Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №620/3374/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/3374/26 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: – Осіпової О.О.,

суддів: – Златіна С.В., Воловика С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 р., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – відповідач-2), в якому просив:

- визнати протиправним рішення відповідача-1 від 28.02.2026 року № 974260192554 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2026 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 328 грн., встановленого на 01 січня 2026 року абз. 4 ст. 7 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі – Закон № 4695-IX), та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 175 718 грн 40 коп;

- зобов`язати відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2026 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 328 грн., встановленого на 01 січня 2026 року Законом № 4695-IX, та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, в розмірі 175 718 грн 40 коп;

- зобов`язати відповідача-2 подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 р., адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним рішення відповідача-1 від 28.02.2026 року № 974260192554 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2026 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 328 грн., встановленого на 01 січня 2026 року абз. 4 ст. 7 Закону № 4695-IX, та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

- зобов`язано відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2026 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 328 грн., встановленого на 01 січня 2026 року Законом № 4695-IX, та суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

- у задоволенні решти позовних вимог – відмовлено;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 на користь позивача судовий збір у сумі 1 331 грн 20 коп.

Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 р., відповідач-2 подав апеляційну скаргу.

Відповідач-2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування зазначає, що суд першої інстанції неповно та неправильно з`ясував фактичні обставини справи і порушив норми матеріального права.

Зазначає, що у 2026 році зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не відбулося, оскільки для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2026 році застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102 грн. Вказує, що Пенсійний фонд України не повідомляв Головне управління про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, а тому такі підстави для його перерахунку відсутні. Також посилається на необхідність врахування висновків Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 та зазначає, що виплата коштів за судовим рішенням можлива лише в межах відповідних бюджетних призначень.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні повністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. На обґрунтування зазначає, що розмір суддівської винагороди визначається виключно Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII), яким встановлено базовий розмір посадового окладу судді у 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 01 січня відповідного року.

Зазначає, що встановлення Законом № 4695-IX окремої величини прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді у розмірі 2 102 грн., суперечить Закону № 1402-VIII, оскільки такого виду прожиткового мінімуму Закон України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі – Закон № 966-XIV) не передбачає. Вказує, що зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб зумовлює зміну розміру суддівської винагороди та виникнення права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, який має здійснюватися автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду. Посилається на відповідні висновки Конституційного Суду України та Верховного Суду.

Апеляційний розгляд справи відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що з 03.07.2017 року, на підставі чинного на той час Закону № 1402-VIII, позивачу, як судді Деснянського районного суду м. Чернігова у відставці, було призначене щомісячне довічне грошове утримання.

З того часу позивач перебуває на обліку у відповідача-2, який нараховує і виплачує йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивачу обчислюється виходячи з розміру 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Зазначені обставини встановлені рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2022 року у справі № 620/4019/22, яке набрало законної сили, та визнаються відповідачем-2.

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2022 у праві № 620/4019/22 відповідачем-2 проведено перерахунок раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 в розмірі 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Не зважаючи на те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2026 року збільшився, а відповідно збільшився і розмір посадового окладу судді місцевого суду, відповідач-2 перерахунку раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2026 року не здійснив.

20.02.2026 позивач звернувся до відповідача-2 із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, у розмірі 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 01 січня 2026 року, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом № 4695-IX у значенні 3 328 грн.

Рішенням відповідача-1 від 28.02.2026 № 974260192554 позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, оскільки відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі – Порядок № 3-1) (зі змінами), для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці надається, зокрема, довідка про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Вважаючи рішення відповідача-1 від 28.02.2026 № 974260192554 щодо відмови у здійсненні з 01.01.2026 року перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання та виплати заборгованості протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2).

Згідно зі ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України (ч. 1). Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (ч. 2).

Відповідно до ст. 48 Закону № 1402-VIII незалежність судді, серед іншого, забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; правом судді на відставку (п. 7, п. 8, п. 1 ч. 5). Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї (ч. 6). При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді (ч. 7).

На тому, що матеріальне та соціальне забезпечення судді, зокрема суддівська винагорода та щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, є складовими гарантії незалежності судді і не можуть бути звужені при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, неодноразово наголошував Конституційний Суд України у своїх численних рішеннях, у тому числі в рішеннях від 08.06.2016 № 4-рп/2016, від 18.02.2020 № 2-р/2020, від 11.03.2020 № 4-р/2020.

За приписами ст. 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

За приписами ст. 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років;

дітей віком від 6 до 18 років;

працездатних осіб;

осіб, які втратили працездатність (ч. 2).

До працездатних осіб належать особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку (ч. 3).

