Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №620/6625/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/6625/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФ України в Чернігівській області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати із 20.12.2020 їй підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначному статтею 39 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'';

- зобов`язати відповідача здійснити їй з 20.12.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначному статтею 39 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 позов задоволено.

Вказане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, внаслідок чого воно набрало законної сили 30.08.2021 в силу ст.255 КАС України.

01.02.2023 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №620/6625/21 про зобов`язання ГУ ПФ України в Чернігівській області з 20.12.2020 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом України про Державний бюджет на відповідний рік).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2023 встановлено судовий контроль за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі № 620/6625/21. Зобов`язано ГУ ПФ України в Чернігівській області надати в двомісячний термін з дня проголошення даної постанови Чернігівському окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі № 620/6625/21.

У звіті від 03.10.2023 №2500-0802-7/66146 відповідач повідомив про проведення перерахунку пенсії позивача та зазначив, що доплата по перерахунку за період з 20.12.2020 по 30.09.2023 становить 302360,13 грн та буде виплачуватись в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат (а.с.147)

09.05.2025 позивач звернулась до суду першої інстанції із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій просила змінити спосіб і порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №620/6625/21 шляхом стягнення з ГО ПФ України в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача невиплачену заборгованість по пенсії в сумі 320360,13 грн (а.с.158-161).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та змінити спосіб і порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі № 620/6625/21 на стягнення невиплаченої заборгованості. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ч.3 ст.378 КАС України прямо визначають, що невиплата перерахованої суми пенсії протягом двох місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили є самостійною підставою для зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом стягнення відповідних виплат з суб`єкта владних повноважень.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. Будь-які його письмові пояснення щодо поданої позивачем заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, з огляду на те, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження та відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд першої інстанції, відмовляючи у зміні способу та порядку виконання судового рішення, виходив з того, що виплата заборгованості по перерахованій пенсії повністю залежить лише від наявності бюджетного фінансування й при цьому визначений судом спосіб такого виконання фактично не матиме жодного впливу на його реалізацію.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно зі ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Приписи абз.1 ч.3 ст.378 КАС України визначать, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» №4094-IX від 21.11.2024, який набрав чинності 19.12.2024, частину 3 ст.378 КАС України доповнено абзацом 2 наступного змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Отже, положення законодавства, чинного на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали прямо передбачають, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема щодо перерахунку та здійснення пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Як зазначено судом вище, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 набрало законної сили 20.08.2021. Вказаним рішення зобов`язано ГУ ПФ України в Чернігівській області з 20.12.2020 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом України про Державний бюджет на відповідний рік)

Відповідно до звіту про виконання судового рішення ГУ ПФ України в Чернігівській області від 03.10.2023 №2500-0802-7/66146 відповідач провів перерахунок пенсії позивача, однак доплата по перерахунку за період з 20.12.2020 по 30.09.2023 становить 302360,13 грн та буде виплачуватись в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.

В той же час, жодних доказів, що вказана сума виплачена позивачу, матеріали справи не містять і така обставина відповідачем визнається як у наведеному вище звіті.

Отже, оскільки станом як на час подання позивачем до суду першої інстанції заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, так і на день апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали відповідачем не доведено виконання рішення суду у даній справі протягом більше ніж двох місяців з моменту набрання ним законної сили, суд апеляційної інстанції доходить висновку про обґрунтованість і наявність правових підстав для задоволення поданої заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду шляхом стягнення з ГУ ПФ України в Чернігівській області на користь позивача грошової суми у розмірі 302360,13 грн.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №380/7706/22, в якій суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах підкреслив, що наявний факт часткового невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати, протягом більш ніж двох місяців, передбачає застосування процесуального механізму, встановленого абз.2 ч.3 ст.378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з органу Пенсійного фонду нарахованої суми, що є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.

При цьому, відсутність у суб`єкта владних повноважень відповідного бюджетного фінансування, не може виправдовувати невиконання рішення суду, яке набрало законної сили 20.08.2021, або нівелювати встановлену ч.1 ст.129-1 Конституції України обов`язковість судового рішення, чи бути підставою для незастосування прямої норми ч.3 ст.378 КАС України.

В даному випадку, застосування процесуального механізму, передбаченого абз.2 ч.3 ст.378 КАС України про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина.

В той же час, процесуальне законодавства передбачає стягнення нарахованої суми коштів соціальних (пенсійних) виплат саме з суб`єкта владних повноважень, а не за рахунок його бюджетних асигнувань, що свідчить про помилковість обраного позивачем способу виконання судового рішення. Однак, наведене не перешкоджає задоволенню заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення відповідно до абз.2 ч.3 ст.378 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.6 наведеної статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З матеріалів справи вбачається, що за подання до суду першої інстанції заяви про зміну способу та порядку виконання позивач сплатила судовий збір у розмірі 908,40 грн, що підтверджується квитанцією УДППЗ «Укрпошта» від 07.05.2025 №49 (а.с.181), а за подання апеляційної скарги позивач сплатила судовий збір в сумі 3028,00 грн, що підтверджується квитанцією АТ «Ощадбанк» від 03.06.2025 №3.

Враховуючи, що апеляційна скарга та заява позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення підлягають задоволенню – сплачена нею сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, помилкове тлумачення норм процесуального права, призвели до неправильного вирішення питання, внаслідок чого наявні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції із прийняттям нової постанови, про задоволення заяви позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Нормами ч.2 ст.328 КАС України не передбачено оскарження ухвали про зміну способу та порядку виконання рішення суду у касаційному порядку.

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення – задовольнити.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі №620/6625/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахованої суми доплати пенсії за період з 20 грудня 2020 року по 30 вересня 2023 року, що становить 302360,13 грн (триста дві тисячі триста шістдесят грн 13 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання до суду першої інстанції заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення у розмірі 908,40 грн (дев`ятсот вісім грн 40 коп.), за подання апеляційної скарги у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Текст постанови виготовлено 21 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма