські операції за договором підряду від 07 липня 2025 року №46КР підтверджені договором, договірною ціною, кошторисною документацією, дефектними актами, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, документами бухгалтерського обліку, податковими накладними та документами, які підтверджують проведення розрахунків між сторонами.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з висновками контролюючого органу про документальне оформлення спірних господарських операцій за відсутності їх фактичного здійснення.

Суд першої інстанції, зокрема, врахував інформацію щодо кількості працівників ТОВ «КГС УКРАЇНА», відсутності у контрагента частини техніки, яка, на думку контролюючого органу, була необхідною для виконання задекларованого обсягу будівельних робіт, характер сформованого контрагентом податкового кредиту, а також окремі недоліки документального оформлення господарських операцій.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ «ПБК «ЕКОБУД» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, неправильну оцінку доказів та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що реальність спірних господарських операцій підтверджується сукупністю належним чином оформлених первинних документів, фактичним виконанням будівельних робіт, їх прийняттям та оплатою.

На переконання позивача, контролюючий орган та суд першої інстанції фактично ототожнили недостатність, на їх думку, трудових та матеріально-технічних ресурсів контрагента з відсутністю самої господарської операції, не встановивши при цьому фактичної відсутності результату робіт.

Крім того, апелянт зазначає про відсутність доказів узгодженості дій між ТОВ «ПБК «ЕКОБУД» та ТОВ «КГС УКРАЇНА», спрямованих на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності позивача про можливі порушення контрагентом податкового законодавства або існування замкнутої схеми руху коштів.

ГУ ДПС у Черкаській області подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідач наполягає, що ТОВ «КГС УКРАЇНА» не мало достатніх трудових та матеріально-технічних ресурсів для виконання задекларованого обсягу будівельно-монтажних робіт, а складені сторонами документи мають формальний характер та не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що наведені відповідачем обставини не спростовують доводів апеляційної скарги та не доводять фактичної відсутності виконання спірних робіт.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та відповіді на відзив, правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС у Черкаській області від 21 січня 2026 року №186-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ПБК «ЕКОБУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ «КГС УКРАЇНА» за серпень 2025 року з відображенням відповідних операцій у податкових деклараціях з ПДВ за серпень та вересень 2025 року.

За результатами перевірки складено акт від 03 березня 2026 року №2884/23-00-07-04-01/42462103.

Відповідно до висновків акта перевірки позивачем порушено вимоги пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 ПК України, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, занижено податок на додану вартість на загальну суму 878 817 грн, у тому числі за серпень 2025 року – 647 377 грн та за вересень 2025 року – 231 440 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДПС у Черкаській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2026 року №5032/23-00-07-04-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 878 817 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 219 704 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 07 липня 2025 року між ТОВ «ПБК «ЕКОБУД» як замовником та ТОВ «КГС УКРАЇНА» як підрядником укладено договір підряду №46КР.

Предметом зазначеного договору є виконання робіт із капітального ремонту приміщень Звенигородського будинку-інтернату за адресою: Черкаська область, м. Звенигородка, вул. В`ячеслава Чорновола, 126.

Загальна вартість робіт за договором становить 5 272 903,62 грн, у тому числі ПДВ – 878 817,27 грн.

Умовами договору передбачено здійснення розрахунків за виконані роботи на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт за формами КБ-2в та КБ-3.

Договір діє до 31 грудня 2025 року, але в будь-якому разі – до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На підтвердження виконання господарських операцій позивачем надано договір підряду №46КР, договірну ціну, дефектні акти, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, документи бухгалтерського обліку та інші документи.

Факт надання відповідних документів контролюючий орган не заперечує. Зокрема, у відзиві відповідач посилається на дослідження оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631, договору та додатків до нього, актів надання послуг та актів приймання виконаних будівельних робіт.

Крім того, матеріалами справи підтверджується фактичне здійснення розрахунків між сторонами за договором підряду №46КР.

Так, ТОВ «ПБК «ЕКОБУД» перераховано на користь ТОВ «КГС УКРАЇНА»:

платіжною інструкцією №1198 від 14 серпня 2025 року – 600 000,00 грн;

платіжною інструкцією №1245 від 27 серпня 2025 року – 1 388 640,00 грн;

платіжною інструкцією №1294 від 28 серпня 2025 року – 1 295 040,00 грн;

платіжною інструкцією №1295 від 28 серпня 2025 року – 350 000,00 грн;

платіжною інструкцією №1296 від 29 серпня 2025 року – 391 384,00 грн;

платіжною інструкцією №1297 від 29 серпня 2025 року – 1 247 839,62 грн.

Загальна сума проведених платежів становить 5 272 903,62 грн, тобто повністю відповідає загальній вартості робіт за договором підряду №46КР.

При цьому в призначенні кожного із зазначених платежів безпосередньо вказано на оплату виконаних робіт згідно з договором №46КР від 07 липня 2025 року.

Таким чином, наявні в матеріалах справи платіжні документи підтверджують фактичний рух коштів від позивача до ТОВ «КГС УКРАЇНА» саме на виконання спірного договору та узгоджуються за сумою і призначенням платежу з іншими документами, складеними за результатами виконання будівельних робіт.

Податкові накладні, складені ТОВ «КГС УКРАЇНА» за результатами відповідних господарських операцій, були зареєстровані в ЄРПН за рішеннями комісії після надання контрагентом пояснень та документів, що визнається самим відповідачем.

Разом із тим контролюючий орган дійшов висновку про документальне оформлення господарських операцій за відсутності їх фактичного здійснення.

Основними підставами такого висновку стали недостатня, на думку відповідача, кількість трудових ресурсів ТОВ «КГС УКРАЇНА», відсутність частини матеріально-технічних ресурсів, характер сформованого контрагентом податкового кредиту, обсяг його господарської діяльності та інші відомості податкового характеру.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №996-XIV, господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

При цьому неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є самостійною підставою для невизнання господарської операції, якщо такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та документ містить відомості, необхідні для ідентифікації такої господарської операції.

Аналогічне розуміння вимог статті 9 Закону №996-XIV відображене у практиці Верховного Суду: неістотні недоліки первинних документів не зумовлюють невизнання операції, якщо документ дозволяє ідентифікувати її зміст, обсяг та учасників.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій із придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих або сплачених платником податку протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого або нарахованого у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування чи іншими документами, передбаченими Податковим кодексом України.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено обов`язок продавця при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг у встановлені строки скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту настають за умови фактичного здійснення господарської операції, яка спричинила реальні зміни майнового стану платника, та її належного документального підтвердження.

Водночас сама лише формальна наявність первинних документів не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо встановлено, що господарська операція фактично не відбулася.

Тому визначальним для вирішення цієї категорії спорів є дослідження фактичного руху активів та зміни майнового стану платника податків, а первинні документи підлягають оцінці у сукупності з усіма іншими доказами у справі.

Верховний Суд у практиці щодо оцінки реальності господарських операцій наголошує, що податкова інформація щодо контрагента не повинна оцінюватися ізольовано від первинних документів конкретного платника. Сама по собі така інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення операції.

Таким чином, для висновку про відсутність у платника права на податковий кредит недостатньо встановити лише окремі негативні відомості щодо його контрагента. Необхідно дослідити зміст конкретних господарських операцій та встановити обставини, які у своїй сукупності спростовують факт їх здійснення.

Застосовуючи наведені положення законодавства до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що у цій справі первинні документи не є єдиними доказами здійснення господарських операцій між ТОВ «ПБК «ЕКОБУД» та ТОВ «КГС УКРАЇНА».

Надані позивачем документи узгоджуються між собою щодо сторін господарської операції, її предмета, об`єкта виконання робіт, обсягу та вартості.

Договором №46КР визначено конкретний об`єкт – приміщення Звенигородського будинку-інтернату, вид робіт – капітальний ремонт, їх загальну вартість – 5 272 903,62 грн та порядок проведення розрахунків.

Обсяг та вартість фактично оформлених робіт відображені в актах КБ-2в, довідках КБ-3, дефектних актах та кошторисній документації.

При цьому фактичні розрахунки між сторонами підтверджені банківськими платіжними документами.

Особливого значення в сукупності доказів набуває та обставина, що загальна сума шести платежів ТОВ «ПБК «ЕКОБУД» на користь ТОВ «КГС УКРАЇНА» становить 5 272 903,62 грн, тобто повністю та до копійки відповідає загальній вартості робіт, визначеній договором №46КР.

Більше того, у призначенні кожного платежу прямо зазначено про оплату виконаних робіт саме за договором №46КР від 07 липня 2025 року.

Таким чином, наявні у справі докази формують послідовний взаємопов`язаний ланцюг: укладення договору – визначення обсягу та вартості робіт кошторисною документацією – оформлення результату робіт актами КБ-2в та довідками КБ-3 – проведення розрахунків за виконані роботи – складання та реєстрація податкових накладних.

Контролюючим органом не встановлено повернення перерахованих позивачем коштів, їх подальшого спрямування пов`язаним із позивачем особам або існування замкнутого руху грошових коштів.

Не встановлено також підроблення первинних документів, недостовірності підписів осіб, які їх складали, або інших обставин, які безпосередньо свідчили б про створення таких документів без фактичного здійснення відображених у них господарських операцій.

За таких обставин окремі недоліки в оформленні документів, на які посилається відповідач, самі по собі не можуть нівелювати їх доказове значення та спростовувати фактичне здійснення господарської операції.

Такий підхід узгоджується зі статтею 9 Закону №996-XIV та практикою Верховного Суду щодо правового значення неістотних недоліків первинної документації.

Однією з основних підстав висновку контролюючого органу про нереальність господарських операцій є інформація щодо кількості працівників ТОВ «КГС УКРАЇНА».

Зокрема, відповідач посилається на те, що відповідно до звітності за формою 4-ДФ у серпні 2025 року у контрагента позивача працювала одна особа, а також не відображено залучення осіб за цивільно-правовими договорами.

Разом із тим у матеріалах справи містяться й інші відомості щодо кадрового забезпечення контрагента, зокрема штатний розпис із зазначенням 53 осіб, який ТОВ «КГС УКРАЇНА» подавало при вирішенні питання щодо реєстрації податкових накладних.

Однак сама по собі така розбіжність не підтверджує фактичної відсутності виконаних робіт за договором №46КР.

Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит у залежність від наявності у його контрагента певної кількості штатних працівників.

Господарська діяльність може здійснюватися із залученням інших осіб, орендованих ресурсів, послуг інших суб`єктів господарювання та в інших не заборонених законом формах.

Тому відсутність достатньої, на думку контролюючого органу, кількості власних працівників може враховуватися при оцінці реальності господарської операції, проте не є самостійним та безумовним доказом її відсутності.

Верховний Суд у практиці щодо реальності господарських операцій також виходить із необхідності співвідносити відомості про кадрове та матеріальне забезпечення контрагента з первинною документацією та іншими доказами конкретної операції, а не робити висновок про її нереальність лише на підставі податкової інформації.

Не є достатнім доказом нереальності спірних господарських операцій і посилання відповідача на відсутність у ТОВ «КГС УКРАЇНА» окремих видів будівельної техніки.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до форми 20-ОПП контрагентом декларувалося використання офісу, складу, автокрана, дизель-генераторної установки, генератора, вилкових навантажувачів, фасадних підйомників, паливного складу, автомобіля та автопричепа.

Суд першої інстанції, констатувавши наявність таких ресурсів, водночас надав істотного значення відсутності відомостей щодо екскаваторів, автомобілів-самоскидів та віброущільнювачів.

Однак відсутність відомостей про перебування конкретної одиниці техніки у власності контрагента не є тотожною неможливості її фактичного використання під час виконання робіт.

Контролюючим органом не доведено неможливості залучення відповідних механізмів на умовах оренди, отримання послуг від інших осіб чи на інших законних підставах.

При цьому відповідачем не наведено доказів того, що відображений в актах КБ-2в результат будівельних робіт на об`єкті за адресою: м. Звенигородка, вул. В`ячеслава Чорновола, 126 фактично відсутній.

Таким чином, висновок контролюючого органу про нереальність операцій у цій частині ґрунтується переважно на припущенні про неможливість виконання відповідного обсягу робіт контрагентом з огляду на його ресурсне забезпечення, а не на встановленні фактичної відсутності результату робіт.

Колегія суддів вважає такий підхід недостатнім для спростування сукупності доказів, наданих позивачем.

Контролюючий орган та суд першої інстанції також звернули увагу на те, що під час виконання робіт мали використовуватися пісок, щебінь, залізобетонні плити, армована сітка, бортовий камінь, паливно-мастильні та інші матеріали, тоді як вартість частини таких матеріалів не відображена в окремих документах.

Однак така обставина сама по собі не доводить відсутності фактичного виконання робіт.

Для відповідного висновку необхідно було встановити, які конкретно роботи фактично не виконані, які саме матеріали були необхідними для їх виконання, ким відповідно до умов договору мали забезпечуватися такі матеріали, чи могли вони бути придбані раніше або отримані в інший спосіб, а також яким чином зазначені обставини спростовують фактичний результат робіт.

Такого аналізу ні акт перевірки, ні рішення суду першої інстанції не містять.

Відповідач також посилається на характер сформованого ТОВ «КГС УКРАЇНА» податкового кредиту, придбання ним одягу, взуття, білизни, робочих рукавиць, спецодягу та здійснення значного обсягу господарських операцій у різних регіонах України.

Колегія суддів зазначає, що такі відомості характеризують діяльність контрагента загалом, проте самі по собі не доводять відсутності конкретної господарської операції між ТОВ «ПБК «ЕКОБУД» та ТОВ «КГС УКРАЇНА».