Тобто в ст. 1 Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Ця чи будь-яка інша норма зазначеного Закону не передбачає такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді, з 01 січня – 2 102 гривні.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Відповідно до абз. 4 ст. 7 Закону № 4695-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2026 року – 3 328 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 135 Закону № 1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного ч. 3 цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1,1 – якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

1,2 – якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

1,25 – якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Враховуючи, що загальновідома статистична кількість населення міста Чернігова є більшою ста тисяч, але меншою п`ятисот тисяч, до судді Деснянського районного суду м. Чернігова застосовується регіональний коефіцієнт 1,1.

Отже, розмір складових суддівської винагороди, у тому числі розмір посадового окладу працюючого судді у відповідному році, чітко і однозначно визначено законом та є загальновідомим, що виключає необхідність додатково інформувати органи Пенсійного фонду України про їх розмір та/чи про зміну їх розміру довідкою ТУ ДСА України в Чернігівській області про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді.

На підставі наведених приписів закону розмір суддівської винагороди судді місцевого суду з 01.01.2026 становить 175 718 грн 40 коп., у тому числі:

посадовий оклад – 109 824 грн (30 * 3 328 грн = 99 840 грн * 1,1 = 109 824 грн) та доплата за вислугу років (60%) – 65 894 грн 40 коп., (109 824 грн * 60% = 65 894 грн 40 коп).

Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно з ч. 5 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

За змістом ч. 5 ст. 142 Закону № 1402-VIII органи Пенсійного фонду України уповноважені виключно на виплату щомісячного довічного грошового утримання.

Тобто умови і підстави здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, а також повноваження органу Пенсійного фонду України, який здійснює його виплату, також чітко і однозначно визначені законом.

При цьому жодна норма Конституції України та законів України не зобов`язує суди, з яких судді вийшли у відставку, та Державну судову адміністрацію України видавати/надсилати будь-які довідки органам Пенсійного фонду України та повідомляти Пенсійний фонд України про зміну розміру суддівської винагороди.

Більше того, в силу приписів ст. 8, ст. 19, ст. 126, ст. 130 Конституції України органи виконавчої влади, зокрема Пенсійний фонд України, не мають права приймати та/або затверджувати нормативні акти, якими: встановлювати для місцевих та апеляційних судів, Державної судової адміністрації, Верховного та Конституційного Суду України тощо порядки (у тому числі строки) та обов`язки видавати довідки про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді, та повідомляти Пенсійний фонд України про зміни розмірів складових суддівської винагороди; встановлювати права і обов`язки суддів у відставці щодо звернення із заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання та надання довідки про суддівську винагороду судді у відставці, а також встановлювати форму зазначених заяв та довідок і порядок їх подання до органів Пенсійного фонду України.

За імперативними приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи Пенсійного фонду України та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно відповідно до норм закону, якими чітко і однозначно визначено: їх повноваження; розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та умови і підстави для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За наведеного нормативного врегулювання органи Пенсійного фонду України та їх посадові особи не могли не знати, що розмір суддівської винагороди визначається виключно законом про судоустрій, що посадовий оклад судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного календарного року, а також що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 змінився законом про Державний бюджет України на цей рік.

На підставі цих законів для здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання органу Пенсійного фонду України необхідно і достатньо вчинити лише відповідні арифметичні дії.

Відповідач-2 також не міг не знати, що іншими законами, у тому числі законом про Державний бюджет України на відповідний рік, не може встановлюватися будь-який інший прожитковий мінімум для працездатних осіб, який є відмінним від визначеного Законом № 966-XIV та ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII.

Більше того, у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 Конституційний Суд України наголосив на тому, що закон про Державний бюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

У Рішенні від 08.06.2016 № 4-рп/2016 Конституційний Суд України зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені (ч. 2 ст. 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції України) (п. 7 мотивувальної частини Рішення).

У Рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України виклав правовий висновок, згідно з яким щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично (абз. 6 п. 16 мотивувальної частини Рішення).

У Рішенні від 11.03.2020 № 4-р/2020 Конституційний Суд України також сформував доволі чітку і однозначну юридичну позицію, відповідно до якої законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу, та у зв`язку з цим визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), п. 3 ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII зі змінами, якими зменшено базовий розмір посадового окладу судді Верховного Суду з 75 до 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, а отже, зменшено розмір суддівської винагороди (абз. 8 п. 4.1 мотивувальної частини Рішення, п. 1 резолютивної частини Рішення).

Приписи про те, що рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, на теперішній час закріплені у ст. 151-2 Конституції України в редакції, чинній з 30.09.2016. Крім того, у ст. 98 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» (далі – Закон № 2136-VIII) закріплена норма, відповідно до якої: «За невиконання рішень та недодержання висновків Суду настає відповідальність згідно із законом».

Так, у постанові Верховного Суду від 27.10.2022 у справі № 640/10564/21 викладені такі висновки:

« 60. Довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов`язується виникнення права на перерахунок. Суддівська винагорода визначається безпосередньо законом.(...)

Відомості про суд, де працював суддя, вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, подаються до Пенсійного фонду під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання і зберігаються в матеріалах особової справи. Ці відомості залишаються незмінними.

Розмір суддівської винагороди, визначений ст. 135 Закону № 1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд знає безпосередньо із закону.

За таких обставин довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді».

Суд також звертає увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену у Рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 (ч. 6 п. 16), про «автоматичне» здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.

Положення п. 1, п. 3 розділу II та п. 2 розділу III Порядку № 3-1, які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом «автоматичності» перерахунку, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020.

Рада суддів України теж неодноразово звертала увагу Пенсійного фонду України на необхідність запровадження «автоматичного» перерахунку та внесення змін до Порядку № 3-1. Зокрема, у рішеннях від 01.03.2019 № 12, від 09.04.2021 № 7.

Отже, незважаючи на чітку позицію Конституційного Суду України (ч. 6 п. 16 Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020) та необхідність її безумовного виконання, а також на неодноразові звернення Ради суддів України, відповідні зміни в частині «автоматичного» перерахунку до Порядку № 3-1 Пенсійним фондом України не внесено.

На підставі вказаних вище правових висновків Верховного Суду постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі № 620/16610/23 був задоволений інший позов позивача щодо «автоматичного» перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період 2021, 2022, 2023 років.

У постанові від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22 Верховний Суд зробив ретельний аналіз чинного законодавства, врахував свою попередню усталену практику щодо заборони застосування величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII для обчислення суддівської винагороди та зазначив:

« 53. Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2 270 грн), та 01.01.2022 (2 481 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді – 2 102 грн), на підставі абз. 5 ст. 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі – Закон № 1082-IX) та Закону України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі – Закон № 1928-IX), була неправомірною.

54. Колегія суддів Верховного Суду підкреслює, що виплата суддівської винагороди регулюється ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону № 1402-VIII, й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть».

Зазначені висновки Верховного Суду однаково вказують на те, що запровадження Законом № 4695-IX розрахункової величини у виді «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, – 2 102 гривні», яка Законом № 1402-VIII не передбачена, також є неправомірним. Відповідно, встановлена абз. 5 ст. 7 Закону № 4695-IX розрахункова величина до спірних правовідносин з 01 січня 2026 року застосовуватися не може.

Крім того, постановою від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував правову позицію:

« 40. Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано ст. 135 Закону № 1402-VIII, який, з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання, означену в його преамбулі, є законом про судоустрій у розумінні ч. 2 ст. 130 Конституції України, зокрема п. 1 ч. 3 якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду – 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

41. Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

42. Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі – Закон № 2017-ІІІ) державні соціальні стандарти – встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

43. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення ст. 2 Закону № 2017-ІІІ).

44. Згідно з приписами ст. 6 Закону № 2017-ІІІ базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

45. Слід зазначити, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

46. Натомість ст. 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі – Закон № 3460-IX) разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2 102 грн.

47. Варто зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

48. Водночас Закон № 3460-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII.

49. Судова палата наголошує, що Закон № 3460-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

50. На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Державний бюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008.

51. Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3 028 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді – 2 102 грн), на підставі абз. 5 ст. 7 Закону № 3460-IX є протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 580/2522/24, від 13.11.2024 у справі № 200/1707/24, від 20.02.2025 у справі № 420/3716/24.

Відтак суд констатує, що відповідач-2, відмовляючи позивачеві як судді у відставці в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на тій підставі, що станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду, не змінювався, діяло необґрунтовано та всупереч вимогам ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII.

Окремо апеляційний суд зазначає, що неконституційність норми ч. 5 ст. 142 Закону № 1402-VIII є очевидною, оскільки аналогічні норми двічі визнавалися неконституційними – рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008. А згідно із згадуваним Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016 закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України; повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Отже, відмова відповідача-2 у здійсненні перерахунку раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання і з 01.01.2026 виходячи виключно з окладу, визначеного ст. 135 Закону № 1402-VIII, є явно протиправною.

Тож, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 - 4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, колегія суддів,–

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області — залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 р., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.О. Осіпова

Суддя С.В. Златін

Суддя С.В. Воловик