Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №620/10087/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Баргаміна Н.М.,

Суддя-доповідач - Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Справа № 620/10087/25

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до ОСОБА_1

про стягнення збитків завданих державі,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи.

Військова частина НОМЕР_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) в якому просив стягнути з ОСОБА_1 - збитки завдані державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 4597,99 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року позовну заяву було повернуто у зв`язку з пропуском Позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Постановляючи зазначену ухвалу суду, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не наведено жодних пояснень та доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду, ніж ті, що були наведені в позовній заяві, та яким було надано правову оцінку в ухвалі суду від 09.09.2025.

Також суд зазначив, що питання внутрішньої організації роботи державної установи, пов`язаного з запровадженням на території України воєнного стану є суб`єктивним чинником, який не вказує на наявність об`єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному зверненню до суду у цій справі, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з їх наявністю, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, зазначаючи, що основним завданням військової частини НОМЕР_1 під час дії воєнного стану є захист територіальної цілісності та суверенітету України.

Також Апелянт зазначає, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією РФ, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України.

При цьому Апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 та від 30.01.2020 у справі № 500/787/19.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що судом було неправильно викладено обґрунтування та не враховано доводи викладені у заяві, не з`ясовано всі обставини справи, не досліджені в повному обсязі документи та нормативні документи на підставі яких винесено ухвалу, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025 та від 24.11.2025 було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою позивача, встановлено строк для подання відзиву на неї та призначено судовий розгляд справи.

У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.

Нормативно-правове обґрунтування.

Так, відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами абзацу другого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частинами другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачу у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Отже, перебіг процесуального строку звернення особи до суду з адміністративним позовом починається з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав або законних інтересів.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.03.2024 № 416-ОС було знято з усіх видів забезпечення ОСОБА_1 з 26.03.2024.

Отже, з 28.03.2024 розпочався перебіг процесуального строку звернення до суду з позовом у цій справі про стягнення з Позивача сум переплати грошового забезпечення, набутих без достатньої правової підстави.

Оскільки з позовом у цій справі Військова частина НОМЕР_1 звернулася 04.09.2025, Позивач пропустив строк звернення більше, ніж на один рік.

При цьому, КАС України регламентовано повноваження суду поновити особі строк звернення до суду з адміністративним позовом за наявності поважних причин його пропуску.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Втім, на такі обставини Апелянт не посилається.

Відтак, посилання Апелянта на правові висновки, викладені у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 судова колегія вважає безпідставним.

Посилання апелянта на залучення військової частини НОМЕР_1 до забезпечення оборони України, стримування та відсічі окупаційних військ РФ, захисту безпеки населення та інтересів держави колегія суддів до уваги не приймає, оскільки апелянт є суб`єктом владних повноважень, на нього покладено обов`язок забезпечувати безперебійне функціонування своїх підрозділів для своєчасного виконання відповідних напрямків роботи, зокрема щодо оскарження судових рішень у встановлені законом строки.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наявність поважних причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції входить до предмета доказування та повинно бути підтверджено належними і допустимими в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами.

Втім, жодних доказів наявності обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасної реалізації права звернення до суду з цим позовом Апелянтом не було надано ані в суді першої, ані апеляційної інстанції.

З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що доводи Апелянта правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 22 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев