Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №320/36025/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/36025/25 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Файдюка В.В., при секретарі Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2023 № 8050524024 та № 8050624024.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.

20.10.2021 між ФОП ОСОБА_1 та компанією FLAGMAN s.r.o. (Словацька Республіка) укладено зовнішньоекономічний контракт №20102021, предметом якого є поставка товару покупцю-нерезиденту.

На виконання умов зазначеного контракту позивачем здійснено поставку товару на адресу компанії FLAGMAN s.r.o., що підтверджується інвойсом від 09.12.2021 №3 та вантажно-митною декларацією від 10.12.2021 №UA100140/2021/282945.

На підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статей 79, 82 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 20.10.2021 №20102021 з компанією FLAGMAN s.r.o. за період з 20.10.2021 по 25.10.2023.

За результатами перевірки складено акт від 31.10.2023 №69865/Ж5/26-15-24-02-04/3298704696, у якому контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем пункту 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у зв`язку з неодержанням валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом у встановлені законодавством строки, а також пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України у зв`язку з ненаданням документів під час проведення перевірки.

На підставі зазначеного акта перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.12.2023:

- №8050524024, яким до позивача застосовано пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1 388 943,30 грн,

- №8050624024, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020,00 грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII від 21.06.2018 (далі - Закон № 2473-VIII).

У відповідності до статті 1 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунку за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно із ч. 2 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Відповідно до пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 5 від 02.01.2019, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку (абзац 1 частини четвертої статті 13 Закону № 2473-VIII).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Правлінням Національного банку України затверджено Постанову про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану від 24.02.2022 № 18 (далі Постанова № 18).

Пунктом 14-2 Постанови № 18 передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Разом з тим суд зазначає, що застосування фінансових санкцій за порушення валютного законодавства повинно здійснюватися з урахуванням фактичного виконання зовнішньоекономічної операції та реального змісту правовідносин між сторонами зовнішньоекономічного контракту.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.12.2023 №8050524024 стали висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а саме неодержання валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом від 20.10.2021 №20102021 з компанією FLAGMAN s.r.o. (SLOVAKIA) у встановлені законодавством строки.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, визначені договорами, але не пізніше строків та в обсязі, встановлених Національним банком України.

Згідно з пунктом 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5, на момент виникнення спірних правовідносин граничний строк розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становив 365 календарних днів.

Водночас, суд зазначає, що для встановлення факту порушення валютного законодавства контролюючий орган повинен не лише формально послатися на інформацію інформаційних баз даних або окремі відомості, отримані від інших органів, а й достовірно встановити фактичні обставини господарської операції, розмір валютної виручки, дату її надходження, а також дослідити всі документи, які підтверджують виконання сторонами зовнішньоекономічного контракту.

Як встановлено судом, на виконання контракту від 20.10.2021 №20102021 позивачем здійснено поставку товару на адресу компанії FLAGMAN s.r.o., що підтверджується інвойсом від 09.12.2021 №3 та вантажно-митною декларацією від 10.12.2021 №UA100140/2021/282945.

Разом із тим, зі змісту акта перевірки вбачається, що контролюючий орган виходив із того, що сума поставки за зазначеною вантажно-митною декларацією становила 39 654,41 євро, а валютна виручка у такому розмірі на рахунок позивача не надійшла.

Однак під час судового розгляду встановлено, що первинні документи зовнішньоекономічної операції містять інші відомості щодо вартості поставленого товару.

Так, згідно з інвойсом та митними документами вартість поставленого товару становила 38 654,41 євро. Таким чином, вихідні показники, покладені контролюючим органом в основу розрахунку пені, не узгоджуються із первинними документами та фактичними обставинами господарської операції.

Водночас, різниця між сумою, зазначеною у первинних документах, та сумою, використаною контролюючим органом при проведенні перевірки, становить 1000 євро.

При цьому, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо джерел походження такої суми та причин її використання під час проведення перевірки.

У ході судового розгляду представник відповідача зазначив, що зазначена в акті перевірки та використана при розрахунку пені сума 39 654,41 євро є наслідком технічної помилки (описки), оскільки фактична вартість поставленого товару становила 38 654,41 євро.

Разом з тим суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що така помилка не впливає на правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд звертає увагу, що під час проведення перевірки, складення акта перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення контролюючий орган виходив саме із суми 39 654,41 євро та саме цю суму покладено в основу висновку про порушення валютного законодавства і подальшого розрахунку пені.

При цьому матеріали справи не містять доказів внесення змін до акта перевірки, проведення перерахунку суми пені, відкликання чи скасування податкового повідомлення-рішення у зв`язку з виявленою помилкою.

Більше того, про наявність такої помилки позивач не був повідомлений ані під час проведення перевірки, ані після прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відповідні пояснення щодо технічного характеру розбіжності були наведені представником відповідача лише під час судового розгляду цієї справи.

Водночас суд зазначає, що правомірність рішення суб`єкта владних повноважень підлягає оцінці виходячи з тих фактичних обставин та мотивів, які існували на момент його прийняття. Суб`єкт владних повноважень не може усувати недоліки свого рішення шляхом наведення нових пояснень або виправлення помилок вже після виникнення спору та звернення особи до суду.

За таких обставин навіть визнання відповідачем факту технічної помилки свідчить не про правомірність спірного рішення, а навпаки підтверджує, що висновки контролюючого органу та здійснений ним розрахунок ґрунтувалися на недостовірних вихідних даних.

Водночас використання помилкових вихідних показників позбавляє суд можливості перевірити правильність здійсненого відповідачем розрахунку пені, оскільки суду не надано ані виправленого розрахунку, ані доказів того, що розмір визначеного грошового зобов`язання залишився б незмінним у разі використання фактичної суми зовнішньоекономічної операції.

Крім того, суд враховує, що розбіжність у сумі поставки була виявлена та фактично визнана самим відповідачем лише під час судового розгляду справи. За таких обставин позивач був позбавлений можливості надати свої заперечення щодо зазначених обставин під час проведення перевірки, подання заперечень на акт перевірки чи в адміністративному порядку оскарження, оскільки до моменту розгляду справи судом контролюючий орган послідовно наполягав на правильності суми 39 654,41 євро. Така поведінка суб`єкта владних повноважень не відповідає принципу правової визначеності та не може мати негативних наслідків для платника податків.

Більше того, матеріали справи містять банківські документи, які підтверджують надходження на рахунок позивача 14.12.2022 грошових коштів у розмірі 38 654,41 євро від компанії FLAGMAN s.r.o.

У призначенні платежу прямо зазначено контракт №20102021 від 20.10.2021 та інвойс №3 від 09.12.2021, що свідчить про безпосередній зв`язок цього платежу зі спірною зовнішньоекономічною операцією.

Крім того, наданою АТ КБ «ПриватБанк» довідкою підтверджується, що відповідна зовнішньоекономічна операція була знята банком з валютного контролю 14.12.2022 у зв`язку з надходженням коштів від нерезидента.

Таким чином, вищевказані докази безпосередньо підтверджують факт надходження валютної виручки за контрактом від 20.10.2021 №20102021 та спростовують висновки контролюючого органу про її відсутність.

Суд також бере до уваги, що валютний нагляд за спірною операцією здійснювався уповноваженим банком як агентом валютного нагляду відповідно до вимог Закону України «Про валюту і валютні операції».

Саме банк здійснює контроль за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків та приймає рішення про завершення валютного нагляду у разі надходження валютної виручки або настання інших передбачених законом підстав.

Факт зняття банком операції з валютного контролю свідчить про завершення валютного нагляду щодо відповідної операції. При цьому відповідачем не надано жодних доказів того, що таке рішення банку було помилковим, прийнятим із порушенням вимог законодавства або скасованим у встановленому порядку.

Суд враховує, що саме уповноважений банк є первинним суб`єктом валютного нагляду за експортною операцією. Відтак відсутність будь-яких претензій банку щодо дотримання строків розрахунків та завершення валютного нагляду є обставиною, яка підлягає врахуванню при оцінці висновків контролюючого органу.

Натомість, контролюючий орган фактично проігнорував як первинні документи господарської операції, так і документи банківської установи, обмежившись посиланням на інформацію, отриману під час перевірки, та зробив висновок про відсутність валютної виручки.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт порушення позивачем вимог статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а висновки акта перевірки про ненадходження валютної виручки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, у зв`язку із чим податкове повідомлення-рішення від 18.12.2023 №8050524024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується застосування до позивача штрафних санкцій, суд зазначає, що застосування відповідальності за ненадання документів можливе лише за умови належного дотримання контролюючим органом порядку витребування таких документів та належного підтвердження факту невиконання платником податків відповідного обов`язку.

Водночас, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів вручення позивачу запиту про надання документів саме у порядку, передбаченому статтею 85 Податкового кодексу України, із визначенням конкретного переліку документів, необхідних для проведення перевірки.

Сам факт направлення повідомлення про проведення перевірки не є тотожним належному витребуванню документів у розумінні статті 85 ПК України та не підтверджує виникнення у платника податків обов`язку надати конкретний перелік документів, за ненадання яких може наставати фінансова відповідальність.

За відсутності належного підтвердження виникнення у позивача відповідного обов`язку щодо надання документів суд позбавлений можливості дійти висновку про наявність у його діях складу податкового правопорушення.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2023 №8050624024.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Є.О.Сорочко

суддя В.В.Файдюк