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №200/773/20-а звернув увагу на те, що сама по собі зібрана контролюючим органом податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій та повинна оцінюватися у сукупності з первинною документацією.

Аналогічний підхід систематизований Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в огляді практики щодо оцінки реальності господарських операцій.

Матеріали цієї справи не містять доказів узгодженості дій позивача та ТОВ «КГС УКРАЇНА», спрямованих на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності позивача про можливу протиправну поведінку контрагента або існування замкнутої схеми руху грошових коштів.

За таких обставин негативна податкова інформація щодо контрагента не може підміняти собою доказування фактичної відсутності конкретної господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується, що податкові накладні, складені ТОВ «КГС УКРАЇНА» за операціями з позивачем, мали статус «зареєстровано за рішенням комісії», а для вирішення питання щодо їх реєстрації контрагентом надавалися контролюючому органу пояснення та відповідні документи.

Разом із тим колегія суддів не погоджується з твердженням про те, що сам факт реєстрації податкових накладних після процедури їх зупинення є безумовним та остаточним підтвердженням реальності господарських операцій.

Процедура реєстрації податкової накладної та документальна податкова перевірка мають різний предмет і правове призначення.

Тому зазначена обставина підлягає оцінці не ізольовано, а в сукупності з усіма іншими доказами.

У цій справі факт реєстрації податкових накладних узгоджується з договором №46КР, кошторисною документацією, актами КБ-2в, довідками КБ-3, документами бухгалтерського обліку та фактичними банківськими розрахунками між сторонами.

Отже, колегія суддів ураховує реєстрацію податкових накладних як один із елементів сукупності доказів, а не як самостійну та беззаперечну підставу для висновку про реальність господарської операції.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів ураховує, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем надано комплекс взаємопов`язаних доказів: договір підряду, договірну ціну, дефектні акти, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, акти КБ-2в, довідки КБ-3, документи бухгалтерського обліку, зареєстровані податкові накладні та банківські платіжні документи.

Платіжними інструкціями підтверджено перерахування позивачем контрагенту всієї договірної вартості робіт у сумі 5 272 903,62 грн.

Натомість висновок контролюючого органу про відсутність реальних господарських операцій ґрунтується переважно на непрямих відомостях щодо кадрового та матеріально-технічного забезпечення контрагента, характеру його податкової звітності, інших здійснюваних ним операцій та окремих недоліків документального оформлення.

Такі відомості можуть бути предметом судової оцінки, проте за обставин цієї справи не спростовують сукупності доказів, які безпосередньо характеризують виконання конкретного договору.

При цьому відповідачем не доведено фактичної відсутності результату робіт на об`єкті Звенигородського будинку-інтернату, не встановлено підроблення первинних документів, повернення сплачених позивачем коштів, замкнутої схеми їх руху або узгодженості дій позивача з контрагентом з метою штучного формування податкового кредиту.

Сама по собі податкова інформація не є достатньою для висновку про неможливість здійснення операції; Верховний Суд вимагає співвідносити її з первинною документацією та іншими доказами конкретної господарської операції.

Отже, суд першої інстанції фактично надав визначального значення непрямим відомостям щодо діяльності контрагента, не здійснивши належної оцінки всієї сукупності доказів, які характеризують безпосередньо виконання договору №46КР.

Колегія суддів доходить висновку, що ГУ ДПС у Черкаській області не доведено належними та достатніми доказами відсутності фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «ПБК «ЕКОБУД» та ТОВ «КГС УКРАЇНА».

Відтак висновок контролюючого органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у сумі 878 817 грн є необґрунтованим.

Відповідно, відсутні правові підстави і для застосування до позивача штрафної санкції, визначеної оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 24 березня 2026 року №5032/23-00-07-04-01 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У цій справі суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, надав визначального значення непрямій податковій інформації щодо контрагента та не здійснив належної оцінки сукупності первинних та інших документів, які безпосередньо стосуються виконання договору №46КР.

Унаслідок цього висновки суду першої інстанції про відсутність реального характеру спірних господарських операцій не відповідають встановленим обставинам справи.

За таких обставин рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Матеріалами справи підтверджено сплату ТОВ «ПБК «ЕКОБУД» судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 24 718,50 грн. Та за подачу позовної заяви -16478,00 грн.

При визначенні загального розміру судових витрат, які підлягають стягненню на користь позивача, також підлягає врахуванню документально підтверджена сума судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 77, 139, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «ЕКОБУД» – задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року– скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «ЕКОБУД» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 24 березня 2026 року №5032/23-00-07-04-01.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «ЕКОБУД» судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 41196,50 грн.(сорок одна тисяча сто дев`яносто шість гривень п`ятдесят копійок).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Ю.О. Тереза

В.В. Файдюк