Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №569/16384/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16384/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

з участю представника позивача Голубєвої З.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ «Рівнетеплоенерго» (надалі - позивач), діючи через свого представника Голубєву З.В., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь: 176 300 грн 79 коп. основного боргу за надані послуги на постачання теплової енергії; 1 697 грн 98 коп. боргу за послугу з абонентського обслуговування; 4 948 грн 22 коп. пені; 32 354 грн 04 коп. інфляційні втрати; 10 846 грн 23 коп. три відсотки річних.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» надає послуги з теплопостачання та централізованого гарячого водопостачання, згідно отриманої ліцензії на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), та постачання теплової енергії.

01 жовтня 2023 року між ТОВ «Рівнетеплоенерго» та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір №1123 на постачання теплової енергії.

На виконання умов Договору №1123 на постачання теплової енергії від 01 жовтня 2013 року ТОВ «Рівнетеплоенерго» надало послуги з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , власником (споживачем) якого є ОСОБА_2 , за період з 01 листопада 2014 року по 31 жовтня 2021 року, загальною вартістю 18 338 грн 71 коп., а на підставі Типового індивідуального договору «Про надання послуги з постачання теплової енергії» за період з листопада 2021 року по травень 2026 року загальною вартістю 157 962 грн 08 коп.

Договірні зобов`язання відповідачем в повному обсязі не виконані, внаслідок чого за ОСОБА_2 обліковується заборгованість, яку представник позивача просить стягнути на користь ТОВ «Рівнетеплоенерго».

29 липня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відзиві, зокрема, вказав, що відповідачем було отримано Договір на постачання теплової енергії №1123 від 01 жовтня 2013 року, який був підписаний разом з протоколом розбіжностей, в редакції споживача та наданий позивачу разом з супровідним листом від 18 жовтня 2013 року. Відповідно до позовної заяви 07 листопада 2013 року згідно опрацьованого протоколу розбіжностей до Договору №1123 від 01 жовтня 2013 року, ТОВ «Рівнетеплоенерго» направило листом вих. №03-05/2686/2141 від 07 листопада 2013 року підписаний примірник протоколу розбіжностей та два примірники протоколу узгодження розбіжностей до Договору №1123 від 01 жовтня 2013 року. Проте до матеріалів справи позивачем не надано доказів направлення протоколу узгодження розбіжностей відповідачу, що свідчить про відсутність такого направлення та, відповідно, погодження його відповідачем, оскільки підпис відповідача на ньому відсутній. Таким чином, Договір № 1123 від 01 жовтня 2013 року підписаний з протоколом розбіжностей в редакції споживача від 18 жовтня 2013 року.?

Так, згідно протоколу розбіжностей: в зв`язку з тим, що схема теплової мережі, що перебуває на балансі споживача (додаток 1 до Договору № 1123 від 01 жовтня 2013 року) не містить транзиту теплової енергії на опалення та підігрів води, сторони домовились про виключення з (додатку №3 до Договору № 1123 від 01 жовтня 2013 року) оплати споживача оплати за транзит теплової енергії на опалення та підігрів води. Враховуючи вищенаведене, нарахування позивачем вартості за транзит теплової енергії є безпідставним.

Також ОСОБА_2 отримала лист ТОВ «Рівнетеплоенерго» №04-05/1449/1452 від 16 червня 2022 року про необхідність укладення договору про надання послуг теплопостачання, у відповідь на який повідомила позивача листом від 29 червня 2022 року про неприйняття пропозиції укласти договір, оскільки за період дев`яти років не отримала як споживач жодної Гкал.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Разом з тим, вказаний обов`язок виникає лише в разі отримання споживачем певних послуг. Отже, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення. Водночас, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження постачання теплової енергії в спірне нежитлове приміщення.

Матеріали справи не містять актів про готовність вузла комерційного обліку до роботи опалювального сезону, нарядів на включення та відключення опалення.

Також позивачем не надано до позову відповідного акта приймання в експлуатацію приладу комерційного обліку теплової енергії та доказів, що система опалення об`єкта теплопостачання відповідача є відокремленою або не відокремлена від системи опалення житлового будинку, актів зняття показань приладу обліку за спірний період. Не надано доказів направлення або вручення відповідачу актів надання послуг, інших первинних документів бухгалтерського обліку, так само позивачем не надано доказів направлення або вручення відповідачу документів (рахунків) на оплату спожитої теплової енергії у спірний період, які за умовами Договору (пункт 33) позивач, як виконавець, має формувати та надавати споживачу у паперовій формі не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Крім того, позивачем не надано актів про надання послуг за період з 01 листопада 2014 року по 31 жовтня 2017 року, довідок про кількість використаної енергії за період з 01 листопада 2014 року по 30 вересня 2017 року та рішень Рівненської міської ради про встановлення тарифів для інших споживачів.

За відсутності таких документів позивач жодним чином не підтвердив розрахунок відпущеної теплової енергії, а саме не зазначив величину теплового навантаження на об`єкт опалення, не обґрунтував та документально не підтвердив порядок та методику нарахування споживачу вартості наданих послуг з теплопостачання, не надав розрахунку кількості Гкал, які вказані в рахунках та первинних доказів, якими така кількість підтверджується, а також доказів, на підставі яких позивач визначив покази будинкових приладів обліку. Отже, позивачем не надано належних і допустимих доказів помісячного обсягу теплоносія, поданого на вказаний житловий будинок, зокрема і відповідачу.

Первинні документи (акти зняття показань лічильника, акти наданих послуг), які підтверджують дані, наведені у щомісячних рахунках, які подані до позовної заяви та мають значення для справи, позивачем суду не надані. Крім того, в Договорі передбачено (пункт 31), що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх в дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу. До позовної заяви позивач надав копії наказів про зміну розміру нарахувань за теплову енергію, але доказів виконання позивачем своїх договірних зобов`язань в частині повідомлення споживача про відповідні коригування ціни/тарифу на послугу до позову не надано.

Позивачем не надано доказів щодо технічних характеристик будинку (зокрема щодо кількості поверхів, наявності чи відсутності вертикальних стояків системи централізованого опалення будинку саме у місцях загального користування тощо), а тому наведений позивачем розрахунок заявленої до стягнення з відповідача заборгованості є недоведеним.

31 липня 2026 року представник позивача Голубєва З.В. подала відповідь на відзив, в якій, зокрема, вказала, що у зв`язку із відсутністю додаткових погоджень умов договору між сторонами укладений Договір № 1123 на постачання теплової енергії від 01 жовтня 2013 року вважається укладеним з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей до Договору №1123 від 01 жовтня 2013 року. Що стосується доказів направлення відповідачу, то звертає увагу, що термін зберігання документації на Товаристві встановлюється у три роки.

Також Договір №1123 на відпуск теплової енергії від 01 жовтня 2013 року завершив свою дію 30 вересня 2019 року на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», введеного в дію з 01 жовтня 2019 року.

20 вересня 2021 року ТОВ «Рівнетеплоенерго», як виконавцем послуг, на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, а також в усіх дільницях ТОВ «Рівнетеплоенерго» з вересня 2021 року і по даний час на інформаційних стендах розміщена інформація про необхідність укладення договору з примірником договору.

Відповідач протягом 30 днів не повідомляла позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та заперечень або протоколу розбіжностей до нього позивач не отримав. Отже, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01 листопада 2021 року між ТОВ «Рівнетеплоенерго» та ОСОБА_2 вважається укладеним з 01 листопада 2021 року.

При цьому, повідомлення вих. №04-05/1449/1452 від 16 червня 2022 року направлене відповідачу лише додатково звертало увагу споживача на можливість укладення паперового договору, а фактично відносини між сторонами регулюються з 01 листопада 2021 року Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії. Отже, відмова від підписання договору направлена відповідачем листом від 29 червня 2022 року не могла бути розглянута позивачем.

Щодо нарахування послуг з постачання теплової енергії позивач вказує, що станом дату звернення з позовною заявою до суду у позивача відсутні дані площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, у зв`язку із чим нарахування обсягу теплової енергії витраченого на загальнобудинкові потреби опалення будинку по АДРЕСА_1 для споживачів проводиться відповідно до п. 8 р. IV Методики.

Нежитлові приміщення відповідача оснащено індивідуальним лічильником, однак через використанням теплової енергії менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії, розрахунок проводився на мінімальну частку використання теплової енергії котра передбачена відповідно до п. 1 р. VІ Методики.

Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

У випадку використання у приміщеннях відповідача систем комбінованого опалення (альтернативних джерел опалення) відповідачу необхідно надати до ТОВ «Рівнетеплоенерго» відповідний проект для уникнення в майбутніх періодах донарахувань послуг з постачання теплової енергії. Станом на 30 липня 2026 року ТОВ «Рівнетеплоенерго» відповідачем не надано проекту на системи комбінованого опалення (альтернативних джерел опалення).

Стосовно надання послуги постачання теплової енергії вказує, що станом на дату звернення з позовною заявою до суду між ТОВ «Рівнетеплоенерго» та співвласниками житлового багатоквартирного будинку/Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 9 на вул. Грушевського в м. Рівне не має укладених договорів: індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективного договору, договору з колективним споживачем, договору з власником (користувачем) будівлі. ТОВ «Рівнетеплоенерго» надає послуги з постачання теплової енергії для співвласників житлового багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 за індивідуальними договорами.

Щодо доказів відправки паперових примірників рахунків відповідачу вказує, що у позивача не може їх бути, так як дані документи відправляються звичайними листами через відділення АТ «Укрпошта», які не підлягають реєстрації. Обов`язок відповідача оплатити вартість наданої послуги з постачання теплової енергії виникає в силу закону та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку-фактури на оплату відповідачем вартості здійсненої поставки послуги.

Представник позивача Голубєва З.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача Троянчук Д.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позову. Також представник відповідача Троянчук Д.М. просив застосувати строки позовної давності.

Заслухавши представника позивача Голубєву З.В., представника відповідача Троянчука Д.М., дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .

Як слідує з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №482052054 від 16 червня 2026 року ОСОБА_2 на праві власності належить нежитлове приміщення розташоване на першому поверсі, загальною площею 85,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

01 жовтня 2013 року між ТОВ «Рівнетеплоенерго» та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір №1123 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого підприємство зобов`язується надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, в свою чергу, зобов`язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором. Теплова енергія подається споживачу за адресою: АДРЕСА_1 .

Додатком № 1 до Договору № 1123 від 01 жовтня 2013 року на постачання теплової енергії сторонами підписано Схему теплової мережі, що перебуває на балансі споживача.

Додатком № 2 до Договору № 1123 від 01 жовтня 2013 року на постачання теплової енергії сторонами підписано Загальні відомості про об`єкт споживача.

Додатком № 3 до Договору № 1123 від 01 жовтня 2013 року на постачання теплової енергії сторонами погоджено Планову річну потребу теплової енергії на опалення та підігрів води.

02 січня 2014 року між ТОВ «Рівнетеплоенерго» та ФОП ОСОБА_2 підписано Додаткову угоду № 1123/1 до договору на постачання теплової енергії № 1123 від 01 жовтня 2013 року, якою, зокрема, було встановлено розмір щомісячної плати за опалення та підігрів води.

01 жовтня 2014 року між ТОВ «Рівнетеплоенерго» та ФОП ОСОБА_2 підписано Додаткову угоду № 1123/2 до Договору №1123 на постачання теплової енергії від 01 жовтня 2013 року, якою було визначено юридичні адреси сторін та платіжні реквізити.

18 жовтня 2013 року ОСОБА_2 направила позивачу підписаний договір № 1123 від 01 жовтня 2013 року на постачання теплової енергії з протоколом розбіжностей в редакції споживача.

В протоколі розбіжностей до договору № 1123 від 01 жовтня 2013 року на постачання теплової енергії вказано, зокрема, що: сторони домовились, що підприємство має право стягувати борг, що виник через несплату за спожиту теплову енергію за весь період дії цього договору; даний договір укладається терміном на один рік і набуває чинності з дня його підписання сторонами; в зв`язку з тим, що схема теплової мережі, що перебуває на балансі споживача (додаток 1 до договору № 1123 від 01 жовтня 2013 року) не містить транзиту теплової енергії на опалення та підігрів води, сторони домовились про виключення з (додатку №3 до договору № 1123 від 01 жовтня 2013 року) оплати споживача оплату за транзит теплової енергії на опалення та підігрів води.

Згідно супровідного листа за вих. №03-05/2686/2141 від 07 листопада 2013 року ТОВ «Рівнетеплоенерго» надсилає на адресу ОСОБА_2 підписаний протокол розбіжностей та два екземпляри протоколу узгодження розбіжностей до Договору №1123 від 01 жовтня 2013 року. В протоколі узгодження розбіжностей, зокрема вказано, що виключення оплати з договору не може бути виконано. Докази надсилання вказаного супровідного листа з додатками в матеріалах справи відсутні.

Актом первинного допуску до експлуатації обліку теплової енергії, затвердженого 08 листопада 2012 року головним інженером КП «Теплотранссерівс» РМР, було підключено (прийнято) тепловий вузол з приладами обліку теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення ательє.

Згідно Актів повторного допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії від 11 жовтня 2016 року та 15 жовтня 2020 року, складеного та підписаного представниками ТОВ «Рівнетеплоенерго», в присутності представника споживача, відповідального за експлуатацію системи теплопостачання, за ремонт, обслуговування і збереження приладів обліку теплової енергії ОСОБА_2 , проведено технічний огляд та перевірку роботи приладів обліку теплової енергії вузла за адресою: АДРЕСА_1 , магазин «Копійка». В результаті технічного огляду в приладі обліку теплової енергії дефектів не виявлено.

Згідно Акту повторного допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії від 02 липня 2024 року, складеного та підписаного представниками ТОВ «Рівнетеплоенерго», в присутності представника споживача, відповідального за експлуатацію системи теплопостачання, за ремонт, обслуговування і збереження приладів обліку теплової енергії ОСОБА_3 , проведено технічний огляд та перевірку роботи приладів обліку теплової енергії вузла за адресою: вул. Грушевського, 9, м. Рівне, АДРЕСА_2 . В результаті технічного огляду в приладі обліку теплової енергії дефектів не виявлено, справний та придатний.

В довідках про кількість використаної енергії складеної та підписаної представником ТОВ «Рівнетеплоенерго» та які передавались ОСОБА_2 з 11 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року, з 01 листопада 2017 року по 30 листопада 2017 року, з 01 грудня 2017 року по 31 грудня 2017 року, з 01 січня 2018 року по 31 січня 2018 року, з 01 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року, з 01 березня 2018 року по 31 березня 2018 року, з 25 листопада 2018 року по 27 грудня 2018 року, 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року різниця показів Гкал становить 0.

В довідках про кількість використаної енергії вказано, що житловим будинком по АДРЕСА_1 , за період з 19 грудня 2016 року по 23 січня 2017 року використано 0,289 Гкал, з 24 січня 2017 року по 20 лютого 2017 року використано 0,225 Гкал, з 21 лютого 2017 року по 20 березня 2017 року використано 0,225 Гкал, з 21 березня 2017 року по 04 квітня 2017 року використано 0,120 Гкал, з 01 жовтня 2017 року по 28 жовтня 2017 року використано 0,145 Гкал, з 29 жовтня 2017 року по 22 листопада 2017 року використано 0, 201 Гкал, з 23 листопада 2017 року по 27 грудня 2017 року використано 0,281 Гкал, з 28 грудня 2017 року по 23 січня 2018 року використано 0,217 Гкал, з 24 січня 2018 року по 23 лютого 2018 року використано 0,249 Гкал, з 24 лютого 2018 року по 27 березня 2018 року використано 0,217 Гкал, з 23 березня 2018 року по 06 квітня 2018 року використано 0,120 Гкал, з 23 жовтня 2018 року по 27 жовтня 2018 року використано 0,040 Гкал, з 28 жовтня 2018 року по 24 листопада 2018 року використано 0,225 Гкал, з 25 листопада 2018 року по 27 грудня 2018 року використано 0,266 Гкал, з 28 грудня 2018 року по 28 січня 2019 року використано 0, 257 Гкал, з 29 січня 2019 року по 27 лютого 2019 року використано 0,241 Гкал, з 26 лютого 2019 року по 27 березня 2019 року використано 0,225 Гкал, з 26 жовтня 2019 року по 21 листопада 2019 року використано 0,201 Гкал, з 22 листопада 2019 року по23 грудня 2019 року використано 0,257 Гкал, з 24 грудня 2019 року по 21 січня 2020 року використано 0,233Гкал, з 22 січня 2020 року по 13 лютого 2020 року використано 0,265 Гкал, з 14 лютого 2020 року по 25 березня 2020 року використано 0,249 Гкал, з 26 березня 2020 року по 16 квітня 2020 року використано 0,177 Гкал, з 15 жовтня 2020 року по 27 жовтня 2020 року використано 0,104 Гкал, з 28 жовтня 2020 року по 27 листопада 2020 року використано 0,249 Гкал, з 28 листопада 2020 року по 27 грудня 2020 року використано 0,241 Гкал, з 28 січня 2021 року по 25 лютого 2021 року використано 0,233 Гкал, з 26 лютого 2021 року по 29 березня 2021 року в розмірі 0,257 Гкал, з 30 березня 2021 року по 19 квітня 2021 року використано 0,169 Гкал,з 18 жовтня 2021 року по 31 жовтня 2021 року використано 0,112 Гкал.

В довідках про кількість використаної теплової енергії вказано, що житловим будинком по АДРЕСА_1 , за період з 01 листопада 2021 року по 30 листопада 2021 року використано 21,06350 Гкал, з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року – 16,59536 Гкал, з 01 січня 2022 року по 31 січня 2022 року – 38,67444 Гкал, з 01 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року- 20,58970 Гкал, з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року – 21,15620 Гкал, з 01 квітня 2022 року по 19 квітня 2022 року -13,95650, з 08 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року – 13,029100 Гкал, 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року – 11,144600 Гкал, 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року – 23,80330 Гкал, 01 лютого 2023 року по 28 лютого 2023 року – 23,11320 Гкал, з 01 березня 2023 року по 31 березня 2023 року – 19,87900 Гкал, з 01 квітня 2023 року по 12 квітня 2023 року – 5,60938 Гкал, з 17 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року – 1,93022 Гкал, з 01 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року – 15,88672 Гкал, з 01 грудня 2023 року по 31 грудня 2023 року – 26,97158 Гкал, з 01 січня 2024 року по 31 січня 2024 року – 28,27350 Гкал, з 01 лютого 2024 року по 29 лютого 2024 року – 23,51490 Гкал, з 01 березня 2024 року по 29 березня 2024 року – 20,64532 Гкал, з 17 жовтня 2024 року по 31 жовтня 2024 року – 6,39489 Гкал, з 01 листопада 2024 року по 30 листопада 2024 року – 19,12752 Гкал, з 01 грудня 2024 року по 31 грудня 2024 року – 23,78042 Гкал, з 01 січня 2025 року по 31 січня 2025 року – 22,43816 Гкал, з 01 лютого 2025 року по 28 лютого 2025 року – 25,081417 Гкал, з 01 березня 2025 року по 31 березня 2025 року – 16,113991 Гкал, з 14 жовтня 2025 року по 31 жовтня 2025 року – 0,027810 Гкал, з 01 листопада 2025 року по 30 листопада 2025 року – 14,702458 Гкал, з 01 грудня 2025 року по 31 грудня 2025 року – 20,257375 Гкал, з 01 січня 2026 року по 31 січня 2026 року – 30,050169 Гкал, з 01 лютого 2026 року по 28 лютого 2026 року – 30,806304 Гкал, з 01 березня 2026 року по 27 березня 2026 року – 12,943455 Гкал.

Згідно розрахунку заборгованості за теплопостачання по Типовому індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії заборгованість ОСОБА_2 станом на 01 червня 2026 року становить 176 300 грн 79 коп.

01 травня 2021 року набрав чинності Закон України від 03 грудня 2020 № 1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» (далі Закон № 1060). Законом № 1060 внесені зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема, до статті 13, якими передбачено запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1060 визначено, що договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішення Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії». Постанова опублікована в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» 2021, №190 від 01 жовтня 2021 року. Текст типового договору було розміщено на офіційному сайті ТОВ «Рівнетеплоенерго» http://rivneteploenergo.com/ 28 вересня 2021 року. Відтак, з набранням чинності постанови КМУ від 08 вересня 2021 року № 1022, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів.

Отже, з усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та станом на 29 жовтня 2021 року не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважається укладеним публічний договір приєднання за формою, встановленою Правилами затвердженими постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08 вересня 2021 року № 1022.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, і яке, згідно ст. 11 ЦК України, виникає в тому числі і з договорів.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Надання послуг з постачання теплової енергії здійснюється у відповідності до положень Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», «Правил надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315.

Згідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до п. 24 Правил надання послуг з постачання теплової енергії розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради «Про встановлення тарифів ТОВ «Рівнетеплоенерго» №98 від 12.10.2021 для категорії споживачів «інші споживачі» за послугу з постачання теплової енергії був встановлений тариф – 4 704,48 грн/Гкал (з ПДВ). Відповідно до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №127 від 21.12.2021, були внесені зміни до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради «Про встановлення тарифів ТОВ «Рівнетеплоенерго» №98 від 12.10.2021 та встановлені тарифи для категорії споживачів «інші споживачі» за послугу з постачання теплової енергії – 8 526,96грн/Гкал (з ПДВ). Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №151 від 28.10.2022, протягом дії воєнного стану та шести місяців після місяця в якому воєнний стан буде припинено чи скасовано було накладено мораторій на підвищення тарифів за застосовано тарифи встановлені рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради «Про встановлення тарифів ТОВ «Рівнетеплоенерго» №98 від 12.10.2021 для категорії споживачів «інші споживачі» за послугу з постачання теплової енергії – 8 526,96 грн/Гкал (з ПДВ). Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №125 від 19.12.2023, строком дії з 01.10.2023 по 30.09.2024 установлено тариф для категорії споживачів «інші споживачі» за послугу з постачання теплової енергії – 5347,07 грн/Гкал (з ПДВ). Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №140 від 05.11.2024, строком дії з 01.10.2024 по 30.09.2025 установлено тариф для категорії споживачів «інші споживачі» за послугу з постачання теплової енергії – 5603,18 грн/Гкал (з ПДВ). Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №43 від 18.03.2025, строком дії з 01.02.2025 по 30.09.2025 установлено тариф для категорії споживачів «інші споживачі» за послугу з постачання теплової енергії – 5939,74 грн./Гкал (з ПДВ). Рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №151 від 04.11.2025, строком дії з 01.11.2025, установлено тариф для категорії споживачів «інші споживачі» за послугу з постачання теплової енергії – 7220,86 грн./Гкал (з ПДВ). Рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №25 від 29.01.2026, строком дії з 01.01.2026, установлено тариф для категорії споживачів «інші споживачі» за послугу з постачання теплової енергії – 7331,36 грн./Гкал (з ПДВ).

Відповідно до п. 1.5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання», затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1174 від 25 травня 2019 року, тарифи формуються для таких категорій споживачів: населення; бюджетні установи; релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності); інші споживачі.

В роз`ясненнях від 29 березня 2013 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, повідомила, що згідно зі статтею 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. До категорії споживачів «населення» відносяться споживачі, що проживають в будинках житлового фонду незалежно від відомчого підпорядкування, в кооперативних будинках, у гуртожитках підприємств, організацій, установ та учбових закладів, а також у будинках, квартирах, що належать громадянам на правах приватної власності. Всі інші споживачі, які не підпадають під вище зазначені категорії, відносяться до категорії споживачів «інші».

Як встановлено судом ОСОБА_2 на праві власності належить нежитлове приміщення розташоване на першому поверсі, загальною площею 85,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане нежитлове приміщення є невід`ємною частиною житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , і відповідач зобов`язана оплачувати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.

Враховуючи, що відповідач є власником нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку, яке не використовує для проживання, вона відноситься до категорії споживачів «інші», а тому для неї застосовується тариф встановлений відповідними рішеннями виконавчого комітету Рівненської міської ради «Про встановлення тарифів ТОВ «Рівнетеплоенерго».

Відповідач, отримавши за спірний період теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення належної якості, зобов`язана була оплатити її вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. Однак, відповідач користуючись тепловою енергією, витраченою на загальнобудинкові потреби опалення, не здійснювала її оплату, в результаті чого утворилася заборгованість за період з 01 листопада 2021 року 31 травня 2026 року в розмірі 157 962 грн 08 коп., яку слід стягнути з останньої на користь позивача.

Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послугу з постачання теплової енергії у приміщення промислового магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору №1123 на постачання теплової енергії від 01 жовтня 2013 року за період з 01 листопада 2014 року по жовтень 2021 року, загальною вартістю послуг постачання теплової енергії у розмірі 18 338 грн 71 коп. до задоволення не підлягає з огляду на таке.

ТОВ «Рівнетеплоенерго» як підставу для стягнення заборгованості за період з 01 листопада 2014 року по жовтень 2021 року зазначає про укладення між ТОВ «Рівнетеплоенерго» та відповідачем Договору №1123 на постачання теплової енергії від 01 жовтня 2013 року з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей до Договору.

Разом з тим, судом встановлено, що 18 жовтня 2013 року ОСОБА_2 направила позивачу підписаний Договір № 1123 від 01 жовтня 2013 року на постачання теплової енергії з протоколом розбіжностей, в якому, зокрема, прописала, що сторони домовились, що в зв`язку з тим, що схема теплової мережі, що перебуває на балансі споживача (додаток 1 до договору № 1123 від 01 жовтня 2013 року) не містить транзиту теплової енергії на опалення та підігрів води, сторони домовились про виключення з (додатку №3 до договору № 1123 від 01 жовтня 2013 року) оплати споживача оплату за транзит теплової енергії на опалення та підігрів води. ТОВ «Рівнетеплоенерго» вказує, що 07 листопада 2013 року за вих. №03-05/2686/2141 направило відповідачу підписаний примірник протоколу розбіжностей та два примірники протоколу узгодження розбіжностей до Договору №1123 від 01 жовтня 2013 року, в якому вказало, що виключення оплати з договору не може бути виконано. Відповідно позивач вважає, що Договір між сторонами був укладений з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей до Договору № 1123 від 01 жовтня 2013 року. Проте, до матеріалів справи позивачем не надано доказів направлення вказаного протоколу узгодження розбіжностей відповідачу, що свідчить про відсутність такого направлення та, відповідно, погодження його відповідачем, оскільки підпис відповідача на ньому відсутній.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції від 24 червня 2004 року, процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін, тому Договір №1123 від 01 жовтня 2013 року між сторонами підписаний з протоколом розбіжностей в редакції споживача від 18 жовтня 2013 року, докази протилежного матеріали справи не містять. Відповідно у ТОВ «Рівнетеплоенерго» відсутні підстави для нарахування відповідачу заборгованості за транзит теплової енергії на опалення та підігрів води до приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01 листопада 2014 року до 01 листопада 2021 року. Відтак в цій частині вимоги до задоволення не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає таке.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За положеннями пункту 45 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою КМУ від 21 серпня 2019 року №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022), у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з розрахунком проведеним судом за період з 01 липня 2023 року по 31 травень 2026 року інфляційні нарахування на суму боргу становлять 27 714 грн 38 коп., 3 % річних – 9 213 грн 78 коп., пеня за період з 01 липня 2025 року по 18 червня 2026 року становить 4 333 грн 88 коп., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за послугу з абонентського обслуговування суд зазначає таке.

Відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

За положеннями пункту 30 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою КМУ від 21 серпня 2019 року №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022), споживач вносить плату за абонентське обслуговування в розмірі визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України).

Згідно розрахунком позивача за відповідачем станом на 01 червня 2026 року обліковується заборгованість з абонентського обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2026 року в розмірі 1 697 грн 98 коп., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Щодо твердження представника відповідача, що ОСОБА_2 не отримала як споживач жодної Гкал і розрахунок позивача є необґрунтованим і недоведеним слід зазначити таке.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті;

показання приладів - розподілювачів теплової енергії використовуються при розподілі виключно за умови, що такими приладами оснащено не менш як 50 відсотків опалювальних приладів (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) у будівлі;

для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби здійснюється відповідно до Розділу IV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Мінрегіонбуду №315 від 22 листопада 2018 року.

Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (п. 8 розділу).

Розділом VI Методики встановлено вимогу щодо мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку, а саме для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в рахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалювальних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряються додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4°С від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалювальне приміщення спожило менший осяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 3 Розділу VI Методики приміщенню з комбінованою системою опалення, яке оснащене вузлом розподільного обліку теплової енергії або вузлом розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з урахуванням особливостей влаштування такої системи опалення відповідно до таких умов:

додатковими до внутрішньобудинкової системи опалення є місцеві рекуператори повітря або місцеві теплові насоси, у тому числі кондиціонери в режимі підігріву приміщень, або місцеві стаціонарні системи електроопалення за умови їх переважного використання у години мінімального навантаження енергосистеми, або комбінація зазначеного(их) обладнання/систем;

на додаткове місцеве обладнання/систему є відповідний проект;

енергетичним аудитом визначений за кожний розрахунковий період опалювального періоду базовий обсяг споживання електроенергії таким приміщенням без застосування додаткового(ої) місцевого(ої) обладнання/системи, а також обсяг споживання електроенергії кожним(ою) таким(ою) обладнанням/системою, їх коефіцієнт трансформації електроенергії у теплову енергію й замінюваний ним/нею обсяг теплової енергії за різних температур опалювального періоду з кроком 1 °C;

надання споживачем у такому приміщенні виконавцю розподілу комунальної послуги підтвердження роботи додаткового(их) обладнання/систем кожного розрахункового періоду у вигляді інформації щодо збільшених обсягів спожитої електроенергії порівняно з базовим її споживанням.

Отже у випадку використання комбінованого опалення (альтернативних джерел опалення) відповідачу слід було подати ТОВ «Рівнетеплоенерго» відповідний проект для врахування при нарахуванні вартості отриманих послуг. Вказаний проект ОСОБА_2 до ТОВ «Рівнетеплоенерго» не подавала. Заборгованість, яка утворилась за підсумками спірного опалювального періоду виникла за обсяги, які розподіляються на приміщення від частини обсягу на задоволення загальнобудинкових потреб та обсягу донарахованому на приміщення, згідно до розділу VI Методики.

Щодо заяви представника відповідача Троянчука Д.М. про застосування строків позовної давності до вимог за період з 01 листопада 2014 року по 06 липня 2023 року суд вказує таке.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність відповідно до ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі закон № 540-IX), який набрав чинності 02 квітня 2020 року, який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.

Так, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того, Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».

В подальшому, відповідно до Указів Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і діє на даний час.

Закон України №4434-ІХ від 14 травня 2025 року «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким виключено пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» щодо призупинення строків позовної давності, набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 04 вересня 2025 року.

Таким чином, оскільки суд задовольняє позовні вимоги позивача за період з листопада 2021 року по 31 травня 2026 року, то строк позовної давності до вказаних вимог не сплив.

Відповідно суд доходить висновку про необхідність задоволення позову частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 3 013 грн 83 коп. (200 922,1 грн х 3 392,21 грн/226 147,26грн).

Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заборгованість за теплову енергію в розмірі 157 962 (сто п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот шістдесят дві) грн 08 коп., заборгованість за абонентське обслуговування в розмірі 1 697 (одна тисяча шістсот дев`яності сім) грн 98 коп., пеню в розмірі 4 333 (чотири тисячі триста тридцять три) грн 88 коп., інфляційні втрати в розмірі 27 714 (двадцять сім тисяч сімсот чотирнадцять) грн 38 коп., три відсотки річних в розмірі 9 213 (дев`ять тисяч двісті тринадцять) грн 78 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» судовий збір в розмірі 3 013 (три тисячі тринадцять) гривень 83 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго», місцезнаходження: вул. Д. Галицького, буд. 27, м. Рівне, код ЄДРПОУ 36598008.

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.

Суддя О.О. Першко