Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №420/40666/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40666/25

Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.

олегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства «ЯГУБЕЦЬ» на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі за позовною заявою Колективного сільськогосподарського підприємства «ЯГУБЕЦЬ» до Одеської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними відповіді та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2025 року КСП «ЯГУБЕЦЬ» звернулося до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просить:

- визнати протиправною відповідь Одеської митниці листом №7.10-4/15-01/13/18070 від 27.11.2025;

- визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці щодо не підготування висновку про повернення КСП «ЯГУБЕЦЬ» надміру сплачених до Державного бюджету України митних платежів за митною декларацією №25UA500090010939U2 від 25.09.2025 та щодо не подання її до виконання до відповідного органу Державної казначейської служби України;

- зобов`язати Одеську митницю облікувати в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» за митною декларацією №25UА500090010939112 від 25.09.2025, поданою КСП «ЯГУБЕЦЬ» суму податків, що підлягають до повернення у відповідних графах у митній декларації і способом розрахунку « 99» на суму 1 274 173,75 грн.

- зобов`язати Одеську митницю підготувати висновок про повернення КСП «ЯГУБЕЦЬ» з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 643, що були сплачені до Державного бюджету України за митною декларацією №25UA500090010939U2 від 25.09.2025: вивізне (експортне) мито (код виду надходжень 040) на суму 1 274 173,75 грн. та подати його для виконання до відповідного органу Державної казначейської служби України.

Також в позовній заяві ставилося питання про стягнення на користь КСП «ЯГУБЕЦЬ» судових витрат, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року позов КСП «ЯГУБЕЦЬ» – задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Одеської митниці щодо не підготування висновку про повернення КСП «ЯГУБЕЦЬ» надміру сплачених до Державного бюджету України митних платежів за митною декларацією №25UA500090010939U2 від 25.09.2025 та щодо не подання його до виконання до відповідного органу Державної казначейської служби України.

Зобов`язано Одеську митницю облікувати в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» за митною декларацією №25UА500090010939112 від 25.09.2025, поданою КСП «ЯГУБЕЦЬ» суму податків, що підлягають до повернення у відповідних графах у митній декларації і способом розрахунку « 99» на суму 1 274 173,75 грн.

Зобов`язано Одеську митницю підготувати висновок про повернення КСП «ЯГУБЕЦЬ» з Державного бюджету України помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 643, що були сплачені до Державного бюджету України за митною декларацією №25UA500090010939U2 від 25.09.2025: вивізне (експортне)мито (код виду надходжень 040) на суму 1 274 173,75 грн., та подати його для виконання до відповідного органу Державної казначейської служби України.

В задоволенні іншої частини вимог суд відмовив.

Суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь КСП «ЯГУБЕЦЬ» судовий збір в розмірі 12 112 грн .

15 травня 2026 року КСП «ЯГУБЕЦЬ», посилаючись на положення статей 134, 252 КАС України, подало до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просило вирішити питання щодо стягнення з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 55483,48 грн.

В обґрунтування даної заяви указує, що під час підготовки та подання позову, розгляду даної справи в суді, підприємству були надані послуги адвоката, що підтверджується Договором про надання правової допомоги №22/25 та актом виконаних робіт від 02.12.2025. При цьому, заявник зазначає, що розмір понесених витрат на оплату послуг адвоката є документально підтвердженим та обґрунтованим; співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони.

Вказана заява була направлена на електронну адресу Одеської митниці, на яку відповідачем подане клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року заяву КСП «ЯГУБЕЦЬ» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн. на користь КСП «ЯГУБЕЦЬ».

В задоволенні іншої частини заяви про ухвалення додаткового рішення суд відмовив.

Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 55483,48 грн. не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, натомість суд вважав що співмірним є відшкодування таких витрат у сумі 8000 грн., і така сума відповідає критерію співмірності, наведеному у частині 5 статті 134 КАС України.

В апеляційній сказі, КСП «ЯГУБЕЦЬ» посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення заяви в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, зазначає, що під час ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції не врахував існування поняття «гонорару успіху», як форми оплати винагороди адвокату, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про можливість зменшення суми відшкодування, враховуючи такі критерії, як складність справи та витрачений адвокатом час тощо.

На переконання апелянта, відповідно до статті 627 ЦК України розмір та порядок обчислення розміру правничої допомоги визначаються за погодженням між адвокатом і клієнтом, а суди не вправі втручатися в ці договірні відносини. При цьому, як зазначає апелянт, варто врахувати, що відсутність розрахунку витраченого часу або погодинного опису роботи не є підставою для відмови у компенсації витрат.

Одеська митниця у відзиві на апеляційну скаргу, зазначає, що в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду, на яку посилається апелянт, окрім наведеного зауважено на тому, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність. Подану апеляційну скаргу вважає безпідставною, у зв`язку з чим, в задоволенні скарги просить відмовити, а додаткове рішення суду – залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Положення статті 59 Конституції України закріплюють, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За правилами статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.12.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пункт 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VІ встановлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Положення пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI визначають інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України визначає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат слід враховувати:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведене свідчить, що норми КАС України передбачають такі критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Згідно матеріалів справи, Одеська митниця, заперечуючи заявлений позивачем розмір відшкодування витрат на професійну правову допомогу, подала до суду першої інстанції свої заперечення, в яких зазначала , що заявлена представником позивача сума витрат на правничу допомогу є явно завищеною.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції колегія суддів враховує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження понесених КСП «ЯГУБЕЦЬ» витрат на правничу допомогу заявником був наданий Договір про надання правової допомоги від 02126.2025, який укладений між КСП «ЯГУБЕЦЬ» з однієї сторони, та адвокатом Патрікєєвою І.В., яка займається адвокатською діяльністю на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 490, виданого 23.12.2012, з іншого боку.

Відповідно до умов Договору, за дорученням Клієнта, Виконавець зобов`язується надати зазначені нижче юридичні послуги, а Клієнт зобов`язується сплатити їх.

Пункт 4.1. Договору визначає, що юридичні послуги, що надаються Виконавцем, оплачуються Клієнтом у залежності від обсягу часу, що його витрачено Виконавцем на надання Юридичних послуг за Договором зокрема, з розрахунку вартості 1 судового засідання в адміністративній справі в розмірі 6000,00 грн.; підготовка правової позиції захисту, матеріалів та додатків до позовної заяви та безпосередньо підготовка та подача до суду позовної заяви 30 000,00 грн.

Пункт 4.9. Договору визначає, що у разі ухвалення Одеським окружним адміністративним судом рішення, яким будуть задоволені позовні вимоги за позовом КСП «Ягубець» до Одеської митниці, Клієнт сплачує на користь Адвоката гонорар в розмірі 2% від суми задоволених на користь Клієнта вимог.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг №1 до Договору про надання юридичних послуг №22/25 від 02.12.2025, Виконавець надав, а Замовник прийняв юридичні послуги, а саме:

1. Підготовка правової позиції захисту, матеріалів та додатків, формування та подача позовної заяви по справі за позовом КСП «Ягубець» до Одеської митниці про визнання протиправним відповіді та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії вартість послуги 30000 грн.

Гонорар Адвоката в результаті задоволення позовних вимог КСП «Ягубець» в рамках судової за позовом КСП «Ягубець» до Одеської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним відповіді та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії в розмірі 2% від суми, що підлягала поверненню як надмірно сплачена до Державного бюджету України, а саме 25483,34 грн.

Загальна вартість виконаних робіт 55 483,48 грн. без ПДВ.

Суд першої інстанції ухвалюючи додаткове рішення дійшов висновку, що обґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу є в сумі 8000 грн., стягнувши її з Одеської митниці.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду щодо зменшення заявленого розміру витрат на правничу допомогу із посиланням на те, що розмір та порядок обчислення розміру правничої допомоги визначаються за погодженням між адвокатом і клієнтом, і суди не вправі втручатися в ці договірні відносини, колегія суддів дійшла таких висновків.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

До таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29.12.2025 у справі №640/20355/19.

Виходячи з того, що в силу наведених вище норм права суди повинні оцінювати обсяг фактично наданих адвокатом послуг, кількість витраченого часу, співмірність послуг категорії складності справи, колегія суддів установила, що справа, яка є предметом даного розгляду відноситься до справ незначної складності, розглядалася судом у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, а також взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, зміст, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції оцінюючи складність справи, з урахуванням обсягу наданих послуг та виконаних робіт, дійшов правильного висновку, що співмірним є розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цій справі в сумі 8000 грн.

Варто зазначити, що суд першої інстанції доречно послався на позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 11.03.2025 у справі №260/4202/24 стосовно того, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Стосовно доводів апелянта про те, що суд під час вирішення спору помилково не врахував позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату та визнання законності визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та практиці Європейського суду з прав людини, колегія суддів зазначає таке.

В означеному рішенні Велика Палата Верховного Суду попри визнання існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату також виснувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також Велика Палата Верховного Суду указала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Варто зазначити, що чинне процесуальне законодавство чітко визначає критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Зі змісту статей 134 та 139 КАС України вбачається, що суди при оцінці витрат на правничу допомогу, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, не повинні досліджувати та враховувати будь - які інші витрати адвоката пов`язані з його адвокатською діяльністю.

За вказаних обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на митницю відшкодування «гонорару успіху», який сплачує позивач на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору та про необхідність оцінювання розміру відшкодування через призму реальності витраченого адвокатом часу та врахування складності справи.

Відтак, на думку колегії суддів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають частковій компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи все викладене, колегія суддів вважає, що будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у правомірності висновку суду першої інстанції, апелянт не навів, а тому не вбачає підстав для задоволення скарги.

Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування додаткового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства «ЯГУБЕЦЬ» – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі за позовною заявою Колективного сільськогосподарського підприємства «ЯГУБЕЦЬ» до Одеської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними відповіді та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький