Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №320/12990/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/12990/26 суддя першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 320/12990/26 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у м. Києві (далі - позивач, апелянт, ГУ ДПС) звернулося з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просило суд стягнути з відповідача податковий борг у загальному розмірі 1 306 889,06 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач послався на дані інтегрованої картки платника податків, за якими за відповідачем обліковується заборгованість, що складається, зокрема, із заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 152 730,04 грн (на підставі податкових повідомлень-рішень від 10.10.2025 № 9566824021, № 9566724021 та № 9566424021), штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 1 148 906,54 грн (податкове повідомлення-рішення № 9567024021 від 10.10.2025), пені з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 4 813,87 грн та пені з військового збору у розмірі 438,61 грн, нарахованих відповідно до статті 129 Податкового кодексу України, а також заборгованості з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, у розмірі 1 020,00 грн (податкове повідомлення-рішення форми № 9566324021 від 10.10.2025).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 року позовну заяву Головного управління ДПС у м. Києві повернуто позивачеві на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що податкові повідомлення-рішення, на яких ґрунтуються позовні вимоги, прийняті 10 жовтня 2025 року та вручені відповідачу 28 жовтня 2025 року, тоді як позов подано до суду 25 березня 2026 року, тобто до спливу шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України для звернення до суду особи, якої стосується рішення суб`єкта владних повноважень. Суд дійшов висновку, що станом на день звернення з позовом у контролюючого органу право на пред`явлення визначених законом позовних вимог ще не виникло, а тому позовна заява підлягає поверненню.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження, скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 320/12990/26 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що приписи пункту 57.3 статті 57 та пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) вичерпно визначають часові межі примусового стягнення податкового боргу - десять робочих днів на добровільну сплату узгодженого зобов`язання та тридцять календарних днів після направлення податкової вимоги, тоді як шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є загальним процесуальним строком звернення до суду, який відповідно до частини третьої цієї ж статті застосовується лише за відсутності спеціального регулювання.

З огляду на це, а також враховуючи принцип пріоритету спеціальної норми над загальною, ГУ ДПС вважає що не зобов`язана очікувати спливу вказаного шестимісячного строку. Крім того, апелянт посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі № 320/14183/23, а також на приписи пункту 56.18 статті 56 ПК України, за якими платник податків має право оскаржити податкове повідомлення-рішення в суді в будь-який момент після його отримання з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу, і на пункти 102.1, 102.4 статті 102 ПК України, якими передбачено строк давності тривалістю 1095 календарних днів для стягнення податкового боргу, що, за розрахунком скаржника, спливає у 2028 році.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, встановлено строк для подання відзиву, витребувано матеріали справи № 320/12990/26 з Київського окружного адміністративного суду.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, свою позицію щодо вимог апеляційної скарги не висловив.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2026 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що предметом спору у справі що розглядається є питання дотримання процесуального закону, яке має значення для єдності судової практики та підлягає перевірці судом апеляційної інстанції не лише в межах доводів, прямо наведених у скарзі, а й з урахуванням загальної правильності застосування судом першої інстанції норм права.

Частинами першою та другою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою цієї ж статті визначено, що для звернення суб`єкта владних повноважень до суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог, а Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися й інші строки для такого звернення.

Пунктом 8 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо подану суб`єктом владних повноважень позовну заяву з вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на рішенні суб`єкта владних повноважень, подано до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.

Зі змісту наведених приписів у їх системному зв`язку вбачається, що законодавець установив не лише часові межі, у які суб`єкт владних повноважень зобов`язаний звернутися до суду з вимогою про стягнення коштів, а й нижню часову межу для такого звернення, пов`язавши момент виникнення права контролюючого органу на пред`явлення позову зі спливом строку, наданого самій особі, якої стосується рішення, для його оскарження в судовому порядку.

Таким чином, до спливу шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України, звернення суб`єкта владних повноважень із позовом про стягнення коштів на підставі того самого рішення визнається процесуально передчасним, оскільки грошове зобов`язання, покладене в основу позову, протягом цього строку залишається таким, що може бути оскаржене платником податків, а отже є остаточно не узгодженим.

Корелюються з наведеним і приписи Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після його отримання з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, а грошове зобов`язання при зверненні платника до суду вважається неузгодженим до дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Отже, саме до спливу строку, наданого платникові для оскарження, питання про остаточний розмір і підставність грошового зобов`язання залишається відкритим, що виключає можливість його примусового судового стягнення контролюючим органом.

Оцінюючи наведені процесуальні норми, Верховний Суд у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 420/9673/20 зазначив, що аналіз положень частини другої статті 122 та пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України дає підстави для висновку про те, що позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на рішенні суб`єкта владних повноважень, може бути поданий останнім до суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред`явлення визначених законом вимог, але не раніше закінчення шестимісячного строку, встановленого для судового оскарження такого рішення особою, якої воно стосується.

Аналогічний за змістом висновок сформульовано судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20, а надалі послідовно підтримано в постанові Верховного Суду від 21 серпня 2025 року у справі № 120/14874/24, в якій за майже тотожних фактичних обставин (зверненні контролюючого органу з позовом про стягнення податкового боргу до спливу шестимісячного строку оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень) колегія суддів визнала правомірним повернення позовної заяви на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України.

Єдність судової практики з цього питання остаточно забезпечена постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24, якою Велика Палата погодилася з правильністю висновків судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду та визначила три відмінні варіанти обчислення строку звернення платника податків до суду залежно від використання ним процедури досудового (адміністративного) оскарження рішення контролюючого органу, зокрема шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, - для випадків, коли платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому порядку.

У матеріалах цієї справи відсутні відомості про використання відповідачем процедури адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, апелянт на таке оскарження також не посилається, у зв`язку з чим застосуванню підлягає саме шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, той самий строк, який застосував суд першої інстанції.

При цьому Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що право суб`єкта владних повноважень на звернення до суду з вимогою про стягнення коштів на підставі відповідного рішення виникає не раніше вичерпання можливості оскарження цього рішення самим платником податків у судовому порядку. Наведена правова позиція надалі застосована й у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 120/14997/24, якою за аналогічних обставин - звернення контролюючого органу з позовом про стягнення податкового боргу до спливу шестимісячного строку оскарження податкових повідомлень-рішень - залишено без задоволення касаційну скаргу податкового органу, а судові рішення про повернення позовної заяви - без змін.

Наведені висновки Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягають обов`язковому врахуванню судом при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин, а висновок Великої Палати Верховного Суду, як органу, уповноваженого забезпечувати єдність судової практики, має пріоритетне значення порівняно з практикою окремих палат чи колегій судів, включно з постановами Шостого апеляційного адміністративного суду, ухваленими до формування зазначеної уніфікованої позиції.

Застосовуючи наведене правове регулювання до обставин цієї справи, колегія суддів установила, що податкові повідомлення-рішення № 9566824021, № 9566724021, № 9566424021, № 9567024021 та № 9566324021, на яких ґрунтуються позовні вимоги Головного управління ДПС у м. Києві, прийняті 10 жовтня 2025 року та отримані відповідачем 28 жовтня 2025 року.

Перебіг шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України для судового оскарження цих рішень відповідачем, розпочався 29 жовтня 2025 року - наступного дня після їх вручення, і сплинув 29 квітня 2026 року.

Позовну заяву про стягнення податкового боргу подано Головним управлінням ДПС у м. Києві до Київського окружного адміністративного суду 25 березня 2026 року, тобто більш ніж за місяць до спливу зазначеного строку.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що станом на день звернення з позовом у позивача право на пред`явлення визначених законом вимог ще не виникло, а подана позовна заява підлягала поверненню на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України.

Доводи апеляційної скарги про те, що приписи пункту 57.3 статті 57 та пункту 95.2 статті 95 ПК України вичерпно регулюють часові межі примусового стягнення податкового боргу і виключають застосування шестимісячного строку, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені норми Податкового кодексу України регламентують інший за правовою природою етап - позасудове (адміністративне) стягнення, яке контролюючий орган здійснює самостійно шляхом застосування податкової застави, надсилання податкової вимоги та звернення до органів державної виконавчої служби, тоді як звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів є самостійною процесуальною дією, порядок і строки вчинення якої визначаються виключно процесуальним законом - КАС України.

Оскільки предметом регулювання статей 57 та 95 ПК України є інші правовідносини, аніж ті, що врегульовані частиною другою статті 122 та пунктом 8 частини четвертої статті 169 КАС України, підстави для застосування принципу lex specialis derogat legi generali у визначеному апелянтом значенні відсутні.

Посилання скаржника на частину третю статті 122 КАС України також не спростовує застосованого судом першої інстанції правила, оскільки ця норма передбачає лише можливість встановлення інших строків звернення до суду, а не скасування чи усунення передбаченого пунктом 8 частини четвертої статті 169 КАС України обмеження щодо моменту, з якого таке звернення взагалі стає можливим.

Не заслуговують на увагу і доводи скаржника, побудовані на приписах пункту 56.18 статті 56 та пунктів 102.1, 102.4 статті 102 ПК України. Право платника податків оскаржити податкове повідомлення-рішення в будь-який момент у межах строку давності не є тотожним питанню про момент виникнення права контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про стягнення коштів на підставі такого рішення, а встановлений статтею 102 ПК України трирічний (1095 календарних днів) строк давності визначає лише граничну (верхню) межу, у рамках якої податковий борг залишається стягуваним і не визнається безнадійним, не скасовуючи при цьому передбаченої процесуальним законом нижньої часової межі для судового звернення.

Ці норми регулюють різні за змістом питання - верхню і нижню межі відповідного проміжку часу, а тому не є взаємовиключними і не породжують правової колізії, на яку посилається апелянт.

При цьому повернення позовної заяви саме по собі не позбавляє Головне управління ДПС у м. Києві права на повторне звернення до суду з тим самим позовом після виникнення такого права, тобто після 29 квітня 2026 року, і в межах строку, встановленого статтею 102 ПК України, а відтак оскаржувана ухвала не порушує матеріального права позивача на стягнення податкового боргу, а лише визначає процесуальний порядок його судового захисту.

Отже, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду, та правильно застосував норми процесуального права, унаслідок чого підстави, передбачені статтею 320 КАС України, для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на помилковому тлумаченні співвідношення норм Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України і не дають підстав вважати оскаржувану ухвалу такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права чи з неправильним застосуванням норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 року у справі № 320/12990/26 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 320/12990/26 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 320/12990/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова