Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №570/1621/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1621/26

Номер провадження 2/570/1704/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,

за участю секретаря судового засідання Ярошик І.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

02.04.2026 до Рівненського районного суду Рівненської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Позика" (далі - позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі — відповідачка, ОСОБА_1 ), в якій просить стягнути з останньої на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1866040 від 30.10.2024 року у розмірі 106 070,48 грн та покласти на відповідачку понесені судові витрати.

Короткий зміст заяв по суті справи.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 30.10.2024 між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та відповідачкою укладено договір на умовах споживчого кредиту по продукту "NevShort" №1866040, відповідно до умов якого ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" надало відповідачці грошові кошти у сумі 35 000,00 грн, на строк 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом, стандартна процентна ставка становить 1.0%, знижена процентна ставка становить 0.97% та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачем 25.10.2025.

ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну їй суму. Відповідачка зі свого боку не виконала умови Кредитного договору, лише частково здійснила оплату за кредитом, в розмірі 35 235,07 грн, таким чином не виконувала передбачені умови кредитного договору на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом.

У зв`язку із неналежним виконанням умов договору, відсутністю здійснення передбачених платежів на виконання умов кредитного договору у відповідачки утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить 106 070,48 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту — 29 135,08 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків — 59 435,40 грн, штраф — 17 500,00 грн.

28.08.2025 ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ТОВ «ФК Позика» уклали Договір факторингу №28082025 від 28.08.2025 року та позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" № 1866040 від 30.10.2024 року, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 04.05.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 06.07.2026 року продовжено строк розгляду справи на 30 днів.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 06.08.2026 року продовжено строк розгляду справи на 30 днів.

Клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

30.10.2024 між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та відповідачкою було укладено кредитний договір №1866040 про надання споживчого кредиту "NevShort".

Сторони погодили, що на умовах встановлених договором ТОВ надає споживчий кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати кредит та повернути кошти, сплатити проценти за користування ним та виконати обов`язки передбачені договором (п.1.1 Договору).

Сума кредиту - 35 000,00 грн на строк 360 днів під стандартну процентну ставку 1.0% в день, зі сплатою процентів кожні 30 днів. Знижена процентна ставка становить 0.97% (п.п.1.2, 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2 Договору).

Вказані умови також погоджені у Паспорті споживчого кредиту та Графіку платежів до нього.

Договір №1866040 від 30.10.2024 року та Додаток №1, Додаток №2 до Договору підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т014.

Згідно листа директора ТОВ «Пейтек» Вих.№20250828-1224 від 28.08.2025 слідує, що успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 30.10.2024 15:56 на суму 35 000,00 грн на картку НОМЕР_1 , призначення платежу: зарахування на картку ЕПЗ 4149609011721752.

28.08.2025 ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ТОВ «ФК Позика» уклали Договір факторингу №28082025 від 28.08.2025 року та позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" № 1866040 від 30.10.2024 року

Відповідно до витягу з Додатку №1 до договору факторингу №28082025 від 28.08.2025 року ТОВ «ФК Позика» набуло права вимоги за кредитним договором "NevShort" №1866040 від 30.10.2024 року на суму 106 070,48 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту — 29 135,08 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків — 59 435,40 грн, штраф — 17 500,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №1866040 від 30.10.2024 року за відповідачкою станом на 28.08.2025 року утворилася заборгованість в сумі 106 070,48 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту — 29 135,08 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків — 59 435,40 грн, штраф — 17 500,00 грн.

Доказів повного погашення заборгованості ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором - позивачем у даній справі відповідачка суду не надала.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання кредитного договору №1866040 від 30.10.2024 року свідчить про те, що відповідачка усі умови цілком зрозуміла і своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 р. у справі № 524/5556/19).

Вищевказаний кредитний договір №1866040 від 30.10.2024 року підписаний відповідачкою електронним підписом, а наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Отже, вказаний кредитний договір, підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 30.10.2024 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строків користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З розрахунку заборгованості за договором №1866040 від 30.10.2024 року за відповідачкою станом на 28.08.2025 року утворилася заборгованість в сумі 106 070,48 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту — 29 135,08 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків — 59 435,40 грн, штраф — 17 500,00 грн.

Згідно правового висновку Великої Палатою Верховного Суду №202/4494/16-ц від 31.10.2018 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачка відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подавала. Розрахунок заборгованості відповідачкою жодним чином не спростований. Умови договору також не оспорювалися.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачкою грошових коштів та порушення останньою зобов`язання щодо їх повернення, тому суд вважає доведеною та такою що підлягає до стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в сумі, що разом становить 88 570,48 грн.

Разом з тим, щодо стягнення з відповідачки штрафу в розмірі 17 500,00 грн за кредитним договором №1866040 від 30.10.2024 року, суд звертає увагу на наступне.

Так, згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідачки штрафу в розмірі 17 500,00 грн, які мають бути списані кредитодавцем (позикодавцем) без стягнення із відповідачки ОСОБА_1 .

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.12, ч.ч. 1, 3 ст.13, ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами законодавства, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором №1866040 від 30.10.2024 року у розмірі 88 570,48 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту — 29 135,08 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків — 59 435,40 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Як вбачається з платіжної інструкції №1866040 від 23.03.2026 року, позивач сплатив за подання даного позову 2 662,40 грн. судового збору.

Таким чином, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає судовий збір у пропорційному до задоволених позовних вимог розмірі, а саме 2 223,14 грн (2 662,40 грн.*88 570,48 грн./106 070,48 грн.); в іншій частині сплачений судовий збір покладається на позивача та відшкодуванню не підлягає.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

Згідно положень ч.1 — 4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, у прохальній частині позову міститься вимога про стягнення з відповідачки 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У матеріалах справи наявний договір про надання правової (правничої) допомоги №39493634/01 від 02.01.2026, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" та ФОП «Горобей Р.Г.», згідно якого договору клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги.

Відповідно до Акту наданих послуг від 17.03.2026 ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "ФК "Позика" підписанням цього акту підтверджують факт надання правової допомоги загальною вартістю 6 000,00 грн.

З детального опису наданих послуг до акту слідує, що ФОП ОСОБА_2 було надано наступні послуги: усна консультація — 0,5 год, письмова консультація — 0,5 год, правовий аналіз спірних правовідносин та надання правових рекомендацій — 1 год, складання позовної заяви — 2 год, формування додатків до позовної заяви — 0,5 год, всього на загальну суму 6 000,00 грн.

При цьому суд бере до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19, в якому наголошується, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд бере до уваги, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст.137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, якщо неспівмірність таких витрат буде доведена стороною, яка заявила таке клопотання (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

У постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.10.2025 року (справа №761/415/24, провадження №61-6667св25), Верховний Суд висловив свою позицію про те, що за відсутності клопотання іншої сторони суд не може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, у разі часткового задоволення позову суд може застосувати критерії співмірності та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується із висновками Великої плати Верховного Суду, викладеними у постановах: від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19, провадження № 14-65цс22, від 22 травня 2024 року у справі № 206/4841/20, провадження № 14-55цс22, від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22, провадження № 12-4гс24, від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23, провадження № 14-50цс24, від 02 квітня 2025 року у справі №925/457/23, провадження №12-33гс24.

Верховний Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Таким чином, з огляду на відсутність доказів зі сторони відповідачки, які б стверджували суд у необхідності зменшення розміру відшкодування витрат на надання правничої допомоги позивачу, з огляду на принцип змагальності сторін і необхідність доведення певних обставин саме відповідною стороною процесу, суд вважає обгрунтованими вимоги представника позивача про стягнення з відповідачки судових витрат на надання правничої допомоги у пропорційному до задоволених позовних вимог розмірі, а саме 5 010,09 грн (6 000,00 грн.*88 570,48 грн./106 070,48 грн.).

На підставі статтей 525, 526, 527, 530, 610, 634, 639, 1048, 1054 ЦК України, керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Позика» заборгованість за кредитним договором №1866040 від 30.10.2024 року у розмірі 88 570,48 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту — 29 135,08 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків — 59 435,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Позика» судовий збір у розмірі 2 223,14 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 010,09 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Позика", код за ЄДРПОУ 39493634, адреса місцезнаходження: вул.Симона Петлюри, буд.21/1, м.Бровари, Київська область, 07406;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 виданий 05.04.2018 року, орган, що видав 5624, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Гладишева Х.В.