Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №320/1028/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/1028/22 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в обчисленні стажу роботи в подвійному розмірі в період з 09.07.2004 по 01.11.2021 на посаді лікаря-фтизіатра Яготинської районної лікарні відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області обчислити та зарахувати до стажу період роботи з 09.07.2004 по 01.11.2021 на посаді лікаря-фтизіатра Яготинської районної лікарні відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням попередніх виплат з дати призначення відповідачем пенсії, а саме, з 18 травня 2021 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що відповідач відмовив йому у зарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду його роботи з 09.07.2004 по 01.11.2021 на посаді лікаря-фтизіатра Яготинської районної лікарні з підстав не віднесення відповідної посади та роботи у поліклінічному відділенні до переліку спеціалізованих закладів.

Позивач не погоджується з відмовою пенсійного органу, вказуючи на те, що його право на зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі відповідного періоду роботи підтверджується відомостями з трудової книжки, яка в силу вимог чинного законодавства є основним документом, який підтверджує стаж роботи.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у обчисленні стажу роботи ОСОБА_1 в подвійному розмірі в період з 09.07.2004 по 01.11.2021 на посаді лікаря фтизіатра Яготинської районної лікарні відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області обчислити та зарахувати ОСОБА_1 стаж в період з 09.07.2004 по 17.05.2021 на посаді лікаря фтизіатра Яготинської районної лікарні відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у подвійному розмірі, та здійснити перерахунок і виплатити пенсію з урахуванням попередніх виплат з дати призначення відповідачем пенсії, а саме з 18.05.2021.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що пільговий порядок обчислення стажу робіт, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 10.05.1984 та уточнюючих довідок ОСОБА_1 працював в Яготинській районній лікарні на посаді лікаря-фтизіатра поліклінічного відділення, що не належить до Переліку спеціалізованих закладів охорони здоров`я і робота в них не зараховується в подвійному розмірі. Отже, ОСОБА_1 стаж роботи на посаді лікаря-фтизіатра Яготинської районної лікарні поліклінічного відділення до 01.01.2024 обраховано відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" тобто у подвійному розмірі, а з 01.01.2004 відповідно до статті 24 Закону в подвійному розмірі в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах. Враховуючи вищевикладене, право на перерахунок щодо врахування періоду роботи з 09.07.2004 по 29.09.2021 року ОСОБА_1 на посаді лікаря-фтизіатра Яготинської районної лікарні поліклінічного відділення в подвійному розмірі згідно ст. 60" Закону України "Про пенсійне забезпечення" відсутнє.

Провівши системний аналіз вищевикладеного, апелянт дійшов висновку, що Управління діє в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а підстави для задоволення позову відсутні.

Також апелянт вказав про те, що призначенню пенсії передує ряд процесуальних дій: звернення пенсіонера в управління з заявою про призначення пенсії та відповідними документами, що передбачені Порядком, встановлення та перевірка паспортних даних заявника, розгляд спеціалістами заяви та документів на відповідність законодавству, перевірка достовірності та обґрунтованості видачі довідок, що подаються для призначення пенсії, підрахунок стажу та віку, що в даному випадку визначає право на призначення пенсії, що належать до виключної компетенції територіальних органів Пенсійного фонду. Перебирання судом повноважень щодо призначення пенсії є формою втручання в дискреційні повноваження управління та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до записів трудової книжки від 10.05.1984 позивач в період з 14.06.2002 року по 18.06.2003 року, а також в період з 09.07.2004 року по 01.11.2021 працював в Яготинській районній лікарні на посаді лікаря-фтизіатра поліклінічного відділення. На час звернення до суду позивач продовжував працювати.

Вказана обставина підтверджується і уточнюючими довідками, зокрема довідкою №46 від 01.11.2021 та довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для визначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.11.2021 за №53.

Існування на базі Яготинської центральної районної лікарні протитуберкульозного кабінету підтверджується, зокрема, карткою умов праці; наказом №73-о від 22.12.2003, указом №34-о від 1402.2009, наказом №32-о від 14.02.2014, наказом №74-о від 6 лютого 2019 року по проведенню атестації робочих Яготинської ЦРЛ.

Керуючись ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви йому було призначено пенсію.

На думку позивача, відповідач зарахував стаж у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.

На своє звернення позивач отримав відповідь, відповідно до якої робота позивача на посаді лікаря-фтизіатра поліклінічного відділення не належить до Переліку спеціалізованих закладів охорони здоров`я і робота в них не зараховується в подвійному розмірі.

Із вказаними діями відповідача позивач був не згодний, 29.10.2021 року подав скаргу на відповідача через веб-портал Пенсійного фонду України та отримав відповідь про зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 14.06.2002 по 18.06.2003.

Позивач вважає, що протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Звертав увагу суду, що протитуберкульозні кабінети, в тому числі ті, які надають амбулаторну лікувально-профілактичну допомогу хворим на туберкульоз віднесені до протитуберкульозних закладів.

Тому, з такими діями відповідача щодо неврахування роботи в період з 09.07.2004 по 01.11.2021 позивач не згодний, що стало підставою для звернення до суду.

Переглядаючи оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

За змістом статті 62 Закону №1788-ХІІ порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, законодавець пов`язує необхідність підтвердження спеціального трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах. При цьому, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом №1058-ІV, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору, зокрема, є правомірність незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача у подвійному розмірі періоду його трудової діяльності з 09.07.2004 по 01.11.2021 на посаді лікаря фтизіатра Яготинської районної лікарні відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що відповідно до трудової книжки від 10.05.1984 позивач в період з 14.06.2002 року по 18.06.2003 року, а також в період з 09.07.2004 року по 01.11.2021 працював в Яготинській районній лікарні на посаді лікаря-фтизіатра поліклінічного відділення. На час звернення до суду позивач продовжував працювати на роботах, передбачених статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які підлягають зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі.

Як на підставу для відмови у зарахуванні спірних періодів трудової діяльності позивача у подвійному розмірі, апелянт у спірному рішенні посилається на те, що приписи Закону №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 та підлягає обов`язковому застосуванню в частині обчислення стажу для розрахунку розміру пенсії, не містять правових підстав для обчислення стажу в подвійному розмірі, зокрема і стажу роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до означених тверджень пенсійного органу, оскільки з положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV слідує, що вказаний Закон не зупиняє дію норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788.

Колегія суддів зазначає, що спірним питанням у цій справі є встановлення належності посади, яку обіймав позивач, до посад, на які відповідно до статті 60 Закону №1788-XII поширюється пільговий порядок обчислення стажу роботи.

Як встановлено з трудової книжки ОСОБА_1 , у спірний період він працював у закладах охорони здоров`я на посаді лікаря-фтизіатра.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III, інфекційні хвороби - це розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

За приписами статті 7 цього Закону, лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають, медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05.07.2001 №2586 «Про протидію захворюванню на туберкульоз» (далі - Закон № 2586):

- протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

- туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу.

Відповідно до частини першої статті 10 Закон № 2586, медична допомога хворим на туберкульоз надається амбулаторно або в умовах стаціонару протитуберкульозного закладу відповідно до галузевих стандартів надання медичної допомоги та стандарту інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 16.07.2009 №514 затверджено «Перелік туберкульозних закладів», в якому міститься: розділ 1. Лікувально-профілактичні заклади, пункт 1.1 Лікарняні: протитуберкульозний диспансер, медичний центр (фтизіатричний, фтизіопульмонологічний).

З аналізу наведених норм суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що медичні заклади в яких працював позивач у спірні періоди, належать до закладів охорони здоров`я, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз, що є інфекційною хворобою, а тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» спірний період роботи позивача у таких медичних закладах має бути зарахований до його стажу роботи у подвійному розмірі.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22, від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, від 4 грудня 2019 року у справі № 689/872/17.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що органи Пенсійного фонду наділені виключними повноваженнями щодо призначення, перерахунку та виплати пенсій, оскільки у цій справі суд не здійснював самостійного розрахунку пенсії чи стажу, а лише перевірив правомірність рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язав пенсійний орган діяти відповідно до вимог закону. Такий контроль за законністю рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідає завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, і не є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу.

Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з його висновками.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 320/1028/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

О.М. Кузьмишина