Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №569/19044/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/19044/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді О. Левчука, розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування індивідуального акта (постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення),

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла на розгляд позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, згідно якої просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 31.07.2026.

В обґрунтування позову зазначає, що 31.07.2026 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, був безпідставно зупинений працівниками поліції та притягнутий адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказану постанову ОСОБА_1 вважає протиправною. Посадовою особою порушений порядок провадження у справі про адміністративне правопорушення, зокрема вимоги ст. 256 КУпАП

Постанова про адміністративне правопорушення від 31.07.2026 є незаконною, оскільки відповідачем не дотримані положення законодавства України щодо оформлення постанови про адміністративне правопорушення, не пред`явлено належних доказів, які свідчили б про вчинення ним правопорушення, не досліджували факт скоєння позивачем правопорушення. Відповідач не проінформував позивача про конкретну причину зупинки та його вимога щодо пред`явлення посвідчення водія та інших документів не мала правових підстав, оскільки позивач не вчиняв та не мав наміру вчиняти правопорушення

Ухвалою суду від 12.08.2026 вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

25.08.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що вимоги позивача є безпідставними, винесена поліцейським постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, врахувавши обставини у справі, судом встановлено таке.

31.07.2026 поліцейським УПП Рівненській області ДПП, молодшим лейтенантом поліції Чмілем М.С. винесено постанову серії ЕНА 7647639 від 31.07.2026, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та ч. 2 ст. 126 КУпАП, з накладенням штрафу в розмірі 3400 грн. Як зазначено у оскаржуваній постанові, 31.07.2026 о 22 о 22 год 26 хв у м. Рівне, вул. Соборна, 61-А, водій керував мотоциклом без мотошолома та не мав права керувати даним ТЗ, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії.

Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Положеннями частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 ПДР України).

Відповідно до пункту 1.5. ПДР України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до положень п. 2.3 г ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.

Положеннями ч. 5 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Згідно пункту 2.1 а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Пунктом 2.4 ПДР України передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.

Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, - у формі штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 ст. 36 КУпАП встановлено, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень

Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення стверджується відеозаписами, долученими представником відповідача до відзиву. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано рух та переслідування працівниками поліції транспортного засобу під керуванням позивача. Також зафіксовано, що позивач керував мотоциклом без мотошолома

Крім того, судом встановлено, що згідно відомостей з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» у позивача не має права керування транспортними засобами категорії «А», а лише категорія “В” та “В1”.

Стаття 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) визначає обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, так, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі; 10) проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 Кодексу і 210-1 цього Кодексу.

Серед обставин, передбачених ст. 247 КУпАП, відсутні обставини, на які посилається позивач.

При розгляді спору суд також враховує, що процедурні порушення, допущені при розгляді справи про правопорушення не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем з урахуванням принципу «раціонального сумніву» доведено правові підстави для реалізації наданих йому повноважень, аналогічно цьому в справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 3 квітня 2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до п. 2 ст. 90 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121 КУпАП та ч. 2 ст.126 КУпАП стверджується наявними в матеріалах справи доказами, а отже постанова серії ЕНА 7647639 від 31.07.2026 прийнята відповідачем правомірно, відповідно до закону, в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством, тому відсутні підстави для скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене вище, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 6, 72-77, 90, 241-243, 245, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування індивідуального акта (постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення) - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, ІК 40108646).

Повне судове рішення складене та підписане 22.09.2026.

Суддя О. Левчук