Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №640/5880/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/5880/20 суддя першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 у справі № 640/5880/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бекас» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бекас» (далі – позивач, ТОВ «Бекас») звернулося з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (далі – відповідач, апелянт, ГУ ДПС у м. Києві), у якій, з урахуванням уточнень, просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001770502 від 19.02.2020.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 позовну заяву задоволено, оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасовано, вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки не містить переліку конкретних видаткових і податкових накладних, зіставлення даних яких з даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «Товари на складі» дозволило контролюючому органу дійти висновку про кількісну невідповідність товару на суму 1864094,00 грн, а відомості про проведення інвентаризації товарних запасів в акті перевірки відсутні. Дослідивши додані позивачем видаткові накладні, платіжні доручення та акти звірки взаємних розрахунків з постачальниками за період з липня 2016 року по липень 2019 року, суд першої інстанції встановив, що товарно-матеріальні цінності, облік яких відображено на рахунку 281 «Товари на складі», придбані позивачем на оплатній основі за договорами поставки, а тому не підпадають під визначення безоплатно наданих товарів, наведене у підпункті 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим висновок відповідача про заниження позивачем доходу визнано передчасним та таким, що не ґрунтується на належних доказах.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бекас» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що за результатами зіставлення регістрів бухгалтерського обліку, оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «Товари на складі», видаткових накладних та податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 встановлено невідповідність кількості придбаного товару на загальну суму 1864094,00 грн, з яких за 2017 рік – 376998,00 грн, за 2018 рік – 318941,00 грн, за I півріччя 2019 року – 1168155,00 грн.

Апелянт зауважує, що за даними рахунку 281 внутрішнє переміщення товару, яке відображається кореспонденцією Д-т 281 – К-т 281, відсутнє, а дані регістрів бухгалтерського обліку формуються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції, з посиланням на приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, а також пункти 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід».

На переконання відповідача, наведене свідчить про невідображення позивачем у складі інших доходів вартості безоплатно отриманих товарів, чим порушено підпункт 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву, витребувано справу з Київського окружного адміністративного суду.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, свою позицію щодо вимог апеляційної скарги не висловив.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2026 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

У період з 04.09.2019 по 15.10.2019 посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Бекас», за результатами якої 22.10.2019 складено акт № 101/26-15-05-02-02/21571801. Згідно з актом перевірки відповідачем зафіксовано, зокрема, порушення позивачем підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», що виразилося у невідображенні у складі інших доходів вартості безоплатно отриманих товарів на суму 1864094,00 грн.

За наслідками розгляду заперечень позивача контролюючий орган листом № 48013/10/26-15-05-02-02 від 19.11.2019 залишив висновки акта перевірки в цій частині без змін.

На підставі висновків акта перевірки 22.11.2019 ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 00003570502, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток.

За результатами розгляду скарги позивача в порядку адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби України № 5850/6/99-00-08-05-01-06 від 14.02.2020 зазначене податкове повідомлення-рішення частково скасовано в частині, що не стосується встановленого порушення щодо безоплатно отриманих товарів, у зв`язку з чим 19.02.2020 прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001770502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 419421,00 грн, з яких 335537,00 грн становлять податкові зобов`язання, обчислені із застосуванням ставки податку на прибуток, визначеної пунктом 136.1 статті 136 Податкового кодексу України та 83884,00 грн – штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Бекас» оскаржило його в судовому порядку і за результатами розгляду справи позов було задоволено, оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасовано.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України. Зокрема, цим Кодексом визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, ведення яких передбачено законодавством. При цьому формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених такими документами, забороняється.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, сформованого за даними бухгалтерського обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік випадків, за яких товари, роботи чи послуги вважаються безоплатно наданими, а саме: товари, що надаються за договорами дарування чи іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються без вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані на відповідальне зберігання і використані особою, якій вони передані.

Відповідно до частини другої статті 3, частини першої статті 11 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку підприємства, а фінансова та податкова звітність ґрунтуються на його даних.

Частинами першою, другою статті 9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарської операції і повинні мати визначені цією статтею обов`язкові реквізити.

Аналогічні вимоги до первинних документів як письмових доказів, що фіксують та підтверджують господарські операції, встановлені пунктами 1.2, 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999, пунктами 5, 8 якого передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, яке зумовлює зростання власного капіталу, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, а дохід від реалізації товарів визнається за наявності сукупності умов, зокрема переходу до покупця ризиків і вигід, пов`язаних з правом власності на товар.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або передати безпосередньо до контролюючого органу, що призначив перевірку, копії таких документів.

При цьому в разі подальшого судового оскарження податкового повідомлення-рішення документи, надані платником податків разом із запереченнями до акта перевірки або з такою заявою, є складовою матеріалів перевірки та підлягають врахуванню контролюючим органом і судом при вирішенні спору.

Статтею 83 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік матеріалів, що є підставами для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок, до яких належать визначені цим Кодексом документи та податкова інформація.

Водночас підпунктом 2 пункту 4 розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків – юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 (далі – Порядок № 727, у редакції, чинній на момент проведення перевірки), передбачено, що за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно чітко викласти його зміст з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, зазначити господарську операцію, при здійсненні якої це порушення вчинено, навести первинні документи, на підставі яких вчинено відповідні записи в обліку, та докази, що підтверджують наявність факту порушення, а в разі відсутності первинних документів – зазначити їх перелік.

Формуючи усталене тлумачення наведених законодавчих приписів, Верховний Суд у постанові від 26.06.2023 у справі № 815/6819/14 наголосив, що описова частина акта документальної перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти, в чому, на думку контролюючого органу, полягає склад вчиненого порушення, з посиланням на конкретні підтвердні документи, а недотримання цієї вимоги не відповідає Порядку № 727.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 21.02.2023 у справі № 817/548/15, вказавши, що акт перевірки, який не містить посилань на будь-які первинні, платіжні чи розрахункові документи, не відповідає вимогам законодавства, оскільки викладені в ньому висновки не ґрунтуються на документах бухгалтерського обліку. Також у постанові від 29.03.2023 у справі № 1.380.2019.003668, Верховний Суд зазначив, що висновки акта перевірки, які ґрунтуються не на дослідженні первинних документів, а лише на розрахункових (узагальнених) показниках, не можуть вважатися доведеними.

З огляду на це Верховний Суд, зокрема у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, послідовно виходить з того, що податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акта перевірки, який не відповідає встановленим законодавством вимогам, не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню.

Разом з цим Верховний Суд у постанові від 09.11.2023 у справі № 400/4162/21 звернув увагу на те, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані ним документи податкового та бухгалтерського обліку вважаються достовірними, повно і об`єктивно відображають господарські операції, доки контролюючий орган не доведе протилежне належними, допустимими та достатніми доказами.

У постанові від 04.10.2023 у справі № 160/19575/22 Верховний Суд сформулював послідовну правову позицію, згідно з якою саме контролюючий орган зобов`язаний довести правомірність прийнятого рішення, при цьому такі обставини мають підтверджуватися належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а не припущеннями чи неперевіреною інформацією, тоді як належним підтвердженням реальності господарських операцій є первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства про бухгалтерський облік.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в контексті наведеного нормативного регулювання, колегія суддів виходить з такого.

За змістом частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на ГУ ДПС у м. Києві покладається обов`язок довести правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зокрема довести, що встановлена під час перевірки розбіжність у кількості товару за даними рахунку 281 «Товари на складі» дійсно є вартістю безоплатно отриманих товарів у розумінні підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ні акт перевірки від 22.10.2019, ні лист відповідача № 48013/10/26-15-05-02-02 від 19.11.2019, складений за наслідками розгляду заперечень позивача, не містять переліку конкретних видаткових чи податкових накладних, за результатами зіставлення яких встановлено невідповідність кількості товару на суму 1864094,00 грн, не конкретизують постачальників, договори чи розрахункові документи, з якими зіставлялися дані рахунку 281, та не містять відомостей про проведення інвентаризації товарних запасів.

Отже, оскаржуване рішення ґрунтується не на встановлених конкретних фактичних обставинах, а на результаті вибіркового зіставлення узагальнених облікових показників, що не узгоджується з вимогами пункту 4 розділу III Порядку № 727 та суперечить наведеним правовим позиціям Верховного Суду у справах № 815/6819/14 та № 817/548/15.

Поряд з цим на спростування висновку відповідача позивачем надано видаткові накладні, отримані від значної кількості контрагентів-постачальників, зокрема ТОВ «Гудвіл», ТОВ «Метінвест-СМЦ», ТОВ «Інтерпайп Україна», ТОВ «ДМЗ Комінмет», СПД Касинця П.А., ТОВ «Іпріс-Профіль», ТОВ «ВКФ Созидатель», ТОВ «АВ Метал Груп», ТОВ «Екотрейд», ТОВ «Трубний завод «Славсант», ТОВ «Компанія «Стальресурс», ПП «ВКФ «Сігран», ТОВ «Меганокс», ТОВ «Фірма «Вікант», ТОВ «НВП «Променергосервіс», ТОВ «Південтрансбудкомплект», платіжні доручення на підтвердження оплати поставленого товару та акти звірки взаємних розрахунків із зазначеними контрагентами за період з липня 2016 по липень 2019 року.

Зазначені документи містять усі обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону № 996-XIV та Положенням № 88, дають змогу ідентифікувати постачальника, покупця, найменування, кількість і вартість товару, а кількість поставленого товару, зазначена в них, у сукупності узгоджується з даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «Товари на складі» щодо кожної товарної позиції, наведеної в акті перевірки.

Апелянт у скарзі не спростовує достовірність чи належність оформлення зазначених первинних документів, не наводить доказів, які ставили б під сумнів реальність господарських відносин позивача з переліченими контрагентами, та не подає до суду будь-яких додаткових доказів на підтвердження власної позиції, обмежуючись відтворенням висновків акта перевірки.

Колегія суддів враховує, що частина цих документів подавалася позивачем разом із запереченнями на акт перевірки № 7 від 04.11.2019, а тому відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України підлягала обов`язковому врахуванню контролюючим органом ще на стадії адміністративної процедури, чого відповідачем зроблено не було.

З огляду на презумпцію добросовісності платника податків, викладену Верховним Судом у постанові від 09.11.2023 у справі № 400/4162/21, та правову позицію, сформульовану у постанові від 04.10.2023 у справі № 160/19575/22, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані позивачем первинні документи є належним і достатнім підтвердженням оплатного характеру придбання товарно-матеріальних цінностей, тоді як відповідач, на якого процесуальний закон покладає обов`язок доказування, цей висновок належними, допустимими та достатніми доказами не спростував.

Стосовно доводів апелянта про відсутність за даними рахунку 281 внутрішнього переміщення товару, яке відображається кореспонденцією Д-т 281 – К-т 281, колегія суддів зазначає, що сама по собі відсутність такої кореспонденції рахунків не є самостійним і достатнім доказом безоплатного отримання товару, оскільки не спростовує встановлений судом першої інстанції та підтверджений первинними документами факт оплатного придбання товару позивачем у визначених контрагентів, а відтак не може розглядатися як обставина, що доводить правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що товарно-матеріальні цінності, кількість яких, на думку контролюючого органу, не підтверджена обліковими даними, фактично надійшли до позивача на оплатній основі за договорами поставки, з переданням покупцеві ризиків і вигід, пов`язаних з правом власності на товар, та оплачені у безготівковій формі, відсутні законодавчі підстави вважати такі товари безоплатно отриманими у розумінні підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а отже відсутні й підстави для збільшення позивачу доходу та донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток за правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу та пунктів 5, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід».

За таких обставин колегія суддів робить висновок про невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України та наявність підстав для задоволення позовних вимог про його скасування.

Частинами першою – третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 у справі № 640/5880/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бекас» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 у справі № 640/5880/20 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328– 329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова