Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №320/32730/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Дудін С.О.

Суддя-доповідач: Епель О.В.,

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Справа № 320/32730/24

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства «Трансоіл Груп» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі

за позовом Київського обласного відділення

Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до Приватного підприємства «Трансоіл Груп»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі – Позивач) звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Трансоіл Груп» (далі - Відповідач) про стягнення адміністративно-господарських та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 375710,66 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів створення Приватним підприємством "Трансоіл Груп" спеціальних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та подання звітності за формою №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” з відміткою про можливість працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, а відтак Відповідач не виконав вимоги ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову повністю, зазначаючи, що не має можливості надати докази поштового направлення до Бучанської філії Київського обласного центру зайнятості – інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН, оскільки подання кореспонденції в минулі періоди здійснювалось в «скриньку для вхідної кореспонденції», без отримання вхідного номеру.

При цьому, Апелянт наполягає на тому, що він своєчасно та в повному обсязі надав інформацію про попит на вакансії підприємства та вжив залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам. Також, відсутні будь-які безпідставні відмови інвалідам, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування

Обґрунтовуючи свої вимоги, ПП «Трансоіл Груп» посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах від 31.01.2019 у справі № 809/750/17, від 27.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 10.07.2018 року у справі №808/2646/15.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини цієї справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025 та від 02.10.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.

Від Апелянта надійшло клопотання про врахування додаткових пояснень по справі № 320/32730/24 у яких він посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.11.2022 по справі №400/3957/21, згідно яких саме Держпраця та її територіальні органи уповноважені на проведення перевірок виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема за інформацією, що надається територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від Пенсійного фонду України. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю

Від Позивача надійшли заперечення на такі пояснення Апелянта, у яких він зазначає про неактуальність проведення перевірки органами Держпраці при встановленні факту невиконання роботодавцями нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю, а також висновків Верховного Суду у постанові від 21.11.2022 у справу № 400/3957/21.

При цьому, Позивач посилається на правові висновки ВС, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі № 280/3642/23.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Трансоіл Груп" (ідентифікаційний код 36292016, місцезнаходження: 08148, Київська обл., Бучанський р-н., с.Святопетрівське, вул.Зоряна, буд.20) зареєстровано в якості юридичної особи 14.01.2009, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що Позивачем в електронний кабінет Відповідача був направлений розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.

Так, згідно з розрахунком кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, - 4 особи.

У позовній заяві Позивач зазначив, що невиконання Відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю стало підставою застосування до Позивача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 371648,18 грн. та нарахування пені у розмірі 4162,48 грн.

Вказані суми адміністративно-господарських санкцій та пені не були сплачені Відповідачем своєчасно та у повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про їх стягнення у примусовому порядку.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII), «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI), Порядком подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (далі - Порядком № 316).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 18 Закону № 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз. 1, 2, 5, 14-16 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону № 5067-VI роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Пунктом 1.5 Порядку № 316 визначено, що Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Отже, законодавством передбачено зобов`язання суб`єктів господарювання, які використовують найману працю, створювати робочі місця для інвалідів та забезпечувати їх працевлаштування шляхом подання звітності за формою 3-ПН до відповідних центрів зайнятості. Невиконання цього обов`язку зумовлює накладення на суб`єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій, крім випадків, коли підприємством буде доведено вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Разом з тим, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі №804/8007/16, від 13.06.2018 у справі № 819/639/17 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України є обов`язковими для врахування колегією суддів при вирішенні цієї справи.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Апелянтом ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не було надано жодних належних і допустимих у розумінні ст.ст. 73-74 КАС України доказів, що які дозволили б прийти до висновку про створення ним робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю.

Більш того, з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, ухвалою суду першої інстанції від 29.07.2024 у Відповідача було витребувано наступні документи: копію Статуту; докази створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році; розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу в 2023 році помісячно (згідно Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату №286 від 28.09.2005); копії всіх штатних розписів за 2023 рік; інформацію про кількість вакансій для осіб з інвалідністю у 2023 році; копії всіх звітів за формою №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” за 2023 рік, з відміткою про їх прийняття відповідним центром зайнятості; у випадку працевлаштування осіб з інвалідністю надати належним чином засвідчені накази на їх призначення та належним чином завірену копію трудової книжки таких осіб; копію звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік; докази сплати господарських санкцій та пені (у разі непрацевлаштування інвалідів); письмові пояснення про те, чи звертались до відповідача особисто особи, які мають інвалідність, або центри зайнятості для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Втім, Відповідач вимоги вказаної ухвали суду не виконав та не надав суду жодних належних та допустимих доказів щодо працевлаштування на підприємстві осіб з інвалідністю. Не надано таких доказів і разом з апеляційною скаргою.

Принагідно, судова колегія зазначає, що у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами (ч. 9 ст. 80 КАС України)

Твердження, що ПП «Трансоіл Груп» про те, що воно не має можливості надати докази поштового направлення до Бучанської філії Київського обласного центру зайнятості інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН, оскільки подання кореспонденції здійснювалось в «скриньку для вхідної кореспонденції», колегія суддів до уваги не приймає, оскільки Відповідачем не надано й жодних доказів як виготовлення такого звіту, його реєстрації як вихідної кореспонденції тощо, так і інших доказів створення спеціальних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, так і створення такого звіту.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Київський обласний центр зайнятості листом від 31.07.2024 №1902/06/01-36 повідомив суду першої інстанції, що у 2023 році Приватним підприємством "Трансоіл Груп" до КОЦЗ звіт за формою № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” не подавався.

Відтак, оскільки підприємством не доведено вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у цій справі.

Посилання Апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.11.2022 у справу № 400/3957/21 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки з 06 листопада 2022 року, з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці (ст. 19 Закону №875-XII).

Відтак, правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21, є неактуальною для спірних правовідносин через зміни в правовому регулюванні.

Тож, доводи Апелянта про відсутність у матеріалах справи інформації за результатами перевірки органом Держпраці, судова колегія відхиляє як необґрунтовані з підстав, наведених вище.

Аналізуючи всі доводи Апелянта, колегія суддів також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Приватного підприємства «Трансоіл Груп» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року – без змін.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Трансоіл Груп» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судового рішення виготовлено 22 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев