Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №569/9366/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9366/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В при секретарі судового засідання - Алексейчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Рівненського міського суду перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 2013996622 (продукт CARD) у розмірі 34206,06 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту – 23899,00 грн; заборгованості за відсотками - 10307,06 грн., стягнути судові витрати-сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн., у тому числі витрати на правничу (правову) допомогу- понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн .

Згідно поданої представником позивача Кириченко О.М. заяви (№33583/26-вх. від 12.05.2026) просила розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

04.05.2026 до суду надійшов відзив ОСОБА_1 ( №31355/26-вх.).

Свою правову позицію обґрунтував тим, що

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, на підтвердження своїх вимог позивач надав до суду копію кредитного договору № 2013996622 від 19.11.2016 року, договори факторингу.

Договір про надання споживчого кредиту № 2013996622 (далі - Договір) був укладений 19.11.2016 року. Відповідно до п 1.4 Договору зобов`язання щодо повернення кредиту зазначено «19 серпня 2017 року».

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості останній платіж ОСОБА_1 був здійснений 13.08.2020 року в сумі 5900,00 гривень. Таким чином, строк позовної давності почав свій перебіг у 2020році. Позовна заява подана у квітні 2026 року, тобто через більше як 5 років з дня останнього платежу по Договору, що значно перевищує загальний строк позовної давності у 3 роки (ст. 257 ЦК України).

Позивачем надано розрахунок заборгованості за Договором станом на 24.03.2023 року

Зважаючи на те, що строк виконання боргового зобов`язання настав 19 серпня 2017року нарахування Банком відсотків, комісії і пені після цієї дати не відповідають вимогам закону.

Враховуючи зазначене, стягнення заборгованості за відсотками та пені у 2026 році вже втрачено.

Відповідно до позовної заяви Позивача 24 березня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено Договір факторингу №24/03/23, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за №265. Відповідно до умов даного Договору Позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками в розмірі Портфеля Заборгованості, зазначених у Реєстрі Боржників (Додаток №1 до Договору), зокрема за Договором про надання споживчого кредиту № 2013996622 від 19.11.2016 року (продукт CARD), укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Однак ОСОБА_1 повідомлення про зміну Кредитора не надходила.

Просив відмовити ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» у задоволенні його позовних вимог за безпідставністю та недоведеністю. Застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин про стягнення заборгованості.

Згідно клопотання поданого позивачем(№31356/26-вх. від 04.05.2026р.) просив відмовити у вимозі про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, у випадку задоволення позову, зменшити суму витрат на правову допомогу.

З оглянутої відповіді на відзив та додаткових пояснень, вбачається, що позивач не погоджується з доводами відповідача та просять задовольнити їхній позов.

З оглянутих заперечень на відповідь на відзив вбачається, що відповідач не погоджується з доводами позивача.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою суду від 24.04.2026 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" до розгляду, у справі відкрите спрощене позовне провадження, призначено судове засідання з викликом сторін.

Дослiдивши письмовi матеріали по справi, та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків. Судом встановлено, що 24.03.2023 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено Договір факторингу №24/03/23, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою A.B., зареєстровано в реєстрі за №265. Відповідно до умов даного Договору Позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками в розмірі Портфеля Заборгованості, зазначених у Реєстрі Боржників , зокрема за Договором про надання споживчого кредиту № 2013996622 від 19.11.2016 (продукт CARD), укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до п.. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, між AT «ОТП Банк» (надалі – Банк) та ОСОБА_1 (надалі – Відповідач) було укладено Договір про споживчий кредит № 2013996622.

Даний договір є змішаним, в якому містяться елементи різних договорів і Позичальнику надано декілька різних послуг – кредитування та видача і обслуговування картки (продукт CARD). Емітована картка була активована Відповідачем 01.05.2017 року, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором та випискою з рахунка приватного клієнта.

Відповідно п.2 Договору Позичальник та Банк підтверджують факт укладання між ними договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток, на підставі правил Кредитування, правил користування кредитною карткою MasterCard Standart, що розміщені на сайті банку та на умовах викладених в розділі 2 Договору (надалі Угода). Відповідно до п.2.1. Договору про споживчий кредит за умовами належного виконання Позичальником умов Кредитного договору та прийняття Банком позитивного рішення щодо надання Держателю кредиту, Банк відкриває Держателю Картковий рахунок в гривнях та випускає кредитну картку типу MasterCard Standart, виконує розрахункове обслуговування Платіжних операцій, здійснених з використанням Кредитної картки. П.2.4. Договору визначено, що за користування кредитом, в тому числі Простроченим Кредитом та Овердрафтом, Банк нараховує проценти в розмірі встановленому Тарифами Банку та на дату укладання Угоди розмір процентної ставки становить40% річних по операціях розрахунків карткою за товари, послуги та в мережі Інтернет, та по операціях зняття готівки в банкоматах та пунктах видачі готівки. У разі виникнення несанкціонованого овердрафту відсотки нараховуються від суми заборгованості 0,15% за день. П.2.5 Договору встановлено розмір процентної ставки в період дії пільгового періоду, який визначається Правилами, який становить 0,01% річних. П.2.6 Зазначено, що підписанням цього договору Держатель гарантує, що йому зрозумілі і він погоджується з усіма положеннями Угоди, Правил та Тарифів Банку, з якими він ознайомився сам.

Шляхом підписання Договору Позичальник заявляє, гарантує та підтверджує, що: а) Банк надав Позичальнику в письмовій формі та в повному об`ємі інформацію передбачену п.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (п.3.2 а); б) Банк надав Позичальнику підписаний зі сторони Банку оригінальний примірник цього Договору та всіх додатків до цього Договору (п.3.2 б)); в) Банк ознайомив Позичальника з умовами кредитування та орієнтовною загальною вартістю Кредиту перед укладанням кредитного договору (п.3.2 в)). П.3.3 Позичальник підтверджує, що ознайомлений з Правилами кредитування, погоджується з ними та зобов`язується належно та неухильно виконувати свої обов`язки.

Цей Договір укладається відповідно до ст. ст. 6, 207, 627, Цивільного кодексу України, і підписання її зі сторони Банка відбувається шляхом нанесенням на неї типографськими засобами відбитка печатки та підписів уповноважених представників Банку. Таким чином, Відповідач звернувся до Банку із вимогою відкриття рахунку із кредитною лінією, тим самим підписавши Договір про надання споживчого кредиту та безумовно прийняв пропозицію Банку та погодився із тим, що Договір разом із Правилами, Тарифами, Публічним договором є невід`ємною його частиною та погоджується з ними та зобов`язується належно та неухильно їх виконувати.

АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту № 2013996622 року виконав в повному обсязі, а саме надавав Відповідачу кредитні кошти за послугою CARD, що підтверджується наданими доказами, зокрема розрахунком заборгованості.

Відповідачем кредитні кошти отримані та деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості. Останній платіж Відповідачем було здійснено 13.08.2020 року.

У порушення умов кредитного договору Відповідач свої зобов`язання за ним не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 24.03.2023 становить 34206,06 грн, та складається з : 23899,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 10307,06 грн заборгованість по відсотках, що підтверджується оглянутим розрахунком.

Також встановлено, що 12.06.2025 року Позивачем було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором по карті на суму 34206,06 грн, та складається з : 23899,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 10307,06 грн заборгованість по відсотках . Дана вимога не була отримана Відповідачем, а була повернута за закінченням терміну зберігання.

Загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу). На застосування строку позовної давності вказує відповідач у поданому до суду відзиві.

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Так, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається відколи особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Водночас згідно із ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. При цьому ч. 3 ст. 264 ЦК України закріплено, що після переривання перебіг позовної давне починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Постановою Верховного Суду України у справі № 6-43цс17 від 22 березня 2017 року встановлено, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Останній платіж (надходження коштів на рахунок для погашення заборгованості за кредитом) за Заявою-анкетою було здійснено 13.08.2020, що підтверджується розрахунком заборгованості та Випискою, які долучені до матеріалів цивільної справи, а отже це безпосередньо свідчить про визнання боржником свого зобов`язання (ст. 264 ЦК України) та - перебіг позовної давності розпочався заново з дати такого визнання.

Тобто, Відповідач був обізнаний про використання (користування) ним кредитними коштами.

Доказів на спростування щодо необізнаності про використання (користування) кредитними коштами Відповідачем надано не було.

А отже, Перебіг строку позовної давності розпочинається з 13.08.2020 року - моменту внесення Відповідачем останнього платежу і триває до 13.08.2023 року.

Оскільки 21.04.2026 року, на момент подання Позивачем позовної заяви про стягнення боргу, в Україні діяв правовий режим воєнного стану, то відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Позивач не пропустив позовну давність, визначену статтею 257 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоЦивільного кодексу. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст. 548 ЦК виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором. Видами забезпечення виконання зобовязання, в контексті ст. 546, 549 ЦК є неустойка у вигляді штрафу або пені.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а ст. 624 ЦК України передбачено, що якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Зі змісту ч.2 ст. 1054 ЦК України випливає, що до кредитних відносин застосовуються положення законодавства, які регулюють позичкові відносини (параграф 1 глави 71 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Статтею 1050 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно.

Таким чином, сукупністю достовірно наведених доказів підтверджується, що позовна заява обґрунтована і підлягає до задоволення шляхом стягнення з відповідача заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 2013996622 (продукт CARD) у розмірі 34206,06 грн.

Що стосується понесених позивачем судових витрат у формі судового збору.

Фактична сплата позивачем судового збору в розмірі 2662,40 грн. за подачу позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 283 від 07.04.2026р.

При визначенні розміру компенсації за правничу допомогу суд враховує, складність справи, яка є малозначною справою, розглядалася у спрощеному позовному провадженні, без участі сторін, незначний об`єм робіт виконаний безпосередньо адвокатом. Крім того, з долучених до справи доказів не вбачається достовірних доказів затрати визначеного робочого часу адвоката на спілкування, підготовку нормативної бази позову та пред`явлення його до суду.

При вирішення вимоги щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує правову позицію висловлену Великою Палатою ВС в ухвалі від 25.03.2026 № 372/6826/24 щодо витрат на правничу допомогу, .

23. У пункті 2 частини третьої статті 141 ЦПК України визначені аналогічні критерії, які суд враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат, а саме «чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес», які по суті є оцінкою співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, що наведені і в частині четвертій статті 137 ЦПК України.

24. Тому, на думку колегії суддів, очевидно, що приписи пункту 3 частини третьої статті 141 ЦПК України потрібно застосовувати комплексно з урахуванням положень частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України.

25. Відтак зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, за цим критерієм не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

26. Водночас у пунктах 1, 3, 4 частини третьої, частинах четвертій, дев`ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

27. Такими критеріями є: 1) пов`язаність цих витрат з розглядом справи;

2) поведінка сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

3) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадія розгляду справи, на якій такі дії вчинялися; 4) сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку; 5) сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку; 6) зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

28. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що такий підхід є сталим у практиці Касаційного цивільного суду. Неоднаковий підхід до вирішення цього питання за подібних обставин справи Верховним Судом не сприятиме динамічному розвитку судової практики та не дасть змоги забезпечити розумну передбачуваність судових рішень.

29. Водночас колегія суддів наголосила, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 сформулювала висновок щодо порядку застосування правил частин четвертої - шостої статті 137 та частини третьої статті 141 ЦПК України, а саме про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за критерієм співмірності розміру витрат на правничу допомогу (за клопотанням сторони або з власної ініціативи).

З врахуванням вищевикладеного, при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд бере до уваги дійсність, необхідність та розумність юридичних послуг, вартість яких заявлено позивачем до відшкодування, виходячи з конкретних обставин справи, а також докази, надані представником на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу та враховуючи заперечення відповідача, суд зменшує розмір правничої допомоги, враховуючи надані послуги щодо підготовки та подання позовної заяви про стягнення заборгованості , який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача до 1000,00 грн.

Всього слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на загальну суму 3662,40 грн., які складаються з судового збору за пред`явлення позову – 2662,40 грн та 1000,00 грн. витрати на правничу допомогу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 2013996622 (продукт CARD) у розмірі 34206 (тридцять чотири тисячі двісті шість) грн. 06 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" судові витрати в сумі 3662 ( три тисячі шістсот шістдесят дві ) грн.40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" ,місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9, код ЄДРПОУ 43115064.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне рішення виготовлене – 31.08.2026.

Суддя О.В.Панас