Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №580/12957/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/12957/25

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника приватного виконавця Чупис Тетяни Петрівни - адвоката Весеньова Є.В. про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни, в якому, з урахуванням редакції позову від 05.12.2025, просила суд: визнати дії приватного виконавця Чупис Тетяна Петрівна у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4 від 25.07.2025 року протиправними та незаконними, та такими, що порушують права інваліда; зобов`язати приватного виконавця Чупис Тетяна Петрівна у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4 від 25.07.2025 року вчинити дії направлені на повернення стягнених грошових коштів, котрі були нараховані ОСОБА_1 як пенсія по інвалідності; зобов`язати приватного виконавця Чупис Тетяна Петрівна у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4 від 25.07.2025 року зняти арешт з коштів боржника ОСОБА_1 , а саме: з рахунку НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", код банку 305299, на остання отримує пенсійні виплати.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій апелянт просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року про відмову у відкритті провадження - без змін.

25 червня 2026 року представник відповідача - адвокат Весеньов Є.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути зі ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Чупис Т.П. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. Заява обґрунтована тим, що договором про надання правової допомоги сторонами погоджено фіксований розмір гонорару за представництво інтересів в суді апеляційної інстанції, а факт надання послуг підтверджується Актом виконаних робіт від 25.06.2026 року.

28 червня 2026 року від представника позивачки через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на вказану заяву. Заперечення мотивовані тим, що приватний виконавець у розумінні КАС України є суб`єктом владних повноважень, а тому, відповідно до ст. 134 КАС України, витрати такого суб`єкта на правничу допомогу адвоката не підлягають розподілу та стягненню з позивача. На підставі цього представник позивачки просить відмовити в задоволенні заяви повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи заяви і заперечень, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Щодо доводів позивачки про те, що приватний виконавець є суб`єктом владних повноважень і не має права на відшкодування витрат на адвоката, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово вказувала, що хоча приватний виконавець і виконує делеговані державою владні функції, він не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, не фінансується з державного чи місцевого бюджетів, а здійснює діяльність за власний рахунок.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України.

За таких обставин, оскільки приватний виконавець Чупис Т.П. уклала договір з адвокатом для захисту своїх інтересів як відповідача у суді та понесла (або має понести) відповідні витрати, вона має право на їх відшкодування на загальних підставах відповідно до ст. 132, 134 КАС України у разі ухвалення рішення на її користь. Відтак, аргументи позивачки в цій частині є безпідставними та відхиляються судом.

Водночас, вирішуючи питання про розмір витрат, який підлягає стягненню, суд зобов`язаний оцінити їх співмірність та розумність.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, на яку посилається заявник, де зазначено, що навіть у разі визначення у договорі фіксованого розміру гонорару, суд, здійснюючи розподіл судових витрат, має оцінювати суму компенсації крізь призму критеріїв співмірності, складності справи та обсягу виконаних робіт. Фіксований розмір гонорару не є абсолютною підставою для стягнення повної суми, якщо вона є очевидно завищеною.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом апеляційного перегляду була ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі. Справа по суті позовних вимог судом першої інстанції не розглядалась.

В суді апеляційної інстанції адвокатом Весеньовим Є.В. здійснено складання одного процесуального документа - відзиву на апеляційну скаргу, предметом дослідження в якому були питання процесуального права, тобто підстави для відмови у відкритті провадження, що стали підставою для звернення до суду з апеляційною скаргою. Колегія суддів зазначає, що така справа не є справою значної складності, не потребувала аналізу значного обсягу доказів, вивчення матеріалів виконавчого провадження по суті чи значних витрат часу. У судове засідання представник заявника не з`явився.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи, що позивачка є фізичною особою, яка отримує пенсію по інвалідності (що підтверджується матеріалами справи), стягнення суми у розмірі 10 000,00 грн за здійснення зазначеного вище процесуального документу є очевидно неспівмірним.

Враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг виконаної роботи та критерій розумності судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заяву приватного виконавця Чупис Тетяни Петрівни частково та стягнути на користь відповідачки за рахунок позивача понесені витрати на правничу допомогу розмірі 1500,00 грн, яка є справедливою та пропорційною у даній категорії справ.

Керуючись ст. 132, 134, 139, 243, 252 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника приватного виконавця Чупис Тетяни Петрівни - адвоката Весеньова Є.В. про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан